Рішення № 138687892, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11624/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115 та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020 2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 1,121 та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 21.02.2023 отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні розміру пенсії відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн. Позивач вважає, що при проведенні щорічної індексації його пенсії з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач неправомірно збільшував умовний (базовий) показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, а не фактично врахований при призначенні пенсії показник за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, а також з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував знижені коефіцієнти збільшення 1,0345 та 1,048, визначені згідно з підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, визначених пунктом 1 цих постанов. Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у загальному порядку фінансування пенсійних виплат у солідарній системі, а не з окремо виокремлених, лімітованих чи чергових видатків, передбачених для виконання судових рішень. Такими діями, на переконання позивача, порушено його право на належну індексацію пенсії, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 09.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Закон № 1058 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, а перерахунок пенсій у зв`язку з індексацією проводиться у порядку, визначеному Порядком № 124, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124. Відповідач наполягає, що згідно з пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та пунктом 5 Порядку № 124 індексація проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), збільшеного на коефіцієнти за попередні роки, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 до пенсії позивача правомірно застосовано знижені коефіцієнти збільшення (1,0345 та 1,048), передбачені підпунктом 6 пункту 2 Постанов № 209 та № 236, з огляду на рік призначення пенсії. Відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 21.02.2023 отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, обчислену відповідно до Закону № 1058, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 133950011546 від 03.07.2023.

Для обчислення розміру пенсії позивача відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12236,71 грн, що підтверджується Розрахунком заробітку для обчислення, в якому зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 12236,71 за (2020-2022 роки)».

З 01.03.2024 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 відповідач провів перерахунок раніше призначеної пенсії позивача у зв`язку з індексацією із застосуванням збільшеного на 1,0796 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7994,47 грн, обчисленого як 3764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2024 становив 12778,12 грн.

З 01.03.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 8913,83 грн (3764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115), а до пенсії позивача, з огляду на рік її призначення (2023 рік), застосував знижений коефіцієнт збільшення 1,0345, визначений підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2025 становив 13205,17 грн.

З 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 9992,40 грн (3764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121), а до пенсії позивача застосував знижений коефіцієнт збільшення 1,048, визначений підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2026 становив 13419,81 грн.

Отже, індексацію пенсії позивача відповідач провів шляхом збільшення умовного (базового) показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн (збільшеного на коефіцієнти за попередні роки), а не показника за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, який був фактично врахований при призначенні пенсії, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 із застосуванням знижених коефіцієнтів збільшення 1,0345 та 1,048 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

На адвокатський запит представника позивача відповідач листом від 12.05.2026 № 1300-0903-8/75752 надав відповідні роз`яснення щодо розміру та порядку індексації пенсії позивача та копії протоколів перерахунку пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При призначенні пенсії позивачу таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2023, підпадає під дію цього Порядку та підлягала щорічному перерахунку у зв`язку з індексацією з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (далі Постанова № 209) установлено, що з 01.03.2025 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (далі Постанова № 236) установлено, що з 01.03.2026 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт, при цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого базового показника.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31 грудня попереднього року включно та не підвищені згідно з пунктом 1 відповідної постанови, перераховуються із застосуванням знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії (зокрема, для пенсій, призначених у 2023 році, 1,0345 у 2025 році та 1,048 у 2026 році).

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивачу (за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн), чи умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), застосування якого фактично призвело до індексації пенсії позивача шляхом збільшення саме цього базового показника, а не показника, врахованого при призначенні пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, виснувавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058; абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24 та від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24.

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де висловлено аналогічний правовий висновок про те, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058 має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Наведений правовий висновок Судової палати підтверджено і в подальшій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 23.07.2025 у справі № 240/12266/24.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 запроваджено диференційований підхід до індексації пенсій залежно від року їх призначення, за яким пенсіонери, яким пенсію призначено починаючи з 2021 року, отримують суттєво знижені коефіцієнти збільшення порівняно із загальним коефіцієнтом (1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році).

Разом з тим частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій та не містить жодних положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення для пенсіонерів залежно від року призначення пенсії. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок здійснення індексації та розмір коефіцієнта збільшення, однак виключно з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058, і не наділив його правом диференціювати розмір індексації залежно від року призначення пенсії.

Отже, положення підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236 у частині встановлення знижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсію призначено після 2020 року, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, звужують зміст та обсяг існуючих прав всупереч статті 22 Конституції України та прийняті поза межами повноважень, наданих Кабінету Міністрів України законодавцем, а відтак у силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню судом не підлягають. За таких обставин при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026 підлягають застосуванню повні коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 Постанови № 209 (1,115) та пунктом 1 Постанови № 236 (1,121).

Таким чином, при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, який був врахований при призначенні пенсії позивачу, а не збільшувати умовний (базовий) показник станом на 01.10.2017 та не застосовувати знижені коефіцієнти 1,0345 і 1,048.

З огляду на те, що порушення права позивача на індексацію пенсії носить триваючий характер, а кожен наступний перерахунок згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, актуальний показник середньої заробітної плати з 01.03.2026 становить 12236,71 Ч 1,0796 Ч 1,115 Ч 1,121, тобто математично включає всі попередні коефіцієнти збільшення. Тому резолютивна частина рішення має містити всі зазначені коефіцієнти, без відображення яких виконання рішення суду було б неможливим. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Таким чином, дії відповідача щодо не проведення з 01.03.2026 індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12236,71 грн) на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а відповідні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що обов`язок з проведення індексації раніше призначених пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058 покладено безпосередньо на органи Пенсійного фонду України та здійснюється ними без додаткового звернення пенсіонера.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Тому зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути надана лише після проведення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії.

Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своїх дій щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017 та застосування знижених коефіцієнтів 1,0345 і 1,048 замість коефіцієнтів 1,115 і 1,121 суду не довів. Доводи відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються на положеннях Порядку № 124 та підпункту 6 пункту 2 Постанов № 209 і № 236, які в цій частині суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058 і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають, а тому такі доводи судом відхиляються.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115 та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести починаючи з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121 (у тому числі на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та на коефіцієнт збільшення 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236), з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.