Рішення № 138684829, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/31116/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984636) та до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради від 27 червня 2025 року №151/25/2394/Р щодо встановлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) третьої групи інвалідності;

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 04 серпня 2025 року №ОР-847 про підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради від 27 червня 2025 року №151/25/2394/Р;

зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради та експертну команду Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо встановлення йому другої групи інвалідності безстроково, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій, який 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання зазнав мінно-вибухової травми та осколкових поранень, унаслідок чого має стійкі порушення функцій організму. Позивач вважає, що експертні команди під час прийняття оскаржуваних рішень не здійснили належного аналізу його медичної документації, не врахували важкий фізичний стан, відсутність нормального функціонування правої кисті, наслідки акубаротравми та зниження слуху, а також не застосували Критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338. На думку позивача, сукупність наявних у нього стійких порушень функцій організму зумовлює виражений (2 ступінь) ступінь обмеження життєдіяльності, що є підставою для встановлення другої групи інвалідності, тоді як встановлення третьої групи погіршило його становище порівняно з раніше встановленою другою групою. Позивач також посилається на те, що розгляд його скарги Центром оцінювання функціонального стану особи відбувся заочно, а прийняте за результатами розгляду рішення від 04 серпня 2025 року є невмотивованим, оскільки не містить конкретних висновків щодо виявлених порушень функцій організму та їх ступеня.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачам надано строк для подання відзиву.

Відповідач-1 - Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову. Позиція відповідача-1 обґрунтована тим, що 27 червня 2025 року експертною командою на підставі наданої медичної документації та огляду позивача встановлено помірний ступінь обмеження життєдіяльності до самообслуговування та трудової діяльності, легкий ступінь обмеження здатності до спілкування у зв`язку зі зниженням слуху, а також стійкі необоротні порушення після поранення у вигляді ампутаційних кукс 4 та 5 пальців правої кисті з помірним порушенням її функції за збереження функції захвату та утримання; інших незворотних ушкоджень функцій під час огляду не виявлено. За таких обставин відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, позивачу встановлено третю групу інвалідності, а виявлені обмеження життєдіяльності не відповідали критеріям встановлення другої групи інвалідності.

Відповідач-2 - Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подав відзив, в якому також просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач-2 зазначив, що на нього наказами Міністерства охорони здоров`я України від 26 жовтня 2024 року №1809 та від 03 грудня 2024 року №2022 покладено права та обов`язки відповідно Центральної медико-соціальної експертної комісії та Центру оцінювання функціонального стану особи. За скаргою позивача на рішення експертної команди від 27 червня 2025 року з метою уточнення ступеня функціональних порушень у період з 21 по 25 липня 2025 року проведено повне медичне обстеження позивача під час його перебування у стаціонарі, за результатами якого 04 серпня 2025 року експертною командою Центру прийнято рішення №ОР-847 про підтвердження оскарженого рішення. Відповідач-2 наголосив, що оцінка підставності висновку щодо встановлення групи інвалідності належить до компетенції спеціалізованих установ у медичній сфері та виходить за межі судового контролю, а ним доведено правомірність оскаржуваного рішення та дотримання процедури його прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 257 та частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання позивач отримав мінно-вибухову травму, осколкові поранення обох стегон та правої кисті з відкритими переломами 3, 4 і 5 п`ясних кісток, що підтверджується довідкою про обставини травми від 01 жовтня 2022 року №04/1564. У подальшому позивачу проведено низку оперативних втручань, у тому числі ампутацію 4 променя та 5 пальця правої кисті, а також встановлено наслідки акубаротравми у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості.

За результатами первинного огляду медико-соціальною експертною комісією 23 травня 2023 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності, а за результатами повторного огляду 04 листопада 2024 року - другу групу інвалідності строком до 01 червня 2025 року (на період активного лікування), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААД №093579.

27 червня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради прийнято рішення №151/25/2394/Р, яким ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з причиною «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини», безстроково, з 01 червня 2025 року. В обґрунтування рішення зазначено про встановлення помірного ступеня обмеження життєдіяльності до самообслуговування та трудової діяльності, легкого ступеня обмеження здатності до спілкування, стійких необоротних порушень після поранення у вигляді ампутаційних кукс 4 та 5 пальців та порушення функції правої кисті, зниження слуху; основний діагноз за національним класифікатором НК 025:2021 - Т92.9 «Наслідки неуточненої травми верхньої кінцівки». Позивача визнано таким, що потребує заходів соціальної, трудової та медичної реабілітації.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 01 липня 2025 року позивач подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу з метою перевірки обґрунтованості рішення експертної команди.

У період з 21 по 25 липня 2025 року позивач перебував на стаціонарному обстеженні у відділенні експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», за результатами якого сформовано виписку з медичної карти стаціонарного хворого від 25 липня 2025 року №3503.

04 серпня 2025 року за результатами розгляду скарги експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №ОР-847, яким підтверджено оскаржене рішення експертної команди від 27 червня 2025 року. У рішенні зазначено, що за результатами вивчення наданої документації анатомо-функціональні порушення позивача відповідають критеріям встановлення третьої групи інвалідності з причиною «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини», з 01 червня 2025 року, безстроково. Витяг із рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та ним отримано.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII. Згідно зі статтею 3 цього Закону інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з реформуванням системи медико-соціальної експертизи (Закон України №4170-IX) з 1 січня 2025 року запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності. Абзацом 2 пункту 3 цієї постанови повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій, а також Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припинено 31 грудня 2024 року.

Наказами Міністерства охорони здоров`я України від 26 жовтня 2024 року №1809 та від 03 грудня 2024 року №2022 права та обов`язки відповідно Центральної медико-соціальної експертної комісії та Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067 визначено оформлення результатів оцінювання та розгляду скарг.

Згідно з Критеріями встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний (1 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, зумовлених захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами; друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений (2 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. До другої групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, що в сукупності спричиняють виражений (2 ступінь) ступінь обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Пунктом 52 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення. Відповідно до пункту 68 Порядку за результатами розгляду скарги експертна команда Центру приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення, його скасування або формування нового рішення.

Відповідно до пункту 67 Порядку та додатка 1 до нього експертна команда Центру розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини; заочний розгляд справи без особистої участі особи проводиться, зокрема, стосовно осіб з числа учасників бойових дій, а очна форма обирається для такої категорії осіб у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що оскаржувані рішення прийняті уповноваженими суб`єктами в межах наданих їм повноважень та з дотриманням визначеної процедури. Підставою для перегляду рішення експертної команди від 27 червня 2025 року стала скарга самого позивача, подана ним 01 липня 2025 року в порядку адміністративного оскарження, тобто перевірку ініційовано за належною підставою. З метою уточнення ступеня функціональних порушень позивача Центром оцінювання функціонального стану особи проведено повне медичне обстеження позивача під час його стаціонарного перебування у період з 21 по 25 липня 2025 року, а отже рішення за результатами розгляду скарги ухвалено на підставі результатів повного медичного обстеження, а не виключно за наявними документами. Заочна форма розгляду скарги стосовно позивача як учасника бойових дій прямо передбачена пунктом 67 Порядку та додатком 1 до нього, а тому посилання позивача на заочний розгляд як на порушення процедури є безпідставними. Витяг із прийнятого рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та ним отримано, що позивачем не заперечується.

Оскаржувані рішення містять визначені законодавством відомості: клініко-функціональний діагноз за національним класифікатором НК 025:2021, встановлені ступені обмеження життєдіяльності за окремими критеріями, причину та групу інвалідності, а також рекомендації щодо заходів реабілітації. За таких обставин доводи позивача про невмотивованість оскаржуваних рішень та про недослідження його медичної документації не знаходять підтвердження.

Суд враховує, що за своїм змістом доводи позивача зводяться до незгоди з оцінкою ступеня наявних у нього порушень функцій організму та обмеження життєдіяльності і, відповідно, з визначеною групою інвалідності, оскільки позивач наполягає на встановленні другої групи інвалідності замість третьої. Водночас питання встановлення особі інвалідності та визначення її групи належить виключно до компетенції спеціалізованих установ у медичній сфері, які приймають відповідні рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, необхідних досліджень та визначення клініко-функціонального діагнозу.

Верховний Суд у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16 сформулював правовий висновок, згідно з яким суд не є спеціалізованою установою у медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку щодо встановлення інвалідності виходить за межі дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність такого висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Здійснення судом власної оцінки медичних показників та переоцінка ступеня функціональних порушень позивача виходили б за межі повноважень суду.

Посилання позивача на те, що раніше йому було встановлено другу групу інвалідності, суд відхиляє, оскільки друга група інвалідності за результатами огляду 04 листопада 2024 року була встановлена на визначений строк - до 01 червня 2025 року, на період активного лікування, а тому після спливу цього строку позивач підлягав повторному оцінюванню, за результатами якого групу інвалідності визначено відповідно до чинних Критеріїв. Встановлення групи інвалідності на визначений строк не породжує права особи на її беззастережне збереження чи підвищення за результатами наступного оцінювання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суд вважає, що відповідачі належними та допустимими доказами довели правомірність оскаржуваних рішень та дотримання процедури їх прийняття, тоді як позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення процедури оцінювання чи про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. За наслідками перевірки оскаржуваних рішень за наведеними критеріями суд не встановив їх невідповідності зазначеним вимогам.

Розгляд справ у адміністративному судочинстві здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 9, частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), а кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно зі статтею 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачами правомірно, з дотриманням встановленої процедури та в межах наданих повноважень, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування, а також похідна вимога про зобов`язання повторно розглянути документи позивача задоволенню не підлягають. У задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984636) та до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова