Рішення № 138715095, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/16051/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

про стягнення 10554351,63 грн

за участі представників:

від позивача - Макаренко А.М.

від відповідача - Макаренко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення коштів у розмірі 10554351,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором надання послуг з розподілу електричної енергії (заява приєднання від 19.12.2018) в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу. Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за відповідні періоди встановлена судами. Так, зокрема, заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу електричної енергії, яка виникла в період з січня по квітень 2019 року стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 по справі №910/5307/19, яке набрало законної сили; заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу електричної енергії, яка виникла в період з травня по липень 2019 року та в період з вересня 2019 року по лютий 2020 року стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7655/20, яке набрало законної сили. Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 у справі №910/20350/20 стягнуто з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії, яка виникла в період з березня по вересень 2020 року, яке набрало законної сили. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі №910/3722/21 стягнуто з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії, яка виникла в жовтні та грудні 2020 року, яке набрало законної сили. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/2904/22 стягнуто з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії в період з січня по жовтень 2021 року, яке набрало законної сили. Станом на дату подання позовної заяви відповідач не здійснено оплати за послуги з розподілу електричної енергії, що стягнута рішеннями Господарського суду міста Києва у справах №910/5307/19, №910/7655/20, №910/20350/20, №910/3722/21, №910/2904/22. Позивачем на суми заборгованості здійснено нарахування штрафних санкцій за новий період прострочення оплати боргу, що передбачені умовами Договору, а також інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням періодів, які були предметом розгляду у зазначених справах. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1328593,71 грн, 3% річних у розмірі 1528930,78 грн та інфляційні втрат у розмірі 7696827,14 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову вказавши, зокрема, що позивач вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості та правом на розумне співмірне стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання, за результатами розгляду справ №910/5307/19, №910/7655/20, №910/20350/20, №910/3722/21, №910/2904/22. Позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, не надано. Відповідач зазначає, що відсутність стабільних джерел доходу, активів, критичний фінансовий стан, а також інші об`єктивні чинники призвели до нездатності здійснювати своєчасні розрахунки. Відповідач перебуває у стані фінансової неспроможності, що унеможливлює розрахунок з кредиторами у встановлені строки, а обставини скрутного фінансового становища виникли не з вини ДПЗД «Укрінтеренерго» та не є наслідком господарської діяльності підприємства, власного комерційного розрахунку та ризику. Так, відповідач вказує, що розмір нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій є надмірним, неспівмірним із реальними наслідками порушення зобов`язання, а також не відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від №910/16051/25 від 26.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено судові засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 року позивач є Оператором системи розподілу та надає послуги з розподілу.

Приписами статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що договори про надання слуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивачем, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, «Договір електропостачальника надання послуг з розподілу електричної енергії» та заяви-приєднання.

Пунктом 1.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним ектропостачальником, який звертається до оператора системи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником "останньої надії".

19.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» підписало заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії через Постачальника, та інших послуг ОСР згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.

Згідно п.2.3. додатку 1 до договору встановлено, що Постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта прийняття-передавання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та Постачальником (Додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8. цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам Постачальника, зазначеної в Акті прийняттяпередавання послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою Постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5307/19 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення 16 555839,97 грн основної заборгованості, пені в сумі 1216414,83, 3% річних в сумі 103795,57 грн., інфляційних втрат в сумі 183781,11 грн, у зв`язку із порушенням ДПЗД «Укрінтеренерго» умов укладеного між сторонами Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та яке набрало законної сили 27.11.2019, позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено в повному обсязі, стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16555839,97 грн. за період з січня по квітень 2019, пеню в сумі 1216414, 83 грн, 3% річних в сумі 103795,57 грн за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, інфляційні втрати в сумі 183781,11 грн за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 та витрати по сплаті судового збору в сумі 270897, 47 грн.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7655/20 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення 6531858,82 грн, з яких 749462,74 грн основного боргу, 4173802, 92 грн пені, 899169,10 грн штрафу, 463964,91 грн 3% річних, 245459,15 грн інфляційних втрат, у зв`язку із порушенням ДПЗД «Укрінтеренерго» умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, яке набрало законної сили 22.10.2020, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» основний борг в сумі 749462,74 грн за період травень-липень 2019 та вересень 2019 - лютий 2020, за період з 06.07.2019 по 31.05.2020 пеню в розмірі 4171647, 88 грн, 3% річних в розмірі 463862, 53 грн, інфляційні втрати в сумі 245459,15 грн, штраф в сумі 899169, 10 грн., та судовий збір в розмірі 97977,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/20350/20 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення з відповідача 12248491,65 грн основного боргу, 1432686,08 грн пені, 352931,42 грн, 356274, 64 грн інфляційних втрат та 1224749,17 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» своїх зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним відповідно до заяви-приєднання від 19.12.2018 на сайті постачальника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/20350/20, яке набрало законної сили 09.07.2021, позовні вимоги задоволено повністю стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» 12247491,65 грн основного боргу за період березень-вересень 2020, за період з 01.06.2020 по 22.11.2020 пеню в розмірі 1432686, 08 грн, 352931,42 грн 3% річних, 356274,63 грн інфляційних втрат, 1224749,17 грн. штрафу та 234211,99 грн витрат зі сплати судового збору.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3722/21 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення з відповідача 300312,81 грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в жовтні та грудні 2020 року (основний борг); 590368,70 грн пені, 147592,19 грн 3% річних, 568 318,28 грн інфляційних втрат та 3852,43 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21позов задоволено частково, стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» 300312, 81 грн основного боргу, 308937,69 грн пені, 3852,43 грн штрафу, 77234,42 грн 3% річних, 297440,50 грн інфляційних втрат, 14817,70 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, яка набрала законної сили 08.11.2021 рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі №910/3722/21 скасовано в частині у якій у задоволенні позову відмовлено, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги та викладено резолютивну частину рішення в цій частині, в редакції згідно якої стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» 281431,01 грн пені, 70357,77 грн 3% річних, 270877,78 грн інфляційних втрат та 9339,10 грн судового збору за подачу позову. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі № 910/3722/21 залишено без змін.

Таким чином, за результатами розгляду справи № 910/3722/21 з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» стягнуто основний борг - 300312, 81 грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період жовтень та грудень 2020 року, нарахованої за період з 23.11.2020 по 31.01.2021 пені - 590368,70 грн, 3 % річних - 147592,19 грн, інфляційні втрати - 568318, 28 грн за період з 23.11.2020 по 31.12.2021 та штраф - 3852,43 грн.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/2904/22 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії - 13656752,28 грн, пені -

5420016,54 грн, 3 % річних - 1070003,45 грн, інфляційні втрати - 2797800,02 грн та штраф - 1391854,09 грн, які нараховані позивачем у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача підтверджується рішеннями судів у справах №910/5307/19, №910/7655/20, №910/20350/20, №910/3722/21, №910/2904/22 за участі Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» щодо правовідносин за Договором надання послуг з розподілу електричної енергії (заява приєднання від 19.12.2018) та які набрали законної сили.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем грошових зобов`язань в повному обсязі, так само як і не містять доказів припинення дії чи розірвання Договору надання послуг з розподілу електричної енергії (заява приєднання від 19.12.2018).

Вказане не заперечується й самим відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми, а також штрафні санкції передбачені Договором. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Вказане, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що позивач вже скористався своїм правом на стягнення заборгованості та правом на розумне співмірне стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання, за результатами розгляду справ №910/5307/19, №910/7655/20, №910/20350/20, №910/3722/21, №910/2904/22.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.6. розділу 6 Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує ОСР пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Строк позовної давності до вимог про стягнення пені збільшується за домовленістю сторін та установлюється в 3 (три) роки.

Також пунктом 4.1 Додатку №1 до Договору встановлено, що у разі несплати Постачальником виставлених рахунків (включаючи попередню плату) за надання послуг з розподілу електричної енергії в установлений строк, ОСР нараховує, а Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожен день прострочення включно по день фактичної оплати, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум, контр-розрахунок суду не надав.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача; відсутність стабільних джерел доходу, активів, критичний фінансовий стан, а також інші об`єктивні чинники призвели до нездатності здійснювати своєчасні розрахунки; відповідач перебуває у стані фінансової неспроможності, що унеможливлює розрахунок з кредиторами у встановлені строки, а обставини скрутного фінансового становища виникли не з вини ДПЗД «Укрінтеренерго» та не є наслідком господарської діяльності підприємства, власного комерційного розрахунку та ризику, судом відхиляються, з огляду на те, що відсутність у боржника коштів, активів чи стабільних джерел доходу не звільняє його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Право позивача на стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат виникає з самого факту порушення відповідачем зобов`язань і не залежить від фінансового стану самого позивача.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінка доказів у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Відповідач є так само господарюючим суб`єктом, як і позивач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення порушень зобов`язань, визначених договором, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Судом враховано, що станом на дату прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання грошового зобов`язання (здійснення оплат) за вищевказаними судовими рішеннями.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а відтак підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

Крім того, суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою (штрафом, пенею) чи штрафними санкціями, а тому у суду відсутні підстави для застосування положень ч.3 ст. 551 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код: 19480600) на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (36035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код: 00130926) пеню у розмірі 1328593 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 1528930 (один мільйон п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять) грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 7696827 (сім мільйонів шістсот дев`яносто шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн 14 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 126652 (сто двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 22 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.08.2026.

Суддя Я.В. Маринченко