Рішення № 138702659, 07.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 Справа №607/23636/25 Провадження №2/607/2544/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участі сторін:

представника позивача адвоката Істеревич А.З.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Погоржельської Е.П.,

дитини ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Істеревич Андрій Зіновійович, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

12 листопада 2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Істеревич А.З. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (далі також УСМПЗД ТМР) про встановлення позивачу наступного графіку участі у спілкуванні та вихованні з дочкою ОСОБА_2 без участі матері: систематичні побачення батька з дочкою у вихідні дні кожної першої та третьої неділі місяця з 12:00 год. до 18:00 год.

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_3 адвокат Істеревич А.З. зазначив, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2013 року (справа № 607/8427/13-ц) було розірвано. У шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір`ю. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 належним чином виконує свій обов`язок щодо матеріального утримання дочки та сплачує аліменти. Водночас між сторонами склалися конфліктні відносини, які, на переконання позивача, не повинні негативно впливати на дитину, позбавляючи її любові, турботи та спілкування з обома батьками. У позові стверджується, що ОСОБА_3 фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини в обсязі, необхідному для її повноцінного розвитку, зокрема проводити з нею час за місцем свого проживання, оскільки відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначає порядок таких зустрічей виключно на власний розсуд. У зв`язку з цим він змушений звернутися до суду з позовом про визначення способу його участі у вихованні дитини та встановлення графіка побачень.

Крім того, представник позивача зазначає, що обов`язок забезпечувати належний розвиток дитини покладається на обох батьків, кожен із яких має брати постійну, а не епізодичну участь у її вихованні. При цьому спілкування батька з дитиною не повинно мати формального характеру, а має забезпечувати підтримання сталого психоемоційного зв`язку між ними з дотриманням розумного балансу у реалізації права кожного з батьків на участь у вихованні дитини.

Оскільки законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, у іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкод.

Таким чином, на думку позивача, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), не скористалася.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради своїм правом на пояснення щодо позову, передбачене ЦПК України, не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня

2025 року відкрито провадження у цій справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 12 травня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Представник позивача адвокат Істеревич А.З. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у ньому та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечила щодо задоволення позовних вимог та зазначила, що вона, як матір їхньої спільної з відповідачем дитини, не чинить жодних перешкод у спілкуванні батька з дочкою.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: УСМПЗД ТМР ОСОБА_4 стосовно розв`язання цього спору поклалася на думку суду.

Суд з`ясував думку дитини ОСОБА_2 щодо заявленого позову, яка зауважила, що не бажає бачитися зі своїм батьком, через негативний досвід її спілкування з ним у минулому.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

06 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2013 року (справа № 607/8427/13-ц) (а.с.7).

У цьому шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1644, місце реєстрації: відділ реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 8).

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_2 від 24 лютого 2021 року, видане управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 (а.с. 9).

Згідно з висновком органу опіки та піклування який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08 квітня 2026 року № 428, орган опіки та піклування рекомендує батькові ОСОБА_3 спілкуватися особисто із неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зручний для дитини час та за її бажанням, у тому числі засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою меседжів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime», «Zoom» та інших відповідних технічних програм, за умови, що таке спілкування не порушує режиму дитини та процесу здобуття освіти. Рекомендовано матері

ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_3 та не чинити перешкод у спілкуванні батька з донькою (а.с. 37 39).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України). Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

2.2. Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).

Питання батьківства (материнства), інституту шлюбу та сім`ї, пріоритетності захисту інтересів дітей є стрижневими аспектами національної правової системи, що унормовані Сімейним кодексом України (далі СК України), Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III (далі Закон №2402), іншими актами законодавства України. На максимальний захист інтересів дітей спрямовано дію й низки міжнародних актів.

За принципом 6 Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції передбачено: держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (пункт 1); держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункт 3).

Частиною першої, другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

2.3. Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону №2402).

Частиною першою статті 8 Закону №2402 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону №2402).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141

СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина перша); батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга); батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частина третя); батьки зобов`язані поважати дитину (частина четверта).

