Рішення № 138714486, 28.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2026 р. Cправа № 902/1056/24(902/455/26)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

арбітражного керуючого Карасюка О.В. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)

до: фізичної особи-підприємця Велічко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості

в межах справи № 902/1056/24

за заявою: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011, код 14305909)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1056/24 за заявою АТ "Райффайзен Банк" про банкрутство ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.

08.04.2026 до суду від ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" надійшла позовна заява до ФОП Велічко Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 1 086 740,26 грн., з яких: 718 326,75 грн. - основний борг, 187 191,92 грн. - інфляційні втрати, 56 383,73 грн. - 3% річних, 124 837,86 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.04.2023 між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" та ФОП Фелічко Т.В. було укладено Договір купівлі-продажу № 07/04/1, відповідно до якого відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1 068 326,75 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору, що полягало у частковій сплаті поставленого товару на суму 350 000,00 грн, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на момент подання позовної заяви становить 1 086 740,26 грн, з яких: 718 326,75 грн - розмір основної суми заборгованості, 187 191,92 грн - розмір інфляційних втрат, 56 383,73 грн - розмір трьох процентів річних та 124 837,86 грн - розмір штрафних санкцій.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2026 (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи 902/1056/24(902/455/26) вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі № 902/1056/24(902/455/26). Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 15.05.2026.

Ухвалою суду від 15.05.2026 розгляд справи по суті відкладено на 10.07.2026.

08.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.07.2026 розгляд справи по суті відкладено на 28.07.2026.

27.07.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про припинення повноважень представника.

Протокольною ухвалою від 28.07.2026 вказану заяву представника відповідача було задоволено.

В судове засідання 28.07.2026 відповідач та його представник не з`явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа представнику позивача до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Ухвала суду від 10.07.2026, яка направлялася відповідачу повернута на адресу суду без вручення з відміткою відділення АТ "Укрпошта" причин повернення: "адресат відсутній".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (позиція сформована в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 та підтримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні 28.07.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.01.2025 по справі № 902/1056/24 уповноваженими посадовими особами Бюро економічної безпеки було надано ліквідатору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" арбітражному керуючому Карасюку О.В. витребувані документи, у тому числі і копію договору купівлі-продажу № 07/04/1 від 07.04.2023 разом із видатковими накладними. Вказане підтверджується відповіддю Бюро економічної безпеки від 22.12.2025.

Також позивачем надано отриманий від Офісу Генеральної прокуратури письмовий дозвіл на розголошення отриманих копій первинних документів та їх використання в судових процесах з метою стягнення дебіторської заборгованості з боржників Товариства, що підтверджується відповіддю Офісу Генерального прокурора № 08/1-1821-23 від 03.12.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2023 між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" як продавцем та ФОП Фелічко Т.В. як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу № 07/04/1, далі також Договір.

Відповідно до 1.1. Договору передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю товар: харчові продукти, а покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору та видаткових накладних.

Розділом 2 Договору "Кількість, ціна товару" було передбачено такі положення:

2.1. Ціна договору становить загальну вартість (ціну) товару, поставленого в період дії цього договору відповідно до видаткових накладних.

2.2. Остаточна кількість та вартість товару буде визначена у накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого товару згідно накладних підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору.

2.3. Товар, який поставляється продавцем, повинен відповідати вимогам діючих на момент поставки державним стандартам, технічним умовам, санітарним нормам та іншим нормативним документам, іншим вимогам до якості, які звичайно ставляться.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (акт прийому-передачі, товарні накладні), що свідчать про прийом покупцем товару.

У п. 4. 1 сторони Договору передбачили, що оплата товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок продавця, або готівкою в касу підприємства частинами або в повному обсягу. Розстрочка платежів можлива на 60 місяців.

Відповідно до п. 5.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками, та діє до 31.12.2023 р., але не більше п`яти років.

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.2. Договору).

Умовами Договору також передбачено, що у випадку виникнення спорів обов`язковим є застосування заходів досудового врегулювання спору у виді направлення сторонами одна одній претензій та проведення переговорів (п. 6.2.).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" поставило ФОП Велічко Т.В. товар на загальну суму 1 068 326,75 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: № 157 від 07.04.2023 на суму 140 173,96 грн, № 169 від 11.04.2023 на суму 184 564,80 грн, № 199 від 18.04.2023 на суму 384 783,84 грн, № 215 від 26.04.2023 на суму 358 804,15 грн.

Суд також звертає увагу на порядок отримання позивачем доказів у цій справі.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18.

У матеріалах справи міститься письмовий дозвіл прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000086, зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до суду з метою стягнення дебіторської заборгованості з боржників ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Враховуючи зазначене, надані позивачем докази на підтвердження існування заборгованості ФОП Велічко Т.В. є належними та допустимими.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" та ФОП Велічко Т.В. договору купівлі-продажу № 07/04/1 від 07.04.2023 і здійснення ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" на користь ФОП Велічко Т.В. поставки товару згідно цього договору в сумі 1 068 326,75 грн.

Проте всупереч умовам договору купівлі-продажу № 07/04/1 від 07.04.2023 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував.

Так, у матеріалах справи міститься копія відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області № 50872/6/02-32-04-04-15 від 22.11.2024, в якій зазначено всі банківські установи, що обслуговували (обслуговують) рахунки ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", а також відповідей від самих банківських установ, а саме: відповіді Акціонерного товариства "УкрСиббанк" № 31-4-01/07-217-БТ від 22.01.2025, відповіді Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" № 81-15-9/12212-БТ від 13.12.2024, відповіді Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 46/12-11/157035/2024/БТ від 25.12.2024, відповіді Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 11/IV-БТ від 27.01.2025, відповіді Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" № 157-1/10-1-3/2025-БТ від 30.01.2025, відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-241211/61625 від 23.12.2024, відповіді Акціонерного банку "Південний" № 32/001/37131/2024-БТ від 19.12.2024, відповіді акціонерного товариства "ОТП Банк" № 73-1-1/4656-БТ від 12.12.2024, разом із якими також залучено виписки по банківських рахунках ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".

Згідно із наданих виписок було встановлено, що ФОП Велічко Т.В. здійснила часткову оплату поставленого товару у загальному розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по банківському рахунку ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", що відкрито в Акціонерному товаристві "Міжнародний інвестиційний банк", а саме:

1) 01 травня 2023 року ФОП Велічко Т.В. перерахувала на користь ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" 30 000,00 грн з призначенням платежу «За харчові продукти з-но дог № 07/04/1 від 07.04.2023р в т.ч. ПДВ-5000,00 грн ФОП ВЕЛІЧКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНААТ041728», номер документа у виписці ПН41З від 01.05.2023;

2) 02 травня 2023 року ФОП Велічко Т.В. перерахувала на користь ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" 100 000,00 грн з призначенням платежу «За харчові продукти з-но дог № 07/04/1 від 07.04.2023р в т.ч. ПДВ-16666,66 грнФОП ВЕЛІЧКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНААТ041728», номер документа у виписці ПН53З від 02.05.2023;

3) 21 серпня 2023 року ФОП Велічко Т.В. перерахувала на користь ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" 170 000,00 грн з призначенням платежу «За харчові продукти з-но дог № 07/04/1 від 07.04.2023р в т.ч. ПДВ-28333,33 грн ФОП ВЕЛІЧКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНААТ041728», номер документа у виписці ПН16З від 21.08.2023;

4) 25 серпня 2023 року ФОП Велічко Т.В. перерахувала на користь ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" 50 000,00 грн з призначенням платежу «За харчові продукти з-но дог № 07/04/1 від 07.04.2023р в т.ч. ПДВ-8333,33 грн ФОП ВЕЛІЧКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНААТ041728», номер документа у виписці ПН15З від 25.08.2023.

Водночас 08.07.2026 позивачем було надіслано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог стягнути з фізичної особи-підприємця Велічко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (код за ЄДРПОУ 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Іванівці урочище Гурман буд. 1, кім. 7) грошові кошти у розмірі 824 936,60 грн, з яких: 539 223,55 грн - розмір основної суми заборгованості, 152 074,24 грн - розмір інфляційних втрат, 42 059,44 грн - розмір трьох процентів річних та 91 579,37 грн - розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ним у відповідь на надісланий запит до Бюро економічної безпеки отримано відповідь № 11/6/4.5.2/8764-26 від 01.06.2026, разом з якою надано фотокопії запитуваних документів, оригінали яких було вилучено в ТзОВ "ПЛЮС ГУРМАН" в ході вчинення слідчих дій згідно з вимогами КПК України, а також інші первинні документи, зокрема, ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2024 у справі № 761/33690/24 (провадження № 1-кс/761/22285/2024); протоколу обшуку, який був складений за наслідками вилученням майна під час обшуку 26.09.2024 в межах кримінального провадження № 72023000500000086 від 06.10.2023 разом з переліком майна/документів, які були вилучені в ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" (код 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7); касові документи ТзОВ "ПЛЮС ГУРМАН" за 2023 рік, які було вилучено під час обшуку з позначенням «каса 2023».

За результатами опрацювання отриманих фотокопій касових документів встановлено, що відповідачем було частково перераховано грошові кошти ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" в його касу в розмірі 179 103,20 грн.

Позивач також вказав, що під час подання позовної заяви відповідні факти йому не були відомі, оскільки на раніше надісланий запит працівниками Бюро економічної безпеки фотокопії касових документів ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" не було надано.

У позовній заяві було зазначено, що основний розмір заборгованості відповідача за договором № 07/04/1 від 07.04.2023 становить 718 326,75 грн, оскільки ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" поставило відповідачу товару на суму 1 068 326,75 грн, а відповідач оплатив частково поставлений товар в розмірі 350 000,00 грн.

Однак з урахуванням факту часткової сплати відповідачем по Договору № 07/04/1 від 07.04.2023 грошових коштів в розмірі 179 103,20 грн через касу ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" основний розмір заборгованості по Договору № 07/04/1 від 07.04.2023 становить: 718 326,75 - 179 103,20 = 539 223,55 (грн).

Суд, розглянувши вказану заяву позивача, дійшов до таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Під зменшенням позовних вимог, як зазначалось вище, слід розуміти зміну кількісних показників щодо початково заявленої вимоги, яка обґрунтована певними обставинами. Обставини позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу становлять підстави позову. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимоги позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, ст. 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).

Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.Отже, дослідивши зміст поданої заяви, суд констатує, що заява про збільшення позовних вимог подана під час підготовчого провадження, підписана уповноваженим представником позивача до якої долучено відповідний розрахунок (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).

Ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом встановлено, що позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог після того, як ним отримано відомості про часткову сплату ФОП Велічко Т.В. вартості поставленого товару за договором № 07/04/1 від 07.04.2023, що підтверджується відповіддю Бюро економічної безпеки № 11/6/4.5.2/8764-26 від 01.06.2026.

Отже, неможливість подати позивачем відповідну заяву про зменшення розміру позовних вимог обґрунтовано обставинами, що не залежали від нього.

Судом також перевірено та встановлено, що ФОП Велічко Т.В. було перераховано в касу ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" 179 103,20 грн згідно з відомостями таких прибуткових касових ордерів, підставою внесення коштів по яких був договір № 07/04/1 від 07.04.2023, а саме: 1. № 58 від 08.06.2023 на суму 9885,10 грн; 2. № 70 від 12.06.2023 на суму 9893,60 грн; 3. № 80 від 14.06.2023 на суму 9964,35 грн; 4. № 103 від 19.06.2023 на суму 9946,61 грн; 5. № 104 від 20.06.2023 на суму 9936,84 грн; 6. № 123 від 23.06.2023 на суму 9964,35 грн; 7. № 127 від 25.06.2023 на суму 9978,50 грн; 8. № 136 від 27.06.2023 на суму 9978,50 грн; 9. № 145 від 29.06.2023 на суму 9950,20 грн; 10. № 152 від 30.06.2023 на суму 9978,50 грн; 11. № 154 від 02.07.2023 на суму 9978,50 грн; 12. № 159 від 03.07.2023 на суму 9978,50 грн; 13. № 165 від 04.07.2023 на суму 9893,60 грн; 14. № 172 від 05.07.2023 на суму 9893,60 грн; 15. № 175 від 06.07.2023 на суму 9893,60 грн; 16. № 203 від 13.07.2023 на суму 9996,20 грн; 17. № 264 від 03.08.2023 на суму 9996,20 грн; 18. № 374 від 31.08.2023 на суму 9997,20 грн.

У матеріалах справи міститься також письмовий дозвіл детектива Бюро економічної безпеки на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000086, зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до суду з метою стягнення дебіторської заборгованості з боржників ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", про що зазначено у відповіді Бюро економічної безпеки № 11/6/4.5.2/8764-26 від 01.06.2026.

При оцінці вказаних відомостей суд керується також стандартом доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Суд на підставі дослідження викладених обставин приходить до переконання, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" до ФОП Велічко Т.В. надалі розглядаються судом у редакції означеної заяви, відповідно до якої має місце нова ціна майнової вимоги до відповідача - 539 223,55 грн.

Отже, беручи до уваги викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується існування заборгованості ФОП Велічко Т.В. перед ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" у розмірі 539 223,55 грн основної заборгованості, що визначена з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У матеріалах справи також містяться докази звернення позивача з вимогою сплатити заборгованість у добровільному порядку, що підтверджується претензією-вимогою № 02-01/79-167 від 13.06.2025, яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 509 ЦК кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу, до якого застосовуються положення глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від продавця передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Суд бере до уваги також те, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанова Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанова Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Разом з тим, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за укладеним договором у добровільному порядку.

Письмовими матеріалами справи підтверджується розмір основної суми заборгованості в сумі 539 223,55 грн.

Крім суми основного боргу, позивач, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути інфляційні втрати в сумі 152 074,24 грн., 3% річних в сумі 42 059,44 грн., штрафні санкції в сумі - 91 579,37 грн.

Шо стосується нарахування штрафних санкцій в сумі 91 579,37 грн., суд зважає на таке.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не оплачений товар, отриманий за договором, на суму 539 223,55 грн., що останнім не спростовано.

Підставою для звернення позивача до господарського суду стало невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу в частині оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)). постанова Верховного Суду № 751/3052/23 від 21.01.2025.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня нарахована за період з 26.08.2023 по 26.02.2024, тобто з дня, наступного за днем здійснення останньої оплати по договору і по останній день шестимісячного строку згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, який був чинний на момент вказаного вище періоду.

Відповідач доказів відсутності правових підстав для нарахування пені або невірного її розрахунку суду не надав.

З огляду встановлені судом обставини, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу № 07/04/1 від 07.04.2023, перевіривши наданий розрахунок позивача, судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 91 579,37 грн. пені.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 152 074,24 грн - розмір інфляційних втрат, 42 059,44 грн - розмір трьох процентів річних, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 42 059,44 грн. та розрахунок інфляційних втрат у сумі 152 074,24 грн, суд встановив, що зазначені нарахування є арифметично правильними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, не подавши до суду відзив, вимог позивача не спростував, доказів повного виконання грошового зобов`язання за умовами договору не надав.

Відтак, суд вважає доводи позивача та надані ним докази є вірогідними та не спростованими відповідачем, відносно укладення сторонами договору, отримання відповідачем поставленого товару, а також неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару в повному обсязі.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд вважає позовні вимоги, уточнені згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 824 936,60 грн, з яких: 539 223,55 грн - розмір основної суми заборгованості, 152 074,24 грн - розмір інфляційних втрат, 42 059,44 грн - розмір трьох процентів річних та 91 579,37 грн - розмір штрафних санкцій, - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач також просив суд із урахуванням надмірно сплаченого розміру судового збору стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Велічко Тетяни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Гурман» судові витрати у розмірі 9 899,24 грн.

Також просив суд повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Плюс Гурман» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 141, 64 грн..

Розглянувши заяву позивача у цій частині, суд прийшов до висновку про її задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до Господарського суду Волинської області з позовною заявою ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" було заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 1 086 740,26 грн.

За подання позову позивачем сплачено 13 040,88 грн. судового збору, згідно платіжної інструкції № 587 від 07.04.2026 (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Разом з тим, під час розгляду вказаної справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру позовних вимог до 824 936,60 грн та стягнення цієї суми заборгованості з відповідача.

Таким чином, позивачем за вказані позовні вимоги мало бути сплачено 9 899,24 грн. (із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Різниця між сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою, яка підлягає сплаті за остаточними вимогами становить 3 141,64 грн. (13 040,88 - 9 899,24 = 3 141,64 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" надмірно сплаченого судового збору у сумі 3 141,64 грн.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 9 899,24 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 15, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 255, 256, 326, 327 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Велічко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (код за ЄДРПОУ 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Іванівці урочище Гурман буд. 1, кім. 7) грошові кошти у розмірі 824 936,60 грн, з яких: 539 223,55 грн - розмір основної суми заборгованості, 152 074,24 грн - розмір інфляційних втрат, 42 059,44 грн - розмір трьох процентів річних та 91 579,37 грн - розмір штрафних санкцій, а також 9899,24 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (код за ЄДРПОУ 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Іванівці урочище Гурман буд. 1, кім. 7) із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3141 (три тисячі сто сорок одна) грн та 64 коп., на реквізити банківського рахунку позивача: № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (код МФО 305299, код ЄДРПОУ банку 14360570).

5. Примірник даного рішення, з підписом судді та скріплений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (код за ЄДРПОУ 42169150, місцезнаходження: 23013, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Іванівці урочище Гурман буд. 1, кім. 7) судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

6. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію рішення надіслати до електронного кабінету у системі ЄСІТС та на електронну адресу: ліквідатору ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" арбітражному керуючому - Карасюку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ФОП Велічко Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2

9. Примірник рішення з підписом судді та відтиском гербової печатки суду надіслати Позивачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 03 серпня 2026 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ФОП Велічко Т.В. ( АДРЕСА_1 ) (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення);

3 - Представнику ТОВ "Плюс Гурман", арбітражному керуючому Карасюку О.В. ( АДРЕСА_2 ) (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення);