Рішення № 138741652, 04.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/736/26

Провадження № 2/539/1048/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 02 травня 2025 року уклали договір кредитної лінії № 256311927 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 10 800 грн. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит тощо. Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система первісного кредитора згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні частини другої статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і містить усі істотні умови та надала позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у заявці на отримання кредитних коштів. Відповідно до умов договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписане відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».

Відповідно до умов розділу 2 договору від 02 травня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною договору, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Відповідно до розділу 8 договору кредитної лінії відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний сплачувати товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки відповідача і прораховується в порядку, описаному у розділі 8. Зокрема, за умови нездійснення позичальником дострокового повернення кредиту або непродовження дисконтного періоду, проценти за договором нараховуються за базовою ставкою. Базова процентна ставка за договором складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних. Відповідно до пункту 9.1.1.1 договору кредитної лінії товариство має право вимагати від відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором. Згідно з пунктом 9.1.1.7 договору кредитної лінії у разі затримання відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення відповідача про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту відповідача.

На виконання умов договору кредитної лінії кошти були перераховані первісним кредитором на банківську карту № НОМЕР_1 хх-ххх-0434, яка була вказана відповідачем при укладанні договору (пункт 5.1 договору). Відповідно до пункту 5.3 договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. Позивач відзначав, що кредитні кошти були перераховані саме відповідно до умов кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, Закону України «Про платіжні послуги» та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої виключно від відповідача при заповненні ним заявки.

Проте, в порушення умов договору кредитної лінії та правил надання грошових коштів у позику позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

У подальшому, 24 червня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/41. На виконання вимог статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у договорі, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні договору. Відповідно до умов договору факторингу фактор зобов`язався сплатити клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов`язань фактором надано разом з позовною заявою платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату фактором клієнту суми фінансування за договором факторингу. Повідомлено, що оплата фінансування проводилася фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно.

Оскільки відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, то станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 106,36 грн, з яких: 10 800 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 658,36 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 648 грн - заборгованість по комісії.

Договір кредитної лінії був укладений 02 травня 2025 року та достроково розірваний 18 листопада 2025 року.

Позивач також поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, що включає в себе: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку; підготовку та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога); збір доказів, перевірку, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у цій справі адвокатським об`єднанням та підготовку позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду.

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, то він складається зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу - 5 000 грн.

На підставі викладеного ТОВ «Таліон Плюс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 у розмірі 32 106,36 грн, сплачений судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу - 5 000 грн.

Рух справи

23 лютого 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року справу № 539/736/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними реєстру територіальної громади, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 червня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив, витребувано в акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (далі - АТ «Банк «Український капітал») виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою, яка відкрита на відповідача за 02 травня 2025 року.

02 червня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача на 01 липня 2026 року.

01 липня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 07 травня 2026 року в частині витребування доказів та неявки відповідача на 04 серпня 2026 року.

14 липня 2026 року на виконання ухвали суду від 07 травня 2026 року на адресу суду від АТ «Банк «Український капітал» надійшла виписка по рахунку на ім`я ОСОБА_1 за 02 травня 2025 року.

Представник ТОВ «Таліон Плюс» подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до поданих доказів, просив позов задовольнити.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Вказані обставини підтверджені рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження. Суд вважає, що відповідач не з`явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 04 серпня 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 02 травня 2025 року звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявою на отримання грошових коштів в кредит. В указаній заявці вказано, прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 , договір (оферта) № 256311927 дата укладення договору - 02 травня 2025 року, сума кредиту (кредитного ліміту) - 10 800 грн, сума першого траншу - 10 800 грн, початковий строк дисконтного періоду кредитування - 20 днів, строк кредитування - 1 826 днів, фінансовий номер телефону, електронна адреса, номер банківської картки тощо.

ОСОБА_1 02 травня 2025 року ознайомився з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до договору № 256311927, в якому викладена інформація про кредитодавця: найменування та місцезнаходження, тип та мета кредиту, опис типу кредиту, строк, на який надається кредит, розмір та умови надання: загальний розмір кредиту та порядок його надання, процентна ставка, порядок її обчислення та сплати тощо.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02 травня 2025 року уклали договір кредитної лінії № 256311927, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 10 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10 800 грн 02 травня 2025 року, що дорівнює загальному розміру кредиту (пункт 2.3 договору).

Дисконтний період кредитування (20 днів), пролонгація, поновлення викладені у розділі 3 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927.

Порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами погоджено у розділі 4 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927.

Відповідно до пункту 5.1 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4302-53хх-хххх-0434, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Згідно з пунктом 7.1 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 22 травня 2025 року, а саме протягом 20 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Пунктом 7.2 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 визначено, що в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору в порядку, передбаченому пунктом 9.1.1.2 або пунктом 9.1.1.7 договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 01 червня 2030 року (пункт 7.3 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927).

За змістом пункту 7.4 договору кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї із наступних обставин: підпункт 7.5.1 договору - закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; підпункт 7.5.2 - ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання /припинення дії договору, в порядку, передбаченому підпунктами 9.1.1.2 або 9.1.1.7 договору.

У розділі 8 договору зазначена вартість послуг кредитодавця та ціна договору.

Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка

знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % відсотків річних. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 648 грн (пункт 8.3 договору).

Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в пункті 2.3 договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 204 711,84 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 193 911,84 грн (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за надання кредиту) та суму кредиту у розмірі 10 800 грн.

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами та суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином: за період від 02 травня 2025 року до 22 травня 2025 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292 % річних.

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами та суми нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду кредитування, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 2.3. договору, за перші 20 (двадцять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13 176 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 728 грн, комісію за надання кредиту у розмірі 648 грн та суму кредиту у розмірі 10 800 грн (пункт 8.8 договору).

У виписці АТ «Банк «Український капітал» від 06 липня 2026 року зазначено, що 02 травня 2025 року на картку НОМЕР_2 зараховано 10 800 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» 24 червня 2025 року уклали договір факторингу № МВ-ТП/41, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

У реєстрі права вимоги від 24 червня 2025 року зазначено про набуття ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 02 травня 2025 року № 256311927 у розмірі 22 053,72 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 800 грн, заборгованість за відсотками - 5 205,72 грн, заборгованість за комісією - 648 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 5 400 грн. Вказаний реєстр підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс».

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором від 02 травня 2025 року № 256311927 від 02 травня 2025 року № 256311927, згідно якого заборгованість відповідача станом на 18 листопада 2025 року становить 37 506,36 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 800 грн, заборгованість за відсотками - 20 658,36 грн, заборгованість за комісією - 648 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 5 400 грн.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії без урахування штрафних санкцій у розмірі 5 400 грн, які до стягнення не заявлялися, на загальну суму 32 106,36 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням одноразових ідентифікаторів, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи підтверджено факт підписання відповідачем договору кредитної лінії, за умовами якого позичальнику передано грошові кошти у погодженому розмірі та на погоджений сторонами строк, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок (картку) позичальника.

Зазначені договори укладені у вигляді електронного документа: шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронних підписів та електронних підписів одноразовими ідентифікаторами згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Використання для підписання відповідачем договорів про надання фінансових послуг одноразових ідентифікаторів, який містить відповідну комбінацію, узгоджується із вимогами матеріального права.

Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим.

Вказані обставини свідчать про дотримання визначеної нормами матеріального права форми щодо спірних правочинів та укладення договорів про надання фінансових послуг, відповідно до умов яких відповідач отримав кредитні кошти.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як зазначено вище, заява на отримання грошових коштів в кредит, паспорт споживчого кредиту, договір кредитної лінії, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, суму кредиту, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору), розмір процентної ставки та порядок її нарахування тощо.

Водночас відповідач у поданих до суду заявах не заперечував факт укладення кредитного договору, отримання коштів за цим правочином, просив залишити до сплати лише тіло кредиту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина перша статті 1077 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 466/3732/20).

Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав договір кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927, фактично отримані кредитні грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі на користь як ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і ТОВ «Таліон плюс» не повернув, тому останнє обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Умовами договору (пункти 8.2, 8.3, 8.7.1, 8.7.2) визначено порядок застосування процентної ставки залежно від обраної позичальником моделі поведінки. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту (пункт 8.3 договору). За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту та несплаченої комісії протягом шести календарних днів після закінчення дисконтного періоду кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника зі сплати процентів, застосувавши за період з 02 травня 2025 року до 22 травня 2025 року дисконтну процентну ставку 0,80 % в день (292 % річних) зі знижкою 18,37 % від базової ставки (підпункт 8.7.1 договору).

Водночас підпунктом 8.7.2 договору сторони погодили, що у разі продовження (пролонгації) або поновлення дисконтного періоду на період після 22 травня 2025 року знижка на базову процентну ставку становить 0,00 %, унаслідок чого розрахунок витрат за кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних і відповідає розміру базової ставки. Оскільки відповідач повного дострокового погашення кредиту протягом шести календарних днів після закінчення дисконтного періоду не здійснив, підстав для застосування знижки, передбаченої підпунктом 8.7.1 договору, немає, а нарахування процентів після 22 травня 2025 року правомірно здійснено за ставкою 0,98 % в день у порядку пунктів 7.4.2, 8.2 та підпункту 8.7.2 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані на залишок тіла кредиту за кожний день користування ним за визначеною договором ставкою. Загальний розмір нарахованих та несплачених процентів становить 20 658,36 грн. Розрахунок позивача відповідає умовам договору, відповідачем не спростований і контррозрахунку не надано.

Розмір процентів за договором визначений сторонами при його укладенні та не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування. Позивач до стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) не заявляв, у зв`язку з чим передбачене договором та законом обмеження сукупного розміру неустойки половиною суми кредиту до заявлених вимог не застосовується, а нарахування процентів за користування кредитом як плати за надану позику в розумінні статті 1048 ЦК України до штрафних санкцій не належить.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 32 106,36 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Таліон плюс» підлягають задоволенню.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-02, додаткову угоду від 21 січня 2026 року № 25771517646, акт прийому передачі від 20 березня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії від 02 травня 2025 року № 256311927 у розмірі 32 106 (тридцять дві тисячі сто шість) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: місто Чернігів, вулиця Жабинського, 13; ЄДРПОУ - 39700642).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Суддя М. М. Пилипчук