Рішення № 138729128, 22.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 463/8584/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретарів судового засідання Чайко А.В., Задорожної Н.М.

представника позивача Блажевського П.І.

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (на час ухвалення рішення - Акціонерне товариство «Сенс Банк») через свого представника 05.12.2022 року звернулося в Личаківський районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №600/07-207 від 27.09.2007 року в розмірі 2736456,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №600/07-207, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 990000 грн. Також 26.06.2009 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 1086362,24 грн. На забезпечення умов виконання такого кредитного договору було укладено договір поруки №600/09-417 від 27.09.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 та договір поруки №09.4.1.13/27 від 25.06.2012 року з відповідачем ОСОБА_2 . Рішенням №5/2019 АТ «УКРСОЦБАНК» від 15.10.2019 року було припинено АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де правонаступником всього майна, прав та обов`язків виступає з 15.10.2019 року АТ «Альфа-Банк». Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідачі зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконують, внаслідок чого станом на 04.11.2022 року утворилась заборгованість, яка становить 2736456,39 грн., з яких: 1036585,71 грн. заборгованість за кредитом, 1699870,68 грн. заборгованість за відсотками. Посилаючись на викладене, АТ «Альфа-Банк» просить суд солідарно стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості за кредитним договором №600/07-207 від 27.09.2007 року та понесені судові витрати у справі.

Згідно з ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.03.2023 року цивільну справу за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м.Львова.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 24.04.2023 року цивільну справу за позовом АТ «Альфа-Банк» (АТ "Сенс Банк") до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд Залізничному районному суду м.Львова.

26.05.2023 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 18.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.09.2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що дійсно 27.09.2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено кредитний договір №600/07-207, однак всупереч умовам договору про внесення змін до такого банком не виконано взяті на себе зобов`язання щодо повідомлення позичальника про новий розмір процентної ставки за кредитом. Крім цього, у довідці від 06.02.2023 року відсутні платежі по кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року, що здійснювались в період грудень 2020 року березень 2021 року на загальну суму 98244,57 грн, а тому розрахунок заборгованості наданий позивачем не відповідає дійсності. При цьому, вважає, що договором про внесення змін №6 від 10.08.2016 року до договору кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року банком внесено зміни до умов кредитного договору, які призвели до збільшення відповідальності поручителя ОСОБА_4 , що є підставою для припинення поруки та застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.559 ЦК України. Враховуючи наведене, просить у позові відмовити.

22.07.2025 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просить задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Осташевський А.М. в судовому засіданні 02.04.2026 року позов визнав частково, зазнгачивши, що заявлена позивачем сума заборгованості підлягає меншенню на 60351,64 грн., оскільки відповідачем ОСОБА_2 було внесено 98244,57 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором №600/07-207 від 27.09.2007 року, що банком не враховано.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свого представника, просили позов задольнити частково. Свою позицію обґрунтовують тим, що платежі 29.12.2020 року, 30.12.2020 року, 31.12.2020 року, 06.03.2021 року на загальну суму 98244,57 грн. мали призначення «оплата по кредиту №600/07-207», що виключає будь-яке інше тлумачення їх правової природи, однак банк, отримавши ці кошти, не спрямував їх на погашення кредитної заборгованості, а вони були зараховані на арештований рахунок та спрямовані до виконавчої служби.

Відповідач ОСОБА_4 , яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхнього представника, перевіривши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №600/07-207, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 990000,00 грн /т.1 а.с.8-11/.

На забезпечення умов виконання кредитного договору №600/07-207 від 27.09.2007 року було укладено договір поруки №600/09-417 від 27.09.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 , відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором /т.1 а.с.16/.

26.06.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №600/02.1-07-732 /т.6 а.с.192-195/.

Крім цього, 26.06.2009 року було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року, відповідно до якої кредитор надає позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 1086362,24 грн зі сплатою 17,5 % річних та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 26.09.2037 року /т.6 а.с.197-199/.

Також встановлено, що на забезпечення умов виконання кредитного договору №600/07-207 від 27.09.2007 року та договору про надання відновлювальної кредитної лінії №600/02.1-07-732 було укладено договір поруки №09.4.1-13/27 від 25.06.2012 року з відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку, передбачених згаданими договорами /т.1 а.с.17/.

Відповідно до договору від 10.08.2016 року про внесення змін №1 до договору поруки №09.4.1-13/27 від 25.06.2012 року сторони домовились про повернення кредиту в сумі 1036585,71 грн з порядком погашення, що визначений умовами договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту до 26.09.2037 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту з урахуванням всіх змін та доповнень до договору кредиту, у тому числі і ті, що можуть бути здійснені у майбутньому, зокрема стосовно збільшення суми кредиту та/або строку/терміну його повернення /т.1 а.с.19-20/.

З договору від 10.08.2016 року про внесення змін №6 до кредитного договору №600/07-207 від 27.09.2007 року вбачається, що сторони домовились про те, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за кредитом становить 1036585,71 грн та заборгованість по процентах 1075309,14 грн. /т.1 а.с.91-92/.

Рішенням №5/2019 АТ «УКРСОЦБАНК» від 15.10.2019 року було припинено АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.1.2 визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків виступає з 15.10.2019 року АТ «Альфа-Банк» /т.1 а.с.28/.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідності до якого запис про зміну найменування позивача внесено 30.11.2022 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.11.2022 року заборгованість відповідачів перед позивачем становить 2736456,39 грн., з яких 1036585,71 грн. заборгованість за кредитом, 1699870,68 грн. заборгованість за відсотками /т.1 а.с.6-7/.

З висновку експерта №5064-Е від 09.08.2024 року вбачається, що розрахунок заборгованості за договором кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року по сплаті процентів за користування кредитом та заборгованості за кредитом (тіла кредиту) відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами договору кредиту та підтверджується обліковими документами щодо видачі кредиту та погашення кредиту за цим кредитним договором /т.6 а.с.50-65/.

Також встановлено, що на примусовому виконанні у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження АСВП №52255892 з примусового виконання виконавчого листа №450/2919/15-ц Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.08.2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по договору позики від 02.11.2009 року за період з 08.10.2013 року по 16.11.2015 року включно, в загальній сумі 60790,47 грн /т.7 а.с.29-30/.

Крім цього, на примусовому виконанні у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП №60800308 з примусового виконання виконавчого листа №2-1316/1143/11 Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.07.2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 983424,54 грн заборгованості за договором позики від 02.11.2009 року, 42842,99 грн трьох відсотків річних, 1700 грн судового збору та 120 грн коштів сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /т.7 а.с.4-5, 8 зворот/.

В період з 29.12.2020 року по 06.03.2021 року поручителем ОСОБА_2 було внесено на рахунок банку 27187,07 грн, 7000 грн, 10036,93 грн, 27349,45 грн, 26671,12 грн, що в загальній сумі становить 98244,57 грн з призначенням платежу оплата по кредиту №600/07-207 /т.1 а.с.112-116/.

Відповідно до платіжної інструкції №52255892 від 12.04.2023 року на рахунок стягувача Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було АТ «Сенс Банк» перераховано кошти за виконавчим провадженням №52255892 в розмірі 67169,51 грн /т.7 а.с.50/ та 09.05.2023 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» /т.7 а.с.27/.

З банківської виписки про надходження коштів від 02.05.2023 року /т.7 а.с. 63/ вбачається, що на рахунок стягувача Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було АТ «Сенс Банк» перераховано кошти за виконавчим провадженням №60800308 в розмірі 30875,05 грн.

З відповіді АТ «Сенс Банк» ОСОБА_1 №24154-33.4-б/б від 20.05.2025 року вбачається, що за період з 15.10.2019 року по 17.03.2025 року на рахунок № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 98244,57 грн та 12.04.2023 року стягнуто 67369,51 грн за виконавчим провадженням №52255892 та 02.05.2023 року 30875,05 грн за виконавчим провадженням №60800308 /т.7 а.с.176/.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором

за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо припинення договору поруки №600/09-417 від 27.09.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 та договором поруки №09.4.1.13/27 від 25.06.2012 року з відповідачем ОСОБА_2 та застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.559 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 цього Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється

в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання

без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Отже, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) (провадження № 14-275цс19)).

На вказаному наголошено також у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20), від 01 жовтня 2024 року у cправі № 924/922/21 (686/27230/20).

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).

Як було встановлено судом, у договорі від 10.08.2016 року про внесення змін №1 до договору поруки №09.4.1-13/27 від 25.06.2012 року сторони домовились про повернення кредиту в сумі 1036585,71 грн з порядком погашення, що визначений умовами договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту до 26.09.2037 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту з урахуванням всіх змін та доповнень до договору кредиту, у тому числі і ті, що можуть бути здійснені у майбутньому, зокрема стосовно збільшення суми кредиту та/або строку/терміну його повернення та такий договір був підписаний поручителем ОСОБА_2 , що свідчить про те, що поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання, а тому договір поруки №09.4.1.13/27 від 25.06.2012 року з відповідачем ОСОБА_2 є дійсним.

Разом з тим, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, оскільки у договорі від 10.08.2016 року про внесення змін №1 до договору поруки №09.4.1-13/27 від 25.06.2012 року відсутній підпис поручителя ОСОБА_4 і така не була повідомлена належним чином про зміну умов кредитного договору, а тому такий договір поруки припинив свою дію.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 посилається на необхідність застосування судом наслідків спливу позовної давності, так як вважає, що позивач звернувся до поручителя в порушення строку встановлено ст.559 ЦК України.

Щодо таких доводів суд зазначає, що 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року, зі змінами, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30.06.2023 року.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 05.12.2022 року, то банком дотримано вимоги ст. 559 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що поручитель ОСОБА_2 вніс на рахунок банку за період з 15.10.2019 року по 17.03.2025 року кошти в сумі 98244,57 грн для погашення кредиту, що свідчить про визнання поручителем такої заборгованості.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що розрахунок заборгованості позивача є недостовірним, оскільки нарахування відсотків за плаваючою ставкою здійснювалося з порушенням договірного та законодавчого обов`язку банку.

Проаналізувавши надані суду докази, зокрема висновок експерта №5064-Е від 09.08.2024 року, з якого вбачається, що розрахунок заборгованості за договором кредиту №600/07-207 від 27.09.2007 року по сплаті процентів за користування кредитом та заборгованості за кредитом (тіла кредиту) відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами договору кредиту та підтверджується обліковими документами щодо видачі кредиту та погашення кредиту за цим кредитним договором, а також те, що відповідачі визнали позов частково, то суд вважає розрахунок заборгованості належним та обґрунтованим.

Щодо правової природи зарахування коштів у розмірі 98244,57 грн, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

При цьому, на момент накладення арешту на рахунки відповідачів діяла Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22).

Відповідно до п.9.4 Інструкції №22 банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Згідно з п.9.6 Інструкції №22 під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

З п.9.10 Інструкції №22 вбачається, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Разом з тим, на момент перерахування коштів банком за виконавчим документом в розмірі 98244,57 грн діяла Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція № 163), яка визначає, зокрема, порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках користувачів (підпункт 3 пункт 2 Розділу І).

Відповідно до пункту 73 Розділу V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Надавач платіжних послуг платника накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими платником відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (пункт 74 Розділу V Інструкції № 163).

Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 77 Розділу V Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника залежно від того, є кошти чи немає коштів на рахунку платника, на кошти якого накладено арешт, робить такі дії: 1) якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком платника; 2) якщо на рахунку платника недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів; 3) якщо на рахунку платника немає коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує кошти, які будуть зараховані на рахунок.

Банк письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про достатність/недостатність/відсутність коштів для виконання документа про арешт коштів з урахуванням нормативно-правового акта Національного банку з питань зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці.

Надавач платіжних послуг платника під час дії документа про арешт коштів зупиняє видаткові операції за рахунком платника та арештовує всі надходження на його рахунок до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до пункту 80 Розділу V Інструкції № 163 кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого на кошти платника накладено арешт, виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Надавач платіжних послуг платника виконує часткову оплату платіжної інструкції стягувача відповідно до пункту 71 розділу IV цієї Інструкції.

Надавач платіжних послуг платника до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок платника, та виконує платіжні інструкції стягувача з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних інструкцій стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку платника.

Таким чином, накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні виключає можливість їх використання банком для задоволення власних вимог як кредитора, оскільки такі кошти мають цільове призначення виконання виконавчого документа, а тому банк діяв правомірно, перерахувавши кошти в розмірі 98244,57 грн. на виконавче провадження.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що за необгрунтованість примусового списання коштів несе відповідальність стягувач відповідно до ч.1,2 ст.90 Закону України «Про платіжні послуги».

Згідно ч.1,2 ст.90 Закону України «Про платіжні послуги» стягувач несе відповідальність під час виконання платіжних операцій відповідно до законодавства, що регулює діяльність таких осіб. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість примусового списання (стягнення). Стягувач зобов`язаний відшкодувати платнику шкоду, заподіяну внаслідок необґрунтованого примусового списання (стягнення).

В свою чергу, банк не є особою, на яку покладено контроль за додержанням законодавства, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження, в тому числі процедур і обсягів стягнення боргу у виконавчому провадженні, він не має права за власною ініціативою скасовувати арешт і не несе відповідальність за необґрунтованість примусового списання, що здійснюється на підставі платіжних вимог виконавця, а тому у позивача не було правових підстав не виконувати постанову та вимоги виконавця, саме до повноважень якого належить примусове виконання судових рішення, зокрема накладення і скасування арешту, контроль за відрахуванням сум з доходів боржника під час примусового виконання рішень та інші повноваження, що мають забезпечувати гарантії дотримання прав сторін у виконавчому провадженні.

Щодо солідарної відповідальності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як боржників, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Порука за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) зобов`язанням до основного (кредитного) зобов`язання позичальника та напряму залежить від його умов. Загальний розмір кредитної заборгованості стосується як боржника, так і поручителя, який несе солідарну відповідальність у межах строку поруки (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 916/36/25).

Таким чином, поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з позичальником.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що докази повернення позивачу коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №600/07-207 від 27.09.2007 року відсутні, ОСОБА_2 на підставі договору поруки №09.4.1-13/27 від 25.06.2012 року зобов`язався солідарно з ОСОБА_1 нести відповідальність перед позивачем, а договір поруки з відповідачем ОСОБА_4 припинив свою дію і вимоги до цього відповідача є безпідставними, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача по 20523,43 (41046,85 грн : 2) грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-281ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 2736456,39 заборгованості за кредитним договором №600/07-207 від 27.09.2007 року.

В решті позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» по 20523,43 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100, ЄДРПОУ 23494714;

відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю.Колодяжний