Рішення № 138684832, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/13922/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 173/26/549 від 19.03.2026;

зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» призначити повторне експертне оцінювання за справою позивача та провести його відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що скаргу позивача на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи розглянуто відповідачем заочно, за його відсутності, лише за наданими документами та без проведення медичного обстеження. Позивач наголошує, що визначений додатком 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи вичерпний перелік підстав для розгляду скарги в заочній формі не охоплює випадку самостійного звернення особи зі скаргою, тоді як стан його здоров`я, зумовлений хребетно-спинномозковою травмою, об`єктивно потребує оцінювання за його присутності. Позивач також посилається на те, що йому не відомі склад експертної команди та спеціальності лікарів, які розглядали його справу, розгляд скарги проведено з порушенням установлених строків, чим порушено його право бути заслуханим та право на доступ до інформації (статті 12, 17 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача полягає в тому, що внаслідок реформи системи медико-соціальної експертизи повноваження з розгляду скарг на рішення експертних команд покладено на нього як на Центр оцінювання функціонального стану особи (накази Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 № 1809 та від 03.12.2024 № 2022, постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338). Скаргу позивача розглянуто у порядку, визначеному пунктом 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами чого попереднє рішення підтверджено, оскільки встановлені ступені обмеження життєдіяльності не відповідають критеріям для встановлення інвалідності. Відповідач зазначає, що суд не уповноважений оцінювати обґрунтованість медичного висновку по суті (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16), а оскаржуване рішення про підтвердження, на його думку, прав позивача не порушує, оскільки їх зачіпає лише рішення експертної команди від 23.01.2026.

Клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву судом задоволено, відзив прийнято до розгляду (стаття 121 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 257 та частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивача було визнано особою з інвалідністю III групи у зв`язку з травмою, отриманою 03.01.2023 та пов`язаною із захистом Батьківщини, з датою чергового переогляду 23.02.2025. У межах запровадженої з 01.01.2025 системи оцінювання повсякденного функціонування особи позивача направлено до комунального некомерційного підприємства «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» для проведення оцінювання.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зазначеного закладу № 9919/26/98 від 23.01.2026, з урахуванням основного діагнозу Т91.1 (наслідки перелому хребта) та супутніх діагнозів, позивачу відмовлено у встановленні групи інвалідності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 03.02.2026 позивач звернувся до відповідача зі скаргою, в якій просив скасувати рішення експертної команди та надати йому можливість пройти повторне оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення інвалідності та призначення індивідуальної програми реабілітації.

За результатами розгляду скарги рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №173/26/549 від 19.03.2026 попереднє рішення підтверджено. Розгляд скарги проведено в заочній формі, за відсутності позивача, на підставі наданих ним документів, без проведення повторного медичного обстеження; встановлено обмеження життєдіяльності за критеріями пересування та здатності до трудової діяльності легкого ступеня, а за критеріями самообслуговування, орієнтації, навчання, спілкування та контролю за поведінкою - їх відсутність, у зв`язку з чим підстав для визнання особою з інвалідністю не встановлено. Витяг із рішення надіслано позивачу 06.04.2026.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, а статтею 55 Конституції України - право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

З 01.01.2025 набули чинності зміни, запроваджені Законом України № 4170-IX у частині реформування системи оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення інвалідності, а також положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». Повноваження з розгляду скарг на рішення експертних команд покладено на відповідача як на Центр оцінювання функціонального стану особи згідно з Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022.

Відповідно до пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення, про його скасування або про формування нового рішення; за наявності передбачених Порядком підстав проводиться повторне оцінювання. У такому разі оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень.

Згідно з пунктом 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, та відповідних клопотань особи. Отже, обрання заочної форми розгляду скарги не є довільним і має відповідати визначеним у додатку 1 до Порядку № 1338 критеріям.

Судом встановлено, що передбачений додатком 1 до Порядку № 1338 перелік обставин, за яких розгляд проводиться в заочній формі, є вичерпним і не охоплює випадку, коли особа самостійно звертається до Центру оцінювання зі скаргою. Попри це, скаргу позивача розглянуто заочно, за його відсутності, до того ж усупереч заявленому ним клопотанню про проведення повторного оцінювання за його участю. Характер захворювання позивача (наслідки закритої хребетно-спинномозкової травми зі статико-динамічними порушеннями функції хребта) об`єктивно унеможливлює повну та об`єктивну оцінку стану його здоров`я без безпосереднього обстеження, тоді як відповідач жодного медичного обстеження чи досліджень не проводив, обмежившись оцінкою наданих документів. Наведене свідчить про неповний та односторонній розгляд справи.

Крім того, відповідно до статей 12 та 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право на доступ до інформації, пов`язаної з прийняттям адміністративного акта стосовно нього, та право бути заслуханим до прийняття такого акта. Матеріали справи не містять доказів забезпечення позивачу цих прав; зокрема, позивачу не повідомлено про склад експертної команди, спеціальності лікарів та головуючого, які мають зазначатися у рішенні (пункт 10 Переліку відомостей, що містяться в рішенні експертної команди, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067).

За частиною 1 статті 4 та пунктом 4 частини 2 статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт, що не відповідає принципам адміністративної процедури, зокрема обґрунтованості, відкритості та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, є протиправним. Виявлені порушення процедури розгляду скарги позивача є істотними, оскільки безпосередньо вплинули на повноту й об`єктивність оцінювання та на можливість позивача реалізувати свої права.

Суд враховує, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, суд не здійснює власної оцінки обґрунтованості медичного висновку по суті, проте вправі перевірити законність такого рішення в межах дотримання встановленої процедури його прийняття. У цій справі відповідач установленої процедури розгляду скарги не дотримав.

Доводи відповідача про те, що оскаржуване рішення про підтвердження не впливає на права позивача, суд відхиляє. Рішення № 173/26/549 від 19.03.2026 є індивідуальним актом, ухваленим стосовно позивача за результатами адміністративного оскарження (пункт 57 Порядку № 1338), яким підтверджено відмову у встановленні інвалідності та який безпосередньо зачіпає права позивача, а тому підлягає судовому оскарженню (стаття 55 Конституції України, пункт 1 частини 1 статті 5, стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України). Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді скасування зазначеного рішення та зобов`язання провести повторне оцінювання є ефективним і адекватним характеру порушення (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому суд не вирішує питання про встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це належить до компетенції спеціалізованої установи, а зобов`язує відповідача повторно провести оцінювання за скаргою позивача з дотриманням установленої процедури.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони обґрунтовано, безсторонньо, з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення. Згідно зі статтею 9, частинами 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Оцінивши докази за правилами статті 90 цього Кодексу, суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності оскаржуваного рішення та дотримання процедури його прийняття не довів.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов задоволено, а позивач не є суб`єктом владних повноважень, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 173/26/549 від 19.03.2026.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, місто Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03191673) повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за його скаргою відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», за участю позивача.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова