Рішення № 138685213, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/18245/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 8 державного пожежно-Рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 8 державного пожежно-Рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2025 по 18.06.2026 (не більше шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України);

- стягнути з 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2025 по 18.06.2026, у розмірі 126 693,20 грн;

- визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 16.07.2025, та належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.07.2025, виплачених 19.06.2026.

- зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 16.07.2025, та належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.07.2025, виплачених 19.06.2026, у розмірі 126 693,20 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив службу цивільного захисту в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема у 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, та 16.07.2025 звільнений зі служби. У день звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було, оскільки не виплачено належну індексацію грошового забезпечення та грошове забезпечення у належному розмірі. Право на ці виплати підтверджено судовими рішеннями у справі № 160/24109/25, на виконання яких кошти перераховано лише 19.06.2026. Позивач вважає, що у зв`язку із затримкою остаточного розрахунку має право на середній заробіток за весь час такої затримки в межах шести місяців, визначених ст. 117 КЗпП України, а також на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних йому сум, яку відповідач у місяці виплати заборгованості не нарахував і не виплатив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

03.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.08.2026 за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, доказів на спростування доводів позивача не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на посаді командира відділення 2 державної пожежно-рятувальної частини.

Як вбачається з витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (по особовому складу) від 16.07.2025 № 388, головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту за п. 176 пп. 3 (за станом здоров`я) та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 16.07.2025. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 23 роки 04 місяці 02 дні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 160/24109/25 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 16.07.2025, а також здійснити перерахунок і виплату місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.07.2025.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі № 160/24109/25 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На виконання зазначених судових рішень 19.06.2026 відповідач перерахував на картковий рахунок позивача належне грошове забезпечення.

Згідно з довідкою про нараховані та виплачені доходи ОСОБА_1 за 2025 рік, виданою відповідачем, позивачу нараховано: за травень 2025 року 42 001,50 грн, з яких 21 000,75 грн становить матеріальна допомога для оздоровлення; за червень 2025 року 21 000,75 грн.

Вважаючи, що остаточний розрахунок при звільненні проведено із затримкою, а компенсацію втрати частини доходів у місяці виплати заборгованості не нараховано, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру. За ст. 125 цього Кодексу держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; порядок та умови грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі Інструкція № 623). Водночас ані Кодекс цивільного захисту України, ані Інструкція № 623 не встановлюють відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні з публічної служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Отже, до спірних правовідносин щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 813/356/16.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, чинній з 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Індексація грошового забезпечення та грошове забезпечення у належному розмірі є складовими виплат, право на які позивач мав станом на день звільнення. Оскільки на день виключення позивача зі списків особового складу ці суми виплачені не були, остаточний розрахунок при звільненні 16.07.2025 проведено не в повному обсязі. Фактично розрахунок завершено лише 19.06.2026 у день перерахування коштів на виконання судових рішень у справі № 160/24109/25.

При цьому невиплата зумовлена саме протиправною бездіяльністю відповідача, що встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 160/24109/25, залишеним без змін судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Отже, наявні всі умови застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України: невиплата належних звільненому працівникові сум у визначений ст. 116 КЗпП України строк, вина відповідача у такій невиплаті та відсутність спору про розмір цих сум.

Щодо розміру середнього заробітку суд зазначає наступне.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється за Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати, зокрема матеріальна допомога.

Нормами Інструкції № 623 визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів, тобто розрахунок здійснюється виходячи з календарних, а не робочих днів. Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 160/2867/19.

Позивача звільнено 16.07.2025, а тому розрахунковим періодом є травень та червень 2025 року. За довідкою відповідача за травень 2025 року позивачу нараховано 42 001,50 грн, з яких 21 000,75 грн матеріальна допомога для оздоровлення, яка як одноразова виплата до розрахунку не включається; за червень 2025 року нараховано 21 000,75 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 61 день.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 688,55 грн ((21 000,75 грн + 21 000,75 грн) : 61 календарний день).

Першим днем затримки розрахунку є 17.07.2025 день, наступний за днем звільнення, останнім 18.06.2026, тобто день, що передує дню фактичного розрахунку. З урахуванням установленого ч. 1 ст. 117 КЗпП України обмеження період нарахування середнього заробітку не може перевищувати шести місяців і становить з 17.07.2025 по 16.01.2026, тобто 184 календарних дні.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 126 693,20 грн (688,55 грн х 184 календарних дні), що відповідає заявленій позивачем сумі.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, згідно з якою обмеження періоду нарахування відшкодування шістьма місяцями встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця та не нівелює принципів розумності, справедливості і пропорційності, а розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми з огляду на конкретні обставини справи за критеріями, встановленими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Оцінюючи співмірність, суд враховує, що розмір простроченої заборгованості перед позивачем істотно перевищує заявлену до стягнення суму середнього заробітку, тривалість затримки розрахунку становила майже одинадцять місяців, а позивач звернувся до суду невдовзі після фактичного проведення розрахунку. За таких обставин підстав для зменшення розміру відшкодування суд не вбачає.

З огляду на викладене вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення такого заробітку в розмірі 126 693,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами розуміються грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм проведення компенсації визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159). За п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі сума індексації грошових доходів громадян. Пунктом 5 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 Верховний Суд вказав, що обов`язковою складовою обчислення компенсації є невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення. Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Крім того, у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 Верховний Суд зазначив, що відмова у виплаті компенсації у розумінні ст. 7 Закону № 2050-III не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством; невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, свідчить про відмову виплатити таку компенсацію.

Судом встановлено, що заборгованість з індексації грошового забезпечення та з грошового забезпечення виплачена позивачу 19.06.2026, тобто зі значним порушенням строків. Доказів нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у червні 2026 року відповідач суду не надав, матеріали справи таких доказів не містять.

За таких обставин відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних йому сум, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити зазначену компенсацію.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визначення конкретного розміру такої компенсації у сумі 126 693,20 грн. Розрахунок компенсації здійснюється за правилами Закону № 2050-III і Порядку № 159 виходячи з невиплаченого грошового доходу за кожний місяць та величини приросту індексу споживчих цін, і належить до дискреційних повноважень відповідача. Заявлена позивачем сума дорівнює розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку і жодним розрахунком за Порядком № 159 не підтверджена. Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і здійснювати такий розрахунок замість нього.

Отже, у частині вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів саме у розмірі 126 693,20 грн у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач такого обов`язку не виконав, доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у розмірі 1331,20 грн сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2025 по 18.06.2026.

Стягнути з 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.07.2025 по 18.06.2026, у розмірі 126 693,20 грн.

Визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 16.07.2025 і належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.07.2025, виплачених 19.06.2026.

Зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 16.07.2025 і належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.07.2025, виплачених 19.06.2026, у порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (49041, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Панікахи, 23, код ЄДРПОУ 38299914) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез