Рішення № 138707565, 04.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 211/1289/26 Провадження № 2/478/520/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Томашевського О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду с-ща Казанка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року представник позивача Какун А.С. звернулася до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в інтересах ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.02.2019 року № 442041136 у розмірі 13 167,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 167,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 1514,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 лютого 2019 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №442041136.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 було надано грошові кошти у кредит у розмірі 5 000,00 грн, які останній зобов`язався повернути кредитору та сплатити відсотки. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань перед кредитором, у нього виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13 167,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

03 січня 2019 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20190103, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором до позивача.

Таким чином, оскільки позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.02.2019 року № 442041136, то просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 13 167,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 167,00 грн сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2026 року матеріали позовної заяви було передано за підсудністю Казанківському районному суду Миколаївської області.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12.06.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить суд розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2019 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 442041136 в електронній формі.

Відповідно до п.п. 1.1-1.5 Договору, Товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 000,00 грн на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк дії договору починається з моменту його укладання та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом. починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,62 відсотків річних.

Згідно графіку розрахунків, відповідач сплачує кредит у розмірі 5 000,00 грн та нараховані проценти у розмірі 15,00 грн у строк: 07.03.2019 року.

Судом не встановлено наявність електронного підпису сторін під указаним договором та графіком платежу.

Доказів отримання відповідачем грошових коштів матеріали справи не містять.

Як також вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Згідно умов п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи не встановлено наявність реєстру права вимоги до боржників та факту придбання за вказаним договором новим кредитором права вимог до відповідача за кредитним договором від 05.02.2019 року № 442041136.

Також, суд звертає увагу, що договір факторингу було укладено до моменту укладення кредитного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що 03 січня 2019 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20190103.

Відповідно до п. 2.1 цього Договору, клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

З витягу з Реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 року вбачається, що позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 13 167,00 грн.

Суд звертає увагу, що вказаний витяг з реєстру прав вимоги сформовано представником позивача Какун А.С. та не містить підписів клієнта та фактора, що підтверджує передачу відповідного Реєстру між сторонами договору факторингу.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором 05.02.2019 року № 442041136 складає 13 167,00 грн.

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, обов`язковою умовою будь-якого договору є його підписання сторонами.

Відповідно до п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти її ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти.

При цьому, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20).

Як було встановлено судом з матеріалів справи, кредитний договір від 05.02.2019 року № 442041136 складений в електронній формі проте не містить будь-яких доказів його підписання сторонами.

За таких обставин суд не знаходить підстав вважати, що такий кредитний договір було укладено між первинним кредитором та відповідачем, що ними було погоджено всі істотні умови договору, а також, що умови такого договору були порушенні відповідачем.

Також, судом не встановлено факту отримання відповідачем кредиту оскільки відповідні докази матеріали справи не містять.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами досліджених судом доказів, суд приходить до висновків про недоведеність позивачем факту укладання кредитного договору між відповідачем та фінансовою установою первинним кредитором, отримання відповідачем грошових коштів у кредит, а відтак й невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього заборгованості.

Оцінюючи надані суду договори факторингу, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

З урахуванням наведеного, за договором факторингу клієнт може відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника за плату.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

З матеріалів справи судом не встановлено будь-яких доказів, що свідчать про перехід права вимоги до відповідача від первинного кредитора до нового кредитора за кредитним договором від 05.02.2019 року 442041136, зокрема, відсутній реєстр прав вимоги до боржників та факт оплати за укладеним договором факторингу.

При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення (продаж, передачу) майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Як було встановлено судом, кредитний договір між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено 05 лютого 2019 року, в той час як, 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" був укладений договір факторингу № 28/1118-01.

Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року мала би бути визначеною та сторони не могли передбачити, що 05.02.2019 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Таким чином, оскільки перед судом не доведено того факту, що позивач отримав саме від кредитора відповідача право вимоги за кредитним договором від 05.02.2019 року № 442041136, то суд вважає недоведеним наявності у позивача права вимоги до відповідача.

За таким обставин, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено факту укладення кредитного договору та наявності заборгованості у відповідача, факту передачі права вимоги до відповідача від первинного кредитора до нового кредитора, та факт отримання позивачем права вимоги до відповідача, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові слід відмовити, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.

Суддя