У частинах першій та третій статті 151 СК України зазначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 цього Кодексу передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з частинами другою і четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен із батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини перманентно, такі зустрічі не мають бути формальними, водночас варто дотримуватися розумного балансу стосовно участі обох батьків у вихованні дитини, а також ураховувати, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Так, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 07 грудня 2006 року, справа «Хант проти України» (заява № 31111/04), виснував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (§ 54).

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Вказані норми права кореспондуються зі статтею 15 Закону № 2402, відповідно до приписів якої батьки, що проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, міжнародними та національними нормами закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

У справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини (постанова Верховного Суду від 14 травня 2024 року, справа № 756/3852/22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 562/1686/18) також наголосив, що при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися. При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (стаття 159 СК України).

2.4. Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року, справа № 902/761/18, від 14 вересня 2021 року, справа № 910/14452/20).

Суд вважає, що наявні у справі докази та надані сторонами пояснення свідчать про те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною та у її вихованні.

Вирішуючи питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з донькою та у її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні батька своїх прав щодо виховання дітей. Тож позивач має безумовне на рівні з відповідачкою право на спілкування з дочкою ОСОБА_5 , а також законодавчо закріплений обов`язок на виховання дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси доньки, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні дитини, що не суперечить інтересам дитини.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що в інтересах доньки, її психоемоційного стану та нормального розвитку батьки повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження між собою конструктивних відносин, що матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.

За наведеного, вимоги позивача про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд вважає обґрунтованими та бажаний ним спосіб такої участі у повній мірі відповідає інтересам дитини.

На переконання суду, спілкування позивача з донькою буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і батька, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

А тому суд загалом погоджується із висновком органу опіки та піклування, який рекомендує батькові ОСОБА_3 спілкуватися особисто із неповнолітньою дитиною

ОСОБА_2 , у зручний для дитини час, через мережу Інтернет за допомогою меседжів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime», «Zoom» та інших відповідних технічних програм, за умови, що таке спілкування не порушує режиму дитини та процесу здобуття освіти. Рекомендовано матері ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_3 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з донькою, що повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Водночас суд не вбачає підстав для обмеження спілкування виключно дистанційними засобами та лише у зручний для дитини час, оскільки це не забезпечить повною мірою реалізацію права батька на особисте спілкування з дитиною та не відповідає заявленим позовним вимогам.

Як під час розгляду справи, так і у процесі підготовчого провадження, матір ОСОБА_5 вказала, що не заперечує щодо визначеного способу виховання та спілкування батька з донькою, з її сторони не буде перешкод. Незважаючи на те, що відповідачка заперечила факт умисного чинення перешкод, вона погодилася із необхідністю судового визначення порядку участі батька у вихованні дитини та не заперечувала проти задоволення позову. Таким чином, суд оцінює вказані доводи як визнання позову.

Також слід вказати, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за наявності обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування батька з нею, що буде відповідати інтересам доньки.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. З урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо виховання дитини, найкращих інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, віку доньки, місця її постійного проживання, а також відсутності згоди між батьками щодо порядку участі позивача у її вихованні та спілкуванні, суд вважає необхідним визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 у порядку, запропонованому ним у прохальній частині позовної заяви.

3.2. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позовні вимоги про визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено у повному обсязі, відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, а позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 212 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 210510977 від 01 грудня 2025 року

(а.с. 17), суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню

606 (шістсот шість) гривень судового збору, а решта 606 (шістсот шість) гривень підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 78, 133, 137, 141, 223, 247, 258 268, 273 274, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Істеревич Андрій Зіновійович, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити.

2. Встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) у вихованні дитини: дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: систематичні побачення батька з дочкою у вихідні дні кожної першої та третьої неділі місяця з 12:00 год. до 18:00 год. без участі матері ОСОБА_1 .

3. Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) гривень.

4. Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків, що становить 606 (шістсот шість) гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 210510977 від 01 грудня 2025 року, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України, отримувач: ГУК у Терн.обл./тг м. Терноп./22030101, код отримувача: 37977599, рахунок IBAN: UA968999980313101206000019751, призначення платежу: Унесення готівки за судовий збір (Державна судова адміністрація України, 2992002275, ОСОБА_3 .

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1/43, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 04058344.

Головуючий суддя Т. І. Якімець