Рішення № 138684946, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №640/33882/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 28.04.2017 № 1930451-1305 на суму 103 942,69 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 05.02.2018 № 95367-1305-2658 на суму 29 381,04 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 15.04.2019 № 83015-1305-2615 на суму 44 071,56 грн.

Одночасно позивач просив визнати причини пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду поважними та поновити такий строк.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності об`єкта оподаткування, оскільки станом на дати їх прийняття у позивача не було у власності чи користуванні земельної ділянки на території міста Києва. Позивач посилається на те, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 27.08.2019, а земельну ділянку площею 0,0631 га (кадастровий номер 8000000000:72:537:0054) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 передано йому у приватну власність із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 №2648/2689 з державною реєстрацією права власності 09.11.2021. Позивач також зазначає, що плата за землю справляється з власників земельних ділянок та землекористувачів з дня виникнення відповідного права, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а контролюючий орган визначив суми податкових зобов`язань без урахування площі земельної ділянки та коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання і місце розташування земельної ділянки. Крім того, позивач вказує, що згідно з наданими контролюючим органом обліковими картками з земельного податку з фізичних осіб земельний податок нараховано йому як фізичній особі-підприємцю, тоді як такого статусу він не має. Про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач дізнався 21.05.2021 з копії позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві у справі № 640/10886/21 про стягнення грошових коштів за цими рішеннями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

18.02.2025 матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; ухвалою суду справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС позивач перебуває на обліку як платник податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням площею 800,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; особа, яка є власником нежитлових приміщень, але не оформила у встановленому законом порядку право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, не позбавлена обов`язку сплачувати земельний податок; такий обов`язок виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідач навів розрахунки сум земельного податку за 2017, 2018 та 2019 роки виходячи з площі 800 кв.м, базової вартості одного квадратного метра, коефіцієнтів функціонального використання (2,5 та 2,0), узагальнюючих локальних коефіцієнтів, коефіцієнтів індексації та ставок податку, встановлених рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629, і зазначив, що позивач не довів підстав заявленого позову, тоді як обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, покладається і на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах Державної податкової служби як платник податків.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, правонаступником якого у спірних правовідносинах є відповідач, щодо позивача складено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про нарахування земельного податку з фізичних осіб, а саме: від 28.04.2017 № 1930451-1305 на суму 103 942,69 грн; від 05.02.2018 № 95367-1305-2658 на суму 29 381,04 грн; від 15.04.2019 № 83015-1305-2615 на суму 44 071,56 грн.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та наданих контролюючим органом облікових карток з земельного податку з фізичних осіб, суми податкових зобов`язань визначено за даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС виходячи з того, що позивач перебуває на обліку як платник податку за земельну ділянку площею 800,00 кв.м під нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки 2,5 (за 2017 рік) та 2,0 (за 2018 і 2019 роки).

Водночас за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності позивача на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 27.08.2019.

Рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 № 2648/2689 громадянину ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0631 га (кадастровий номер 8000000000:72:537:0054) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Право власності позивача на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2021.

Про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач дізнався 21.05.2021, отримавши копію позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві у справі № 640/10886/21 про стягнення грошових коштів за цими рішеннями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Насамперед суд вирішує питання про строк звернення до суду.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України зазначений строк становить 1095 днів. Правову позицію щодо застосування саме цього строку до оскарження податкових повідомлень-рішень викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Наведене положення пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з отриманням платником податків відповідного рішення контролюючого органу. Доказів вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2017, 2018 та 2019 роках у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України, матеріали справи не містять і відповідачем не надано. Матеріалами справи підтверджено, що про наявність та зміст цих рішень позивач дізнався 21.05.2021 з копії позовної заяви контролюючого органу у справі № 640/10886/21, а з цим позовом звернувся до суду у листопаді 2021 року, тобто в межах установленого п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України строку.

З огляду на викладене суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлює позивачу такий строк відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, а справу розглядає по суті заявлених вимог.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а також площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

За приписами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з п. 287.6 ст. 287 цього Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За приписами ст. 182 та ст. 334 Цивільного кодексу України і положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 у справі № 808/8734/15 сформулював висновок, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у фізичної особи - власника нерухомого майна з дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а та Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/8009/16.

Отже, обов`язок зі сплати земельного податку є похідним від наявності у платника зареєстрованого права власності або права користування земельною ділянкою, а у разі набуття права власності на розташовану на земельній ділянці будівлю - від дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно; підставою ж для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято 28.04.2017, 05.02.2018 та 15.04.2019, тобто до 27.08.2019 - дати державної реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , і до 09.11.2021 - дати державної реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,0631 га, переданої йому у приватну власність рішенням Київської міської ради від 23.09.2021 № 2648/2689 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, станом на дати прийняття усіх трьох податкових повідомлень-рішень позивач не мав зареєстрованого права власності чи права користування земельною ділянкою, а сама земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва, тобто не була об`єктом оподаткування у розумінні п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, а позивач не належав до платників земельного податку в розумінні п. 269.1 ст. 269 цього Кодексу.

Крім того, суми грошових зобов`язань визначено виключно за даними інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС (обліковими картками з земельного податку з фізичних осіб) виходячи з площі 800,00 кв.м. Матеріали справи не містять відомостей державного земельного кадастру щодо земельної ділянки такої площі, її кадастрового номера, нормативної грошової оцінки, а також правовстановлюючих документів, які підтверджували б наявність у позивача права власності або права користування такою земельною ділянкою чи права власності на розташоване на ній нежитлове приміщення. Визначення податкових зобов`язань за таких умов не відповідає п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, за яким підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, за яким контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов`язань лише у випадках, передбачених податковим законодавством. Перебування особи на обліку в інформаційно-телекомунікаційній системі органів ДПС як платника податку за певну земельну ділянку саме по собі не створює податкового обов`язку і не замінює передбачених законом підстав нарахування податку. Застосування при цьому коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки 2,5 та 2,0, встановлених для земель комерційного призначення, за відсутності будь-яких даних про склад, площу та цільове призначення відповідної земельної ділянки лише підтверджує безпідставність визначених сум.

Суд також ураховує, що відповідно до п. 286.5 ст. 286 та ст. 58 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення форми «Ф», передбаченої Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакціях, чинних на дати прийняття оскаржуваних рішень), надсилаються (вручаються) платнику податків - фізичній особі особисто чи його законному представникові або надсилаються на адресу за місцем проживання чи останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Доказів надіслання (вручення) позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у такий спосіб відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність об`єкта оподаткування та правомірність визначених сум земельного податку, відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за відсутності об`єкта оподаткування та без визначених законом підстав для нарахування земельного податку, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 28.04.2017 № 1930451-1305 на суму 103 942,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 05.02.2018 № 95367-1305-2658 на суму 29 381,04 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 15.04.2019 № 83015-1305-2615 на суму 44 071,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова