Рішення № 138736544, 04.08.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 533/296/26

Провадження № 2/533/333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 серпня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 24.12.2024 № 1976654 у розмірі 21383,99 гривень.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки у порядку розподілу судових витрат судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд справи на 01.06.2026 року (а.с. 63-64).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачці (виписки за банківськими рахунками, докази належності платіжної картки тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачці, а докази направлення - надати суду.

29.04.2026 позивач подав заяву про виконання ухвали суду (а.с. 72-75), у якій просив поновити йому пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати від АТ КБ «Приватбанк» інформацію.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.06.2026 поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 04 серпня 2026 року (а.с.83-84).

22.06.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 87-89).

У судове засідання 04.08.2026 сторони не з`явилися.

Позивач у письмовій заяві (а.с. 70-71) просив суд судові засідання проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, місце, та час судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 86). Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, будь-які заяви, клопотання не подала, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою від 04.08.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-8)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.12.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідачка, позичальник) укладено кредитний договір № 1976654.

За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному вебсайті кредитодавця.

Таким чином, відповідачка уклала кредитний договір № 1976654 від 24.12.2024 із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4400 грн.

Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.08.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі- ТОВ «ФК «ПОЗИКА», «новий кредитор») укладений договір факторингу № 28082025.

Згідно з договором факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1976654 від 24.12.2024 .

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 21383,99 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 4399,99 грн; сума нарахованих процентів становить 9240 грн; сума штрафних санкцій становить 7744 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на правові висновки Верховного Суду у справі № 561/77/19 (постанова від 16.12.2020), № 524/5556/19 (постанова від 12.01.2021), ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги»; ст. 204, ч. 1 ст. 625, 512, 514, 526, 1054, 1048, 1082 ЦК України.

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

24.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - споживач) було укладено договір № 1976654 про надання споживчого кредиту «NewShort» (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 7.1-7.4, 9.2, р. 10 кредитного договору (а.с. 9-15).

У договорі зазначені терміни, які вживаються у такому значенні:

- ІКС Товариства - інформаційно-комунікаційна система (програмний комплекс), яка включає вебсайт, особистий кабінет та реєструючу систему, що використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання споживчого кредиту, та доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт (мобільний застосунок «Selfie Credit»);

- Особистий кабінет - захищена частина вебсайту, яка доступна споживачу для входу через вебсайт (мобільний застосунок «Selfie Credit»), після ідентифікації в ІКС товариства у порядку, передбаченому договором, і в якій споживач має можливість надати товариству свої персональні/ідентифікаційні дані та/чи доступ до таких даних, укладати з товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, тощо), та вчиняти інші дії, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 4400,00 гривень. Тип кредиту - кредит (п. 1.2 кредитного договору).

Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3 кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів… (п. 1.4 кредитного договору).

Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5 кредитного договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,5 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору (п. 1.5.1 кредитного договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.7.1 кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % у день.

Загальні витрати на дату укладення договору складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 15840,00 грн (п. 1.8.1 кредитного договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 20240,00 грн (п. 1.10.1 кредитного договору).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 2.2 кредитного договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 24.12.2024 або 25.12.2024.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.

Датою сплати заборгованості за кредитом є дата отримання товариством грошових коштів або інформаційного повідомлення від посередника чи учасника платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу з посиланням на номер кредитного договору / реєстраційний номер облікової картки споживача як платника податків, за умови, що в подальшому грошове відшкодування за такою операцією надійшло на рахунок товариства (п. 2.5).

Згідно з п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

У підпункті 1, 3 пункту 4.1 кредитного договору зазначено, що товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту;

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4 кредитного договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

У п. 5.1 сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в п. 5.3 договору.

Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 6.2).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 6.4.1 - у розмірі 660,00 гривень на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2 - у розмірі 132,00 гривень, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4).

У відповідності до п. 7.1 кредитного договору цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів). При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту товариства.

Згідно з п. 7.3 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного у п. 1.3 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи з відтиском печатки, що відтворений шляхом електронного копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.

Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі, в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram або з використанням роботизованого функціоналу месенджерів (ботів), тощо). Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На укладений між сторонами договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту договору - оригінальний примірник договору. У випадках дозволених законодавством, на укладений між сторонами договір може бути накладено електронний підпис уповноваженого працівника товариства, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Договір діє з моменту його підписання електронними підписами сторін і до строку, вказаного у п. 1.3 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 кредитного договору).

Згідно з п. 9.9 кредитного договору сторони домовилися, що примірник цього договору вважається отриманим споживачем, якщо товариство його направило на електронну адресу, вказану споживачем в особистому кабінеті/договорі та/або безпосередньо в особистий кабінет…

Усі додатки до цього договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору (п. 9.10 кредитного договору).

У р. 10 кредитного договору зазначені такі відомості про споживача: ОСОБА_1 ; паспортні дані позичальника; місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; особистий кабінет, номери моб. телефонів: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; еmail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та електронний підпис одноразовим ідентифікатором К489.

Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1976654 від 24.12.2024, який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), передбачено: дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чисту суму кредиту/сума платежу за розрахунковий період, види платежів за кредитом, реальну процентну ставку, загальну вартість кредиту тощо (а.с. 15 на звороті).

У паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який містить електронний підпис споживача одноразовим ідентифікатором А913, передбачено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі (а.с. 17-18)

.

Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек» відповідно до умов договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_9 від 2024-04-01, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: 24.12.2024 12:37:12 на суму 4400,00 грн; призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149499996693865 (а.с. 19).

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_10 . Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зарахування на суму 4400,00 грн (а.с. 88).

Випискою, наданою АТ КБ «Приватбанк», підтверджено, що на картку НОМЕР_10 ОСОБА_1 24.12.2024 відбулося зарахування переказу на сумі 4400,00 грн (а.с. 89).

Відповідно до розрахунку заборгованості (виконаним первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит») станом на 28.08.2025 за кредитним договором існувала заборгованість у розмірі 21383,99 грн, яка складається зі: заборгованості за кредитом - 4399,99 грн; заборгованості за процентами - 9240,00 грн, штрафних санкцій - 7744,00 грн (а.с. 20-22).

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалося відповідно до умов договору, а саме за 248 днів кредитування (за період з 24.12.2024 по 28.08.2025) проценти нараховувалися за ставкою 1,00 %.

З розрахунку первісного кредитора також вбачається, що відповідачкою здійснювалися платежі на погашення заборгованості за договором, а саме: 30.01.2025 у загальному розмірі 2684,01, які були розподілені первісним кредитором на погашення заборгованості за тілом кредиту - 0,01 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 1628,00 грн та на погашення штрафних санкцій (неустойки) - 1056,00 грн.

28.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (фактор) укладено договір факторингу № 28082025 (а.с. 23-29).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 5 цього договору, та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

У відповідності до п. 4.2 договору факторингу фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього договору, на рахунок клієнта, вказаний у розділі 14 цього договору, протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2531756,70 грн.

З копії платіжної інструкції від 28.08.2025 № 6054373 вбачається, що ТОВ «ФК «Позика» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» грошові кошти у сумі 2531756,70 грн відповідно до договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 (а.с. 34).

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.08.2025 ТОВ «Селфі кредит» передало, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло реєстр боржників в електронному вигляді кількістю боржників - 1741 (а.с. 35).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1976654 від 24.12.2024 у загальному розмірі 21383,99 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4399,99 гривень; сума заборгованості за процентами - 9240,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями - 7744 грн (а.с. 36).

Застосовані судом норми права та висновки Верховного суду

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (ЦКУ) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.».

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакціїї, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1976654, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачці у користування грошові кошти (кредит) у сумі 4400,00 грн зі строком користування кредитними коштами - 360 днів.

Кредитний договір укладено в електронній формі, що згідно зі ч. 2 ст. 639, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки; номер паспорту; адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованою адресою місця проживання відповідачки (а.с. 62); номер телефону (що за повідомленням банківської установи є фінансовим номером телефону відповідачки).

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі кредиту у розмірі 4400,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення кредитного договору на картковий рахунок відповідачки.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з первісним кредитором чи з позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернула.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Позивачем надано всі докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитними договором, а саме договір факторингу, платіжну інструкцію про сплату права вимоги за договором, витяг з реєстру боржників тощо. Такі докази підписані, а їх копії завірені належним чином.

Отже позивач є кредитором по відношенню до відповідачки, а його право вимоги ґрунтується на договорі, який є дійсним та неоспореним відповідачкою.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту) у розмірі 4399,99 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту 4399 грн 99 коп., заборгованість за процентами - 9240,00 коп. та штрафні санкції (пеню/штраф) - 7744 грн 00 коп.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з процентної ставки, що була узгоджена сторонами у п. 1.5.1 договору (1 % у день). Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого договором (п. 1.3), тобто за правомірне користування кредитом.

Щодо нарахування штрафних санкцій суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування неустойки (штрафних санкцій) за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором (з 27.01.2025 по 30.01.2025 та з 05.03.2025 по 28.04.2025) введено воєнний стан на території України.

Відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойку (штрафи, пеню), сплата якої передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.

Отже, за кредитним договором сума штрафних санкцій у розмірі 7744,00 грн нарахована первісним кредитором та пред`явлена до стягнення позивачем - неправомірно. Така сума неустойки підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідачки по сплаті неустойки припинився без його виконання.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 24.12.2024 № 1976654 у розмірі 13639,99 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4399,99 грн, сума заборгованості за процентами - 9240 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом/пенею) у розмірі 7744,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (63,79 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1698,34 грн (2662,40 х 63,79 % = 1698,34).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1)договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 39493634/03, укладений між фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Полика» (а.с. 37-39);

2)додаткову угоду від 17.03.2026 № 1976654 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 № 39493634/03 (а.с. 40);

3)акт від 17.03.2026 наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги на суму 6000,00 грн (а.с. 41);

4)детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6000,00 грн (а.с. 42);

5)копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Горобей Р.Г. (а.с. 43);

6)копію посвідчення адвоката на ім`я Горобей Руслани Геннадіївни (а.с. 44).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які він має понести за договором, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт наданих послуг тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Докази проведення розрахунку за договором про надання правничої допомоги позивачем не надано.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (63,79 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у розмірі 3827,40 грн (6000,00 х 63,79 % = 3827,40).

Керуючись статтями 12, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 24.12.2024 № 1976654 у загальному розмірі 13639 гривень 99 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 7744 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 1698 гривні 34 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на правничу допомогу у розмірі 3827 гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; ідентифікаційний код юридичної особи: 39493634; адреса електронної пошти: ppr@fkpozyka.com.ua ; тел.: 0671207225).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_11 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 04.01.2026.

Суддя В.П. Козир