Рішення № 138681692, 28.07.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/717/26 пров. №2/478/499/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

представника позивача Ширяєвої О.С.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

В с т а н о в и в:

01 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

В обґрунтування позову зазначило, що з 28 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримувала пенсію призначену за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до вимог п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі Закон №1788-ХІІ). Виплату пенсії відповідачу ОСОБА_1 було припинено з 03 листопада 2014 року у зв`язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Так, з 31 травня 2016 року відповідача ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання згідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі Закон №1058-ІV). Інвалідність відповідачу ОСОБА_1 була встановлена в період з 19.05.2016 по 31.05.2017.

В подальшому за заявою відповідача ОСОБА_1 від 30 травня 2024 року, останню за рішенням Баштанського об`єднаного управління ПФУ у Миколаївській області від 07 червня 2024 року, було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, та для обчислення розміру пенсійної виплати застосовано показник середньої заробітної плати за 2021 - 2023 роки та враховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35.

Оскільки відповідачу ОСОБА_1 було призначено довічно пенсію за вислугу років, пенсійну справу приведено у відповідність в частині застосування показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки та коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1.

Враховуючи вищезазначене Баштанським об`єднаним управлінням ПФУ у Миколаївській області здійснено перерахунок розміру пенсії відповідача ОСОБА_1 , та встановлено, що по пенсійній справі останньої за період з 30.05.2024 по 30.11.2024 утворилась переплата в розмірі 42412 грн 98 коп.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 13.03.2025 №1400-0403-8/19681 відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії за період з 30.05.2024 по 30.11.2024, в розмірі 42412 грн 98 коп., але останньою кошти в добровільному порядку повернуто не було.

За таких обставин, позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вважає, що виплачена пенсія підлягає поверненню відповідачем ОСОБА_1 з підстав, визначених ст.ст.1212-1215 ЦК України, як набута без достатньої правової підстави, тому просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надміру виплачену пенсію за період з 30.05.2024 по 30.11.2024, в сумі 42412 грн 98 коп. і судові витрати в сумі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15 червня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, 31 травня 2016 року відповідача ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності ІІІ групи, встановлену з причини загального захворювання. Інвалідність встановлена з 19.05.2016 по 31.05.2017. 30 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, згідно чого Баштанським об`єднаним управлінням ПФУ у Миколаївській області останній було проведено перерахунок пенсії. Представник відповідача вважає, що зі сторони відповідача ОСОБА_1 жодних дій спрямованих на безпідставне отримання пенсії, або отримання пенсії у більшому ніж визначено законом розмірі, а саме введення позивача в оману, надання неправдивих відомостей, вчинено не було. Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактів підроблення відповідачкою ОСОБА_1 , або подання до органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, тому посилаючись на відсутність доказів наявності зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , як набувача пенсії, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Ширяєва О.С. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, але від них надійшла заява в якій вони просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підтримали доводи та обґрунтування позицій висловлені у відзиві.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що з 28 жовтня 2014 року на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області перебувала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримувала пенсію призначену за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до вимог п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

31 травня 2016 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання згідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року. Інвалідність ОСОБА_1 була встановлена в період з 19.05.2016 по 31.05.2017.

30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Баштанського об`єднаного управління ПФУ у Миколаївській області із заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року.

Рішенням Баштанського об`єднаного управління ПФУ у Миколаївській області від 07 червня 2024 року, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, та для обчислення розміру пенсійної виплати застосовано показник середньої заробітної плати за 2021 - 2023 роки та враховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35.

10 березня 2025 року Баштанське об`єднане управління ПФУ у Миколаївській області, з метою приведення пенсійної справи у відповідність, ухвалило рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про переплату по п/с № НОМЕР_1 за період з 30 травня 2024 року по 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 була надміру сплачена пенсія в сумі 42412 грн 98 коп.

13 березня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області складено повідомлення ОСОБА_1 , в якому зазначено про необхідність повернення коштів в сумі 42412 грн 98 коп. на рахунок Пенсійного фонду України.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року.

Згідно ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ст.5 Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Так, ч.1 ст.47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.50 Закону №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до п.3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України за №6-4 від 21 березня 2003 року, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 4 вказаного порядку визначено, що у разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Статтею 50 Закону №1058-IV встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно ст.102 Закону №1788-ХІІ пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно ч.1 ст.34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

У відповідності до ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 ЦК України).

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Саме таке тлумачення ст.ст.1212, 1215 ЦК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі за №753/15556/15.

Суд вважає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення таких коштів.

Як вбачається із матеріалів справи 30 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Баштанського об`єднаного управління ПФУ у Миколаївській області із заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року.

Рішенням Баштанського об`єднаного управління ПФУ у Миколаївській області від 07 червня 2024 року, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, та для обчислення розміру пенсійної виплати застосовано показник середньої заробітної плати за 2021 - 2023 роки та враховано коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35.

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів або доказів того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі №556/1231/17).

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №489/205/16-а та від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17зазначено,що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. За відсутності двох кумулятивних умов рахункової помилки з боку Позивача та недобросовісної поведінки чи зловживання з боку Відповідача правові підстави для стягнення безпідставно виплаченої пенсії відповідно до ст.1215 ЦК України та ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції, викладеної у законодавстві та судовій практиці, вважаються відсутніми.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №756/6984/16-а обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2020 року у справі №638/10460/17 дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №761/41107/16-а.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку в розумінні вимог чинного законодавства для встановлення законності проведених нарахувань визначальним є саме підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних на отримання пенсії.

Так позивач не надав доказів щодо факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною управлінням Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не встановлено факту наявності рахункової помилки. Рахункова помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при визначені сум пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко