Рішення № 138702657, 03.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/10300/25 Провадження №2/607/1932/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 101561295 (далі - Договір № 101561295), який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого, останній надано кредит у сумі 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів, штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Представник позивача вказує, що відповідачем не було повернуто кредитні кошти, комісію та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором. Водночас кредитодавець умови Договору № 101561295 виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у визначеній сумі.

Крім того, 13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 5185876 (далі - Договір № 5185876), який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого, останній надано кредит у сумі 5 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів, штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Представник позивача зауважив, що відповідачем не було повернуто кредитні кошти, комісію та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором, а кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у визначеній сумі.

29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29-12/2021-45 (далі - Договір № 29-12/2021-45), яким передано право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема і до боржника ОСОБА_1 . У подальшому, 10 січня

2023 року було укладено договір № 10-01/2023 (далі - Договір № 10-01/2023) між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», яким передано права грошових вимог до боржників, в тому числі за Договором № 101561295.

За Договором № 29-12/2021-45 від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а у подальшому за Договором № 10-01/2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача перейшло право вимоги за Договором № 5185876, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Представник позивача зауважує, що станом на час подання позову строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість: 1) за Договором № 101561295 у розмірі 37 500 грн, з яких:

5 000 грн - за основним зобов`язанням; 32 500 грн - за нарахованими процентами; 2) за Договором № 5185876 у розмірі 36 875 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 31 875 грн - за нарахованими процентами.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору з підстав, наведених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за цими договорами.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Івана Володимировича - надійшли пояснення по суті справи, в яких висловлено прохання у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю, посилаючись на те, що в зобов`язаннях, які ймовірно виникли за цими договорами, стороною якого було ТОВ «Мілоан», позичальником за якими є ймовірно відповідач, відбулася заміна кредитора на ТОВ «Коллект Центр», про що останній не було відомо. Крім того, надані розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Також не надано документів, які підтверджували б здійснення фінансових послуг. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, то сторона відповідача вважає їх абсолютно неспівмірними з предметом та підставами позову.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надійшла відповідь на пояснення, у яких висловлено прохання задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Представник позивача - ТОВ «Коллект Центр» - в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві та у клопотаннях представник позивача висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яцишин І.В. - в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач та її представник про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з Анкетою-заявою на кредит № 5185876 про отримання кредиту у сумі 5 000 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту 13 жовтня 2021 року, сума повернення кредиту 7 375 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 500 грн; проценти за користування кредитом 1 875 грн (а.с. 41, 42).

13 вересня 2021 року між ними було укладено Договір № 5185876 (індивідуальна частина), шляхом підписання такого електронним підписом одноразовим ідентифікатором «U53410» (а.с. 29 - 37).

Відповідно до пунктів 1.1. - 1.5.3. Договору № 5185876 кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення 13 жовтня 2021 року, з відсотковою ставкою 1,25 % на день, що в грошовому еквіваленті складає 1 875 грн, та комісією за надання кредиту 500 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Крім того, до матеріалів справи долучено: додаток № 1 до Договору № 5185876 (графік платежів), який є невід`ємною частиною Договору № 5185876, у якому вказано, дата видачі кредиту - 13 вересня 2021 року, дата повернення - 13 жовтня 2021 року, сума

кредиту - 5 000 грн, проценти за користування кредитом - 1 875 грн, комісія за надання кредиту - 500 грн, загальна вартість кредиту становить - 7 375 грн (а.с. 38).

Також, в матеріалах справи міститься додаток № 2 до Договору № 5185876, який є Паспортом споживчого кредиту № 5185876, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який також підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «U53410», в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Дата надання інформації 13 вересня 2021 року та є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації (а.с. 39, 40).

Позивачем долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за Договором № 5185876, ОСОБА_1 , за період з 13 вересня 2021 року по 12 грудня 2021 року, загальна сума заборгованості становить 22 375 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 17 375 грн - за процентами (а.с. 59, 60).

У довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вказано, що Договір № 5185876 підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «U53410», який надіслано 13 вересня 2021 року на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 (а.с. 57).

Як вказано у квитанції «LiqPay» № 1761968429 від 13 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало 13 вересня 2021 року о 05:34 суму 5 000 грн, маска картки

№ НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно з Договором № 5185876 (а.с. 58).

28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 28-12/2021-72, разом із додатками (а.с. 69 - 75).

Згідно з пунктами 2.1. - 2.2. Договору № 28-12/2021-72 клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 72 029 930,55 грн, а фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У реєстрі боржників до Договору № 28-12/2021-72 та витязі з нього під номером 1139 передано право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 5185876 у розмірі 22 375 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 17 375 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 76 - 79, 90).

У розрахунку заборгованості за Договором № 5185876, складеному ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року, загальна сума заборгованості становить 36 875 грн, з яких заборгованість за кредитом - 5 000 грн, нараховані відсотки згідно кредитного

договору - 14 500 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 17 375 грн (а.с. 65).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 разом із додатками (а.с. 92 - 99).

Згідно з Реєстром боржників до Договору № 10-01/2023 та витязі з нього ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 під номером 35096 за Договором № 5185876 у розмірі 36 875 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 31 875 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 100 - 105).

У розрахунку заборгованості за Договором № 5185876, складеному ТОВ «Коллект Центр», станом на 07 травня 2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 36 875 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 31 875 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 67).

14 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з Анкетою-заявою на кредит № 101561295 до ТОВ «Мілоан» про отримання кредиту у сумі 5 000 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту 14 жовтня 2021 року, сума повернення кредиту 8 250 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1 000 грн; проценти за користування кредитом 2 250 грн (а.с. 55, 56).

14 вересня 2021 року між ними було укладено Договір № 101561295 (індивідуальна частина), шляхом підписання такого електронним підписом одноразового ідентифікатора «J68851» (а.с. 43 - 51).

Відповідно до пунктів 1.1. - 1.5.3. згаданого договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення є 14 жовтня 2021 року, з відсотковою ставкою 1,50 % на день, що в грошовому еквіваленті складає 2 250 грн, та комісією за надання кредиту 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Крім того долучено: додаток № 1 до Договору № 101561295 (графік платежів), який є невід`ємною частиною договору, у якому вказано, дата видачі кредиту - 14 вересня

2021 року, дата повернення - 14 жовтня 2021 року, сума кредиту - 5 000 грн, проценти за користування кредитом - 2 250 грн, комісія за надання кредиту - 1 000 грн, загальна вартість кредиту становить - 8 250 грн (а.с. 52).

Також, в матеріалах справи міститься додаток № 2 до Договору № 101561295, який є Паспортом споживчого кредиту, що надається споживачу до укладення договору про споживчий, який також підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «J68851», в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. Дата надання інформації 13 вересня 2021 року та є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації

(а.с. 53, 54).

Долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за Договором № 101561295 ОСОБА_1 , за період з 14 вересня 2021 року по 13 грудня 2021 року (а.с. 63 - 64).

У довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вказано, що Договір № 101561295 підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора «J68851», який надісланий 14 вересня 2021 року на номер мобільного номеру: НОМЕР_1 (а.с. 61).

Як вказано у квитанції «LiqPay» № 1762923030 від 14 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало 14 вересня 2021 року о 02:27 суму 5 000 грн, маска картки

№ НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно з Договором № 101561295 (а.с. 62).

29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 29-12/2021-45, разом із додатками (а.с. 80 - 86).

Згідно з пунктами 2.1. - 2.2. Договору № 29-12/2021-45, за цим договором клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 45 757 860,29 грн, а фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнтом і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У реєстрі боржників до Договору № 29-12/2021-45 та витязі з нього під номером 1265 передано право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 101561295 у розмірі 23 250 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 18 250 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 87 - 89, 91).

У розрахунку заборгованості за Договором № 101561295, складеному ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року, загальна сума заборгованості становить 37 500 грн, з яких заборгованість за кредитом - 5 000 грн, нараховані відсотки згідно кредитного

договору - 14 250 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 18 250 грн (а.с. 66).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023, разом із додатками (а.с. 92 - 99).

Згідно з Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 та витязі з нього ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 під номером 34418 за Договором № 101561295 у розмірі 37 500 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 32 500 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 100 - 104, 106).

У розрахунку заборгованості за Договором № 101561295, складеному ТОВ «Коллект Центр», станом на 07 травня 2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 37 500 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 32 500 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 68).

Як вказано у відповіді АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260217/67647-БТ від 07 січня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); номер телефону НОМЕР_1 знаходиться в її анкетних даних; за вказаним рахунком були зарахування коштів: 1) 13 вересня 2021 року у розмірі 5 000 грн; 2) 14 вересня 2021 року у розмірі 5 000 грн. АТ КБ «Приватбанк» долучено виписку за договором № б/н за період з 13 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року (а.с. 210 - 213).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа №127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV (далі - Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону №675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засіданні, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між первісним кредитором та відповідачкою у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні між кредитодавцем та відповідачем договорів було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання. Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договорів та підписання їх відповідачкою. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини належними та допустимими доказами не спростовувала.

Таким чином, суд констатує, що в аспекті виникнення між первісним кредитором та відповідачкою договірних відносин, пов`язаних з отриманням коштів у кредит та користування ними, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду

від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа №753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа №334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа №5026/886/2012).

Як було зазначено, 28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 28-12/2021-72, разом із додатками. 29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір № 29-12/2021-45, разом із додатками. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023.

Аналіз змісту договорів № 28-12/2021-72, № 29-12/2021-45, № 10-01/2023 та доданих до них документів, у тому числі реєстрів прав вимоги та витягів із них, підтверджує безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2.5. Розв`язуючи цей спір у частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитами, суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54).

Як було зазначено, сторонами погоджено, що: 1) кредит за Договором № 5185876 у розмірі 5 000 грн надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Утім, Договором № 5185876 також передбачено можливість пролонгації строку кредитування за умови вчинення відповідачкою активних дій, зокрема здійснення оплати нарахованих процентів та активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті; 2) кредит за Договором № 101561295 у розмірі 5 000 грн надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Утім, Договором № 101561295 також передбачено можливість пролонгації строку кредитування за умови вчинення відповідачкою активних дій, зокрема здійснення оплати нарахованих процентів та активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на продовження строку кредитних правовідносин, зокрема здійснення оплати процентів чи активації відповідної функції. Крім того, за матеріалами справи відповідачка не здійснювала платежів на погашення існуючої заборгованості.

Суд зазначає, що у зв`язку з суперечливим унормуванням умов договорів у частині їхньої пролонгації та нарахування відсотків за користування утворився суттєвий дисбаланс між отриманою фінансовою послугою - кредитом та витратами за її користування. Так, сума заборгованості за відсотками, заявлена позивачем, суттєво перевищує розмір основного зобов`язання.

Відтак суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тож до цих правовідносин застосовною є концепція «contra proferentem» (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував). Так, у постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Тож суд враховує принцип тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала умови договору, і враховує, що умови договорів про їхню пролонгацію після закінчення 30-денного узгодженого сторонами строку є нечіткими, відтак стягнення заборгованості поза межами строку кредитування, визначеного договорами, укладеними з ОСОБА_1 , не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є несумісним із загальними засадами права приватного.

За таких умов, беручи за основу концепцію «contra proferentem», ураховуючи ту обставину, що позивачем не надано будь-яких доказів вчинення дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на пролонгацію договорів, суд вважає, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки виключно у межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, відтак заборгованість: 1) за Договором № 5185876 за несплаченими відсотками складає 1 875 грн (30 днів * 1,25% * 5 000 грн = 1 875 грн), з урахуванням відомостей паспорта споживчого кредиту, де загальні витрати за кредитом визначені на рівні 1 875 грн; 2) за Договором № 101561295 за несплаченими відсотками складає 2 250 грн (30 днів * 1,50 % * 5 000 грн = 2 250 грн), з урахуванням відомостей паспорта споживчого кредиту, де загальні витрати за кредитом визначені на рівні 2 250 грн; суд застосовує саме цей показник як узгоджений сторонами граничний розмір витрат споживача за кредитом.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачка свої зобов`язання за договорами не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням: 1) Договором № 5185876 у розмірі 5 000 грн, та комісії за видачу кредиту у розмірі 500 грн, водночас стосовно стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, то суд виходить з погодженого сторонами строку кредитування у 30 днів та граничного розміру загальних витрат за кредитом, визначеного у паспорті споживчого кредиту на рівні 1 875 грн; 2) Договором № 101561295 у розмірі

5 000 грн, та комісії за видачу кредиту у розмірі 1 000 грн, водночас стосовно стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, то суд виходить з погодженого сторонами строку кредитування у 30 днів та граничного розміру загальних витрат за кредитом, визначеного у паспорті споживчого кредиту на рівні 2 250 грн;

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: за Договором № 5185876 - 7 375 грн (5 000 грн - заборгованість за кредитом, 500 грн - комісія за видачу кредиту та 1 875 грн - заборгованість за процентами); за Договором № 101561295 - 8 250 грн. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 15 625 грн.

3.2. За частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн (відповідно до матеріалів справи, а.с. 128). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 508,91 грн (15 625 грн * 2 422,40 грн / 74 375 грн).

3.3. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект Центр» долучено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між цим товариством та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 438 від 01 квітня 2025 року; витяг з акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2025 року (а.с. 114 - 120).

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Яцишина І.В. - заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа не вимагала значних затрат часу на дослідження складних правових питань чи збирання додаткових доказів, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, а представник позивача участі у судових засіданнях не брав. Крім того, позовна заява та інші подані процесуальні документи мають переважно типовий характер, що є характерним для спорів цієї категорії. З огляду на наведене, а також враховуючи заявлене представником відповідачки клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір таких витрат не відповідає критеріям співмірності та розумності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а тому підлягає зменшенню до 3 000 грн, що, на думку суду, є достатнім та справедливим розміром компенсації фактично необхідних витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 244, 247, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість:

а) за кредитним договором № 5185876 від 13 вересня 2021 року у розмірі 7 375 (сім тисяч триста сімдесят п`ять) гривень, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 500 грн - комісія за видачу кредиту та 1 875 грн - заборгованість за процентами;

б) за кредитним договором № 101561295 від 14 вересня 2021 року у розмірі

8 250 (вісім тисяч двісті п`ятдесят) гривень, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 1 000 грн - комісія за видачу кредиту та 2 250 грн - заборгованість за процентами.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 508 (п`ятсот вісім) гривень

91 копійку.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець