Рішення № 138751484, 04.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4304/26

2/703/2725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання відмови у приватизації житла протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить суд:

- ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії виконкому Смілянської міської ради про відмову йому у приватизації квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати виконавчий комітет Смілянської міської ради розглянути його заяву подану 20 травня 2026 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та видати йому свідоцтво про право власності на вказане житло згідно до вимог, передбачених Законом України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 1991 році позивач разом зі покійною дружиною ОСОБА_2 вселився у квартиру АДРЕСА_1 ), тобто до будинку, який на той час мав статус гуртожитку та належав Смілянському радіоприладному заводу. У цьому житлі позивач проживає і тепер. З 2005 року цей будинок після припинення діяльності Смілянського РПЗ було передано на баланс Смілянської міської ради та проведено в ньому реконструкцію, а відповідно і змінено його статус на житловий будинок з державними квартирами. При цьому, в п.4 рішення №941 від виконкому Смілянської міської ради, одночасно вказано про надання права всім жильцям вказаного будинку здійснити приватизацію займаних ними квартир у встановлену законом порядку. Тобто таке право було без обмежень надано всім жильцям будинку, в тому числі і позивачу також.

Маючи намір приватизувати державне житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , в якому позивач проживає, останній у травні 2026 року подав необхідний пакет документів до виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Натомість, 21 травня 2026 року листом №22-24/5869/94 за підписом першого заступника міського голови Олександра Лисенка, стороною відповідача позивачу відмовлено в оформленні такого права з посиланням на те, що ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено заборону на приватизацію службових квартир, а квартира, в якій проживає позивач, на думку працівників виконавчого комітету Смілянської міської ради, є службовою з огляду на надану позивачем архівну копію ордера Смілянського РПЗ №737 на підстав якого сім`я позивача була вселена для проживання у вказану квартиру.

Однак, посилання на правовий статус квартири, в якій позивач проживає, як службова спростовується двома доводами: 1. Згідно ст.118 Житлового кодексу, житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконкому, у даному випадку Смілянської міської ради. Статтею 122 ЖК передбачено, що надання службового жилого приміщення проводиться на підставі рішення виконкому відповідної ради, згідно спеціального ордера. Як вбачається із копії ордера №737, на підставі якого позивач вселився у вказану квартиру, цей документ був виданий на підставі рішенні адміністрації та профкому Смілянського РПЗ від 29 січня 1991 року №189, адже таке вселення мало місце в порядку, який передбачений статтями Глави 4 Користування гуртожитками, де жодних положень про право підприємства на визначення статусу службовими кімнат у гуртожитку та надання їх працівникам не передбачено. Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №941 від 30 вересня 2005 року про визначення правового статусу будинку АДРЕСА_3 , було визнано позивача з сім`єю наймачем квартири АДРЕСА_1 і надано право на її приватизацію без жодних обмежень; 2. Як убачається із листа сторони відповідача №3326/02-50 від 16 червня 2026 року, ні на час вселення позивача в квартиру у 1991 році, ні на цей час квартира АДРЕСА_1 не була включена до числа службових, згідно до порядку, передбаченого ст.118 ЖК і тому в такому статусі позивачу не надавалась, як ц прописано в порядку, що передбачений ст.122 ЖК.

Таким чином, твердження сторони відповідача про проживання та користування позивачем службовою квартирою, як правову підставу для відмови йому у передачу у власність цього державного житла, слід визнати безпідставним, а саму відмову протиправною.

Вважає, що правильно обрав шлях для приватизації, звернутися зі відповідною заявою про приватизацію квартири до виконавчого комітету Смілянської міської ради, на балансі якого і знаходиться цей будинок, а на обслуговування переданий до створеного ОСББ «Мазура18», що витікає із копії рішення №79 від 28 лютого 2023 року.

Сама ж процедура подачі документів на приватизацію та їх переліку, передбачено Положенням №396, затвердженого постановою КМУ, і ці вимоги позивачем були дотримані при подачі документів до виконавчого комітету Смілянської міської ради, тому слід визнати, що позивачем не було допущено порушень, які перешкоджали б відповідачу оформити його право власності на вказану квартиру.

З урахуванням, що стороною відповідача безпідставно відмовлено позивачу в оформленні його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу роз`яснено право на подачу до суду відзиву на позовну заяву та встановлено відповідний строк.

16 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить провести судове засідання без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача виконавчого комітету Смілянської міської ради Сюкало Ю.П. у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просить розглянути справу за відсутності представника виконавчого комітету Смілянської міської ради та прийняти законне і обґрунтоване рішення в справі у відповідності до вимог чинного законодавства з врахуванням позицій Верховного Суду по даній категорії справ.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Судом встановлено, що згідно ордеру №737, виданого Радіоприладним заводом, на підставі рішення адміністрації та профкому заводу від 29 жовтня 1991 року №189, ОСОБА_3 , яка має склад сім`ї з 2 осіб на право зайняти 1 кімнату, житловою площею 18 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 ). Склад сім`ї: ОСОБА_3 заявник; ОСОБА_1 чоловік.

На вищевказаному ордері зроблений рукописний напис: «службовий».

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 18 січня 2006 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років у м. Сміла Черкаської області, про що в Книзі реєстрації смертей 18 січня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за №40.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади від 07 травня 2026 року №2026/007361429, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 листопада 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що проживає у квартирі АДРЕСА_1 з моменту вселення до неї на підставі вищевказаного ордеру та по даний час.

Заперечень щодо вказаного твердження позивача ОСОБА_1 або доказів, які б таке твердження спростовували, відповідачем виконавчим комітетом Смілянської міської ради суду не надано.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.61, ст.64 та 65 ЖК України (чинний до 15 лютого 2026 року), користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за правилами, визначеними для договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України (чинний до 15 лютого 2026 року), до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло.

Згідно ч.3 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Так, статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фону», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Офіційне тлумачення статі 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

На реалізацію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Міністерство з питань житлово-комунального господарства розробило та затвердило Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 №396.

Відповідно до пунктів 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 №396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Абзацом першим пункту 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 №396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

У ході судового розгляду встановлено, позивач ОСОБА_1 20 травня 2026 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради з заявою про передачу в приватну власність державної квартири АДРЕСА_1 .

До вищевказаної заяви ОСОБА_1 було додано: відомості про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб; витяги з реєстру територіальної громади на учасників приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копії паспортів учасників приватизації ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера трьох зареєстрованих учасників приватизації; технічний паспорт на жиле приміщення та його копія; довідки, що підтверджують невикористання житлових чеків всіх учасників приватизації; копію службового ордеру на поселення в квартиру АДРЕСА_5 , виданого радіоприладним заводом.

Листом №00-24/5869/94 від 20 травня 2026 року виконавчий комітет Смілянської міської ради повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатом розгляду йому відмовлено у наданні адміністративної послуги «Передача державного житла у власність громадян», так як згідно ст.2 Закону України від 19 лютого 1992 року №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації квартири, будинки, кімнати, віднесені у встановленому порядку до числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових проводиться рішенням виконавчого комітету на підставі клопотання підприємства, яке надало вищевказану квартиру.

Відповідно до ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

До випадків, передбачених законом, у яких органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, відноситься: відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно якої не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи положення зазначених норм, перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: 1) відсутність у особи права на приватизацію; 2) заборона приватизувати конкретне приміщення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

Згідно ч.1 ст.118 ЖК України (чинний до 15 лютого 2026 року), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЖК України (чинний до 15 лютого 2026 року), на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Згідно п.2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Відповідно до п.3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населенного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Згідно п.5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року №37, облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.

Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень.

Суд звертає увагу, що доказів звернення Радіоприладного заводу до виконачого комітету Смілянської міської ради з клопотанням про включення квартири АДРЕСА_1 ) до числа службових, а також прийняття виконавчим комітетом Смілянської міської ради рішення про включення вказаної квартири до числа службових, матеріали цивільної справи не містять та відповідачем не надано.

Одночасно, рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 30 вересня 2005 року №941 «Про визнання правового режиму будинків по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 та по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 », відповідно до статті 40, підпункту 5 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абзацу 1 пункту 9 статті 9 Закону України «Про приватизацію житла», статті 6 Житлового кодексу України, враховуючи технічне заключення ПМП «Термінпроект» щодо технічного стану будинків по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 та по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , виконавчий комітет міської ради вирішив, зокрема: пункт 1 рішення виконавчого комітету від 22 травня 2003 року №401 викласти в такій редакції надати будинку по АДРЕСА_3 , правовий статус житлового будинку з державними квартирами; надати право жителям, зокрема будинку по АДРЕСА_3 , здійснити приватизацію займаних ними квартир в установленому законом порядку; директора СКП «Варм» (Ромашову В.А.) та Смілянській дільниці бюро технічної інвентаризації ( ОСОБА_7 ) внести відповідні зміни до облікової та технічної документації щодо правового статусу, зокрема будинку по АДРЕСА_3 .

Обмежень у права здійснення жителями будинку АДРЕСА_3 , приватизації квартир у цьому будинку, зокрема внаслідок влючення квартир до числа службових, вищевказаним рішенням не встановлено та відомості у цьому рішенні щодо наясності у будинку квартир, які включені до числа службових, відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 28 лютого 2013 року «Про безоплатну передачу житлового комплексу по АДРЕСА_3 на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_3 » вирішено передати безоплатно з балансу Смілянського комунального підприємства «Наш дім» на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_9 .

Відповідно до листа №3326/06-50 від 16 червня 2026 року виконавчого комітету Смілянської міської ради, в журналі обліку службових жилих приміщень виконавчого комітету відсутні відомості про включення до числа службових квартири АДРЕСА_1 . Рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо надання службового житла ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 виконавчим комітетом не приймалося. Службовий ордер №737 на вказане житлове приміщення було видано радіоприладним заводом за спільним рішенням профспілки та адміністрації радіоприладного заводу від 29 жовтня 1991 року №189.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як член сім`ї наймача, набув право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , на законних підставах і проживає у даній квартирі тривалий час, а саме майже 35 років. Доказів включення вищевказаної квартири до числа службових відсутні та відповідачем не надані, а сам по собі факт нанесення на ордер, на підставі якого позивач вселився у вищевказану квартиру, рукописного тексту «службовий», підстави вчинення якого з матеріалів цивільної справи встановити не є можливим, як і особу, яка його вчинила, не є передбаченою законодавством підставою для включення цієї квартири до числа службових та не дає підстав вважати, що вона є службовою.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач виконавчий комітет Смілянської міської ради відмовляючи у наданні позивачу ОСОБА_1 адміністративної послуги «Передача державного житла у власність громадян», а саме у приватизації квартири АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої не підлягають приватизації квартини, будинки, кімнати, віднесені у встановленому законом порядку до числа службових, з огляду на відсутність доказів віднесення вказаної квартири до числа службових, діяв протиправно.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка висладена в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18) було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи, був звільнений від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що його позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання відмови у приватизації житла протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати дії виконкому Смілянської міської ради про відмову ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 протиправними.

Зобов`язати виконавчий комітет Смілянської міської ради провести дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка була подана до виконавчого комітету Смілянської міської ради 20 травня 2026 року.

Стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради, адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, буд.37, код ЄДРПОУ 04061553, на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисячі триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - виконавчий комітет Смілянської міської ради, адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, буд.37, код ЄДРПОУ 04061553.

Головуючий Т.В. Ігнатенко