Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 478/722/26 Провадження № 2/478/504/2026
Р і ш е н н я
І м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2026 року с-ще Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого - судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Шинкарюка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі судових засідань №4 Казанківського районного суду Миколаївської області, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», через свого представника Серана А.О., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.10.2025 року № 18.10.2025-100001017, де просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 74 681,00 грн, з яких: 23 000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 35 581,00 грн сума заборгованості за процентами; 4 600,00 грн сума заборгованості за комісією, пов`язаної із наданням кредиту; 11 500,00 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
На обґрунтування позову вказано, що 18.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 18.10.2025-100001017 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 23 000,00 грн, строком на 182 дні. Дата повернення кредиту 17.04.2026 року.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Комісія, пов`язана за наданням кредиту складає 20% від суми кредиту та дорівнює 4 600,00 грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість по кредиту, яка складає 74 681,00 грн, з яких: 23 000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 35 581,00 грн сума заборгованості за процентами; 4 600,00 грн сума заборгованості за комісією, пов`язаної із наданням кредиту; 11 500,00 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17 липня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме:
- відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 11 500,00 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 4 600,00 грн;
- зменшити розмір заявлених до стягнення відсотків до мінімального рівня, передбаченого Законом України «Про споживче кредитування», керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, але не більше 23 000,00 грн, що відповідає кредиту;
- в разі, якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, - визначити до стягнення з відповідача несплачену суму кредитних коштів у розмірі 23 000,00 грн та зменшений розмір процентів за користування кредитом;
- розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у стягненні поштових витрат у розмірі 120,18 грн відмовити;
- надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців у зв`язку із тяжким фінансовим становищем відповідача.
Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач проходячи військову службу отримав важкі поранення під час захисту Батьківщини та був вимушений укласти з позивачем кредитний договір та отримати кредитні кошти в розмірі 23 000,00 грн на лікування та реабілітацію. Проте, через тяжке фінансове становище, постійні витрати на лікування та реабілітацію, маленьку дитину та дружину у декретній відпустці, відповідач не мав можливості сплачувати за отриманим кредитом.
Відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, вказує на неправомірність нарахованих йому відсотків на підставі ст. 625 ЦК України та комісії, а також на завищений та несправедливий розмір нарахованих відсотків за користування кредитом.
17 липня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що нараховані проценти у своєму розмірі є наслідком невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Що стосується нарахованої відповідачу комісії, то позивач зазначив, що переведення кредитодавцем коштів на рахунок позичальника відбувалося із використанням сервісу інтернет-еквайрингу, тому плата за надання кредиту є виправданою.
У судове засідання сторони, які були повідомлені про час, дату та місце судового засідання не з`явилися. Представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив просив суд розглянути справу, без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, згідно змісту відзиву на позовну заяву, просив суд розглядати справу без його участі, проти позову заперечував частково, просив відмовити у стягненні з нього комісії та відсотків, нараховані за ст. 625 ЦК України, а також зменшити нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході судового розгляду, відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 18 жовтня 2025 року (далі по тексту - Оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», який не є ні договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розмінні ст. 633 ЦК України. Дата набрання чинності пропозицією (офертою) 18 жовтня 2025 року; дата та час укладення 18 жовтня 2025 року о 12:37.
Відповідно до п. 1.13 розділу 1 Оферти підписання споживачем даної пропозиції передбачає надання його згоди на зазначені у ній умови надання споживчого кредиту.
У розділі 2 Оферти зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір складається з наступних документів, які містять основні його умови: 1) даної пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця; 2) заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; 3) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого Позичальником на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
У цій же Оферті (розділ 3 Предмет договору) визначено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг). Дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, його тип, строк на який він надається, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти та кредитного договору.
У розділі 4 даної Оферти зазначено, що кредит надається шляхом перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача № НОМЕР_1 .
Вказану пропозицію підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е585.
Згідно із Заявкою позичальника ОСОБА_1 від 18 жовтня 2025 року 12:37, яка є невід`ємною частиною кредитного договору (оферти) з якою він ознайомився 18 жовтня 2025 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/informciya-o-kompanii, згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов кредитного договору № 18.10.2025-100001017 від 18 жовтня 2025 року позичальнику надається кредит у сумі 23 000 грн 00 коп строком на 182 дні з дати його надання, з датою повернення кредиту - до 17 квітня 2026 року.
Згідно з п.п. 6-7 Заявки Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,85% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана за наданням кредиту складає 20% від суми кредиту та дорівнює 4 600,00 грн.
Пунктом 12 Заявки встановлено графік платежів, за яким сторони обумовили 6 платежів в рахунок погашення кредиту за період з 18.10.2025 року по 17.04.2026 року.
Також у Заявці позичальника зазначено реквізити належного йому платіжного засобу для перерахування коштів за даним договором № 5232-44ХХ-ХХХХ-4370.
Вказану Заявку підписано відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е585.
Умови надання кредиту викладені у Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) аналогічні умовам наведеним вище в Оферті та Заявці.
Аналогічні умови кредитування містить паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем за допомого електронного підпису одноразовим - ідентифікатором: А585.
Відповідно до листа ТОВ іРay від 14.05.2026 року № 1-1405, підтверджено успішність операції з перерахування коштів у розмірі 23 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , 18.10.2025 року о 12:38:08.
Факт укладення договору та отримання кредиту не заперечується відповідачем, проте доказів, які б доводили повне виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З розрахунку заборгованості за договором № 18.10.2025-100001017 від 18.10.2025 року вбачається, що заборгованість відповідача складає 74 681,00 грн, з яких: 23 000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 35 581,00 грн сума заборгованості за процентами; 4 600,00 грн сума заборгованості за комісією, пов`язаної із наданням кредиту; 11 500,00 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулюють кредитні правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно - телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-УІІІ від 03.09.2015 року зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, суд вважає доведеним, що між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались саме у визначеному сторонами розмірі. Крім того, відсотки нараховувались в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Щодо нарахованих процентів за користування кредитом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на несправедливість та завищення нарахованих йому процентів, просить їх зменшити та надає докази отриманого ним поранення під час проходження військової служби, встановлення 3 групи інвалідності та перебуванні на його утриманні малолітньої дитини.
Так, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як було встановлено судом, сторонами кредитного договору було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості розраховано за ставкою 0,85 % та дорівнює 195,50 грн в день, що складає загальний розмір нарахованих процентів у сумі 35 581,00 грн.
На думку суду, посилання відповідача про нарахування та сплату відсотків, які є несправедливими та завищеними є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Як було встановлено судом, за кредитним договором відповідач отримав кредит у розмірі 23 000,00 грн, за користування яким позивачем було нараховано відсотки у розмірі 35 581,00 грн, що складає 154,7% від тіла кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 35 581,00 грн не є співрозмірною сумі наданого кредиту у розмірі 23 000,00 грн, що суперечить положенням частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», принципам розумності та добросовісності, та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором,
У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що в даному випадку нараховані проценти за користування кредитом слід зменшити до розміру отриманого кредиту та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту у розмірі 23 000,00 грн та розмір процентів за користування кредитом у розмірі 23 000,00 грн, нараховані в межах строку кредитування.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, що діяла станом на дату укладення договору, у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, загальний розмір наданого кредиту; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом. Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2023 року зазначила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Законом № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункти 31.17 та 31.18).
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту та за розрахунково-касове обслуговування, а отже Верховний Суд не заперечує право банку встановлювати таку комісію.
За таких обставин, заперечення відповідача у частині неправомірності нарахування комісії за надання кредиту судом відхиляються та з відповідача слід стягнути на користь позивача. комісію за надання кредиту у розмірі 4 600,00 грн.
Щодо нарахованих відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.
Суд зазначає, що зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитний договір було укладено 18.10.2025 року, тобто, в період дії воєнного стану в Україні, що прямо забороняло проводити нарахування відповідачу відсотків за простроченим (несплаченим) кредитом.
Виходячи з цього, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача відсотки, нараховані згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 11 500,00 грн за кредитним договором відсутні.
Висновки суду за результатами судового розгляду справи.
Виходячи зі встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору із відповідачем, за умовами якого останній отримав грошові кошти у кредит, але не виконав своїх зобов`язань щодо його повернення та сплати комісії та процентів.
За таких обставин, суд перевіривши доводи сторін та надані сторонами докази, дійшов до висновку щодо необхідності зменшення нарахованих відповідачу відсотків розмір яких значно перевищує розмір отриманого відповідачем кредиту та розмір яких не відповідає принципу пропорційності та справедливості.
Крім цього, суд не може погодитись із правомірністю нарахування відповідачу відсотків на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 11 500,00 грн, оскільки відповідач уклав кредитний договір під час дії воєнного стану і такі обставини звільняють споживача за простроченим кредитним зобов`язанням від відповідальності встановленої ст. 625 ЦК України в силу закону.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині, та необхідності стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18.10.2025 року № 18.10.2025-100001017 у розмірі 50 600,00 грн, з яких: 23 000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 23 000,00 грн сума заборгованості за процентами; 4 600,00 грн сума заборгованості за комісією, пов`язаної із наданням кредиту.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище, наявність триваючої хвороби, пов`язаної із отриманим пораненням під час проходження військової служби та захисту Батьківщини, наявність на утриманні малолітньої дитини та перебування дружини у стані вагітності просить суд розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.
Частиною 1 ст. 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 4,5 ст. 435 ЦПК України, яка регламентує порядок відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, зміну та встановлення способу і порядку його виконання (після набрання ним законної сили, тобто на стадії його виконання), передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Судом встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружину, яка перебуває в стані вагітності.
За наведених обставин, суд вважає, що матеріальний стан відповідача заслуговує на увагу для цілей надання йому право на відстрочку виконання грошового боргового кредитного зобов`язання на строк протягом одного року, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили.
Такий висновок суду відповідає засадам цивільного судочинства, передбаченим статтею 2 ЦПК України, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, суд вважає можливим застосувати до відповідача розстрочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 50 600,00 грн, що дорівнює 67,7% від ціни позову.
Таким чином, суд керуючись ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1802,44 грн.
При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів вартості надсилання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї матеріалів, то суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача таких заявлених позивачем витрат через їх недоведеність.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором від 18.10.2025 року № 18.10.2025-100001017 у розмірі 50 600,00 грн, з яких: 23 000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 23 000,00 грн сума заборгованості за процентами; 4 600,00 грн сума заборгованості за комісією, пов`язаної із наданням кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) 1802,44 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Виконання судового рішення розстрочити на строк один рік з дати набрання рішення суду законної сили зі сплатою присудженого на користь позивача розміру заборгованості, а також судові витрати у загальному розмірі 52 402,44 грн до стягнення рівними частинами щомісячно в розмірі по 4366 грн 87 до повного погашення суми в зазначений строк.
У разі невиконання ОСОБА_1 (боржником) добровільно судового рішення в частині розміру і строку розстрочки, - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» примусово суму заборгованості, яка залишатиметься несплаченою.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.08.2026 року.
Суддя
Судове рішення № 138707568, Казанківський районний суд Миколаївської області було прийнято 04.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 478/722/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: