Рішення № 138687893, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/12875/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивачка просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/22632/25, яке набрало законної сили 31 березня 2026 року, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 (у сукупному розмірі 1,115). Позивач вважає, що при проведенні масової індексації пенсій з 01.03.2026 відповідач був зобов`язаний додатково збільшити зазначений показник (6188,89 грн) на коефіцієнт 1,121, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, унаслідок чого сукупний коефіцієнт підвищення мав становити 2,268758 (1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121), а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 38124,24 грн. Натомість відповідач застосував коефіцієнт підвищення 2,023870 (без коефіцієнта 1,121) та визначив середньомісячний заробіток у розмірі 34009,14 грн, чим, на переконання позивача, безпідставно не провів індексацію її пенсії з 01.03.2026 та зменшив розмір його пенсії, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення відповідача зводяться до того, що підставою для перерахунку пенсії є відповідна заява особи, поданої в порядку, визначеному Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, тоді як позивач із такою заявою не звертався; діяльність органів Пенсійного фонду здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, а прийняття рішень про перерахунок пенсії належить до їх дискреційних повноважень, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства; на виконання рішення суду у справі № 380/22632/25 пенсію позивачки вже перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12525,51 грн, а тому підстав для його збільшення на коефіцієнт 1,121 немає.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (Старосамбірське об`єднане управління ПФУ) та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/22632/25, яке набрало законної сили 31 березня 2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язано здійснити з 14.05.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, збільшеного на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 (у сукупному розмірі 1,115).

На виконання наведеного судового рішення відповідач рішенням про перерахунок пенсії № 134250002029 від 29.04.2026 здійснив перерахунок пенсії позивача, визначивши середньомісячний заробіток для обчислення пенсії у сумі 34009,14 грн. Як убачається з Розрахунку заробітку для обчислення пенсії, зазначену суму отримано шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки (6188,89 грн) на коефіцієнт збільшення 2,02387 (1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115) з наступним застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітку (2,71519). У Розрахунку прямо зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 6188.89 за (2016-2018 роки)», «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 2,02387», «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП: 12525.51».

Отже, при проведенні масової індексації пенсій з 01.03.2026 відповідач збільшив врахований для обчислення пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки (6188,89 грн) на сукупний коефіцієнт 2,02387, який включає коефіцієнти індексації 2020-2025 років, однак не застосував до нього коефіцієнт збільшення 1,121, встановлений на 2026 рік, унаслідок чого сукупний коефіцієнт підвищення склав 2,02387 замість 2,268758, а збільшений показник заробітної плати - 12525,51 грн замість 14041,10 грн.

Вважаючи, що непроведенням з 01.03.2026 індексації пенсії шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121 відповідач порушив його право на індексацію пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При обчисленні пенсії позивачки таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивачки, призначена відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку та підлягає перерахунку у зв`язку з індексацією у 2026 році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) пунктом 1 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017, до якого застосовується коефіцієнт збільшення, при цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого базового показника.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на встановлений Кабінетом Міністрів України на 2026 рік коефіцієнт 1,121 саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивачки (за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн), чи умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року, застосування якого фактично призвело до того, що відповідач при індексації з 01.03.2026 обмежився сукупним коефіцієнтом 2,02387 та не застосував коефіцієнт 1,121.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів, - і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, виснувавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058; абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 11.02.2025 у справі № 340/2785/24 та від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24.

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, підтвердивши, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058 має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що при проведенні індексації пенсії позивачки з 01.03.2026 відповідач мав застосувати коефіцієнт збільшення 1,121, встановлений пунктом 1 Постанови № 236, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, який був врахований при обчисленні пенсії позивачки (у складі сукупного коефіцієнта підвищення). За таких умов сукупний коефіцієнт підвищення показника заробітної плати мав становити 2,268758 (1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121), а не 2,02387. Натомість відповідач, обмеживши збільшення показника заробітної плати сукупним коефіцієнтом 2,02387 (без коефіцієнта 1,121), фактично не провів індексацію пенсії позивача з 01.03.2026.

Доводи відповідача про те, що на виконання рішення суду у справі № 380/22632/25 пенсію позивача вже перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12525,51 грн, а тому підстав для його збільшення на коефіцієнт 1,121 немає, суд відхиляє. Показник 12525,51 грн є результатом збільшення врахованого при обчисленні пенсії показника за 2016-2018 роки (6188,89 грн) на сукупний коефіцієнт 2,02387, що включає коефіцієнти індексації 2020-2025 років, але не включає коефіцієнт індексації 2026 року (1,121). Проведення попередніх індексацій не звільняє відповідача від обов`язку провести чергову щорічну індексацію пенсії з 01.03.2026, встановленого частиною другою статті 42 Закону № 1058 та пунктом 1 Постанови № 236; навпаки, черговий перерахунок згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, тобто передбачає застосування коефіцієнта 1,121 до вже збільшеного показника заробітної плати.

Суд відхиляє й доводи відповідача про те, що підставою для перерахунку пенсії є виключно відповідна заява особи, подана в порядку, визначеному Порядком № 22-1, з якою позивачка не зверталася. Обов`язок з проведення індексації раніше призначених пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058 покладено безпосередньо на органи Пенсійного фонду України та здійснюється ними щороку з 1 березня без додаткового звернення пенсіонера. Предметом спору у цій справі є не відмова у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, а бездіяльність відповідача щодо непроведення обов`язкової щорічної індексації пенсії, здійснення якої закон не пов`язує з поданням пенсіонером заяви. Наведені відповідачем правові висновки Верховного Суду щодо порядку звернення за перерахунком пенсії (постанови від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22, від 24.09.2024 у справі № 620/2027/23, від 26.09.2024 у справі № 990/167/24) стосуються інших правовідносин - порядку розгляду звернень громадян та ініціативного перерахунку пенсії за заявою особи - і не спростовують обов`язку відповідача провести індексацію пенсії в силу закону.

Безпідставними є й доводи відповідача про те, що проведення індексації пенсії належить до його дискреційних повноважень, втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Проведення щорічної індексації пенсії з 1 березня у визначений законом спосіб є не дискреційним повноваженням, а обов`язком відповідача, чітко визначеним частиною другою статті 42 Закону № 1058, Порядком № 124 та Постановою № 236; спосіб її проведення (коефіцієнти та показник, до якого вони застосовуються) не залишений на вільний розсуд органу Пенсійного фонду. Зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії у визначений законом спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження, а становить ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії позивачки шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки (6188,89 грн) на коефіцієнт 1,121 є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своїх дій щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта 1,121 до врахованого при обчисленні пенсії показника заробітної плати за 2016-2018 роки (6188,89 грн) суду не довів.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.