Рішення № 138708514, 03.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.08.2026 м. Турка

Справа № 458/638/26

Провадження №2/458/430/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Солвентіс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

16.06.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «Фінансова компанія/ ФК/ «Солвентіс» через підсистему «Eлектронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 317592 від 19.02.2025 у розмірі 12 036,58 грн, з яких 3 800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1 016,58 грн заборгованість за комісією, 7 220 грн заборгованість за штрафними санкціями, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

19.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 317592 (далі договір позики), за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору позики позикодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу позику на таких умовах: сума позики 3 800 грн (п. 2.1 договору позики), строк позики - 30 днів (п.2.2 договору позики), процентна ставка(фіксована), яка діє протягом строку договору 0,01 % (п. 2.3. договору позики); комісія 28,81 % від суми позики, яка складає 1 094,78 грн (п. 2.4. договору позики).

ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання виконало належним чином, а саме надало ОСОБА_1 позику шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача, тоді як останній свої зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів у повному обсязі не виконав.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до якого право вимоги за договором позики № 317592 від 19.02.2025 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позики № 317592 від 19.02.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 036,58 грн, з яких 3 800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1 016,58 грн заборгованість за комісією та 7 220 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Покликаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 317592 від 19.02.2025 у розмірі 12 036,58 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 19.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 07.07.2026 о 11:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 07.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 03.08.2026 о 14:45 год.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача, при цьому зазначив, що проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 07.07.2026 та 03.08.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом скерування судових повісток-повідомлень на адресу зареєстрованого місця проживання, які отримав особисто. Причин неявки не повідомив, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надав, свою позицію не виклав, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.08.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», судом встановлено таке.

19.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 317592 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою). Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 3G4Tf1.

Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору позики визначено основні параметри та умови надання позики, її повернення та сплати процентів, а саме: сума позики 3 800 грн; строк позики 30 днів (дата надання позики 19.02.2025, дата повернення позики 20.03.2025); процентна ставка 0,01% на день (фіксована, діє протягом строку договору, визначеного в п.п.2.2. п.2 договору); комісія 28,81 % від суми позики, що становить 1 094,78 грн; денна процентна ставка 0,97 % на день; процентна ставка за надстрокове користування позикою 5,00 % на день; пеня 5,00 % на день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 2 389,66 грн; орієнтовна загальна вартість позики 4 905,80 грн.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики № 317592 від 19.02.2025, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3G4Tf1, вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою), у якому зазначені основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

На виконання умов договору позики № 317592 від 19.02.2025, ТОВ «Сіроко Фінанс» переказало грошові кошти у розмірі 3 800 грн на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції № b749bcab-bf09-43e5-884d-9468fade76e0.

Суд звертає увагу, що платіжна картка № НОМЕР_1 співпадає з реквізитами, визначеними відповідачем під час укладення договору. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ненадходження кредитних коштів на його рахунок або використання зазначеної платіжної картки іншою особою.

Отже, первісний кредитор ТОВ «Сіроко Фінанс» виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачу грошових коштів у визначеному розмірі.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги за договорами до позичальників, в тому числі, і до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 317592 від 19.02.2025.

Згідно п. 4.1. договору факторингу перехід права вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.

На підтвердження факту переходу прав вимоги за договором позики № 317592 від 19.02.2025, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , позивачем надано копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 23072025 від 27.03.2025; копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23072025 від 23.07.2025 від 23.07.2025, за яким кредитор ТОВ «Сіроко Фінанс» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» прийняв реєстр прав вимог за договором, а саме боржників кількістю 2 842 на загальну суму заборгованості 21 269 764, 51 грн; копію платіжної інструкції № 857 від 29.07.2025 на суму 1 508 190,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованість відповідача станом на 23.07.2025 становить: 12 036,58 грн, з яких: 3 800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 1 016,58 грн заборгованість за комісією, 7 220 грн заборгованість за штрафними санкціями. Крім того, із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідач здійснив платіж 22.03.2025 на суму 469,22 грн, яку позикодавець зарахував у рахунок погашення заборгованості, а саме: 78,20 грн на погашення заборгованості за комісією, 380,00 грн пені, 11,02 грн процентів.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З досліджених судом доказів встановлено, що між позикодавцем та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Підписання договору позики відповідачем підтверджується змістом такого договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» доведено факт укладення 19.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 договору позики № 317592, а також отримання відповідачем у день його укладення коштів у сумі 3 800 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як убачається з матеріалів справи, 23.07.2025 позивач на підставі договору факторингу № 23072025 набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики № 317592 від 19.02.2025, укладеного відповідачем з ТОВ «Сіроко Фінанс».

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» отриманої у позику за вказаним договором суми грошових коштів у розмірі 3 800 грн матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вказану суму слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 , таким чином позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати, зокрема й у договорі позики, комісію пов`язану з наданням позики, оскільки зазначений закон також поширюється на вказані правовідносини.

Судом встановлено, комісія за видачу позики відображена і в тексті договору позики, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення такої комісії до загальних витрат за договором. Зокрема, в п. 2.4 договору позики сторони погодили комісію за надання позики, у розмірі 28,81 % від суми позики, що становить 1 094,78 грн.

Тому, попередньо ознайомившись з умовами договору позики та підписавши за наведеними умовами такий договір, відповідач, як позичальник не лише погодив, а й прийняв до виконання, узгоджені ним з позикодавцем умови зобов`язання, зокрема, щодо утримання разової комісії.

Отже, за встановленими судом обставинами відсутні підстави вважати, що договір містить несправедливі умови, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача всупереч принципу добросовісності, в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за надання позики, в розмірі 1 016,58 грн, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення неустойки за договором позики.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи ту обставину, що неустойка (пеня), яка передбачена договором позики, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню позикодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, нарахована неустойка (пеня) у розмірі 7 220 грн стягненню не підлягає.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснив платіж, частину якого було зараховано в рахунок погашення пені. Оскільки в період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки, сплачена відповідачем сума у розмірі 380 грн має бути перерахована на погашення комісії за надання кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 317592 від 19.12.2025, у загальному розмірі 4 436,58 грн, з яких: 3 800 грн заборгованість за основною сумою боргу, 636,58 грн заборгованість за комісією.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 981,36 грн, з 4 436,58 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 36,86 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 6 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

02.01.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» укладено Договір про надання правової допомоги № 43657029/01.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн позивачем надані такі докази: копію договору № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 від 31.03.2026 без номера, який містить перелік послуг загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.: усна консультація - 250 грн 00 коп.; письмова консультація - 500 грн 00 коп.; правовий аналіз - 1 500 грн 00 коп.; складання позовної заяви - 3 000 грн 00 коп.; формування додатків - 750 грн 00 коп.; копію акту надання послуг № 317592 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026, підписаний сторонами, який підтверджує надання та прийняття правничої допомоги загальною вартістю 6 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн є завищеними та не достатньо обґрунтованими, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 29-31, м. Київ,04052), заборгованість за договором позики № 317592 від 19.02.2025 у розмірі 4 436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн 58 коп., з яких: 3 800 (три тисячі вісімсот) грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 636 (шістсот тридцять шість) грн 58 коп. заборгованість за комісією.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 29-31, м. Київ, 04052), судовий збір у розмірі 981 (дев`ятсот вісімдесят один) грн 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 29-31, м. Київ,04052), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 29-31, м. Київ, 04052, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