Рішення № 138684833, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/11579/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, номер рішення ЦО-18480 від 11.07.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії м. Дніпро від 14.03.2024, оформленим актом огляду № 280 (довідка до акта огляду серії 12 ААГ № 562681), йому встановлено III (третю) групу інвалідності з причиною «з дитинства по зору» безстроково, у зв`язку з чим призначено пенсію по інвалідності.

Позивач вказує, що оскаржуваним рішенням експертної команди № ЦО-18480 від 11.07.2025 за результатами перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення сформовано нове рішення про встановлення йому III групи інвалідності з причиною «загальне захворювання» строком на один рік (з 24.01.2024 по 24.01.2025) із визначенням дати чергового переогляду 01.01.2025, чим фактично змінено безстроковий характер інвалідності на строковий та внаслідок чого припинено виплату пенсії.

Позивач наголошує, що перевірку обґрунтованості рішення ініційовано на підставі листа Державного бюро розслідувань, який не є процесуальним рішенням у розумінні статті 110 Кримінального процесуального кодексу України; що його не було повідомлено про проведення перевірки, не викликано на повторне оцінювання та повне медичне обстеження, а оцінювання проведено заочно, виключно за раніше поданими до комісії документами; що оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки ґрунтується на нечинних нормативних актах. При цьому позивач зазначає, що не порушує питання про оцінку правильності діагнозу, а оскаржує рішення з підстав недотримання процедури його прийняття.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Відповідач зазначив, що з 01.01.2025 на нього наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, а перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії проведено законно, на виконання постанови Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024.

На переконання відповідача, перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення є самостійною процедурою, відмінною від повторного оцінювання особи, а тому повідомлення особи та проведення її повного медичного обстеження є обов`язковими лише у разі прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання; неповідомлення особи у разі перевірки за наявними документами медико-експертної справи порушенням процедури не є. Відповідач також зазначив, що суд не наділений повноваженнями оцінювати підставність медичного висновку, а перевіряє лише дотримання процедури його прийняття, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги, додатково зазначивши, що з наданої відповідачем копії постанови Державного бюро розслідувань вбачається залучення установи як спеціаліста для проведення перевірки, а не наявність постанови стосовно позивача; що зазначені у розділі 6.2 оскаржуваного рішення реквізити не дозволяють ідентифікувати процесуальну підставу перевірки; що оскаржуване рішення прийнято з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, яка на момент його прийняття вже втратила чинність.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлення Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» від 18.01.2024 позивача направлено на спеціалізовану офтальмологічну медико-соціальну експертну комісію з діагнозом «анізометропічна амбліопія, гіперметропія середнього ступеня лівого ока; міопія слабкого ступеня правого ока».

Рішенням спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії м.Дніпро від 14.03.2024, оформленим актом огляду № 280, ОСОБА_1 встановлено III (третю) групу інвалідності з 24.01.2024 безстроково, причина інвалідності - «з дитинства по зору», про що видано довідку до акта огляду серії 12 ААГ № 562681 від 14.03.2024. У зв`язку із встановленням інвалідності позивачу призначено пенсію по інвалідності.

Судом встановлено, що 11.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення № ЦО-18480, яким сформовано нове рішення про встановлення позивачу III групи інвалідності з причиною «загальне захворювання» строком на один рік, з 24.01.2024 по 24.01.2025, із визначенням дати чергового переогляду 01.01.2025.

З витягу з оскаржуваного рішення вбачається, що у розділі 6.2 реквізитами документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості, зазначено «лист від ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024»; розділ 8.3 «Відмова особи від повного медичного обстеження, необхідних досліджень та/або неприбуття особи» і розділ 8.4 «Наявність або відсутність виключних підстав для перенесення строків повного обстеження» не містять жодних відомостей; у розділі 9 обґрунтування рішення зазначено, що за представленими документами клінічно-функціональний стан органу зору у помірному ступені обмежує життєдіяльність пацієнта, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

Судом встановлено, що позивача не було повідомлено про проведення перевірки обґрунтованості рішення, він не викликався на повторне оцінювання повсякденного функціонування та повне медичне обстеження, а перевірку проведено за документами медико-експертної справи. Копію оскаржуваного рішення позивач отримав 24.03.2026 у відповідь на адвокатський запит, а про його існування дізнався після припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати пенсії з 01.02.2026.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 № 2961-IV передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності; порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», що введений в дію з 01.01.2025, змінено процедуру та повноваження суб`єктів владних повноважень щодо встановлення інвалідності; повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій припинено 31.12.2024. Рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та продовжують бути підставами для надання відповідних прав, статусів і пенсій на весь строк дії довідки до акта огляду до проведення планового оцінювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критерії встановлення інвалідності. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на відповідача-1; питання забезпечення проведення оцінювання додатково врегульовано наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу у сфері оцінювання або за результатами моніторингу наявних в електронній системі даних.

Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами моніторингу оцінювання.

Отже, наведений перелік підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності є вичерпним і не передбачає такої підстави, як лист правоохоронного органу. Натомість у розділі 6.2 оскаржуваного рішення підставою його ініціювання зазначено саме лист Державного бюро розслідувань № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025. Відповідно до статті 110 Кримінального процесуального кодексу України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови; лист органу досудового розслідування процесуальним рішенням не є, а тому не може бути підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення в розумінні пункту 51 Порядку та підпункту 2 пункту 8 Положення.

Посилання відповідача на те, що перевірку проведено на виконання постанови Державного бюро розслідувань від 31.01.2025, суд відхиляє, оскільки у самому оскаржуваному рішенні (розділ 6.2) його підставою зазначено лист, а не постанову, тоді як за приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на обґрунтування, яке не було покладено в основу оскаржуваного рішення. Крім того, наведені у розділі 6.2 реквізити не дозволяють ідентифікувати процесуальне рішення стосовно позивача, а з наданої відповідачем копії процесуального документа вбачається залучення установи як спеціаліста для проведення перевірки, а не наявність постанови слідчого чи ухвали суду стосовно позивача. Індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим та вмотивованим, тобто містити чіткі фактичні та юридичні підстави його прийняття (правова позиція Верховного Суду у постанові від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21).

Абзацами одинадцятим - тринадцятим пункту 51 Порядку та підпунктом 2 пункту 8 Положення визначено, що оцінювання під час перевірки обґрунтованості рішення здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідача-1 або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; за результатами перевірки Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення, а у разі неприбуття особи для повного медичного обстеження приймається рішення про скасування попереднього рішення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що скасування раніше прийнятого рішення про встановлення інвалідності та формування нового рішення за результатами перевірки її обґрунтованості можливе лише за результатами оцінювання, проведеного на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження особи. Натомість оскаржуване рішення прийнято заочно, виключно за документами медико-експертної справи, без проведення повного медичного обстеження позивача. При цьому розділи 8.3 та 8.4 оскаржуваного рішення не містять відомостей про виклик позивача, його неприбуття чи відмову від обстеження, що виключає й підставу для скасування попереднього рішення у зв`язку з неприбуттям особи.

Судом встановлено, що позивача не було повідомлено про проведення перевірки обґрунтованості рішення та не забезпечено його участь у відповідній процедурі. Відповідно до частин першої, другої статті 12 та статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право знати про його початок і про своє право на участь у ньому, а також має право бути заслуханим шляхом надання пояснень та заперечень до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес. Ненадання позивачу такої можливості позбавило його права надати додаткові медичні документи та пояснення до прийняття рішення, яке погіршило його становище.

Доводи відповідача про те, що перевірка обґрунтованості рішення є самостійною процедурою, відмінною від повторного оцінювання, а тому повідомлення особи та її медичне обстеження не є обов`язковими, суд відхиляє. За змістом пункту 51 Порядку та підпункту 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи не наділений правом скасовувати рішення медико-соціальної експертної комісії та формувати нове рішення інакше, ніж за результатами оцінювання, проведеного на підставі повного медичного обстеження особи з дотриманням процедури її повідомлення. Інше тлумачення надавало б суб`єкту владних повноважень можливість заочно змінювати обсяг раніше набутих особою прав без її відома та участі, що суперечить наведеним нормам і принципам адміністративної процедури.

Крім того, оскаржуване рішення прийнято 11.07.2025 з посиланням у розділі 9 виключно на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, тоді як з 01.01.2025 порядок встановлення інвалідності та критерії її встановлення визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, а повноваження медико-соціальних експертних комісій припинено 31.12.2024. Оскаржуване рішення не містить посилання на критерії встановлення інвалідності, затверджені Постановою № 1338, та їх застосування до стану здоров`я позивача, що свідчить про його невмотивованість.

Суд також враховує, що оскаржуваним рішенням від 11.07.2025 визначено дату чергового переогляду 01.01.2025, тобто дату, яка на момент прийняття рішення вже настала. Визначення строку дії інвалідності та дати переогляду з наданням їм зворотної дії у часі не відповідає принципу юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права та створює для позивача негативні наслідки, зокрема ризик стягнення виплаченої пенсії як безпідставно отриманої. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив на особливій важливості принципу «належного урядування», за яким державні органи, що не запроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій, а ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу. З огляду на викладене довід відповідача про відсутність порушеного права позивача суд відхиляє, оскільки саме оскаржуване рішення стало підставою для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності.

Водночас суд зазначає, що предметом судового контролю у цій справі є не медична складова висновку про стан здоров`я позивача, оцінка якої віднесена до компетенції спеціалізованих установ, а дотримання відповідачами визначеної законодавством процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення та прийняття нового рішення. Саме недотримання цієї процедури й встановлено судом.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, за якими суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, зокрема чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оцінивши оскаржуване рішення за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що воно прийнято за відсутності передбаченої законом підстави, з порушенням установленої процедури та є невмотивованим.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Відповідно до частин першої, другої статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваного рішення належними та допустимими доказами не довів. Відповідно до статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО-18480 від 11.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта та про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. З метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1, на якого покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, повторно провести оцінювання повсякденного функціонування позивача з дотриманням установленої процедури, у тому числі із забезпеченням повідомлення та участі позивача і проведенням повного медичного обстеження, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, присуджуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, номер рішення ЦО-18480 від 11.07.2025 року.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ЄДРПОУ 03191673), на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дотриманням установленої законодавством процедури, у тому числі із забезпеченням повідомлення та участі особи і проведенням повного медичного обстеження, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова