Ухвала суду № 138742418, 04.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

04.08.2026 Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4410/26

Провадження № 2-о/644/156/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бугери О.В.

за участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні, заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, -

У С Т А Н О В И В:

Заявницею, 22.04.2026 року, подано до суду відповідну заяву про встановлення юридичного факту, а саме, просила встановити факт спільного постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від дати одруження 27.10.1971 року та до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заяви посилалась на те, що між нею та ОСОБА_3 , 27.10.1971 року було укладено шлюб. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.07.2025 року. До дня його госпіталізації та смерті вони спільно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка вона звернулась до органів пенсійного фонду з заявою стосовно призначення пенсії в разі втрати годувальника, але оскільки вони були зареєстровані за різними адресами їй відмовили. Факт спільного проживання із чоловіком можуть підтвердити свідки.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заяву підтримали, просили її задовольнити. Заявниця посилалась на те, що вона з чоловіком постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , квартира в якій він був прописаний залишилась доньці. Донька там мешкала з дітьми та своїм чоловіком. Також зазначала, що чоловік не виписувався бо хотів бути впевненим в чоловікові доньки. Пояснювала, що її пенсія є значно меншою, коли чоловік вийшов на пенсію він отримував вдвічі більше та продовжував працювати, тобто вона перебувала на його утриманні. Зверталась до органів пенсійного фонду, але їй відмовили, оскільки різні адреси реєстрації.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у судове засідання не з`явився, повідомлялися про час та дату слухання справи, жодних заяв, заперечень на адресу суду не надали.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, її представниці, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, лише реєстрація місця проживання заявниці за іншою адресою не свідчить про те, що заявниця з чоловіком не проживали однією сім`єю.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 27 жовтня 1971 року по день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявницею по справі, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв.

Згідно відомостей Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 08.02.1989 року по 22.07.2025 року. Відповідно до даних Реєстру територіальної громади м. Харкова заявниця є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 .

Фактично, ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом із дружиною, що підтверджується дослідженою судом копією декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу, де зазначено дану адресу як місце фактичного проживання та дружину ОСОБА_4 , як довірену особу пацієнта у разі настання екстреного випадку.

Також, заявницею надано квитанції про оплату комунальних послуг саме чоловіком ОСОБА_3 за вказаною адресою АДРЕСА_1 . Товарні чеки та договори на підключення Інтернету та встановлення обладнання, встановлення лічильників, замовлення та виготовлення меблів для кухні, в яких зазначено у якості замовника ОСОБА_3 та адресу виконання послуг та робіт 2-й Верстатний в`їзд, будинок АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , яка підтвердила факт проживання заявниці із чоловіком протягом тривалого часу саме за адресою АДРЕСА_1 , суду зазначала, що вона є сусідкою заявниці, добре знала і її чоловіка за життя, спілкувались, він допомагав по городу. Також, пояснила, що їй відомо, що дохід чоловіка заявниці перевищував її дохід, він після виходу на пенсію ще продовжував працювати, а заявниця часто хворіла, він був головним по забезпеченню родини.

25.11.2025 року заявниця звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. Згідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 03 грудня 2025 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника за чоловіком. В обґрунтування рішення зазначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи, яка відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005 р., за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у п.2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що піддержують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Розглянувши матеріали пенсійної справи, встановлено, що відсутній документ, що засвідчує факт перебування на утриманні годувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Заявниця стверджувала, що перебуваючи у шлюбі, вони із чоловіком дійсно були зареєстрованими за різними адресами, але фактично вели спільне господарство і спільно постійно проживали однією сім`єю в будинку АДРЕСА_4 , разом.

Як вбачається з копії відповіді ГУ ПФУ в Харківській області заявниця перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 з 26.11.2007 року. У призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника заявниці було відмовлено ГУ ПФУ в Харківській області відповідним листом за результатами розгляду звернення 12.01.2026 року, у зв`язку із відсутністю документу, що засвідчує факт перебування на утриманні годувальника.

За даними довідок про розмір пенсії подружжя встановлено, що ОСОБА_1 , протягом періоду з березня по липень 2025 року отримувала пенсію у розмірі 4609,59 гривень, а її ОСОБА_3 , за аналогічний період час отримував пенсію в розмірі 10340,35 грн, що вдвічі перевищує розмір пенсії заявниці.

Окрім того, суд враховує стан здоров`я заявниця, яка страждає рядом хронічних захворювань, бронхіальну астму та перенесений інсульт, що підтверджується наданими виписками з медичної документації та доводи заявниці про те, що витрати на препарати покривались саме за рахунок пенсії чоловіка.

З урахуванням наведеного, в ході розгляду справи встановлено, що заявниця та померлий ОСОБА_3 є подружжям, лише зареєстровані за різними адресами, але фактично постійно спільно проживали за адресою АДРЕСА_1 , та заявниця ОСОБА_1 перебувала на утримання чоловіка. Тому суд вважає за необхідне встановити дані факти.

Керуючись ст. 29 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 90, 264-268, 293, 315, 318 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, - задовольнити.

Встановити факт спільного постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від дати одруження 27.10.1971 року та до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повний текст рішення виготовлений 04.08.2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера