Рішення № 138753117, 17.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/442/26

Розглянувши матеріали справи за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД БЦ»

про стягнення 5 829 835,27 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

Від прокуратури: Галась О.М.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Постельга О.А.;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК БУД БЦ» про стягнення 5 829 835,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2026 відкрито провадження у справі № 911/442/26 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/442/26 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками підготовчого провадження у справі представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечував, сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/442/26 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 оголошувалась перерва на 15.06.2026, у судовому засіданні 15.06.2026 оголошувалась перерва на 17.06.2026.

У судовому засіданні 17.06.2026 представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, представник позивача у судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору позовні вимоги підтримував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 17.06.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК БУД БЦ» 5 829 835,27 грн., з яких: 4 597 249,35 грн. безпідставно збережених коштів внаслідок невиконання зобов`язання зі сплати пайові участі для створення і розвитку інфраструктури м. Біла Церква, 960 519,20 грн. інфляційних втрат та 272 066,72 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі у строк до прийняття об`єкту в експлуатацію, зокрема, порушенням відповідачем порядку сплати пайової участі, передбаченого пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області під час виконання визначених у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повноважень встановлено наявність виключних підстав для представництва в суді інтересів держави у бюджетній сфері за фактом невиконання замовником будівництва зобов`язання щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Встановлено, що відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт від 13.02.2018 № КС112180440817, зареєстрованого Відділом державного архітектурно-будівельної контролю Білоцерківської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖКБУД БЦ» (відповідач) розпочало будівництво за об`єктом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом- Алейхема, 1 у м. Біла Церква, Київської області».

Будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:015:0168, з цільовим призначенням: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,366 га.

Відповідно до Акта готовності об`єкта до експлуатації, складеного ТОВ «МЖК-БУД БЦ» 27.12.2023 реєстраційний номер в Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ): АС01:7664-2208-0363-0786, будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 в м. Біла Церква, Київської області, віднесено за класом наслідків до СС2, за кодом об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до 1122.2 «Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні».

Відповідно до п. 4 Акту готовності об`єкта до експлуатації від 27.12.2023 передбачено, що документом, який дає право на виконання будівельних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради від 13.02.2018.

Згідно з п. 5 вказаного Акта готовності об`єкта до експлуатації будівельні роботи виконано у строки: початок робіт лютий 2018 року, закінчення робіт грудень 2023 року.

Відповідно до відомостей з порталу ЄДЕССБ на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради замовнику ТОВ «МЖК-БУД БЦ» 10.01.2024 видано сертифікат № КС122231228779, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема,1 у м. Біла Церква Київської області.

Відомості про реєстрацію вказаного сертифікату опубліковано в електронному вигляді на порталі ЄДЕССБ.

За даними реєстру дозвільних документів на порталі ЄДЕССБ згідно сертифікату № КС122231228779 від 10.01.2024 прийнято в експлуатацію об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом- Алейхема,1 в м. Біла Церква Київської області, будівництво якого замовником ТОВ «МЖК-БУД БЦ» розпочато 13.02.2018, завершено 14.12.2023.

Таким чином, будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом- Алейхема,1 в м. Біла Церква Київської області тривало протягом 2018-2024 років на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 13.02.2018 № КС112180440817.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла до 31.12.2019) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Зі змісту ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Проте, за інформацією Білоцерківської міської ради, викладеною у листах від 21.07.2025 № 17-06/46, від 09.01.2026 № 140\01-11 упродовж будівництва багатоквартирного будинку по вул. Шолом Алейхема, 1 у м. Біла Церква з міською радою договір про пайову участь не укладено.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Такі висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

Разом з тим, 01.01.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, якими з 01.01.2020 було виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, сплати до відповідного місцевого бюджету коштів пайового внеску для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 визначено, що розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права необхідно враховувати, що: «- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і у органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».

Законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення ст. 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Верховний Суд у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/90137/21 від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 виклав правові позиції про те, що передбачений Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Отже, враховуючи вимоги пп. 3, 4 абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 17.12.2024 справі № 903/283/24, від 03.12.2024 № 910/6226/23, від 20.05.2025 № 915/476/24.

Таким чином, враховуючи, що згідно дозволу на виконання будівельних робіт будівництво об`єкта розпочалося до 01.01.2020 і він не введений в експлуатацію, однак договір про пайову участь відповідачем не було укладено, замовник зазначеного будівництва був зобов`язаний протягом 10 робочих днів з 01.01.2020 звернутися до міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь. Однак, відповідачем відповідний обов`язок не виконано, договір про пайову участь не укладено, кошти пайової участі не сплачено до введення об`єкту в експлуатацію.

При цьому, враховуючи, що будівництво об`єкту розпочате до 01.01.2020, абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених пп.2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп. 3 абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, прокуратура стверджує, що у відповідача, як замовника будівництва, наявний обов`язок здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п. 4 ч. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.

Згідно з нормами Закону № 132-ІХ саме на замовника будівництва покладається законодавчий обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, який відповідачем не виконано.

Верховний Суд у справі № 916/2709/22 (постанова від 07.09.2023) наголосив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підп. 3 абз. 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Розрахунок розміру пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта проведено на підставі Закону № 132-ІХ, сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 10.01.2024 та показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010 та який діяв на момент прийняття об`єкта в експлуатацію.

Згідно даних Акта готовності об`єкта до експлуатації та сертифіката від 10.01.2024 № КС122231228779 загальна площа квартир об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом-Алейхема, 1 в м. Біла Церква, становить 7319,4 кв.м.

Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли станом на дату прийняття об`єкта в експлуатацію, вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Київської області становить 21 161,00 грн.

Верховний Суд у постановах від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 також погодився із висновками судів про те, що розрахунок пайової участі, який здійснений з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об`єкта в експлуатацію, відповідає положенням Закону № 132-IX.

Пайова участь при зведенні багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом Алейхема, 1 у м. Біла Церква розрахована урозмірі 2 % для житлових будинків (згідно пп. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ).

Таким чином, за твердженням прокуратури, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем за будівництво житлового будинку складає 3 097 716,47 грн.

Також, разом з житловим будинком по вул. Шолом-Алейхема, 1 у м. Біла Церква згідно даних Акта готовності об`єкта до експлуатації від 27.12.2023 та сертифіката від 10.01.2024 № КС122231228779 ТОВ «МЖКБУД БЦ» збудовано нежитлові приміщення та споруди вбудовано-прибудовані приміщення (об`єкти торгово-розважальної і ринкової інфраструктури) загальною площею 5637,8 кв.м.

Відповідно до сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктом КС122231228779 від 10.01.2024 загальна площа будівлі становить 14 298,2 кв.м, вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію, замовником визначено в розмірі 95 075 300 грн.

Відтак, виходячи із зазначених відомостей про вартість та техніко-економічних показників об`єкта, вартість вбудованих нежитлових приміщень площею 5637,8 кв.м становить 37 488 322,1 грн.

З огляду на встановлений у пп. 1 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ 4 % розмір пайової участі від вартості нежитлових приміщень в сумі 37 488 322,1 грн., розмір пайової участі за будівництво вбудовано-прибудованих приміщень у складі багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом Алейхема,1 в м. Біла Церква становить 1 499 532,88 грн. (37 488 322,1 х 4%).

Отже, у зв`язку із прийняттям в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Шолом Алейхема, 1 у м. Біла Церква загальний розмір пайової участі ТОВ «МЖК-БУД БЦ» становить 4 597 249,35 грн. (3 097 716,47 грн. + 1 499 532,88 грн.).

Білоцерківська міська рада надсилала претензію від 10.04.2025 № 1473/01-07 про необхідність звернення до міської ради для отримання розрахунку пайової участі та її сплати, яку відповідачем проігноровано.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати пайового внеску до введення об`єкту в експлуатацію, відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 960 519,20 грн. інфляційних втрат та 272 066,72 грн. 3 % річних, які нараховані за період з 11.01.2024 (наступного дня після введення об`єкту будівництва в експлуатацію згідно сертифікату) по 31.12.2025.

У ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив про наявність підстав для звільнення від сплати пайового внеску та навів зауваження до здійсненого прокуратурою розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативно-правових актів, які не існували на момент виникнення обов`язку укладення договору про сплату пайової участі, що суперечить положенням статті 5 Цивільного кодексу України.

Як зазначає відповідач, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містила виключення для замовників щодо обов`язку сплачувати пайову участь, зокрема, у випадках передбачених частиною четвертою статті 40 цього Закону, серед яких передбачено не залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників у разі будівництва:

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Аналогічні положення зазначені в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, який затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 25.05.2017 за № 781-32-VII.

Також відповідач зауважує на неправомірності розрахунок розміру пайової участі виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010, який діяв на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, а не за показниками, які діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо укладення договору про пайову участь, як зазначає сам прокурор, протягом 10 днів після 01.01.2020.

Відповідний розрахунок є суперечливим та безпідставним, оскільки визначення розміру пайової участі мало відбуватись на момент виникнення обов`язку з укладення договору пайової участі, а сплата такого визначеного внеску до введення об`єкту в експлуатацію.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Подібні висновки викладені також викладені в постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 та враховані апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови.

При цьому Верховний Суд зазначає, що застосування прокурором при здійсненні розрахунку розміру пайової участі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо його сплати, суперечить приписам статті 5 Цивільного кодексу України, оскільки станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин положеннями підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Крім того, як зауважує відповідач, Білоцерківська міська рада знала про існування об`єкта будівництва, оскільки видавала дозвіл на виконання будівельних робіт виданий ТОВ «МЖК-БУД БЦ» 13.02.2018 і такий дозвіл зареєстрований Відділом державного архітектурно-будівельного контролю міськради.

Оскільки, за приписами ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства, які посилюють відповідальність, не мають зворотньої дії в часі, то прокурор неправомірно застосував при розрахунку розміру пайової участі показник опосередкованої вартості спорудження житла у Київській області, який був введений в дію після настання обов`язку з визначення розміру пайового внеску.

Також відповідач зауважує на неправомірності застосування у розрахунку розміру пайової участі 4 % ставки до вбудовано-прибудованих приміщень (об`єктів торгово-розважальної і ринкової інфраструктури), які є об`єктами соціальної інфраструктури.

Відповідно до проекту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 в м. Біла Церква Київської області» ТОВ «МЖК-БУД БЦ» побудовано об`єкти соціальної інфраструктури, зокрема, заклади громадського харчування: кафе на 38 місць (зазначена в проектній документації група нежитлових приміщень під № 3) та кав`ярню на 30 місць (зазначена в проектній документації група нежитлових приміщень під № 2).

В подальшому, 23.02.2024 на групу нежитлових приміщень під № 3 (кафе), загальною площею 430,6 м2 та під № 2 (кав`ярня) 150,1 м2, ФОП Білик А.В. виготовлено технічні паспорти, реєстраційні номери в ЄДЕССБ: ТІ01:7677- 7404-6270-4055 та ТІ7663-2396-4647-9528, відповідно.

Загальна площа нежитлових приміщень закладів громадського харчування становить 430,6 м2 + 150,1 м2 = 580,7 м2. Вказана площа нежитлових приміщень увійшла до загальної площі нежитлових приміщень, яка становить 5637,8 м2 і відображена в Акті готовності об`єкта до експлуатації від 27.12.2023.

Також відповідач зауважує, що не отримував від Білоцерківської міської ради вимог про сплату пайового внеску, тому враховуючи невірний розрахунок розміру пайового внеску, 3 % річних та інфляційні розраховані невірно і безпідставно.

Прокуратура у відповіді на відзив зауважувала, що побудовані ТОВ «МЖК-БУД БЦ» об`єкти соціальної інфраструктури, а саме заклади громадського харчування: кафе на 38 місць та кав`ярню на 30 місць відносяться до комерційних об`єктів, тому не є об`єктами соціальної інфраструктури у розумінні законодавства.

Щодо будівництва/капітальної реконструкції об`єктів інженерної інфраструктури міста Біла Церква під час будівництва ТОВ «МЖК-БУД БЦ», прокуратура відповідні обставини не спростовує по суті, однак вважає, що будівництво таких об`єктів не може бути підставою зменшення розміру пайової участі, оскільки згідно листа Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради від 21.07.2025 №17-06/46 упродовж 2018-2024 років листи від ТОВ «МЖК БУД БЦ» або інших осіб в інтересах даного замовника щодо зменшення розміру пайової участі за будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом-Алейхема, 1 у м. Біла Церква не надходили.

Крім того, листом від 21.07.2025 № 17-06/46 також повідомлено, що за інформацією управління комунальної власності та концесії Білоцерківською міською радою прийнято рішення № 7292-73-VIII від 29.05.2025 «Про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади від ТОВ «МЖК-БУД БЦ» майна (щодо приймання елементів благоустрою). Зазначення рішення не стосується питань пайової участі.

Щодо невідповідності розрахунку розміру пайової участі, прокуратура вважає, що обов`язок відповідача щодо сплати пайової участі виникає саме у момент введення об`єкту в експлуатацію.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважив про неправомірність посилання прокуратури на ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» при визначенні об`єктів соціальної інфраструктури, оскільки такий Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність.

Разом з тим, у законодавстві України відсутнє чітке визначення поняття «об`єкт соціальної інфрастурктури» та його вичерпний перелік.

До об`єктів соціальної інфраструктури належать громадські заклади, які забезпечують загальні умови для ефективної діяльності людини в усіх сферах життя. Відповідні заклади можуть також перебувати у приватній власності (приватні школи, садочки, дитячі площадки, кафе, кав`ярні).

Крім цього, положення підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не містять посилання на будівництво об`єктів соціальної інфраструктури конкретної форми власності.

Щодо посилання прокуратури, що листи від ТОВ «МЖК БУД БЦ» або інших осіб в інтересах даного замовника щодо зменшення розміру пайової участі за будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Шолом Алейхема, 1 в м. Біла Церква не надходили, відповідач зауважив, що пайова участь позивачем не розраховувалась, листи щодо її сплати відповідачу не надсилались, тому і клопотати про її зменшення були відсутні підстави.

В той же час, роботи по об`єкту: «Реконструкція мереж водопостачання з виносом з-під плями забудови будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та влаштуванням закільцювання по вул. Шолом-Алейхема, 1 в м. Біла Церква, Київської області» виконані ТОВ «МЖК БУД БЦ», що відповідно до вимог положень підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» звільняє від сплати пайової участі.

Крім того, відповідач зазначає, що Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради 15.03.2017 ТОВ «МЖК-БУД БЦ» видано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 в місті Біла Церква, Київської області».

Пунктами 9 та 10 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки зобов`язано ТОВ «МЖК-БУД БЦ» виконати роботи щодо благоустрою в межах даного будівництва.

За результатами виконаних робіт, які проводились упродовж всього етапу будівництва та після його завершення, рішенням Білоцерківської міської ради від 29.05.2025 за № 7292-72-VIII надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-БУД БЦ» майна».

На підставі вказаного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-БУД БЦ» і Білоцерківською міською радою підписано акт приймання-передачі, яким передано у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади (об`єкти елементи благоустрою) на загальну суму 4 453 522,73 грн.

Крім цього, в межах вказаного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-БУД БЦ» здійснено реконструкцію мереж водопостачання з виносом з-під плями забудови будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та влаштуванням закільцювання по вул. Шолом-Алейхема, 1 в місті Біла Церква, Київської області. Мережі централізованого водопостачання, відносно яких проводилась реконструкція перебувають у власності Білоцерківської територіальної громади.

Таким чином, при будівництві вищевказаного багатоповерхового будинку, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-БУД БЦ» активно сприяло Білоцерківській міській територіальній громаді та приймало участь у розвитку соціальної та інженерної інфраструктури міста.

Білоцерківська міська рада (позивач) в ході розгляду спору позовні вимоги підтримувала, надала пояснення по суті позовних вимог, у яких зазначала, що пунктом 9 виданих відповідачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки передбачено вимоги щодо благоустрою в межах даного будівництва, зокрема проектом необхідно передбачити комплексний благоустрій території, прилеглої до об`єкту проектування (в тому числі території для додаткового благоустрою), згідно вимог п. 5.16 Правил благоустрою території міста Біла Церква, затверджених рішенням міської ради № 800 від 11.07.2008, а саме:

- влаштувати (відновити тротуар) та зелену зону вул. Шолом-Алейхема і проїзду загального користування з північно-західної сторони ділянки в межах ділянки для додаткового благоустрою;

- улаштування озеленення території з посадкою газонів, квітників, декоративних дерев та кущів згідно вимог ДБН Б.2.2-5-2011 «Благоустрій територій»;

- передбачити вертикальне розпланування території з метою водовідведення поверхневих стоків дощових і талих вод з тротуарів, площадок, майданчиків, проїздів, а також з даху будівлі в мережу зливової (дощової) каналізації міста;

- виконати освітлення вхідних груп до громадських приміщень та під`їздів житлових секцій і усієї прилеглої території до об`єкту території сучасними видами енергоощадних ліхтарів згідно вимог ДБН Б.2.2-5-2011 «Благоустрій територій»;

- встановити малі архітектурні форми (вуличні меблі, лави, столи, альтанки, навіси, урни) згідно вимог ДБН Б.2.2-5-2011 «Благоустрій територій» тощо.

За результатами виконаних робіт, які проводились упродовж всього етапу будівництва та після його завершення, рішенням Білоцерківської міської ради від 29.05.2025 № 7292-72-VIII надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади від ТОВ «МЖК-БУД БЦ» майна» та у подальшому рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.08.2025 № 640 затверджено Акт приймання передачі в комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади від ТОВ «МЖК-БУД БЦ» майна, а саме, елементів благоустрою, що споруджені останнім на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3210300000:04:015:0216 за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, в районі житлового будинку № 1 по вул. Шолом-Алейхема, м. Біла Церква.

Однак, позивач стверджує, що споруджені відповідачем елементи благоустрою озеленення, дорожні знаки, урни, лавки, тротуарна доріжка, освітлення, зливоприймальник, підпірна стінка загальною вартістю 4 453 522,73 грн. (перелік яких зазначено в Акті приймання-передачі, затвердженому рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.08.2025 № 640), не належить ні до об`єктів соціальної інфраструктури, ні до інженерних мереж чи об`єктів інженерної інфраструктури, та виконані (створені) на виконання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 у місті Біла Церква, Київської області від 15.03.2017 № 06.

Крім того, доводи відповідача на те, що він не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку із виконанням ним у 2026 році робіт з реконструкції мереж водопостачання, що є комунальною власністю, за укладеним між ТОВ «Білоцерківвода» та ТОВ «МЖК-БУД БЦ» договором підряду від 18.10.2021 № БМР-18/10-21, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на час укладення Договору підряду (18.10.2021) та на час виконання робіт за вказаним договором (січень 2026) діяли норми Закону України № 132-IX.

Білоцерківська міська рада зауважує, що у даній справі спірні правовідносини пов`язані з вимогами про стягнення з відповідача на користь органу місцевого самоврядування безпідставно збережених ним коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України у зв`язку із порушенням ним порядку сплати пайової участі, передбаченого пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX та несплатою до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі у строк до прийняття об`єкту в експлуатацію.

У ході розгляду спору судом досліджено та встановлено наступне.

Як було визначено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції, яка була чинна станом на момент отримання відповідачем дозволу на будівництво, тобто на момент виявлення наміру забудови земельної ділянки:

1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

11. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено:

2. Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Як зазначив відповідач та надав відповідні докази, відповідно до проекту: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 у м. Біла Церква Київської області» ТОВ «МЖК-БУД БЦ» побудовано об`єкти соціальної інфраструктури, зокрема, заклади громадського харчування: кафе на 38 місць (зазначена в проектній документації група нежитлових приміщень під № 3) та кав`ярню на 30 місць (зазначена в проектній документації група нежитлових приміщень під № 2).

Також між ТОВ «МЖК-БУД БЦ» та ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА» 18 жовтня 2021 року укладено Договір підряду № БМР-18/10-21, за яким позивач виконав роботи по об`єкту: «Реконструкція мереж водопостачання з виносом з-під плями забудови будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та влаштуванням закільцювання по вул. Шолом- Алейхема, 1 у м. Біла Церква, Київської області».

Мережі централізованого водопостачання, відносно яких проводиться реконструкція, перебувають на балансі Замовника згідно Концесійного договору від 25.03.2013 та обліковуються за інв. № 23483 «Водопровідна мережа по вул. Шолом-Алейхема, 9» і Замовник має всі належні їй як Концесіонеру, права на проведення даних робіт.

Вказані мережі перебувають у власності Білоцерківської територіальної громади.

За результатами виконання робіт між Сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 219 494,00 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у cправі № 910/7466/24, у якій досліджувались схожі обставини щодо будівництва об`єктів у складі будівництва (житлового комплексу) на одній і тій самій земельній ділянці, який за своїм функціональним призначенням є об`єктом оздоровчого (рекреаційного) та соціального призначення (протезна майстерня у складі групи нежитлових приміщень), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положення пункту 6 частини четвертої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 132-ІХ та звільнення від обов`язку сплати пайового внеску у такому випадку.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що замовники, які здійснюють будівництво об`єктів будівництва зобов`язані здійснити відрахування до бюджету коштів на створення у подальшому за рахунок бюджету об`єктів соціальної сфери. Водночас, замовники, здійснюючи спорудження об`єктів соціальної інфраструктури за власний рахунок у складі своїх об`єктів будівництва на земельних ділянках населених пунктів, виконують свій обов`язок щодо прийняття участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не зобов`язані додатково сплачувати пайові внески.

Тобто якщо замовник будівництва здійснює спорудження на земельній ділянці у складі об`єкта будівництва, крім житлових будинків, і об`єктів соціальної сфери, то він не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відтак не повинен укладати договори про сплату такої пайової участі.

Крім того, пунктами 9 та 10 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 у м. Біла Церква, Київської області», які 15.03.2017 видано Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, зобов`язано ТОВ «МЖК-БУД БЦ» виконати роботи щодо благоустрою в межах даного будівництва.

За результатами виконання робіт, які проводились упродовж всього етапу будівництва та після його завершення, рішенням Білоцерківської міської ради від 29.05.2025 за № 7292-72-VIII надано згоду на безоплатне прийняття у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади від ТОВ «МЖК-БУД БЦ» майна».

На підставі вказаного рішення між ТОВ «МЖК-БУД БЦ» і Білоцерківською міською радою підписано Акт приймання-передачі, яким передано у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади (об`єкти елементи благоустрою) на загальну суму 4 453 522,73 грн.

Таким чином, ТОВ «МЖК-БУД БЦ» приймало участь у розвитку соціальної та інженерної інфраструктури. Об`єкти соціальної та інженерної інфраструктури споруджені у зв`язку з будівництвом відповідачем багатоповерхового будинку. Об`єкти благоустрою, які включають в тому числі об`єкти міської дорожньої інфраструктури, місць відпочинку та інших соціальних об`єктів у громадських місцях, вартістю 4 453 522,73 грн., які включають у себе озеленення, дорожні знаки, урни, лавки, тротуарна доріжка, освітлення, зливоприймальник, підпірна стінка, та мережі централізованого водопостачання, як об`єкти інженерної інфраструктури, вартістю 1 219 494,00 грн. передані у комунальну власність, чим внесено вклад у створення і розвитоку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква на відповідні суми.

Також ТОВ «МЖК-БУД БЦ» в межах об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Шолом-Алейхема, 1 в м. Біла Церква, Київської області» побудовано заклади громадського харчування: кафе та кав`ярню, які є громадськими закладами, відповідно створені з метою задоволення соціальних потреб населення.

Крім того, ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на момент отримання дозволу на будівництво, було визначено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідна норма ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на момент отримання дозволу на будівництво має значення для вирішення спору, оскільки необхідність будівництва замовником об`єктів інженерної інфраструктури передбачалась містобудівними умовами.

Також суд враховує, що як визначено у рішенні ЄСПЛ «Щокін проти України», вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. the United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями).

Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI). Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Слівенко проти Латвії» (Slivenko v. Latvia) [ВП], заява № 48321/99, п. 105, ECHR 2003-Х; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, п. 39), його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції (див. рішення у справі «Слівенко проти Латвії», зазначене вище). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Лупса проти Румунії» (Lupsa v. Romania), заява № 10337/04, пункти 41-42, ECHR 2006-VII; та рішення від 24 квітня 2008 р. у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, пункти 42,46 та 49-50).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08. 2018 року у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Як визначено ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, згідно зі ст. 5 Цивільного кодексу акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Слідуючи позиції позивача та прокуратури, що зобов`язання відповідача по сплаті пайового внеску настало в момент введення об`єкту будівництва в експлуатацію, у відповідний період норма ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не діяла, а відміна норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчить про пом`якшення відповідальності.

Частина 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Однак, висновки, викладені у постановах Верховного Суду, не можуть породжувати чи замінювати норм права.

З огляду на фактичні обставини спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині підстав та порядку сплати пайового внеску після втрати чинності відповідною нормою ст. 40 та за умови створення відповідачем у складі об`єкта будівництва об`єктів соціальної та інженерної інфраструктури і їх передачі до комунальної власності, створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном та порушують «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства, який фактично задоволено, та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність підстав для покладення на відповідача оболв`язку зі сплати безпідставно утримуваних коштів пайової участі.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін