Рішення № 138714484, 03.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р. Cправа № 905/243/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080)

до: Фізичної особи Гайового Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 46912,25 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гайового Юрія Вікторовича 46912,25 грн, передана за підсудністю Господарським судом Донецької області відповідно до ухвали від 27.04.2026 у справі № 905/243/26.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення Фізичною особою-підприємцем Гайовим Юрієм Вікторовичем (відповідач припинив господарську діяльність у статусі ФОП за власним рішенням з 29.05.2024) умов публічного договору надання послуг з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в загальній сумі 46912,25 грн, з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудня 2020 року, січня 2021 року, листопада 2023 року, грудня 2023 року в сумі 27452,43 грн, інфляційні втрати в сумі 6904,49 грн, пеня в сумі 5,55 грн, 15% річних в сумі 12549,78 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 905/243/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. №01-30/5669/26 від 03.06.2026), за змістом якого Гайовий Юрій Вікторович позов визнає в частині основного боргу, який повністю погашено на дату подання відзиву. Просить здійснювати розгляд справи із зазначенням процесуального статусу відповідача як фізичної особи, з огляду на припинення діяльності ФОП до подання позову. Поряд з цим вказує, що електрична енергія використовувалася не в цілях підприємницької діяльності, а для потреб ЗСУ, оскільки відповідне приміщення було передано в безоплатне користування за договором. Враховуючи, зокрема, погашення основного боргу, безкорисливу допомогу ЗСУ за фактом безоплатного надання в користування свого приміщення, статус ВПО, перебування на догляді неповнолітньої доньки та батьків, втрату житла внаслідок військових дій, Гайовий Юрій Вікторович просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, решту складових заборгованості зменшити до нуля на підставі ст. 233 ЦК України.

Також в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача (вх. № 01-30/5674/26 від 03.06.2026) про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на ринку електричної енергії.

Згідно із ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що є публічним договором приєднання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).

Згідно із п. 1.2.9 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору, який є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством випадках.

Частиною 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями п. 6.2.4. ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" Оператор системи розподілу зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

На підставі наданої Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" як Оператором системи розподілу (ОСР) інформації Фізична особа-підприємець Гайовий Юрій Вікторович приєднався до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за фактом постачання електричної енергії такому споживачу.

Зокрема у грудні 2020 року, січні 2021, з липня по грудень 2023 року ФОП Гайовий Юрій Вікторович отримував електричну енергію від постачальника "останньої надії" на підставі такого договору.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно наданих ОСР Звітів Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" сформувало акти купівлі-продажу електричної енергії на відповідний обсяг постачання за вищевказані періоди, а також рахунки на оплату, які направлено відповідачу як на електронну пошту, так і рекомендованою поштовою кореспонденцією.

В свою чергу згідно із п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 2 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8. Договору розрахунковим періодом за договором визначено календарний місяць.

Пунктом 5.10. Договору визначено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період постачання грудня 2020, січня 2021, листопада-грудня 2023 року не здійснив, що останній визнає за змістом поданого відзиву на позовну заяву та за фактом погашення основного в розмірі 27452,43 грн після звернення позивача із відповідним позовом до суду. Основний борг погашено згідно платіжних інструкцій №@2PL819746 від 15.05.2026 на суму 8138,87 грн та №@2PL144216 від 29.05.2026 на суму 19313,56 грн.

Зокрема, суд враховує позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття господарським судом провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору не залежить від волевиявлення позивача та не вимагає від нього вчинення обов`язкових процесуальних дій шляхом подання до суду відповідної заяви.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення 27452,43 грн основного боргу, який перестав існувати після подання позовної заяви у справі № 905/243/26, провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас за фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Гайового Юрія Вікторовича 6904,49 грн - інфляційних втрат; 5,55 грн - пені та 12549,78 грн - 15% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п.7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За приписами пп. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" нарахування пені та 15 % річних за відповідні періоди прострочення, судом помилок в періодах нарахування та сумах не виявлено, при цьому такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду (нарахування здійснено з 24.11.2023 по 31.03.2026).

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас суд враховує:

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- ступінь виконання основного зобов`язання (відповідачем основний борг погашено повністю).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне обмежити нарахування 15 % річних до розміру 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 6904,49 грн - інфляційних втрат; 5,55 грн - пені та 2505,18 грн. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи Гайового Юрія Вікторовича 10044,6 грн - відсотків річних слід відмовити з підстав зменшення їх розміру судом.

Поряд з цим суд бере до уваги, що ст. 233 ЦК України, на яку посилається відповідач як на підставу зменшення складових заборгованості до нуля, не застостосовується у даних спірних правовідносинах, оскільки вказана стаття встановлює можливість визнання судом недійсним правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Водночас така вимога не є предметом розгляду у даній справі, а договір з постачальником "останньої надії" укладається за самим фактом споживання електроенергії з ресурсу постачальника "останньої надії", тобто "особисті тяжкі обставини" споживача на його переведення до постачальника "останньої надії" не впливають.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та зменшення судом розміру відсотків річних.

Суд враховує, що в ЄДРЮОФОПГФ 29.05.2024 зареєстровано припинення господарської діяльності Гайового Юрія Вікторовича як фізичної особи-підприємця.

Однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 у справі № 265/6586/19.

Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18).

Отже, правомірним є стягнення встановленої судом заборгованості з Гайового Юрія Вікторовича як фізичної особи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас спір по суті вирішено лише в частині стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені, тому у частині стягнення основного боргу не є застосованими для розподілу судових витрат положення ч.9 ст.129 ГПК України.

Подібний висновок міститься у постанові ВС від 10.07.2025 у справі № 902/821/24. Зокрема, Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, у разі подання відповідного клопотання позивачем, сплачений судовий збір пропорційно сумі основного боргу, за яким закрито провадження у справі (в розмірі 1558,04 грн, що становить 58,52% від ціни позову) підлягає поверненню Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за ухвалою суду.

В решті сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1104,36 грн, враховуючи задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат, відсотків річних та пені, підлягає стягненню з відповідача в силу п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України. В частині зменшення розміру 15% річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 905/243/26 в частині стягнення з відповідача 27452,43 грн основного боргу.

3. Стягнути з Гайового Юрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 6904,49 грн - інфляційних втрат; 5,55 грн - пені; 2505,18 грн - відсотків річних та 1104,36 грн - витрат на сплату судового збору.

4. У стягненні з відповідача 10044,6 грн - відсотків річних відмовити.

5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 серпня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - АДРЕСА_1.