Рішення № 138720917, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ справа №640/16391/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державної податкової служби України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулось Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України у питаннях списання податкових боргів, що виникли у позивача з моменту тимчасової окупації території України та до моменту евакуації бізнесу з окупованої території на іншу територію України, у відповідності до п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ;

зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві та ДФС України виконати вимоги п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ в частині безумовного списання податкових боргів, що виникли у позивача з моменту тимчасової окупації території України та до моменту евакуації бізнесу з окупованої території на іншу територію України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 12.09.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю Головного управління ДПС у м. Києві та ДПС України щодо невиконання вимог п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ в частині безумовного списання податкових боргів, що виникли у позивача з моменту тимчасової окупації території України та до моменту евакуації бізнесу з окупованої території на іншу територію України.

Головним управлінням ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, АТ «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» є юридичною особою, яка здійснювала основну господарську діяльність на території АР Крим та м. Севастополя.

На момент розгляду справи позивача зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505.

Як стверджує позивач, ним станом на 20.02.2014 самостійно визначено податкові зобов`язання у розмірі 30 691 379,53грн., з яких:

7 650 856,80грн з податку на прибуток за 2013 рік;

23 040 522,73грн з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у січні 2014 року.

Крім того, у позивача наявний штраф у розмірі 2 614 055,78грн. за несвоєчасне подання платіжних доручень по сплаті рентної плати за користування надрами, що обрахований із суми безнадійного податкового боргу у розмірі 13 070 278,90грн.; опису майна, на яке поширюється право податкової застави за податковим боргом по сплаті рентної плати за користування надрами у розмірі 45 960 234,55грн.

Відповідно до п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ (станом на момент виникнення спірних правовідносин) будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України: списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо незастосування вимог п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

З огляду на вказану норму невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ (далі по тексту Закон № 1636), положення якого набрали чинності 27 вересня 2014 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 26 такого змісту: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207), який набрав чинності з 27 квітня 2014 року, установлено, що цей Закон втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1207 датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

У відповідності до положень підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 ПК України.

При цьому, пунктом 15.1 статті 15 Закону №1636 визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

Суд зазначає, що у відповідності до пп. 49.18.1, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, у відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Р. IV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577, у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 826/24752/15 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року скасовано;

ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» задоволено;

визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС в частині неприйняття рішення щодо списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30691379, 53 гривень;

зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 43141267, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30 691 379,53гривень (тридцять мільйонів шістсот дев`яносто одна тисяча триста сімдесят дев`ять гривень 53 копійки) на користь публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (ЄДРПОУ: 00153117, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 26, офіс 505);

стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 1-Г) на користь публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (ЄДРПОУ: 00153117, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 26, офіс 505) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11122, 20 гривень (одинадцять тисяч сто двадцять дві гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі № 640/10979/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 та постановою Верховного Суду від 09.06.2026, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.03.2019 №0244881210 про застосування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони у розмірі 20% у сумі 501000, 00 грн.

Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №640/15119/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021, у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення з АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» податкової заборгованості у розмірі 32 412 444,29грн. з рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони), відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що спірні суми податкової заборгованості, на які посилається позивач в адміністративному позові, в судовому порядку згідно вказаних вище судових рішень скасовані.

Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ втратив чинність з прийняттям Закону України від 01.07.2021 № 1618-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина перша статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв`язку із тим, що Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ втратив чинність 21.11.2021, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання контролюючий орган виконати вимоги п.п. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ в частині безумовного списання податкових боргів, що виникли у позивача з моменту тимчасової окупації території України та до моменту евакуації бізнесу з окупованої території на іншу територію України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.