Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 465/3961/25
Провадження №2/369/7514/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Худинець Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про направлення справи за підсудністю по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» звернулось до Франківського районного суду м. Львова з вищевказаним позовом.
При зверненні до суду з позовом, позивач вказав адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 03.10.2025 року з посиланням на ч.ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області, у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання, водночас встановлено його місце постійного заняття (роботи) у ТОВ «ФОРА» (ЄДРПОУ: 32294897), яке зареєстроване за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5.
Справа надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області 14.11.2025 року.
Відповідно до відповіді № 2044344 від 25.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за вказаними параметрами не знайдено.
Відповідно до відповіді № 2044395 від 25.11.2025 року у ОСОБА_1 довідки ВПО відсутні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.11.2025 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні було з`ясовано, що, відповідач працює у ТОВ «ФОРА» (юридчна адреса товариства), однак конкретне місце виконання ним трудових обов`язків (адреса роботи) не встановлено, при цьому вказане товариство здійснює діяльність у різних населених пунктах в тому числі Київської області, що унеможливлює визначення територіальної підсудності справи.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 року суддею було витребувано у ТОВ «ФОРА» (ЄДРПОУ: 32294897, адреса: Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5)
відомості щодо місця роботи (адреси фактичного виконання трудових обов`язків) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з травня 2025 року.
Відповідно до відповіді № 2627149 від 20.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за вказаними параметрами не знайдено.
Окрім того, суддею був зроблений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою, вказаною в Анкеті-заяві на отримання кредиту: АДРЕСА_2 .
14.05.2026 року від Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь, з якою вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.
23.06.2026 року до суду від ТОВ «ФОРА» надійшла відповідь, в якій зазначили, що ОСОБА_1 працював в період з 24 грудня 2021 року по 15 січня 2026 року в магазині «ФОРА» за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на дату надання відповіді на ухвалу суду ОСОБА_1 у ТОВ «ФОРА» не працює.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, приходжу до висновку, що дана цивільна справа помилково направлена з Франківського районного суду міста Львова до Києво-Святошинського району Київської області з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.
Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.
Коли відповідачем є громадянин фізична особа, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання «actor sequitur forum rei». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам заявника, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред`явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред`явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.
За змістом п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно з ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Для визначення підсудності цивільної справи значення має саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування.
Втім, оскільки його місця реєстрації не встановлено, суддя керувалась положеннями ч.ч.9, 10 ст.28 ЦПК України, згідно із якими позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися, в тому числі за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Із відповіді №1854908 від 03.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 , відсутнє нерухоме майно.
Як вбачається із відповіді № 1854912 від 03.10.2025 з Єдиного державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2025 року, відповідач ОСОБА_1 станом на час укладення кредитного договору та по теперішній час отримує дохід у вигляді заробітної плати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (ЄДРПОУ: 32294897).
Із відповіді № 1854916 від 03.10.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (ЄДРПОУ: 32294897) зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд зауважує, що місце реєстрації юридичної особи не може ототожнюватись з місцем роботи особи.
Конкретне місце виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків (адреса роботи) судом не встановлено, при цьому вказане товариство здійснює діяльність у різних населених пунктах в тому числі Київської області, тому Франківський районний суд м. Львова помилково передав справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області без зясування конкретного місця постійної роботи відповідача.
Водночас, жодних відомостей про те, що відповідач був зареєстрований, проживав, мав постійне місце зайняття (роботи) або майно на території колишнього Києво-Святошинського району суд не має, як на час направлення справи за підсудністю, так і на час постановлення даної ухвали.
Відповідно до відомостей, які містяться в Анкеті-заяві на отримання кредиту, ОСОБА_1 станом на 07.06.2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У договорі про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт», вказана адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Вказані документи підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 .
Також, відповідно до відповіді ТОВ «ФОРА», ОСОБА_1 працював в період з 24 грудня 2021 року по 15 січня 2026 року в магазині «ФОРА» за адресою: АДРЕСА_3 . Станом на дату надання відповіді на ухвалу суду ОСОБА_1 у ТОВ «ФОРА» не працює. Відомостей про те, що вказане місце заняття (роботи) відповідача є постійним суд не має. Натомість суд звертає увагу, що положення ч. 9 ст. 28 ЦПК України застосовуються саме до постійного місця заняття (роботи).
Оскільки відомостей про те, що відповідач був зареєстрований, проживав, мав постійне місце зайняття (роботи) або майно на території колишнього Києво-Святошинського району суд не має, тому підстави для визначення територіальної підсудності за місцем постійного зайняття (роботи) відповідача у колишньому Києво-Святошинському районі відсутні, тому Франківським районним судом м. Львова помилково направлено вказану справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Усі справи, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом за встановленими правилами підсудності, а їх порушення є ознакою незаконності рішення. Відтак, підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності одночасно пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, що є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад, як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
Враховуючи, що в даному випадку справа скерована до Києво-Святошинського районного суду Київської області помилково, відтак, повернення такої до Франківського районного суду м. Львова не є спором про підсудність.
Враховуючи недопустимість порушення правил підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Франківського районного суду м. Львова, як помилково надіслані Києво-Святошинському районному суду Київської області.
На підставі вищезазначеного цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає направленню за територіальною підсудністю до Франківського районного суду м. Львова, як помилково направлена.
Керуючись ст.ст.27, 28, 31, 32, 187, 353,378 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути до Франківського районного суду м. Львова (79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69), як помилково надіслані.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 04 серпня 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ
Судове рішення № 138735729, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 20.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 465/3961/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: