Ухвала суду № 138742378, 29.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10669/26

н/п 1-кс/953/4218/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000966, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця з 2021 року за контрактом військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000966, відносно ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000966, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за призовом у військовому званні «солдат» ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 2 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , та зараховано до списків особового складу.

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі Закон), аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (далі Переліку), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

Також, відповідно до ст. 13 Закону на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону. Разом з цим, відповідно до ст. 25 Закону зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється. Відповідно до таблиці №2 затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 РVP є особливо небезпечними психотропними речовинами.

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, у великих розмірах, за наступних обставин:

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 27.07.2026, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, у великих розмірах.

При цьому ОСОБА_5 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, за рахунок зайняття протиправною діяльністю, всупереч урегульованим законом суспільним відносинам у сфері обігу на території України психотропних речовин, маючи прямий умисел на вчинення дій, пов`язаних з незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин, а саме на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини - «PVP», згідно з чинним законодавством України, визначивши для себе вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин як джерело доходів.

При цьому, ОСОБА_5 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та період часу, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, маючи умисел на вчинення незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - «PVP», у великих розмірах, з метою подальшого збуту, зі свого мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy A52», ІМЕІ-1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_3 , в якому встановлена сім-карта мобільного оператору із номером: НОМЕР_4 , за допомогою кросплатформенного месенджеру «Telegram», здійснив замовлення вказаної речовини у адміністратору Інтернет - магазину з продажу наркотичних засобів та психотропних речовин «Lariok», особистість якого (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування, на даний час, не виявилось за можливе.

В подальшому ОСОБА_5 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та період часу, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, отримав на свій мобільний телефон у месенджері «Telegram», повідомлення від адміністратору Інтернет - магазину з продажу наркотичних засобів та психотропних речовин «Lariok», особистість якого (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, в якому були данні щодо місця знаходження психотропної речовини, у поштоматі оператора поштових відправлень «Новва Пошта» за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, буд. 37, для подальшого фасування вказаної речовини та збуту шляхом розкладання так званих «закладок» з вказаною речовиною для невстановлених в ході досудового розслідування споживачів.

Після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел направлений на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, направився у вказане в повідомленні місце, де забрав особливо небезпечну психотропну речовину «PVP» у поштоматі оператора поштових відправлень «Новва Пошта» за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, буд. 37, який було надіслано невстановленою особою. В подальшому, ОСОБА_5 отримавши вищевказаний «мастер клад», із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP», та з того часу почав зберігати при собі з метою подальшого збуту.

Злочинна діяльність ОСОБА_5 була припинена співробітниками поліції, які 27.07.2026 під час огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, буд. 29, виявили та в подальшому вилучили у ОСОБА_5 : 10 згортків ізолюючої стрічки червоного кольору, в одному з яких виявлено прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною блакитного кольору; 42 згортки ізолюючої стрічки синього кольору, в одному з яких виявлено прозорий зіп-пакет з кристалічною речовиною блакитного кольору, з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP, загальною масою приблизно 60 грам, що відповідно до Таблиці 2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», Наказу МОЗ №188 від 01.08.2000 р. «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», є великим розміром.

У той же час він всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживання ними»; Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав та зберігав з метою збуту, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP», у великих розмірах, з метою подальшого збуту, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

Враховуючи викладене, досудовим розслідуванням встановлено достатньо підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, у великих розмірах.

«27» липня 2026 року об 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

«27» липня 2026 року об 18 год. 30 хв. ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст.42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 . Слідчий підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні просить визначити йому мінімальну заставу, оскільки він не встиг нічого збути.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, підозра необґрунтована, а розмір застави є непомірний.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000966, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

«27» липня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України, військовослужбовцем.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: - Оглядом місця події за адресою: м. Харків, вул. Кричевського, буд. 29; Оглядом місця події за адресою: м. Харків, пров. Яблонської, буд. 15; Оглядом квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; Оглядом предмету, а саме мобільного телефону ОСОБА_5 ;Допитом свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були присутні в якості понятих при вилученні у ОСОБА_5 речовин, схожих на психотропні; Допитом свідка ОСОБА_10 ; іншими речовими доказами та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України за викладених у клопотанні обставин. Зазначене не оспорюється і захистом.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні існує на тій підставі, що ОСОБА_5 може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останній володіє відомостями щодо місця проживання свідків, може вплинути на них, з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, а також свідка анкетні дані якого змінено та який на даний час ще не допитаний в суді. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо, здійснювати вплив на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення існує на тій підставі, що підозрюваний є військовослужбовцем, однак перебуває в СЗЧ, не має постійного джерела прибутку, підозрюється у вчиненні корисливого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а також те, що 21.11.2025 Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова скеровано до суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 309 КК України відносно ОСОБА_5 .

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_5 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 2001 р.н., уродженець смт. Есхар, Чугуївського району, Харківської області, громадянин України, з середньо-технічною освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець з 2021 року за контрактом військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, однак за представленими даними з 16.07.2024 року перебуває в СЗЧ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, однак направлений 21.11.2025 Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова відносно нього до суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 309 КК України. Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрюваний або його захисник в судовому засіданні не надали належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт чи особисте зобов*язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий, сімейний стан підозрюваного, військову службу з 2021 року, яка не є непомірною в даному випадку, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором- задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 58 день - тобто до 24 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або перебування;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 24.09.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя: