Ухвала суду № 138684944, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 серпня 2026 р.Справа № 826/8236/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанової О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до УПСЗН Малинської РДА, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ухилення від здійснення компенсації витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

- стягнути з відповідача на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» витрати, понесені за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року в сумі 529107,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрзалізниця» зазначило, що відповідач як уповноважений державою головний розпорядник коштів ухиляється від виконання відповідної частини своїх зобов`язань, визначених державною програмою, відмовляючись від компенсації залізниці витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян. Саме внаслідок бездіяльності УПСЗН Малинської РДА виникла заборгованість по виплаті компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного суду від 27 червня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції а саме до Окружного адміністративного суду міста Києва.

12.08.2019 р. адміністративну справу № 826/8236/17 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та відкрито провадження по справі, яка буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Справа № 826/8236/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Оскільки провадження у справі відкрито, суддя приймає справу до свого провадження.

На обґрунтування позовних вимог представник ПАТ «Укрзалізниця» зазначив, що низкою законодавчих актів України закріплено реалізацію державних гарантій окремим категоріям громадян та встановлено безумовний обов`язок підприємств залізничного транспорту надавати пільги визначеним категоріям громадян, у зв`язку із чим органи державної влади і місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством, зобов`язані відшкодувати збитки підприємств від застосування пільг незалежно від наявності укладених договорів про відшкодування таких витрат. Позивач стверджує, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. ПАТ «Укрзалізниця» вважає, що ухиляючись від відшкодування понесених залізницею витрат на перевезення громадян, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

У відзиві УПСЗН Малинської РДА вказує на помилковість доводів позивача про ухилення відповідачем від обов`язку відшкодування витрат, понесених за перевезення пасажирів, оскільки в зв`язку з відсутністю бюджетних призначень, а також при заблокованих рахунках, Управління не може виконувати договірні зобов`язання. Відповідач зазначає, що надсилав до Малинської РДА звіти по заборгованості за надані пільги окремим категоріям громадян та листи щодо вирішення питання про виділення коштів на покриття витрат за пільгове перевезення пасажирів. Тобто, відповідач вчиняв дії, що відносяться до його компетенції та спрямовані на вирішення питання про відшкодування залізниці витрат. З огляду на зазначене, УПСЗН Малинської РДА просить відмовити в задоволенні позову ПАТ «Укрзалізниця».

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Протягом січня-грудня 2016 року регіональна філія "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на виконання вимог чинного законодавства щодо надання пільг окремим категоріям громадян забезпечувала безоплатний або пільговий проїзд пасажирів у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів Малинського рійону на загальну суму 529107,15 грн., з яких у січні на 40416,80 грн., у лютому 40783,21 грн., у березні 49235,82 грн., у квітні 50381,59 грн., у травні 47512,71 грн., у червні 48444,11 грн., у липні 47317,93 грн., у серпні 44495,96 грн., у вересні 39168,45 грн., у жовтні 41319,70 грн., у листопаді 39272,37, у грудні 40758,50 грн.

Облік таких перевезень здійснювався в автоматизованому режимі через реєстратори розрахункових операцій під час оформлення відповідних проїзних документів.

На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивачем надсилались на адресу відповідача щомісячно на протязі 12 місяців 2016 року розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі пільговиків та облікові форми.

Однак відповідачем відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян не здійснювалось., відповідач відмовився від підтримання договірних відносин в сфері соціального забезпечення громадян пільговими перевезеннями (відповідно до листів-відповідей).

Вважаючи тривалу бездіяльність відповідача щодо ухилення від здійснення компенсації витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за 2016 рік, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності якого є, зокрема надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, зокрема небезпечних вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 273/96-ВР перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

За частиною шостою статті 9 цього Закону для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пільги з безоплатного користування приміським транспортом окремих категорій громадян передбачені законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

За частиною шостою статті 9 цього Закону для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вже зазначалось, акціонерне товариство "Українська залізниця" є суб`єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності згідно з частиною другою статті 3 ГК України.

Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Саме такий висновок щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів з метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладений у численних постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18 та ін. (у справах щодо відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (в цьому випадку - Закону України "Про залізничний транспорт"), а не БК України, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач не належить. Тому застосування положень цього Кодексу у контексті визначення особи-боржника у цивільних правовідносинах є помилковим.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, де суди перевіряють, чи прийнятті вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Звертаючись з даним позовом, позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності в частині непередбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2018 рік та бездіяльності щодо нереєстрації своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян та ненадсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ріпкинської районної державної адміністрації; та про стягнення витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах.

Системний аналіз фактичних обставин справи та обґрунтування позовних вимог дає підстави для висновку про те, що позов фактично спрямований на погашення відповідачами боргу, що виник перед позивачем внаслідок невиконання зобов`язань, які виникли в силу закону.

Так, юрисдикція адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності.

Поняття "суб`єкт владних повноважень" визначено у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Суд зазначає, що в даному випадку суб`єктний склад формально відповідає критеріям адміністративної юрисдикції, оскільки відповідачем виступає

Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації, який є суб`єктом владних повноважень. Однак вирішальним є другий критерій характер спірних правовідносин.

Суть спірних правовідносин зводиться до майнової вимоги позивача (комерційного підприємства) до бюджетних установ про відшкодування вартості наданих послуг (збитків) за перевезення пасажирів, які мають право на соціальні пільги, встановлені державою.

Правова підстава для виникнення зобов`язання надання послуг перевезення залізничним транспортом. Це зобов`язання, хоча і виникає в силу закону (відповідно до приписів Закону України "Про залізничний транспорт"), є за своєю суттю господарсько-договірним зобов`язанням публічно-правового характеру (квазідоговірним), яке спрямоване на отримання комерційним суб`єктом компенсації за фактично надані послуги.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду (зокрема, у постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21), спори щодо стягнення з бюджетних установ заборгованості, яка виникла внаслідок надання послуг з пільгового перевезення:

- не є публічно-правовими спорами в розумінні КАС України, оскільки виникають не з приводу реалізації владних управлінських функцій відповідачів, а з приводу виконання ними функцій, пов`язаних з організацією та фінансуванням соціальних послуг, які є похідними від цивільно-правового (господарського) зобов`язання;

- є господарськими спорами в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки виникають між суб`єктом господарювання та державними органами (хоча й як розпорядниками бюджетних коштів) з приводу майнової вимоги компенсації збитків (недоотриманих коштів), що є за своєю суттю спором про відшкодування збитків (або стягнення заборгованості) у сфері господарської діяльності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у таких правовідносинах Позивач є суб`єктом господарювання, який вимагає захисту свого майнового права отримання компенсації за надані послуги. Основна вимога має майновий характер і не стосується безпосередньо реалізації контрольно-наглядових функцій чи інших чисто владних повноважень відповідачів. Судовий захист має бути спрямований на відновлення порушеного майнового права, що є притаманним саме господарському судочинству.

Суд зауважує, що позивач також просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у непередбаченні бюджетних асигнувань та нездійсненні розрахунків. Хоча вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень формально належать до адміністративної юрисдикції, суд застосовує доктрину похідності позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо основною метою звернення до суду є вирішення майнового спору, а вимога про визнання протиправною бездіяльності є похідною від основної, або якщо визнання такої бездіяльності протиправною не може призвести до ефективного поновлення порушених прав позивача без вирішення майнового спору, то вся справа в цілому підлягає розгляду в юрисдикції, до якої належить основна вимога.

У цій справі вимога про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації (щодо ухилення від компенсації витрат) є нерозривно пов`язаною з вимогою про стягнення 529107,15 грн. Фактично, визнання бездіяльності протиправною є лише процесуальною передумовою для примусового стягнення коштів, яке є основною, кінцевою та вирішальною метою Позивача. Без задоволення майнової вимоги, задоволення лише вимоги про визнання бездіяльності протиправною не забезпечить повного та ефективного захисту порушених майнових прав Позивача.

Тому оскільки в даних правовідносинах відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних цивільних правовідносинах, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Натомість, відповідно до ст. . 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що спір у цій справі є по суті господарсько-правовим (майновим), оскільки стосується відновлення порушених майнових прав комерційної структури, що є предметом регулювання Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а не публічно-правовим спором, що випливає із владних управлінських функцій, тому адміністративний суд не є "судом, встановленим законом" для розгляду такої категорії справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання вимог ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачеві, що даний спір предметно підсудний суду господарському суду та повинен розглядатись у порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 4-12,166, 189, 205, 238, 239, 243, 247, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Малинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити право Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на звернення з даними позовними вимогами у порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова