Ухвала суду № 138720935, 04.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 серпня 2026 року Київ № 320/21647/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійний Фонд України Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, субсидій та пільг, Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Пенсійний Фонд України Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, субсидій та пільг, Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, субсидій та пільг Пенсійного Фонду України, (КОД ЄДРПОУ 00035323), Головного Управління Пенсійного Фонду України у Херсонській області (КОД ЄДРПОУ 21295057) щодо відмови у призначенні мені, пенсії за віком;

- зобов`язати відповідачів призначити мені пенсію, за віком, з урахуванням періоду роботи у Бориспільській районній державній адміністрації Київської області, управлінні соціального забезпечення населення, у період з 01.10.1990 року по 31.12.1998 року, з часу звернення із заявою про призначення пенсії з 28.10.2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ним копії судового рішення.

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало, зокрема, те, що прохальна частина позовної заяви не відповідала вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовні вимоги були сформульовані таким чином, що не давали можливості встановити, які саме дії кожного із відповідачів оскаржуються та який спосіб судового захисту просить застосувати позивач щодо кожного з них.

Крім того, судом встановлено, що позовну заяву подано після спливу строку звернення до адміністративного суду.

Так, як убачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору є відмова у призначенні позивачу пенсії за віком, оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №103550009596 від 28.08.2024.

Разом з тим із відомостей автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що із зазначеним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 21.05.2026, тобто після спливу шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На момент постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху будь-яка заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із позовною заявою до суду не надходила.

У зв`язку з цим суд, керуючись положеннями частини шостої статті 161, статті 123 та статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, запропонував позивачу усунути встановлені недоліки, у тому числі подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин його пропуску та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 25.06.2026.

У зазначеній заяві позивач посилається на те, що 28.10.2024 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №103550009596 від 28.08.2024 про відмову у призначенні пенсії не отримувала.

Позивач зазначає, що лише наприкінці квітня 2026 року отримала лист Пенсійного фонду України №38523-58663/П-03/8-2800/26, до якого вперше було долучено зазначене рішення, у зв`язку з чим вважає, що саме з цього часу дізналася про порушення свого права, а тому просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд поновлює пропущений процесуальний строк лише у разі визнання причин його пропуску поважними.

При цьому поважними можуть бути визнані лише такі причини, які виникли незалежно від волі особи, мали об`єктивний характер, були непереборними та фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду протягом установленого законом строку.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається саме на особу, яка просить такий строк поновити.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 від 25.06.2026 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що наведені у ній обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Так, одним із доводів заяви є посилання позивача на те, що 28.10.2024 вона звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, подавши усі необхідні документи.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не підтверджує поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Факт звернення із заявою про призначення пенсії свідчить лише про реалізацію позивачем свого права на звернення до суб`єкта владних повноважень, однак жодним чином не підтверджує існування обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду після вирішення відповідачем питання щодо призначення пенсії.

Іншим доводом заяви є твердження позивача про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №103550009596 від 28.08.2024 вона не отримувала, а про його існування дізналася лише наприкінці квітня 2026 року після отримання листа Пенсійного фонду України №38523-58663/П-03/8-2800/26, до якого зазначене рішення було долучено.

Оцінюючи наведений довід, суд зазначає таке.

Саме лише посилання на те, що рішення було отримано пізніше, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №103550009596 від 28.08.2024 дійсно не вручалося їй у 2024 році або що відповідачем не вчинялися дії щодо його направлення.

До заяви також не додано доказів отримання саме наприкінці квітня 2026 року листа Пенсійного фонду України №38523-58663/П-03/8-2800/26, зокрема поштового конверта, повідомлення про вручення, відомостей про дату вручення поштового відправлення чи інших документів, які б достовірно підтверджували дату фактичного отримання цього листа.

Отже, наведена позивачем дата отримання рішення ґрунтується виключно на її власних твердженнях та не підтверджена належними доказами у розумінні статей 72 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд враховує, що зі змісту самої заяви не вбачається жодних об`єктивних причин, які б унеможливлювали позивачу протягом тривалого часу з`ясувати результат розгляду її заяви про призначення пенсії.

Так, позивач зазначає, що звернулася із заявою про призначення пенсії 28.10.2024, однак будь-яких відомостей про те, що у період з жовтня 2024 року по квітень 2026 року вона зверталася до Пенсійного фонду України із заявами, запитами чи вимогами щодо надання інформації про результати розгляду поданої нею заяви, матеріали справи не містять.

Не містить заява і будь-яких пояснень щодо причин такої тривалої бездіяльності.

Посилання позивача на те, що лише після отримання листа Пенсійного фонду України вона дізналася про порушення свого права, також не може бути прийняте судом як достатня підстава для поновлення строку звернення до суду.

Частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує початок перебігу строку звернення до суду не лише з моментом, коли особа фактично дізналася про порушення свого права, а й з моментом, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення.

Тобто законодавець покладає на особу обов`язок проявляти належну уважність та розумну процесуальну активність щодо захисту своїх прав.

Сам по собі факт відсутності у позивача рішення про відмову у призначенні пенсії за умови відсутності будь-яких доказів вжиття заходів щодо отримання інформації про результати розгляду її заяви не може бути розцінений як об`єктивна та непереборна причина пропуску строку звернення до суду.

Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту заяви не вбачається існування будь-яких інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали звернення до адміністративного суду протягом строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема тяжкої хвороби, перебування у безпорадному стані, надзвичайних чи невідворотних подій або інших обставин непереборної сили.

Таким чином, наведені позивачем у заяві від 25.06.2026 обставини не підтверджують існування поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а зводяться виключно до суб`єктивного пояснення причин несвоєчасного звернення до суду, яке належними та допустимими доказами не підтверджене.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою у строк, визначений судом, або якщо наведені у такій заяві підстави будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем на виконання ухвали суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак наведені у ній причини пропуску такого строку суд визнає неповажними, підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, що відповідно до вимог частини другої статті 123 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви.

Отже, дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку, що наведені у ній обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача причин, які б унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що інститут процесуальних строків спрямований на забезпечення принципу юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин та дисциплінування учасників судового процесу щодо своєчасної реалізації ними права на судовий захист.

Надання судом оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду здійснюється не лише з урахуванням суб`єктивних пояснень особи, а насамперед з огляду на наявність належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, що фактично позбавляли особу можливості реалізувати право на звернення до суду у встановлений законом строк.

У даному випадку таких доказів суду не подано.

Самі лише посилання позивача на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №103550009596 від 28.08.2024 було отримано лише наприкінці квітня 2026 року разом із листом Пенсійного фонду України №38523-58663/П-03/8-2800/26, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, не можуть бути покладені судом в основу висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Так само суд не може визнати поважними причини пропуску строку лише з підстав того, що позивач не була обізнана із мотивами прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач після звернення 28.10.2024 із заявою про призначення пенсії вживала будь-яких заходів для отримання інформації щодо результатів її розгляду або була позбавлена можливості звернутися до відповідачів із відповідними запитами чи заявами.

При цьому суд враховує, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду не лише з моментом, коли особа фактично дізналася про порушення свого права, але й з моментом, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення, проявляючи розумну обачність та належну процесуальну активність щодо захисту своїх прав.

Водночас матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач протягом тривалого часу була позбавлена можливості отримати інформацію щодо результатів розгляду поданої нею заяви про призначення пенсії або що існували будь-які об`єктивні перешкоди для реалізації права на звернення до суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у заяві від 25.06.2026 причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними у розумінні статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для поновлення такого строку відсутні.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою у строк, визначений судом, або наведені у такій заяві підстави будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачем на виконання ухвали суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак наведені у ній причини пропуску строку суд визнав неповажними, недоліки позовної заяви у цій частині не можуть вважатися усунутими, що виключає можливість відкриття провадження у справі.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Суд звертає увагу, що згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику) невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.