Рішення № 138684910, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/3331/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП № НОМЕР_2 , від 20.12.2025 р. і від 08.01.2026 р. про звільнення від мобілізації;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП № НОМЕР_2 , від 20.12.2025 р. і від 08.01.2026 р. про звільнення від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 3, ч. 12, ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з наданням довідки ф. 6 або рішення мобілізаційної комісії встановленого законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звертався до відповідача із заявами від 20.12.2025 та від 08.01.2026 про прийняття рішення щодо звільнення його від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 3 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з наданням довідки за формою № 6, оскільки на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня, всі необхідні документи та довідки ним надано своєчасно, проте письмової відповіді у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», він не отримав, а з інформаційного повідомлення № 102 від 02.02.2026 йому стало відомо про відмову у наданні відстрочки з підстав відсутності довідки з юстиції та свідоцтва про народження дитини. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина 6 статті 162 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами від 20.12.2025 та від 08.01.2026, в яких просив прийняти рішення про звільнення його від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і абзацу 3 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та видати довідку за формою № 6.

За результатами розгляду зазначених заяв позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про що його повідомлено інформаційним повідомленням ЦНАП № 102 від 02.02.2026. Підставою відмови зазначено відсутність довідки органу юстиції та свідоцтва про народження дитини. Наведені обставини викладені самим позивачем у позовній заяві.

Позивач стверджує, що на його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2024 року у справі № 205/9169/24 шлюб позивача, зареєстрований 04 вересня 2010 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 554, розірвано. Цим же рішенням встановлено, що від шлюбу подружжя має двох малолітніх доньок, а після розірвання шлюбу прізвище колишньої дружини позивача залишено без змін.

Третя дитина, на яку посилається позивач, - ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після розірвання шлюбу позивача та поза межами України, у місті Альсіра, Королівство Іспанія. Державну реєстрацію її народження проведено компетентним органом Королівства Іспанія 20.12.2024, реєстраційний номер запису 1734685887095.

Листом Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.05.2026 № 978/31.27-25, наданим позивачем на підтвердження своєї позиції, за наслідками розгляду його заяви від 29.04.2026 щодо проведення державної реєстрації народження дитини повідомлено, що законодавством України не передбачено проведення відділами державної реєстрації актів цивільного стану України повторної реєстрації народження, яке вже зареєстроване компетентним органом іноземної держави, включаючи компетентні органи Королівства Іспанія, а документом, що підтверджує факт державної реєстрації народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є апостильований повний витяг з актового запису про народження від 20.12.2024, реєстраційний номер запису 1734685887095, з перекладом з іспанської мови на українську.

Згідно з довідкою Генерального консульства України в Барселоні від 25 квітня 2025 року № 536/1-160 про реєстрацію особи громадянином України, виданою на ім`я « ОСОБА_5 », зазначена особа, ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка міста Альсіра, Королівство Іспанія, набула громадянства України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України»; довідку видано до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого 20.12.2024 органом реєстрації актів цивільного стану.

Не погоджуючись із діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Із наведеної норми вбачається, що обов`язковою умовою її застосування є перебування на утриманні військовозобов`язаного саме трьох і більше дітей віком до 18 років. Отже, юридично значущою обставиною, яка підлягає доказуванню у цій справі, є наявність у позивача трьох дітей віком до 18 років, а відтак і факт походження від нього кожної з дітей, на яких він посилається.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Таким чином, походження дитини від конкретної особи засвідчується актовим записом про народження та виданим на його підставі свідоцтвом про народження, а не будь-яким іншим документом чи листуванням.

Позиція позивача про наявність у нього третьої дитини ґрунтується на листі Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі від 07.05.2026 №978/31.27-25. Проте, цей лист не містить відомостей про походження дитини від позивача та за своїм змістом є відповіддю на його звернення про неможливість проведення повторної державної реєстрації народження дитини, яке вже зареєстроване компетентним органом іноземної держави. Вжите у листі формулювання щодо «Вашої дитини» відтворює зміст звернення самого позивача та слугує ідентифікації документа, про яке зазначено у зверненні, а не є висновком органу державної реєстрації актів цивільного стану про походження дитини від позивача. За змістом статті 121 Сімейного кодексу України такий лист не є документом, що засвідчує походження дитини.

Зазначений позивачем лист засвідчує лише те, що державну реєстрацію народження дитини на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведено компетентним органом Королівства Іспанія, і що документом, який підтверджує цей факт, є апостильований повний витяг з актового запису про народження від 20.12.2024, реєстраційний номер запису 1734685887095. Самого витягу з актового запису про народження, який єдиний міг би підтвердити наявність або відсутність відомостей про батька дитини, позивач суду не надав. Матеріали справи не містять ані актового запису про народження ОСОБА_4 , ані свідоцтва про її народження, у яких позивача було б зазначено батьком дитини.

Судом враховано, що народження ОСОБА_4 відбулося 13.12.2024, тобто після розірвання шлюбу позивача рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2024 у справі № 205/9169/24, та в іншій державі - у місті Альсіра, Королівство Іспанія. За інформацією держави місця народження дитини у свідоцтві про народження ОСОБА_4 запис про батька відсутній. Наведене узгоджується і з довідкою Генерального консульства України в Барселоні від 25.04.2025 № 536/1-160, у якій дитину зазначено як « ОСОБА_5 » без по батькові, тоді як у позовній заяві позивач іменує її « ОСОБА_4 ». Відповідно до статті 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька, а тому відсутність по батькові у документі, виданому за наслідками перевірки документів про народження дитини, узгоджується з відсутністю відомостей про батька.

В актовому записі про цивільний стан компетентного органу Королівства Іспанії, переклад якого надано позивачем з іспанської мови, у відомостях про матір зазначено сімейний стан незаміжня.

Таким чином, жодних доказів про те, що ОСОБА_4 є донькою позивача та перебуває на його утриманні не надано.

Не підтверджує походження дитини від позивача і сама по собі підстава набуття нею громадянства України, зазначена у вказаній довідці. Ця підстава пов`язана з тим, що батьки або один з батьків особи на момент її народження були громадянами України, а отже не ідентифікує, хто саме з батьків дитини є громадянином України.

Фактично твердження позивача про наявність у нього третьої дитини ґрунтується на збігу прізвища дитини з його власним прізвищем. Проте такий збіг доказом походження дитини від позивача не є. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2024 у справі № 205/9169/24 після розірвання шлюбу прізвище колишньої дружини позивача залишено без змін, тобто вона зберегла прізвище ОСОБА_6 . За таких обставин прізвище новонародженої дитини ОСОБА_6 відповідає прізвищу її матері та не підтверджує походження дитини від позивача. Відповідний документ засвідчує лише те, що у жінки на прізвище ОСОБА_6 народилася дочка, якій також надано прізвище ОСОБА_6 .

Питання визнання батьківства та встановлення факту батьківства вирішуються у порядку, визначеному статтями 125, 128, 130 Сімейного кодексу України, за правилами цивільного судочинства. Ані відповідач, ані адміністративний суд у межах цієї справи не наділені повноваженнями встановлювати походження дитини. Доки походження дитини від позивача не засвідчено в установленому законом порядку, правових підстав вважати, що на утриманні позивача перебувають троє дітей віком до 18 років, немає. Відтак твердження позивача про наявність у нього трьох дітей є непідтвердженим, а підстава, передбачена пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, у спірних відносинах не доведена.

Крім того, свої вимоги позивач обґрунтовує також посиланням на абзац 3 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII. Проте зазначена норма регулює підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Позивач військову службу не проходить, а тому наведена ним норма до спірних відносин не застосовується і заявленої ним позиції не підтверджує.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача суд зазначає таке. Бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є невчинення ним дій, які він зобов`язаний вчинити відповідно до наданих йому повноважень. Водночас із самої позовної заяви вбачається, що заяви позивача розглянуто, за результатами їх розгляду прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а позивача про це повідомлено інформаційним повідомленням № 102 від 02.02.2026 із зазначенням підстав відмови. Отже, відповідач бездіяльності не допустив: заяви розглянуто і рішення за ними прийнято.

Незгода позивача з формою, в якій йому повідомлено про прийняте рішення, а також з підставами відмови, про бездіяльність відповідача не свідчить і може бути предметом оскарження самого рішення про відмову, вимог щодо якого позивач у цій справі не заявив.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З наведених підстав не підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання відповідача розглянути по суті заяви позивача від 20.12.2025 та від 08.01.2026, оскільки такі заяви вже розглянуто, а рішення за ними прийнято. Ураховуючи недоведеність обставини перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, правових підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, суд також не встановив.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас передбачений частиною 2 статті 77 КАС України розподіл обов`язку доказування не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Обставина перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років належними та допустимими доказами не підтверджена.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина 6 статті 162 КАС України). Разом з тим неподання відзиву не є безумовною підставою для задоволення позову, а справу вирішено за наявними у ній матеріалами, які суд оцінив у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а протиправної бездіяльності відповідача не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова