Рішення № 138687891, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11688/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 05.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 05.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 - на коефіцієнт збільшення 1,121, та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 16.07.2021 отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні розміру пенсії відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн. Позивач вважає, що у 2022-2024 роках відповідач неправомірно збільшував на щорічні коефіцієнти індексації не фактично врахований при призначенні пенсії показник (9118,81 грн), а умовний (базовий) показник станом на 01.10.2017, а у 2025-2026 роках додатково застосував занижені коефіцієнти збільшення 1,0575 та 1,061, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, установлених пунктами 1 цих постанов. Такими діями, на переконання позивача, порушено його право на індексацію пенсії, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 09.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією проведено у відповідності до Закону № 1058, Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, та щорічних постанов Кабінету Міністрів України, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого обчислена пенсія позивача (9118,81 грн), збільшенню на щорічні коефіцієнти індексації не підлягав, оскільки був більшим за проіндексований показник, розрахований у передбаченому Порядком № 124 порядку. Відповідач також зазначив, що звернення позивача про перерахунок пенсії за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 22-1 в електронному журналі звернень не зареєстроване, рішення про відмову у перерахунку не приймалося, а тому дії відповідача не можуть бути предметом оскарження як передчасні. Крім того, відповідач послався на низку постанов апеляційних адміністративних судів, у яких, за його твердженням, викладено подібне правозастосування.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 16.07.2021 отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону № 1058 (особова справа № 135050008341), що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема листом відповідача від 19.05.2026 № 1300-0903-8/79482 та рішеннями про перерахунок пенсії.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн, що підтверджується Розрахунком заробітку для обчислення, у якому зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 9118,81 за (2018-2020 роки)», а також листом відповідача від 19.05.2026 № 1300-0903-8/79482.

Пенсія позивачу була призначена за його зверненням, яке надійшло до 31.12.2021.

Судом встановлено, що у 2022-2024 роках відповідач проводив індексацію пенсії позивача шляхом збільшення не показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн), фактично врахованого при призначенні пенсії, а умовного (базового) показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів збільшення за попередні роки. Внаслідок цього розрахований з метою індексації показник середньої заробітної плати становив: з 01.03.2022 - 6186,32 грн, з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн, що підтверджується змістом відзиву відповідача та наявними у справі рішеннями про перерахунок пенсії. Оскільки цей проіндексований показник (7994,47 грн) залишався меншим, ніж фактично врахований при призначенні пенсії показник (9118,81 грн), розмір пенсії позивача у частині заробітку у зазначений період фактично не збільшувався, а позивачу натомість встановлювались щомісячні доплати до пенсії (135,00 грн з 01.03.2022, 100,00 грн з 01.03.2023, 100,00 грн з 01.03.2024).

З 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати коефіцієнта збільшення 1,0575 (визначеного підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови для пенсій, призначених у 2021 році), а не коефіцієнта 1,115, установленого пунктом 1 цієї постанови. З 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061 (визначеного підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови для пенсій, призначених у 2021-2022 роках), а не коефіцієнта 1,121, установленого пунктом 1 цієї постанови. Наведене підтверджується змістом листа відповідача від 19.05.2026 № 1300-0903-8/79482, рішенням про перерахунок пенсії (дата-час розрахунку 27.02.2026 01:15) та Розрахунком заробітку для обчислення, згідно з яким середньомісячний заробіток для обчислення пенсії станом на 01.03.2026 визначено у сумі 15625,14 грн (10231,37 грн Ч 1,52718).

Отже, індексацію пенсії позивача відповідач провів: у 2022-2024 роках - шляхом збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, а не фактично врахованого при призначенні пенсії показника за 2018-2020 роки (9118,81 грн); у 2025-2026 роках - із застосуванням занижених коефіцієнтів збільшення 1,0575 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою провести належний перерахунок пенсії. Листом від 19.05.2026 № 1300-0903-8/79482 відповідач повідомив про здійснені перерахунки та фактично відмовив у проведенні перерахунку у спосіб, про який просив позивач.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При призначенні пенсії позивачу таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку. Пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2021, підпадає під дію цього Порядку та підлягала щорічному перерахунку у зв`язку з індексацією з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026.

Щорічними постановами Кабінету Міністрів України установлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, при перерахунку пенсій згідно з Порядком № 124, а саме: з 01.03.2022 - 1,14 (пункт 1 постанови від 16.02.2022 № 118); з 01.03.2023 - 1,197 (пункт 1 постанови від 24.02.2023 № 168); з 01.03.2024 - 1,0796 (пункт 1 постанови від 23.02.2024 № 185); з 01.03.2025 - 1,115 (пункт 1 постанови від 25.02.2025 № 209, далі - Постанова № 209); з 01.03.2026 - 1,121 (пункт 1 постанови від 25.02.2026 № 236, далі - Постанова № 236).

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого показника.

Ключовим питанням у цій частині спору є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивачу (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн), чи умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн).

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів, - і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, виснувавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058; абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 27.01.2025 у справі № 200/422/24 та від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24.

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де висловлено аналогічний правовий висновок про те, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058 має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача у 2022-2024 роках відповідач мав збільшувати на встановлені щорічними постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти (1,14, 1,197, 1,0796) саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був врахований при призначенні пенсії позивачу, а не умовний (базовий) показник станом на 01.10.2017.

Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 01.03.2026 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням знижених коефіцієнтів залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, - 1,0575. Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 для пенсій, призначених у 2021-2022 роках, установлено відповідний коефіцієнт 1,061. Саме ці занижені коефіцієнти застосовано відповідачем до пенсії позивача.

Суд зазначає, що частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (диференційовані) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок здійснення індексації та розмір коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058, однак не уповноважував установлювати для окремих категорій пенсіонерів занижені коефіцієнти індексації.

Встановлення підпунктами 6 пунктів 2 Постанов № 209 та № 236 занижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсію призначено після 2020 року, звужує обсяг існуючого права на індексацію пенсії порівняно з іншими одержувачами пенсій, що не узгоджується зі статтею 22 Конституції України, та суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058, який має вищу юридичну силу. За таких обставин зазначені положення підзаконних актів у силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення цієї справи застосуванню не підлягають.

Суд також ураховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25 підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209 визнано протиправним та нечинним у частині встановлення зменшених коефіцієнтів збільшення для окремих категорій пенсіонерів залежно від року призначення пенсії. Наведене правозастосування узгоджується також з висновками судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач мав застосувати до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн) коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 Постанови № 209 (1,115) та пунктом 1 Постанови № 236 (1,121), а не занижені коефіцієнти 1,0575 та 1,061, визначені підпунктами 6 пунктів 2 цих постанов.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо не проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що обов`язок з проведення індексації раніше призначених пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058 покладено безпосередньо на органи Пенсійного фонду України та здійснюється ними без додаткового звернення пенсіонера, у зв`язку з чим доводи відповідача про передчасність позову з підстав відсутності зареєстрованої заяви позивача про перерахунок пенсії та неприйняття рішення про відмову у такому перерахунку суд відхиляє як безпідставні. Належне проведення щорічної індексації пенсії є обов`язком відповідача в силу закону, а його невиконання становить триваюче порушення прав позивача.

Щодо визначення дати, з якої підлягає проведенню перерахунок, суд ураховує положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного строку звернення до суду, триваючий характер порушення (пенсія є щомісячним періодичним платежем) та передбачений абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кумулятивний характер щорічних перерахунків, за якого кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. З огляду на дату звернення до суду перерахунок пенсії позивача підлягає проведенню із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 - починаючи з 05.12.2025, та коефіцієнта 1,121 - починаючи з 01.03.2026, при цьому резолютивна частина рішення має містити всі послідовні коефіцієнти збільшення, оскільки поточний показник середньої заробітної плати математично включає всі попередні коефіцієнти, без відображення яких виконання рішення буде неможливим.

Позивач також просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з окремо виокремлених видатків на виконання судових рішень.

Суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Тому зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути надана лише після проведення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії.

Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своїх дій щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017 замість фактично врахованого при призначенні пенсії показника за 2018-2020 роки (9118,81 грн), а також щодо застосування занижених коефіцієнтів 1,0575 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, суду не довів.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн, такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 05.12.2025, та на коефіцієнт збільшення 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести починаючи з 05.12.2025 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 - на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.