Рішення № 138688219, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3854/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Мисак Оксана Степанівна, звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №10462-2412-1313- НОМЕР_1 від 02.02.2026 про нарахування земельного податку в розмірі 154 020 грн 51 к.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є платником єдиного податку 3 групи. Земельна ділянка з кадастровим номером 4624886600:19:008:0016, розміром 0,7500, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Червоноградський р-н, с.Сілець, присілок Заболотня, належить їй на праві власності та використовується для провадження господарської діяльності. Оскільки вона є платником єдиного податку 3 групи та використовує належну їй на праві власності земельну ділянку для провадження господарської діяльності, то на підставі пункту 4 статті 297 Податкового кодексу України звільнена від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності. Вказує, що даний факт не був врахований відповідачем і, як наслідок, ним було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Земельна ділянка з цільовим призначенням 03.08, кадастровий номер 4624886600:19:008:0016, площею 0,75 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 3-ї групи та має такі КВЕД: 55.30 - надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Згідно з поданою податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2025 рік, дохід становить 57 000 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 1887251-2412-1313- НОМЕР_1 щодо нарахування земельного податку ФОП ОСОБА_1 на суму 171 227 грн 72 к. було сформовано 03.10.2025.

Позивачем 20.10.2025 подано повідомлення за формою № 20-ОПП, у якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624886600:19:008:0016 використовується у підприємницькій діяльності, а 15.12.2025 подано заяву № 105621/6 про скасування згаданого податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду заяви № 105621/6 від 15.12.2025 сформовано податкове повідомлення-рішення № 10462-2412-1313-UA46120130000026331 від 02.02.2026 на суму 154 020 грн 51 к.

Зазначає, що позивач не надала належних та допустимих доказів використання земельної ділянки у господарській діяльності до моменту подання 20.10.2025 повідомлення за формою № 20-ОПП. Головним управлінням ДПС у Львівській області здійснено коригування податкових зобов`язань та враховано використання позивачем земельної ділянки у підприємницькій діяльності саме з моменту належного повідомлення контролюючого органу, тобто з дати подання повідомлення за формою № 20-ОПП.

Стверджує, що Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені Податковим кодексом України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та у спосіб, визначені податковим законодавством, тому підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення- рішення немає.

Ухвалою судді від 09.03.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 27.03.2026 (вх. №25491) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4624886600:19:008:0016, розміром 0,7500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, для будівництва та обслуговування об`єкта придорожнього сервісу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивачем була обрана спрощена система оподаткування, а саме платник єдиного податку третьої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 09.12.2025 № 17242.

Основним видом підприємницької діяльності за КВЕД є: 55.30 надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг.

Відповідно до Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2025 рік позивач отримала дохід за провадження господарської діяльності у розмірі 57 000 гривень.

Вказане також підтверджується: Актом надання послуг №01/07 від 01.07.2025, Актом надання послуг №01/08 від 17.08.2025, Актом надання послуг №01/09 від 14.09.2025, Актом надання послуг №02/09 від 28.09.2025.

Про використання вказаного майна в підприємницькій діяльності свідчить подане за формою 20-ОПП Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність від 20.10.2025 (щодо земельної ділянки), який був наданий контролюючому органу та акти надання послуг: №01/07 від 01.07.2025, №01/09 від 14.09.2025, №01/08 від 17.08.2025, №02/09 від 28.09.2025, в яких вказано за якою адресою надаються відповідні послуги.

ГУ ДПС у Львівській області 03.10.2025 сформовано податкове повідомлення-рішення № 1887251-2412-1313- НОМЕР_1 щодо нарахування земельного податку фізичній особі ОСОБА_1 на суму 171 227,72 грн.

ОСОБА_1 15.12.2025 звернулась із заявою до ГУ ДПС у Львівській області, в якій просила скасувати нарахований згідно з отриманим податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2025 №1887251-2412-1313- НОМЕР_1 земельний податок з фізичних осіб в розмірі 171 227 грн 72 к.

За результатами розгляду заяви № 105621/6 від 15.12.2025, відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 10462-2412-1313-UA46120130000026331 від 02.02.2026 на суму 154 020,51 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строках та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю представлена у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснюється з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно звернутись до спрощеної системи оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу , на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV Податкового кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Основною умовою, за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 у справі № 826/13115/16, умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом в постанові від 21.11.2023 у справі № 813/4324/16.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, платники єдиного податку третьої групи звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження господарської діяльності. Головним фактором, який свідчить, що земельна ділянка використовується у господарській діяльності, - це використання її для отримання доходу чи іншої економічної вигоди.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 використовує в своїй господарській діяльності земельну ділянку з кадастровим номером 4624886600:19:008:0016, розміром 0,7500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, для будівництва та обслуговування об`єкта придорожнього сервісу, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Червоноградський р-н, с.Сілець, присілок Заболотня.

Вказані фактичні обставини не заперечуються відповідачем, доказів або пояснень щодо не використання позивачем земельної ділянки у свої підприємницькій діяльності відповідач не надав.

Таким чином, суд виснує про безпідставність тверджень відповідача про наявність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку для провадження господарської діяльності, тому позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу.

Щодо доводів відповідача, що позивач подав повідомлення за формою №20-ОПП лише 20.10.2025, тобто після сформування податкового повідомлення-рішення № 1887251-2412-1313- НОМЕР_1 щодо нарахування земельного податку ФОП ОСОБА_1 на суму 171 227 грн 72 к., суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 подала повідомлення за формою № 20-ОПП щодо експлуатації земельної ділянки тільки 20.10.2025.

Водночас норма підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу не визначає залежність між наданням пільги та поданням звітності за формою №20-ОПП. Неподання позивачем звітності за формою №20-ОПП щодо використання земельної ділянки у власній господарській діяльності не тягне за собою безумовного висновку щодо відсутності факту використання спірного об`єкту у господарській діяльності.

Суд зауважує, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відповідача про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №10462-2412-1313-UA46120130000026331 від 02.02.2026, суд дійшов висновку, що таке прийняте відповідачем з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та без урахування вимог Податкового кодексу, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов задоволенню в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662 грн 40 к., сплаченого за квитанцією № 5 від 11.03.2026.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №10462-2412-1313-UA46120130000026331 від 02.02.2026.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.