Рішення № 138681924, 30.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-о/490/164/2026 Справа № 490/4377/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., присяжних Федина Д.М. та Дерманської О.В., при секретарі Романовій К.Т., за участі представника заявника адвоката Родіонової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління національної поліції в Миколаївській області, Опікунська рада при Виконавчому комітеті Миколаївської міської ради про визнання особи безвісно відсутньою та встановлення опіки над майном,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про визнання особи безвісно відсутньою та встановлення опіки над майном. В своїй заяві просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_1 , - безвісно відсутньою з 31 січня 2022року, та встановити встановити опіку над майном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свою заяву мотивував тим, що матір заявника, перед початком повномасштабного вторгнення, повідомила що поїде до родичів в рф, через що в черговий раз, сторони посварились.

Після початку повномасштабного вторгнення, заявник відновився на службі в лавах ЗСУ.

Як з`ясувалось в телефонному режимі, до місця направлення в рф матір не прибула, за місцем своєї реєстрації в м. Миколаєві також не з`явилась.

З приводу зникнення матері звертався до поліції в лютому 2022 року, однак у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф, тоді заяву прийнято не було.

Потім в 2025 році подано заяву до поліції про розшук матері.

Відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152020001233 від 13.10.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбачного ч. 1 ст. 115 КК України. Відносно останньої було заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» №0125186 від 14.10.2025 року та оголошено у державний розшук. В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено перевірку за наявними базами ІПНП, а також за базою даних «Аркан» на предмет перетину державного кордону України, однак при перевірці відомості станом на 28.04.2026 року дані відсутні. Також було направлено запити до лікувальних закладів котрі розташовані на терорії м. Миколаєва, щодо отримання відомостей про звернення за медичною допомогою ОСОБА_2 . Проведено перевірку за Державним реєстром актів цивільного стану громадян з метою отримання відомостей щодо факту смерті, за результатами якої відповідні відомості не встановлено.

Зниклої матері на праві власності належить 9/100 вказаного будинку АДРЕСА_1 . Для збереження вказаного майна та догляду за ним необхідним є призначення над ним опіки.

Згідно автоматизованого розподілу справу розподілено головуючому судді Гуденко О.А., присяжних Федина Д.М. та Дерманської О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026 р. відкрито провадження у справі .

У судове засідання заявник не з`явився у зв`язку із проходження служби в ЗСУ, направив свого представника ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні підтримала вимоги заяви з викладених підстав.

Від представника Головного управління національної поліції в Миколаївській області надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника Опікунської ради при Виконавчому комітеті Миколаївської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, що підтверджується свідоцтвом про його народження та свідоцтвом про одруження матері та зміною прізвища на ОСОБА_4 .

Заявник проживав із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає заявник, у січні 2022 року матір виявила бажання поїхати до знайомив в гості у напрямку Мурманської області, рф, через що посварилася з сином, який був категорично проти таких поїздок, враховуючи її вік та країну агресора. Однак матір здійснила свій намір та до місця постійного проживання не повернулась досі.

З 01.03.2022 р. ОСОБА_1 мобілізований, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.03.2024 р. №61, та продовжує проходити військову службу й наразі.

9/100 вказаного будинку АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.11.1968 р., що підтверджується договором дарування та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник постійно проживає у вказаному будинку. Оскільки є військовим, має пільги та отримує такі пільги на оплату комунальних послуг саме за цією адресою, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 28.11.2024 р.

01 березня 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований, проходив службу в тому числі в зоні бойових дій.

Заявником в 2025 році подано заяву до поліції про розшук матері, в якій зазначив, що зв`язку із матір`ю з січня 2022 року не має.

Відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152020001233 від 13.10.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбачного ч. 1 ст. 115 КК України. Відносно останньої було заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» №0125186 від 14.10.2025 року та оголошено у державний розшук.

Співробітниками сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області в ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлення місцезнаходження гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено перевірку за наявними базами ІПНП, а також за базою даних «Аркан» на предмет перетину державного кордону України, однак при перевірці відомості станом на 28.04.2026 року дані відсутні. Також було направлено запити до лікувальних закладів котрі розташовані на терорії м. Миколаєва, щодо отримання відомостей про звернення за медичною допомогою ОСОБА_2 . Проведено перевірку за Державним реєстром актів цивільного стану громадян з метою отримання відомостей щодо факту смерті, за результатами якої відповідні відомості не встановлено.

Отже, відсутня інформація про залишення нею території України та про перетин нею Державного кордону. Місцезнаходження безвісно зниклої гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України не відомо.

У судовому засіданні задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_3 та допитано свідків у судовому засіданні:

ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є нареченою заявника, яка пояснила, що з 2023 року проживає разом із ОСОБА_6 . Його матір не знає особисто. Чула про неї лише з його слів. У вказаному будинку матір відсутня, її речі відсутні. Місце її знаходження невідоме.

Свідок ОСОБА_7 , повідомив, що він є сином ОСОБА_5 , надав аналогічні покази як і його матір, додав що у вказаному будинку за адресою: АДРЕСА_1 буває 2-3 рази на тиждень, ані речей, ані саму матір ніколи не бачив.

Допитаний свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_7 , надала аналогічні покази про те, що в будинку буває часто, матір заявника ніколи не бачила. Візуально її речі відсутні за місцем реєстрації .

Згідно з частиною першою ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).

Безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц, від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23, від 11 листопада 2024 року в справі № 229/4416/21.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць перше січня наступного року.

Згідно положеньстатті 4 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти, за особливих обставин"особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цьогоЗаконуне позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цьогоЗаконуне припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі №225/1297/17 зроблено висновок, що "безвісна відсутність" - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №225/882/17, провадження №61-34068св18 підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою.

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).

Інститут визнання фізичної особи безвісти відсутньою є правовим засобом захисту інтересів як самого відсутнього, так і осіб, які перебували з ним у правовідносинах. Для визнання особи безвісти відсутньою необхідно встановити сукупність таких обов`язкових юридичних фактів: відсутність особи в місці її постійного проживання; відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року; неможливість встановлення місця її перебування всіма доступними заходами (розшуком).

На переконання суду, наявність відкритого кримінального провадження за фактом зникнення особи та відсутність відомостей про неї протягом тривалого часу у сукупності з іншими доказами підтверджує неможливість встановлення місця знаходження особи, місце перебування якої невідоме з січня 2022 року, тобто далеко понад рік час.

Таким, чином, ОСОБА_2 , як у місці свого постійного проживання, так і в будь-якому іншому місці не з`являвся впродовж більше чотирьох років, знаходиться в розшуку, зниклих безвісти за особливих обставин, то на даний час наявні підстави для оголошення її безвісно відсутньою.

В даному випадку встановлення ОСОБА_2 безвісно відсутньою в судовому порядку необхідно для встановлення опіки над майном, оскільки наразі будинок руйнується, особливо після постійних бомбардувань м. Миколаєва, ракетних та дронових атак. Необхідним є підтримання будинку в належному стані, проведення ремонту та заміна лічильників на електропостачання, що неможливо здійснити без власника майна.

Так, одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (частина друга статті 307 ЦПК України). На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, відповідно до частини першої вищевказаної статті, нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

Положеннями статті 44 ЦК України передбачено порядок встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов`язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах (частина третя статті 44 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 44 ЦК України за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов`язані утримувати.

Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти за особливих обставин (частина п`ята статті 44 ЦК України).

Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 308, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Одеса, останнє відоме місце проживання : АДРЕСА_1 , - безвісно відсутньою з 31 січня 2022року.

Встановити опіку над майном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , призначивши опікуном її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко

Присяжні Федина Д.М.

Дерманська О.В.