Рішення № 138702599, 31.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 Справа №607/15051/25 Провадження №2/607/2249/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

I. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (далі ТОВ «ФК Айконс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту

№ 3401300876/526669 від 30 червня 2020 року (далі Договір) у розмірі 7 650,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі ТОВ «КУ «Європейська кредитна група») та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 000,00 грн строком на 13 днів, тобто

до 12 липня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % за кожну добу користування. 20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (далі ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп») укладено договір факторингу № 1-20/08/21, за яким ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набув права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі права вимоги за Договором. 25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір відступлення права вимоги № 1-25/08/2021, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивач зазначив, що відповідач зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 28 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 7 650,00 грн, з яких:

2 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 5 650,00 грн заборгованість за процентами.

2. Стислий зміст заяви відповідача про визнання позову

30 грудня 2025 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 , реалізуючи право, передбачене статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі

ЦПК України), визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7650,00 грн у повному обсязі. Разом з тим, відповідач заперечив щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі 10 500,00 грн, вважаючи цю суму неспівмірною зі складністю справи, її фактичним обсягом та ціною позову.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня

2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК Айконс» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому у позовній заяві та заяві від 28 грудня 2025 року просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому у заяві від 30 грудня 2025 року визнав позов у частині основної заборгованості та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, і представник позивача, і відповідач скористалися вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами письмові докази, суд установив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

30 червня 2020 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідач) в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, укладено Договір, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 2 000,00 грн строком на 13 днів, тобто до 12 липня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % за кожну добу користування (912,5 % річних). У реквізитах сторін Договору платіжним інструментом позичальника вказано картку № НОМЕР_1 (а.с. 9 12).

Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи листом щодо платіжної операції на картку № НОМЕР_1 (а.с. 25,26), а факт укладення договору саме відповідачем довідкою про ідентифікацію, згідно з якою одноразовий ідентифікатор направлено на телефонний номер, який належить відповідачу та зазначений ним у кредитному договорі (а.с. 8).

20 серпня 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» (клієнт) та ТОВ

«ФК «Сіті Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу № 1-20/08/21, за умовами якого фактор набув права грошової вимоги до боржників, включених до портфеля заборгованості, у тому числі права вимоги за Договором, укладеним з відповідачем(а.с. 13 16). Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-20/08/21 розмір заборгованості

ОСОБА_1 на дату укладення договору факторингу становив 7 650,00 грн (а.с. 17).

25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (кредитор) та ТОВ

«ФК Айконс» (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги

№ 1-25/08/2021, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників до вказаного договору (а.с. 18 20). Оплата позивачем вартості відступленого права вимоги підтверджується платіжною інструкцією від 25 серпня 2021 року № 3169 (а.с. 21).

Згідно з випискою з особового рахунку за Договором станом на 28 березня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 650,00 грн, з яких: 2 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 650,00 грн прострочена заборгованість за процентами; нарахування пені та штрафів позивачем не здійснювалося (а.с. 22).

30 грудня 2025 року відповідач подав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 650,00 грн у повному обсязі, водночас заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі (а.с. 65).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі

ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах

(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне у електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено

(частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні Договору було дотримано його письмової форми.

2.4. Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з частиною третьою цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до частини четвертої статті 265 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову у мотивувальній частині рішення суду може бути зазначено лише про визнання позову та його прийняття судом.

Перевіривши матеріали справи, суд доходить висновку, що визнання відповідачем позову є добровільним волевиявленням, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором ґрунтуються на дійсних договірних зобов`язаннях та підтверджуються наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами. За таких обставин визнання позову приймається судом, а позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, дослідивши та проаналізувавши подані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7650,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено, а позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція № 11370 від 25 червня 2026 року (а.с. 31), обов`язок щодо сплати судового збору на користь позивача покладається на відповідача у повному обсязі.

3.3. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року

(справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року

(справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом установлено, що 16 червня 2025 року між позивачем та адвокатом

Пархомчуком С.В. укладено договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги, пунктом 3.1 якого встановлено вартість години роботи адвоката у розмірі 2 000,00 грн. 01 серпня 2025 року сторонами договору підписано акт про отримання правової допомоги, згідно з яким адвокатом надано відповідні послуги.

У заяві від 30 грудня 2025 року відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд погоджується з цими запереченнями відповідача. Предметом спору є типова справа про стягнення заборгованості за договором споживчого мікрокредитування на незначну суму (ціна позову 7650,00 грн), яка не є складною, ґрунтується на стандартному пакеті документів, що є однаковим у переважній більшості аналогічних справ, не потребувала значних затрат часу для підготовки й подання позовної заяви та інших процесуальних документів. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу

(10 500,00 грн) перевищує ціну позову (7 650,00 грн) та є непропорційним характеру й обсягу фактично наданих послуг. Власне сам факт погодження сторонами договору про надання правничої допомоги відповідного розміру гонорару не означає автоматичного покладення всіх таких витрат на іншу сторону спору, оскільки суд відповідно до частини четвертої статті 137

ЦПК України зобов`язаний перевірити їх співмірність

З огляду на викладене, керуючись критеріями співмірності, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76 81, 133, 137, 141, 206, 211, 247, 258 268, 273, 352 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту

№ 3401300876/526669 від 30 червня 2020 року у розмірі 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за сумою кредиту, 5 650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок заборгованість за процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс», код

ЄДРПОУ: 44334170, адреса місцезнаходження: вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець