Вирок № 138751481, 04.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/358/18

1-кп/703/25/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 14.09.2017 під №12017250000000322, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_4 за невстановлених обставин домовився з невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, про незаконне викрадення та позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою примусити останнього вчинити дії, що суперечать його волі, а саме зізнатися у здійсненні пострілу з гранатомету по квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , шляхом заподіяння сильного фізичного болю та фізичного страждання ОСОБА_5 .

У подальшому, 11 вересня 2017 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з невстановленими особами, діючи групою осіб за попередньою змовою між собою, знаходячись поблизу автомобільної заправної станції «AMTCENERGY», що розташована по вул. Г. Холодноярців, 82-а. в м. Сміла Черкаської області, на виконання раніше досягнутої домовленості, умисно, незаконно викрали та позбавили волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 з метою подолання опору ОСОБА_5 застосував відносно останнього балончик зі сльозогінною речовиною, після чого разом з іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, нанесли численні удари руками та ногами в область голови і тулуба ОСОБА_5 , та, застосовуючи до останнього фізичну силу, примусово проти його волі помістили ОСОБА_5 до салону автомобіля марки BA.3-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому доставили його до місця, що розташоване у лісовому масиві неподалік від м. Сміла Черкаської області.

Після цього ОСОБА_4 з іншими невстановленими особами, перебуваючи у лісовому масиві неподалік від м. Сміла Черкаської області, діючи умисно, на виконання раніше досягнутої домовленості, з метою примусити ОСОБА_5 визнати вчинення протиправних дій стосовно ОСОБА_6 , а саме: здійснення ОСОБА_5 пострілу з гранатомету по квартирі ОСОБА_6 , заподіяли сильний фізичний біль та фізичне страждання ОСОБА_5 , що виразились у нанесенні чисельних ударів руками, ногами та предметом, схожим на палицю, в область голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, чим спричинили ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, крововиливів та саден м`яких тканин голови та обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.09.2017 №02-01/1666 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; крововиливів, саден верхніх кінцівок, грудної клітки, саден нижніх кінцівок, що згідно вказаного висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_5 проти своєї волі визнав, що він стріляв з гранатомету по квартирі АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 .

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне позбавлення волі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 разом з невстановленими особами на автомобілі ВАЗ- 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевезли потерпілого па територію промислового об`єкту, що розташований в районі «Загребля» в м. Сміла Черкаської області - на територію асфальтного заводу, що розташований за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Литвинова, 78, де тримали ОСОБА_5 проти його волі до ранку 12 вересня 2017 року.

Після цього ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими особами на автомобілі ВАЗ-210К реєстраційний номер НОМЕР_1 перевезли ОСОБА_5 до лісового масиву неподалік від м. Сміла Черкаської області, де тримали останнього проти його волі до вечора 12.09.2017.

У подальшому потерпілого ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами було перевезено до невстановленої квартири, де його 12 вересня 2017 року утримували на протязі декількох годин.

Потім ОСОБА_4 разом із невстановленими особами перевезли на вищевказаному автомобілі ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_4 , де утримували останнього проти його волі до 09-10 годин 13 вересня 2017 року.

Після цього ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими особами на автомобілі ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 перевезли ОСОБА_5 до комплексу «Хуторок», який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , де утримували його в одному із номерів до вечора 13 вересня 2017 року. У вечірній час 13.09.2017 ОСОБА_4 разом із невстановленими особами на автомобілі ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 відвезли потерпілого ОСОБА_5 на ринок, який розташований в м. Сміла Черкаської області, де його і залишили.

Указані дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України, як незаконне викрадення та позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань.

Він же, 11 вересня 2017 року, близько 19 години 50 хвилин, разом та за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, знаходячись у невстановленому місці серед лісового масиву, орієнтовно розташованому поза межами м. Сміла Черкаської області, переслідуючи мету заподіяти останньому сильного фізичного болю та фізичних страждань, шляхом нанесення побоїв, з метою спонукати ОСОБА_5 вчинити дії, які суперечать його волі, та отримати від нього визнання у вчиненні ним протиправних дій стосовно ОСОБА_6 , а саме у здійсненні пострілу з гранатомету по квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 , разом з не встановленими особами умисно заподіював фізичного болю та страждань ОСОБА_5 шляхом нанесення чисельних ударів руками, ногами та предметом, схожим на палицю, в область голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок потерпілого ОСОБА_5 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, крововиливів та саден м`яких тканин голови та обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/1666 від 26.09.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; крововиливів, саден верхніх кінцівок, грудної клітки, саден нижніх кінцівок, що згідно вказаного висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_5 проти своєї волі визнав, що він стріляв з гранатомету по квартирі АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_6 .

Указані дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч.2 ст.127 КК України, як умисне заподіяння сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом нанесення побоїв з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаювався. Надав суду показання, повністю підтвердивши обставини вчинення кримінальних правопорушень, які зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що влітку 2017 року (точної дати не пригадав) потерпілий ОСОБА_5 здійснив постріл з гранатомета у квартиру, в якій проживав ОСОБА_6 . Сам він, обвинувачений, проживав на той час в сусідньому під`їзді в цьому ж будинку. Про причетність ОСОБА_5 до цього інциденту йому відомо зі слів очевидців. Восени цього ж року він разом зі спільниками, яких не назвав, затримали потерпілого біля автозаправної станції в мікрорайоні «Загребля» у м. Сміла, коли той пересувався на мопеді. При цьому він використав балончик зі сльозогінною речовиною. На автомобілі ВАЗ його відвезли у лісосмугу де із застосуванням насильства вимагали зізнатися у вчиненому (пострілі з гранатомета). ОСОБА_5 спочатку не визнавав свою причетність, але пізніше зазнався у вчиненому. У подальшому вони змінювали місця перебування у м. Сміла, пересуваючись разом із потерпілим на автомобілі. Потерпілого відпустили через два дні в районі центрального ринку у м. Сміла. Заявив, що жалкує з приводу вчиненого та усвідомив неправомірність своїх дій.

Потерпілий ОСОБА_5 в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся у визначений КПК України спосіб.

Заслухавши думки учасників судового провадження, зважаючи на можливість з`ясування всіх обставин під час судового розгляду за відсутності в ньому потерпілого, судом, відповідно до приписів ст.325 КПК України, вирішено проводити судовий розгляд без його участі.

Ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, а саме, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, окрім даних, що характеризують обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , при призначенні останньому покарання суд бере до уваги:

- характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень які, відповідно до ст.12 КК України, класифікуються як тяжкий та нетяжкий злочини;

- обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме те, що вони не потягли за собою тяжких наслідків;

- відношення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, щиро покаявся у вчиненому;

- особу обвинуваченого, який відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, неодружений, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не вбачає підстав для застосування при призначенні ОСОБА_4 покарання положень ст. 69, 69-1 КК України.

За вказаних обставин суд призначає ОСОБА_4 покарання у межах санкцій ч.2 ст.127 та ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі, і вважає такі покарання необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до чинної редакції ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.49 КК України (у діючій редакції), строк давності у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад два роки і не більше п`яти років, складає п`ять років.

Станом на дату ухвалення вироку вказаний строк сплинув щодо інкримінованого обвинуваченому злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, даних про переривання цього строку чи його зупинення судом не встановлено.

Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. При цьому таке звільнення особи від покарання за строками давності є обов`язком суду, залежить від настання передбачених ст. 49 КК України правових підстав і не залежить від волевиявлення учасників кримінального провадження.

З огляду на наведене, у зв`язку зі спливом строку, передбаченого п.3 ч.1 ст.49 КК України та не встановленні обставин, з якими пов`язано зупинення чи переривання перебігу давності, передбачених ч.2 та ч.3 ст.49 КК України, ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного йому за ч.2 ст.146 КК України, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Разом із цим, із урахування особи обвинуваченого, наявності обставини, що пом`якшує покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, призначеного йому за ч.2 ст.127 КК України, із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2017 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 грудня 2017 року та у подальшому продовжений до 12 січня 2018 року включно.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу, обрано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк до 12 лютого 2018 року та звільнено підозрюваного з-під варти.

У подальшому щодо ОСОБА_4 запобіжні заходи не застосовувалися.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання за даним вироком слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 13 жовтня 2017 року по 11 січня 2018 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Частиною другою статті 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, крім випадків, коли пізніше прийнятий закон поліпшує становище особи (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність). Умови та підстава застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі визначені у ст.5 КК України та спрямовані на поліпшення становища визначених у цій нормі осіб.

Частина сьома статті 72 КК України у чинній редакції, зокрема, передбачає зарахування судом цілодобового домашнього арешту у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. Стаття 72 КК України доповнена цією частиною Законом України № 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності з 28.03.2024, тобто після вчинення інкримінованих обвинуваченому правопорушень.

Однак, на підставі ст. 4, 5 КК України вказана норма підлягає застосуванню щодо ОСОБА_4 , оскільки поліпшує становище особи, яка притягується до кримінальної відповідальності (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність), а тому на підставі ч.7 ст.72 КК України ОСОБА_4 у строк відбування призначеного покарання слід зарахувати строк застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 12 січня 2018 року по 12 лютого 2018 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2017 року (справа №711/8879/17), слід скасувати щодо предметів, які не містять на собі слідів вчинення злочинів (плям бурого кольору), оскільки наразі є незавершеним кримінальне провадження, яке було виділене у окреме провадження щодо невстановлених осіб, причетних до вчинення цього ж кримінального правопорушення, за постановою слідчого від 30 січня 2018 року.

Цивільного позову не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 50, 65, 66, 67, 72, 75, 76, 127, 146 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.127 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, від якого звільнити у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч.1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного за ч.2 ст.127 КК України покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 жовтня 2017 року по 11 січня 2018 року включно з розрахунку - один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування призначеного покарання строк застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 12 січня 2018 року по 12 лютого 2018 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили частково скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2017 року (справа №711/8879/17), а саме: USB накопичувач марки «memorette» об`ємом 1 Гб; сім-картку мобільного оператора «Life», на тильній стороні якої маються наступні цифри 2300368980784, червоного кольору; три комп`ютерні плати із написами на них «Hynix»; автомобіль марки ВАЗ 2101, бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ; карту пам`яті miсro SD об`ємом 2 Gb; карту пам`яті «SanDisk m2» об`ємом 256 Мb.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- USB накопичувач марки «memorette» об`ємом 1 Гб: сім-картку мобільного оператора «Life», на тильній стороні якої маються наступні цифри 2300368980784, червоного кольору; три комп`ютерні плати із написами на них «Hynix»; карту пам`яті miсro SD об`ємом 2 Gb; карту пам`яті «SanDisk m2» об`ємом 256 Мb, які передано на зберігання до камери схову речових доказів, - повернути за належністю ОСОБА_4 ;

- автомобіль марки ВАЗ 2101, бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 повернути власнику чи іншому законному володільцю.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку в день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1