Рішення № 138753118, 01.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3444/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 112)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія АМ-ТРАНС (07351, Київська обл., Бучанський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68),

за участі третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ (39400, Полтавська обл., Машівський р-н, смт. Машівка, вул. Незалежності, буд, 130),

за участі третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю МВ СТЕЛЛАР (47707, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 3),

про стягнення 2281146,11 грн. вартості втраченого майна,

секретар судового засідання: Одинцов О.С.

Представники сторін:

від позивача: Кузьмін Є.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Карпенко Н.І.;

від третьої особи 1: Мица Ю.В. (в режимі відеоконференції);

від третьої особи 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІНФОРМТРЕЙД» (далі ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» (далі ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС», відповідач) про стягнення 2281146,11 грн. вартості втраченого майна.

За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з ТОВ «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» на користь власника вантажу - ТОВ НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ суму, що відповідає вартості втраченого вантажу - 2281146,11 грн.

В обгрунтування вимог позивач посилається на укладення між ним, як експедитором, та ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ», як клієнтом, договору транспортного експедирування № 05/09/24 від 05.09.2024 р., у зв`язку з виконанням якого 08.11.2024 р. позивач як вантажовідправник (замовник) та відповідач ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» як перевізник уклали договір/заявку на автомобільне перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: від м. Ізмаїл, вул. Запорізьких козаків, 2-А, до м. Миргород, Полтавська область, Залізнична вулиця, 6, якою передбачили умови перевезення вантажу, однак в обумовлений в договорі час та дату вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби за місцем розвантаження згідно ТТН не прибули, і, відповідно, вантаж доставлений не був, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення вартості втраченого відповідачем як перевізником вантажу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 27373,75 грн., розрахунку заборгованості та/або письмових пояснень і зазначення доказів щодо заявленої до стягнення вартості втраченого майна.

27.11.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 26.11.2025 р. (вх. № 16622/25 від 27.11.2025 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2025 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 15.01.2026 р., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Підготовче засідання відкладалося.

16.12.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.12.2025 р. (вх. № 17703 від 16.12.2025 р.), за яким відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що жодних договірних відносин із ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД» (позивач) або ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» (власник вантажу) відповідач не мав. Фактична втрата вантажу стала наслідком шахрайських дій третіх осіб, а не порушення зобов`язань відповідачем, а останній є потерпілим, що підтверджено відкритим кримінальним провадженням за ч. 4 ст. 190 КК України, склад цивільної відповідальності у діях ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» відсутній. Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 2281146,11 грн., як вартості втраченого вантажу, однак, на переконання відповідача, жодним належним і допустимим доказом цей розмір збитків не підтверджений. Також відповідач зазначає, що 08.11.2024 р. між ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» та ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» було досягнуто домовленості щодо вчинення правочину з перевезення спірного вантажу автомобільним транспортом, згідно якого ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» виступало як експедитор, а ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» як перевізник. Відповідний проект договору № 20241108 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2024 р. ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» було надіслано ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» засобами електронного зв`язку. ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» надіслало ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» заявки на перевезення вантажу № 000005612 та № 000005611. На виконання вказаних заявок ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» було направлено до м. Ізмаїл (порт) власні транспортні засоби AI4708OX/AІ1635XF та AI9024OI/AI4259XF задля завантаження вантажу - дизельного пального. За первинними заявками № 000005612 та № 000005611 від 08.11.2024 р. маршрут слідування мав бути з міста Ізмаїл до Сумської та/або Чернівецької та/або Чернігівської області, тобто підлягав додатковому узгодженню. 10.11.2024 р. після завантаження вантажу до цистерн вищевказаних транспортних засобів, водіям були видані товарно?транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 8157 та № 8156 від 10.11.2024 р., згідно яких місцем відвантаження є місто Миргород Полтавської області. Після завантаження водію ОСОБА_1 зателефонувала особа, яка повідомила про зміну маршруту вантаж слід везти до м. Татарбунари. Було надано нові контакти особи, яка мала прийняти вантаж. Це переадресування було підтверджене менеджером ТОВ «МВ СТЕЛЛАР». По прибуттю в м. Татарбунари водії передали вантаж особам, контакти яких було надано, які відмовилися підписувати ТТН. 13.11.2024 р. ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» отримало заяву № 12-03 від 13.11.2024 р. від ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД», зазначеного в ТТН як перевізник, із запитом про долю вантажу, який не був доставлений в м. Миргород, та запит на надання інформації № 13/11/24-1 від 13.11.2024 р. від ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ», який є власником вантажу згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 8157 та № 8156 від 10.11.2024 р., після чого ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» 14.11.2024 р. звернулось до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

24.12.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 23.12.2025 р. (вх. № 17976/25 від 24.12.2025 р.), за якою позивач відхиляє заперечення відповідача проти позову та зазначає, що вина відповідача полягає в порушенні умов перевезення (в частині самостійної зміни місця розвантаження вантажу, без належного документального оформлення та відповідного підтвердження), в порушення договорів/заявок на перевезення та ТТН.

29.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 619 від 29.12.2025 р. (вх. № 18134/25 від 29.12.2025 р.), за змістом яких останній відхиляє викладені позивачем аргументи та доводи у відповіді на відзив і просить відмовити в позові в повному обсязі, серед іншого наголошуючи на тому, що позивач звернувся до суду не за відшкодуванням понесених ним збитків, а з метою захисту прав та інтересів власника вантажу ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ».

15.01.2026 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 14.01.2026 р. (вх. № 636/26 від 15.01.2026 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ СТЕЛЛАР», за яким заявник також просив надати строк для направлення на адресу третьої особи ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» позовної заяви із додатками та відкласти підготовче засідання, призначене на 15.01.2026 р.

15.01.2026 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» надійшло клопотання б/н від 15.01.2026 р. (вх. № 658/26 від 15.01.2026 р.) про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 15.01.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2026 р. було залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ СТЕЛЛАР».

26.01.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява б/н від 23.01.2026 р. (вх. № 1224 від 26.01.2026 р.) про направлення третій особі копії позовної заяви на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 15.01.2026 р.

12.02.2026 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.02.2026 р. (вх. № 1096 від 12.02.2026 р.), про участь у судових засіданнях у справі 911/3444/25 в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою суду від 13.02.2026 р.

16.02.2026 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» надійшли пояснення у справі б/н від 13.02.2026 р. (вх. № 2612/26 від 16.02.2026 р.), за змістом яких представник викладає позицію третьої особи 1 щодо предмета спору та підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

19.03.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника третьої особи 1 без самостійних вимог на предмету спору ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» надійшла заява б/н від 19.03.2026 р. (вх. № 4725/26 від 19.03.2026 р.) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та внесення РНОКПП представника до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

19.03.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ» Мици Ю.В. надійшла заява б/н від 19.03.2026 р. (вх. № 4721/26 від 19.03.2026 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник третьої особи 1 просив суд надати можливість взяти участь у підготовчому засіданні, призначеному на 23.03.2026 р., та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 911/3444/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою суду від 23.03.2026 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.05.2026 р.

У судовому засіданні 04.05.2026 р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 01.06.2026 р. були присутні представники позивача, відповідача та третьої особи 1. Представник третьої особи 2 до суду не з`явився. Про дату і час судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.

У судовому засіданні 01.06.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.09.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ" (клієнт) було укладено договір № 05/09/24 (далі договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов?язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов?язаних із перевезенням вантажу, зокрема, пошук та залучення перевізників та інших третіх осіб, а також захист інтересів клієнта у суді.

Відповідно до п. 1.2 договору конкретні умови, маршрути, види вантажу та інші деталі щодо кожного окремого перевезення визначаються у заявках на екепедирування, а допущені до перевезення транспортні засоби та анкетні дані водіїв - у додатках № 1 та № 2, які є невід?ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1.1-2.1.3 договору визначено, що експедитор зобов?язується надавати послуги відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умов цього договору, забезпечити збереження вантажу, прийнятого до експедирування, до моменту передачі його вантажоодержувачу, своєчасно інформувати клієнта про всі обставини, що перешкоджають або затримують перевезення.

Згідно з п. 2.2.2 договору у разі втрати, знищення з будь яких підстав, нестачі чи пошкодження вантажу експедитор має право звернутися до суду від свого імені, але в інтересах та на користь клієнта, до перевізника або іншої винної особи з вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2.2.3 договору суми, стягнені експедитором у судовому порядку з третіх осіб (перевізників) за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу, є власністю клієнта і підлягають перерахуванню клієнту після їх надходження на рахунок експедитора, за окремо виставленим рахунком.

Пунктом 3.2 договору визначено, що експедитор несе відповідальність перед клієнтом за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталася з вини залученого ним перевізника, у розмірі, визначеному умовами цього договору та законом, ще не позбавляє експедитора права реалізувати положення п. 2.2.2 даного договору.

Відповідно до п. 3.3 договору у разі втрати вантажу експедитор відшкодовує клієнту дійсну вартість втраченого вантажу, зазначену у відповідній заявці та підтверджену документально.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ" та ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" було складено заявку до договору транспортного експедирування за № 05/09/24 від 05.09.2024 р., підписану уповноваженими представниками сторін та скріплену печатками, відповідно до якої було погоджено наступне перевезення: адреса завантаження - м. Ізмаїл, компанія Дюваль; адреса вивантаження - Миргород, Полтавська обл., Залізнична вулиця, 6; найменування вантажу дизельне паливо, 50 т., 56000 л., 2300000,00 грн. на 2 авто.

Відповідно до п. 4 вказаної заявки експедитор несе відповідальність за заподіяну шкоду у зв`язку з втратою або пошкодженням вантажу у розмірі 100% від суми пошкодженого вантажу.

За доводами позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" було укладено договір перевезення з Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія АМ-ТРАНС як перевізником, у зв`язку з чим було сформовано заявку на автомобільне перевезення вантажу за № 05/09/24 від 05.09.2024 р., підписану зі сторони ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД", за маршрутом: м. Ізмаїл м. Миргород (Полтавська обл.), найменування вантажу дизельне пальне УКТЗЕД 2710194300, об`єм та вартість вантажу 56000 л., 2300000,00 грн. на 2 авто, вантажоодержувач ТОВ "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ", перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія АМ-ТРАНС.

Відповідно до п. 4 цієї заявки перевізник несе відповідальність за заподіяну шкоду, у зв?язку з втратою або пошкодженням вантажу у розмірі 100% від суми пошкодженого вантажу. Експедитор несе відповідальність за організацію затримки в доставці вантажу. Водій зобов?язаний бути присутнім на завантаженні, переконатися, що вантаж упакований належним чином (без пошкоджень) і повністю готовий до перевезення за даним маршрутом, а також вантаж завантажений повністю (за вагою і об?ємом), згідно документів.

Натомість, за доводами відповідача, останнім було укладено договір перевезення спірного вантажу не з позивачем, а з Товариством з обмеженою відповідальністю МВ СТЕЛЛАР (третя особа 2), яким було сформовано заявки № 000005611 від 08.11.2024 р. та № 000005612 від 08.11.2024 р., підписані зі сторони ТОВ МВ СТЕЛЛАР, на здійснення ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС перевезення вантажу, відповідно до яких: адреса завантаження Україна, Ізмаїл, порт; адреса розвантаження згідно ТТН (Чернівецька, Чернігівська, Сумська обл.); вид вантажу ДП; вага 24-25 т.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 8156 від 10.11.2024 р. вантажовідправником ТОВ "Майстербуд" було відвантажено 27541 л палива дизельного УКТЗЕД 2710194300 автопідприємству ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД", замовник - ТОВ "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ", пункт навантаження Ізмаїл, вул. Запорізьких козаків, 2-А, пункт розвантаження Полтавська обл., м. Миргород, вул. Залізнична, 6.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 8157 від 10.11.2024 р. вантажовідправником ТОВ "Майстербуд" було відвантажено 27832 л палива дизельного УКТЗЕД 2710194300 автопідприємству ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД", замовник - ТОВ "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ", пункт навантаження Ізмаїл, вул. Запорізьких козаків, 2-А, пункт розвантаження Полтавська обл., м. Миргород, вул. Залізнична, 6.

Також з матеріалів справи слідує, що 12.11.2024 р. ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» звернулося до ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» з листом № 225, в якому зазначало, що згідно з попередньо укладеним договором № 20241108 між експедитором ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» та перевізником ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС», автомобілі останнього здійснювали перевезення дизельного пального з міста Ізмаїл. За попередніми заявками маршрут слідування мав бути з міста Ізмаїл до Сумської та/або Чернівецької та/або Чернігівської областей. 10 листопада 2024 року перевізником було подано транспортні засоби НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та AІ9024ОІ/ НОМЕР_3 під завантаження. Відповідно, після завантаження вантажу до кузовів автомобілів, водіям автотранспортних засобів були видані товарно-транспортні накладні, згідно яких місцем відвантаження є місто Миргород Полтавської області. Через деякий час після завантаження водієві ОСОБА_2 зателефонувала особа, котра попередньо представилася ОСОБА_3 , та повідомила про необхідність у здійсненні перевезення увіреного йому вантажу до міста Татарбунари, а також було надано контакти особи, яка буде очікувати в зазначеному місці. Відповідне переадресування вантажу було підтверджено менеджером відділу транспортно-експедиційних послуг ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» із зазначенням, що контакти для вивантаження передані водієві, та обіцянкою надати правильні заявки в понеділок. По прибуттю до місця відвантаження водії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали вантаж особі, контакти якої було надано Андрієм. Відразу після передачі вантажу водії, які прийняли його, категорично відмовилися підписувати товарно-транспортні накладні та попрямували у невстановленому напрямку.

У вказаному листі ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС», з метою врегулювання оформлення документів відносно вищевказаних вантажних перевезень, просило ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» передати на адресу ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» належним чином оформлені наступні документи: заявки на перевезення вантажів по маршруту Ізмаїл-Татарбунари; товарно-транспортні накладні.

15.11.2024 р. ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» надало відповідь № 13/6219 ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС на лист № 225 від 12.11.2024 р., за змістом якої зазначило наступне: факт укладення договору № 20241108 від 08.11.2024 р. між ТОВ "ТК "АМ-ТРАНС" та ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» підтверджуємо, даний договір був надісланий 08.11.2024 р. менеджером ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» шляхом повідомлення у Вайбер. Факт наявності договірних відносин між перевізником та експедитором також підтверджено вами у листі № 225 від 12.11.2024 р. У подальшому, перевізником були надані послуги перевезення вантажу згідно із вказаним договором. Відтак, ТОВ "ТК "АМ-ТРАНС" як перевізник приступило до перевезення вантажу згідно з умовами заявок № 000005611 та № 000005612 від 08.11.2024 р., в яких чітко було зазначено, що місце вивантаження згідно із ТТН (Чернівецька/Чернігівська/Сумська обл). ТОВ "МВ СТЕЛЛАР" наголошувало також на тому, що пунктом 3.2.2 договору чітко визначено, що водій був зобов?язаний організувати перевірку товаро-супровідної документації (надалі в тексті - ТСД, що надається вантажовідправником, до моменту підписання ТТН/CMR про прийом товару для перевезення також перевірку наявності всіх необхідних документів та їх відповідність інформації, що міститься в ТСД (назва вантажу, код ТНВЕД вантажу, вага брутто, кількість місць, номер інвойса тощо). У випадку відсутності необхідних документів чи наявності розбіжностей в них, водій не повинен приймати ТСД та підписувати ТТН про отримання вантажу. При цьому третя особа 2 звертала увагу відповідача, що фактична адреса розвантаження транспортних засобів не співпадає ані з адресою, вказаною в заявках (№ 000005611 та № 000005612 від 08.11.2024 р.), ані в ТТН, наданій ТОВ "ТК "АМ-ТРАНС", ані з адресою, зазначеною у листі, та просило надати пояснення, чому при відмові вантажоодержувача підписувати документацію, зокрема, ТТН, залишення вантажоодержувачами місця розвантаження та руху у невстановленому напрямку, не було одразу повідомлено експедитору про дану ситуацію. Окрім того, ТОВ "МВ СТЕЛЛАР" просило надати дані кінцевого вантажоотримувача, якому водії передали вантаж. Згідно з пунктом 5.2 договору, протягом 10 календарних днів з моменту доставки вантажу перевізник повинен надати експедитору належним чином оформлені документи для оплати наданих послуг: зокрема, три примірники (1 оригінал і 2 копії, завірені печаткою перевізника) товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажодержувача про отримання вантажу, що підтверджує факт надання послуг. Станом на 14.11.2024 р. належним чином завіреної ТТН експедитору надано не було. З огляду на вищевказане, ТОВ "МВ СТЕЛЛАР" зазначало, що вимоги у надісланому ТОВ "ТК "АМ-ТРАНС" листі (підписати акт наданих послуг № 1742 від 10.11.2024 р. та акт наданих послуг № 1743 від 10.11.2024 р., оплатити рахунки № 1283 від 10.11.2024 р. та № 1284 від 10.11.2024 р.) є безпідставними, а також просило враховувати умови п. 1.3 договору, згідно якого оплата послуг перевізника за перевезення вантажу здійснюється експедитором з коштів, що надійшли від клієнта - замовника послуг експедитора. З огляду на вищенаведені факти, третя особа 2 просила відповідача надати належним чином оформлені та підписані документи для подальшої оплати наданих перевізником послуг.

У свою чергу, 13.11.2024 р. ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" звернулося до ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС із заявою № 12-03, в якій просило надати відповіді на наступні питання: 1. Чи підтверджуєте ви отримання вантажу вашими ТЗ, що мало місце 10.11.2024 р., який повинен бути перевезений за маршрутом: навантаження Ізмаїл, вул. Запорізьких козаків, 2-А, до пункту розвантаження - м. Миргород, Полтавська область, вулиця Залізнична, 6, про що було оформлено ТТН, примірники яких передані вашим водіям: від 10.11.2024 р. за № 8156 та від 10.11.2024 р. за № 8157; 2. Чи було доставлено вантаж за наведеними вище ТТН до пункту розвантаження: м. Миргород, Полтавська область, вулиця Залізнична, 6. Якщо так - прошу надати документальне підтвердження доставки та розвантаження ТТН з відміткою про вивантаження та приймання вантажу за адресою, вказаною в ТТН, але може ви маєте інший документ; 3. Якщо вантаж не було доставлено за маршрутом, який вказаний в ТТН від 10.11.2024 р. за № 8156 та в ТТН від 10.11.2026 р. за № 8157 - просимо назвати причину та обгрунтувати її документально (якщо маршрут було змінено - просимо надати документи на підтвердження зміни маршруту докази розвантаження, із відміткою: місце розвантаження, ким, коли, в якій кількості було прийнято вантаж, у якому місті (адреса) або у який ТЗ перевантажено).

14.11.2024 р. листом № 228 ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС надала відповідь ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" на заяву № 12-03 від 13.11.2024 р., за змістом якої повідомило, що здійснює підготовку заяви про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів з метою захисту власних прав та інтересів, оскільки в даній ситуації вбачається заволодіння майном в особливо великих розмірах шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), або таке, що вчинене організованою групою, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Також в листі зазначено, що 13.11.2024 р. працівникам ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» надійшов дзвінок від невідомої особи, яка представилася слідчим відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області та повідомила, що в нього на розгляді перебуває заява від вашого підприємства за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України. На усне прохання надати витяг з ЄРДР, останній повідомив, що відкриття кримінального провадження ще не відбулося.

22.04.2025 р. ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" звернулося до ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС із заявою № 16-39, в якій просило надати відповіді на наступні питання: 1. Чи було доставлено вантаж за наведеними вище ТТН до пункту розвантаження: м. Миргород, Полтавська область, вулиця Залізнична, 6. Якщо так - прошу надати документальне підтвердження доставки та розвантаження ПММ (ТТН з відміткою про вивантаження та приймання вантажу за адресою, вказаною в ТТН, але може ви маєте іншій документ); 2. Якщо вантаж не було доставлено за маршрутом, який вказаний в ТТН від 10.11.2024 р. за № 8156 та в TTH від 10.11.2024 р. за № 8157 - просимо назвати причину, та обгрунтувати її документально (якщо маршрут було змінено - просимо надати документи на підтвердження зміни маршруту - докази розвантаження, із відміткою: місце розвантаження, ким, коли, в якій кількості було прийнято вантаж, у якому місті (адреса) або у який ТЗ перевантажено). Якщо вантаж було повернуто власнику - просимо також надати докази такого повернення та прийняття вантажу.

24.04.2025 р. листом № 111 ТОВ Транспортна компанія АМ-ТРАНС надало відповідь ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" на заяву № 16-39 від 22.04.2025 р., за змістом якої повідомило, що ТОВ «ТК «АМ-ТРАНС» подало заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів з метою захисту власних прав та інтересів, оскільки в даній ситуації вбачає заволодіння майном в особливо великих розмірах шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), або таке, що вчинене організованою групою, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12024162240001641. Також в листі було зазначено, що з метою збереження таємниці слідства запитувана інформація та матеріали були передані представникам правоохоронних органів, а саме - Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, відповідно, розголошення такої інформації може завдати шкоду слідству.

Як слідує з позову, оскільки після завантаження транспортних засобів, в обумовлені в договорі час та дату, вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби відповідача за місцем розвантаження згідно ТТН не прибули, і, відповідно, вантаж доставлений не був, позивач звернувся до суду з даним позовом до перевізника про відшкодування вартості втраченого вантажу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому, слід зазначити, частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Слід зазначити, що законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 р. у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 р. у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019 р. у справі № 916/1134/18.

Поряд з цим, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Поряд з цим, згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у установленому договором порядку.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, норми чинного процесуального законодавства не передбачають права особи одночасно звертатися з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої юридичної особи. Цей висновок випливає із відносності процесуальних відносин та завдання господарського судочинства, метою якого є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб чи держави. Ця мета реалізується через право на звернення до господарського суду у власних інтересах, або в інтересах інших осіб, якщо таке право надано законом.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 910/17599/19 від 08.09.2020 р.

Враховуючи зміст позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь третьої особи 1 вартість втраченого вантажу, посилаючись на наведені вище умови п. 2.2.2 укладеного між ними договору, однак, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості реалізації заявленого в даній позовній заяві способу захисту, спрямованого на захист не власних інтересів чи порушених прав, а інтересів іншої особи (в даному випадку третьої особи 1 у даній справі, а саме - можливості юридичної особи звертатися до господарського суду в інтересах іншої юридичної особи - контрагента (просити суд стягнути з відповідача кошти на користь третьої особи, на чому у позовній заяві та під час судового розгляду наполягав позивач).

Отже, враховуючи зміст заявлених у даній справі позовних вимог, суд констатує відсутність передбачених чинним законодавством підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД у даній справі про стягнення з ТОВ «Транспортна компанія «АМ-ТРАНС» на користь ТОВ НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ 2281146,11 грн. вартості втраченого вантажу.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу (зокрема, щодо наявності/відсутності правовідносин між учасниками процесу та обставин перезавантаження вантажу в дорозі) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову у даній справі за заявленими позивачем вимогами не спростовує.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 112) до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія АМ-ТРАНС (07351, Київська обл., Бучанський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68), за участі третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ (39400, Полтавська обл., Машівський р-н, смт. Машівка, вул. Незалежності, буд, 130), за участі третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю МВ СТЕЛЛАР (47707, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 3), про стягнення 2281146,11 грн. вартості втраченого майна відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.08.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна