Рішення № 138687894, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/13139/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 2022 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні розміру пенсії відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, у розмірі 10846,37 грн. Позивач вважає, що при проведенні індексації його пенсії відповідач неправомірно не застосував до зазначеного показника коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, визначені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, а натомість застосував понижуючі коефіцієнти, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 (1,046 та 1,061), унаслідок чого показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії з 01.03.2026 визначено у сумі 12037,37 грн. Такими діями, на переконання позивача, порушено його право на індексацію пенсії, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою від 13.05.2026, а після відмови (лист від 01.06.2026) - до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення відповідача зводяться до того, що індексація пенсії позивача проведена у повній відповідності до Порядку № 124 та постанов Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 і № 236; оскільки пенсію позивачу призначено у 2022 році, при індексації з 01.03.2025 та з 01.03.2026 до показника середньої заробітної плати (10846,37 грн) застосовуються понижуючі коефіцієнти, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 (1,046 та 1,061), а не коефіцієнти 1,115 і 1,121, визначені пунктом 1 цих постанов; Головне управління є територіальним органом, яке зобов`язане виконувати чинні акти Кабінету Міністрів України; кошти Пенсійного фонду не можуть використовуватися на цілі, не передбачені законом, а стягнення сум за рахунок бюджетних асигнувань за відсутності відповідного бюджетного призначення суперечить бюджетному законодавству.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (Дрогобицьке об`єднане управління ПФУ) та з 16.04.2022 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 133850010720 та листом відповідача від 01.06.2026 № 30170/А-1300-26.

Для обчислення розміру пенсії позивача відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, у розмірі 10846,37 грн, що підтверджується Розрахунком заробітку для обчислення, на останній сторінці якого зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 10846.37 за (2019-2021 роки)», а також визнається відповідачем у відзиві та листі від 01.06.2026.

Як убачається з листа відповідача від 01.06.2026 та розрахунків заробітку для обчислення пенсії, при проведенні індексації пенсії позивача відповідач застосував до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки (10846,37 грн) понижуючі коефіцієнти, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 (для пенсій, призначених у 2022 році, - 1,046) та підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236 (для пенсій, призначених у 2021 і 2022 роках, - 1,061), унаслідок чого показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії становив: з 01.03.2025 - 11345,30 грн (10846,37 Ч 1,046), а з 01.03.2026 - 12037,37 грн (10846,37 Ч 1,046 Ч 1,061). Коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, визначені пунктом 1 постанов № 168, № 185, № 209 та № 236, до показника середньої заробітної плати позивача відповідач не застосував.

Замість проведення індексації за 2023 та 2024 роки шляхом збільшення показника заробітної плати позивача на коефіцієнти 1,197 і 1,0796 відповідач з 01.03.2023 та з 01.03.2024 встановив позивачу щомісячні доплати до пенсії у розмірі по 100,00 грн (на підставі пункту 6 постанови № 168 та підпункту 6 пункту 2 постанови № 185).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.05.2026 про проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121. Листом від 01.06.2026 № 30170/А-1300-26 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При призначенні пенсії позивачу таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку та підлягає перерахунку у зв`язку з індексацією щороку з 1 березня.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197; пунктом 1 постанови від 23.02.2024 № 185 - у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови від 25.02.2025 № 209 - у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови від 25.02.2026 № 236 - у розмірі 1,121.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017, до якого застосовується коефіцієнт збільшення, при цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого базового показника. Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 для пенсій, призначених у попередні роки (зокрема у 2021-2022 роках) та не підвищених згідно з пунктом 1 цих постанов, установлено окремі (понижуючі) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, використаного для призначення пенсії (для пенсій 2022 року - 1,046, для пенсій 2021-2022 років - 1,061).

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на коефіцієнти індексації, встановлені пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України (1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121), саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивачу (за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн), чи натомість до цього показника застосовуються понижуючі коефіцієнти, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 (1,046 і 1,061), а щодо 2023-2024 років - встановлюються лише щомісячні доплати у розмірі по 100,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, на коефіцієнт збільшення. Ані частина друга статті 42 Закону № 1058, ані сам Закон не передбачають диференціації розміру коефіцієнта збільшення залежно від року призначення пенсії та не встановлюють можливості застосування понижуючих коефіцієнтів або заміни індексації фіксованою щомісячною доплатою. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, а також положення підпункту 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 і пункту 6 постанови № 168, підпункту 6 пункту 2 постанови № 185 у частині застосування до раніше призначених пенсій понижуючих коефіцієнтів та встановлення доплат у розмірі по 100,00 грн замість повноцінної індексації, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів, - і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, виснувавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058; абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24 та від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24.

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, підтвердивши, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058 має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Наведений підхід узгоджується і з подальшою судовою практикою щодо неправомірності застосування понижуючих (обмежуючих) коефіцієнтів індексації, на яку посилається позивач.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що при проведенні індексації пенсії позивача відповідач мав послідовно збільшити показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, який був врахований при обчисленні пенсії позивача, на коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 постанов № 168 (1,197), № 185 (1,0796), № 209 (1,115) та № 236 (1,121). Натомість відповідач застосував до цього показника понижуючі коефіцієнти 1,046 і 1,061 (підпункт 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236), а замість індексації за 2023-2024 роки встановив фіксовані доплати по 100,00 грн, чим фактично не провів повноцінної індексації пенсії позивача у визначений законом спосіб.

Доводи відповідача про те, що Головне управління як територіальний орган зобов`язане виконувати чинні акти Кабінету Міністрів України, суд відхиляє, оскільки за наявності невідповідності підзаконного акта закону суд у силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує акт вищої юридичної сили - частину другу статті 42 Закону № 1058. Обов`язок відповідача діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України (частина друга статті 19 Конституції України), означає передусім дотримання приписів закону, а не підзаконних актів, що йому суперечать.

Суд відхиляє й доводи відповідача, викладені у частині відзиву щодо стягнення судового збору, про те, що Головне управління не є безпосереднім розпорядником коштів і що взяття зобов`язань без бюджетних асигнувань суперечить бюджетному законодавству. Питання джерел фінансування виконання судового рішення не впливає на наявність у позивача права на індексацію пенсії та на обов`язок відповідача провести її у визначений законом спосіб; належне бюджетне забезпечення виконання рішення суду є завданням відповідача та відповідних розпорядників коштів і не може слугувати підставою для відмови у захисті порушеного права.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 грн) на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що обов`язок з проведення індексації раніше призначених пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058 покладено безпосередньо на органи Пенсійного фонду України та здійснюється ними без додаткового звернення пенсіонера.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своїх дій щодо застосування при індексації пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121 суду не довів.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір, такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01 квітня 2026 року індексацію (перерахунок) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.