Рішення № 138671047, 03.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1555/25 Провадження № 2/478/114/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого - судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

представника позивача Туровської М.О.,

(в режимі відеоконференції)

представника третьої особи Вознік С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду с-ща Казанка, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Туровської Марини Олександрівни, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Казанківської селищної ради, в особі Служби у справах дітей Казанківської селищної ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, в особі Служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У грудні 2025 року позивач, через свого представника адвоката Туровської М.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 15.10.2011 року по 02.04.2022 року позивач з відповідачкою перебували в офіційному шлюбі та проживали однією родиною з їх донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На початку війни 04.04.2022 року близько 12 год 00 хв. відповідачка залишивши наодинці їхню спільну доньку, пішла з квартири їхнього проживання і з тих пір не повернулася. Після звернення до поліції із заявою про розшук відповідачки та з`ясувалося, що вона 04.04.2022 року перетнула державний кордон в напрямку до Словаччини на КПВВ «ЧОП». Відповідачку було оголошено у державний, а в подальшому і у міжнародний розшук. В подальшому, за заявою відповідачки від 26.06.2023 року її було знято із розшуку.

Увесь час від тоді, як відповідачка покинула свою родину, вона не спілкувалася зі своєю донькою, додому не повернулась, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами у навчанні, станом здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей тощо.

Дитина проживає з позивачем, який працює, має достатній рівень здоров`я та позитивні характеристики з місця роботи, з місця проживання, з релігійної громади, а тому надалі може забезпечувати своїй донці всі належні умови життя, комфортні умови зростання, розвитку і навчання, для дівчинки забезпечені гідні умови для проживання та виховання.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.04.2024 року було стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дитини та попереджено відповідачку про необхідність змінити ставлення до доньки, але такі методи не стали дієвими, аліменти відповідачка не платить та не змінила ставлення до виховання доньки.

Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21.06.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини суд не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги, суду пояснила, що відповідачка у 2022 році пішла з дому покинувши свою доньку та чоловіка, не повідомляла про себе, із дитиною не спілкувалась та не спілкується, її життям не цікавиться, не надає матеріальної допомоги, має заборгованість за аліментами та ухиляється від батьківських обов`язків. Крім цього, представник позивача звернула увагу суду на те, що відповідачка має захворювання, які унеможливлюють виконання нею батьківських обов`язків, а тому, в разі мобілізації позивача, який не має відстрочки від мобілізації, дитина може опинитися у дитячому будинку та у скрутному матеріальному положенні.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, проте в ході судового розгляду справи проти позову фактичних заперечень не висловила, але суду пояснила, що сімейні відносини у неї із позивачем були складними та напруженими, в результаті чого у неї трапився нервовий зрив під час якого вона покинула сім`ю та виїхала за кордон, де проходила психотеропевтичне лікування приймаючи антидеприсанти. За кордоном перебувала півтори роки, після чого повернулася додому та зійшлася із чоловіком. Проте, атмосфера у сім`ї була нестерпною, тому відповідачка вимушена була покинути чоловіка та переїхати до батьків. Відповідачка пояснила суду, що внаслідок нервового стресу у неї стався інсульт та вона вимушена проходити реабілітацію сконцентруючи увагу на своєму стані здоров`я.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Казанківської селищної ради вважала доцільним винести попередження відповідачці про необхідність змінити поведінку по відношенню до виховання свої дитини, суду пояснила, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав було складено з інформації відповідачки без участі позивача та дитини, оскільки позивач заявив про своє небажання приймати участь у розгляді цього питання на комісії. Таким чином, зі слів відповідачки було встановлено, що позивач перешкоджає відповідачці спілкуватися із дитиною.

Представник третьої особи Покровської районної у місті ради, в особі Служби у справах дітей виконкому у судове засідання не прибула, проте в ході судового розгляду справи вважала залишити вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав відповідачки на розсуд суду, суду пояснила, що службою у справах дітей було проведено обстеження умов проживання позивача та складено акт за висновками якого дитина має належні умови проживання та виховання з батьком. Матір дитини за місцем проживання батька із донькою відсутня, дитина не спілкується із нею. Через відсутність відповідачки скласти висновок не вбачалося можливим.

На думку суду неявка у судове засідання позивача, відповідачки та представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи з огляду на належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення судового засідання та доказів поважності неявки до суду.

Заслухавши доводи учасників справи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 .

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб, позивач зареєстрований разом із дитиною та мамою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб від 15.04.2026 року, позивач зареєстрований із дитиною та мамою за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

Також, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2024 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дитини та винесено попередження відповідачці про необхідність зміни ставлення до своєї дитини.

З огляду на лист Криворізького УП ВП № 3 ГУНП в Дніпропетровській області від 03.04.2023 року № 45.3/2-Б-170зв, ОСОБА_2 04.04.2022 року перетнула державний кордон в напрямку виїзду до Словаччини.

Відповідно до листа Криворізького УП ВП № 3 ГУНП в Дніпропетровській області від 26.07.2023 року № 45.3/2-Б-452зв вбачається, що шляхом відпрацювання місцезнаходження ОСОБА_2 встановлено, що остання 04.04.2022 року перетнула кордон в напрямку виїзду до Словаччини (КПВВ «Чоп»), а 23.06.2023 року звернулася із заявою про припинення розшуку, повідомивши своє місце знаходження у країні Ірландія.

Згідно акту обстеження умов проживання від 10.10.2025 року, квартира, в якій проживають позивач із донькою розташована на 8 поверсі 9 поверхового будинку, та складається з 2 кімнат: коридору, кухні, санвузла, балконую Умови проживання задовільні, в кімнатах чисто та прибрано, є необхідна кількість меблів та побутової техніки, достатній запас продуктів харчування. Для дитини віділена окрема кімната, в якій є: ліжко, шафа для речей, куток для навчання, одяг та взуття відповідну віку дитини. Батько створив належні умови для нормального та повноцінного життя дитини.

З огляду на акт від 12.12.2025 року, мешканці будинку 70, 5 м-ну Зарічний підтверджують факт проживання позивача разом із дитиною та належні умови їх проживання.

Згідно довідки № 13 від 13.10.2025 року № КПЕ00000043 позивач працює з 04.03.2022 року на посаді водія в ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» та у період з 01.04.2025 року по 30.09.2025 року отримав дохід у розмірі 53 440,00 грн.

Згідно довідки № 8 від 15.04.2026 року № КПЕ00000008 позивач працює з 04.03.2022 року на посаді водія в ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» та у період з 01.12.2025 року по 31.03.2026 року отримав дохід у розмірі 36 765,00 грн.

Також вбачається, що відповідачка станом на 30.06.2025 року має заборгованість за аліментами у розмірі 58 598,30 грн. Згідно повідомлення Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2025 року відповідачку було внесено до Єдиного реєстру боржників. Стосовно заборгованості відповідачки за аліментами представник позивача адвокат Туровська М.О. зверталася до правоохоронних органів та згідно відповіді Баштанського РВП ВП № 1 СПД №1 ГУНП в Миколаївській області з цього питання проводиться перевірка.

З довідки Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.03.2026 року № 11641/18.2-34 вбачається не отримання позивачем аліментів від відповідачки.

З постанови Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.03.2026 року ВП № 7640455 вбачається накладення штрафу на відповідачку за наявну заборгованість зі сплати аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за один рік. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що заборгованість відповідачки складає 87 945,80 грн.

Згідно листів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.11.2025 року № 0400-010219-8/209428 та від 22.04.2026 року № 0400-010220-8/74005 позивач станом перебуває на обліку як отримувач тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.

Відповідно до листа Казанківської селищної ради від 12.04.2025 року № 126/01-06, вбачається, що з метою виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2024 року за дорученням Служби у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 02.04.2025 року № 835, було проведено роботу з матір`ю ОСОБА_2 щодо виховання, утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та роз`яснено наслідки невиконання батьківських обов`язків.

З висновку про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконкому районної в місті ради 23.04.2025 року № 324 вбачається доцільність підтвердження факту самостійного виховання і утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

З характеристики з місця проживання позивача вбачається, що позивач привітний, спокійний, конфліктних ситуацій з ним не траплялося, сусідами характеризується позитивно, скарг від сусідів за весь час проживання у будинку не надходило.

З характеристики директора КГ № 126 КМР від 10.10.2025 року вбачається, що до склади сім`ї учениці 8-Б класу Криворізької гімназії № 126 Криворізької міської ради входить сама учениця та її батько. Родина проживає в 2-х кімнатній квартирі, дитина має власну кімнату. У ОСОБА_5 є своє спальне місце. Місце для занять, усне необхідне для навчання, місце для ігор і зберігання іграшок. Стосунки в сім`ї побудовані на любові, взаємоповазі, взаєморозумінні. Батько дитини цікавиться навчанням доньки, допомагає їй у навчанні, завжди підтримує контакт із класним керівником, організував можливість навчання дитини у дистанційному навчанні. У неї є телефон для цього. Батько контролює виконання домашніх завдань та допомагає дитині. Дівчинка розвивається та виховується в сприятливих умовах, відвідує гімнастику тричі на тиждень. За весь навчання в середній школі з 5 по 8 клас мати дитини не цікавилася навчанням дитини.

Згідно довідки-характеристики від 12.10.2025 року № 16 вбачається, що позивач є членом церкви «ХЛІББ ЖИТТЯ» у м. Кривому Розі з 2010 року, та зарекомендував себе як врівноважена, виконавча та чуйна людина, у конфлікти не вступає, з особливою відповідальністю ставиться до дорученої йому роботи. З березня 2022 року сам виховує неповнолітню доньку, так як мати їх покинула.

Згідно висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Покровської районної в місті ради від 26.03.2026 року № 220. У зв`язку із відсутньою інформацією щодо проживання ОСОБА_2 на території Покровського району, орган опіки та піклування позбавлений можливості надати об`єктивний висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету ради від 22.04.2026 року № 66, вбачається доцільним попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки.

Як вбачається з листа Баштанського РВП ВП № 1 від 21.05.2026 року № 82581-2026, вбачається порушення кримінального правопорушення № 12026153270000023 від 02.04.2026 року за ч. 1 ст. 164 КК України.

Також судом було досліджено медичні документи, надані відповідачкою, згідно яких вбачається: АВМ лівої лобної частки та крововилив лівої лобної частки, що суд розуміє як геморагічний інсульт, перенесений відповідачкою, що підтверджується замовленням № 0011402202599649 від 14.02.2025 року, а також направлення на лікування від 27.11.2024 року відповідачки внаслідок гострого поліморфного розладу, тобто за встановленим психіатричним діагнозом.

У судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила суду, що хоче залишатися проживати із батьком, маму не бачила давно. У 2022 році мама виїхала за кордон, потім повернулася та проживала із ними близько місяця, а після цього знову пішла та вже не повернулася. З мамою не спілкується. За місце проживання має друзів, навчається у школі. Батька кидати не хоче. На маму має образу та спілкуватися із нею не хоче. Мама телефонувала їй коли вони подали на аліменти, одного разу передавала речі, іграшки та продукти. Це було у 2024-2025 роках.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що проживає по сусідству із родиною ОСОБА_7 . З її слів, дитиною займається бабуся, маму ніколи не бачила із дитиною. Батько дитини працював. Їй відомо, що у 2022 році мати привела дитину до бабусі, після чого зникла. Через два роки мати повернулася, близько місяця проживала із родиною та знову поїхала. Батько забезпечує та виховує дитину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що проживає по сусідству із родиною ОСОБА_7 . У 2022 році до нього прийшли дільничні інспектори поліції, які розшукували відповідачку, яка зникла. У 2024 році відповідачка з`явилася, але вже через місяць знову поїхала. Відповідачка була скритна та малоемоційна. Позивач працює та проживає із дитиною.

Встановивши наведені обставини, суд враховує наступне.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між тим, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц, від 23.01.2020 в справі № 755/3644/19 та від 23.06.2021 в справі № 953/17837/19.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У п. 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При цьому, ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).

Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення та поглибленим вивченням всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведенням збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було встановлено судом з досліджених доказів та пояснень учасників справи, сторони проживали спільно та перебували у зареєстрованому шлюбі до 22.06.2023 року. Від шлюбу мають спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У квітні 2022 році, відповідачка пішла зі сім`ї та перетнула кордон, після чого проживала у Республіці Ірландія приблизно до 2024 року, а потім, приблизно о 2024 році повернулася до родини. З пояснень відповідачки вбачається, що у той час вона перебувала у складному психо-емоційному стані та проходила відповідне психотерапевтичне лікування за кордоном. Після повернення до сім`ї відповідачка проживала близько місяця з дитиною та чоловіком, проте була вимушена знову покинути родину. З пояснень відповідачки, це сталося з приводу складних відносин між нею та чоловіком, що стало наслідком подальшого перенесення відповідачкою інсульту. Як пояснила відповідачка суду, після перенесеного інсульту вона була вимушена зосередитись на власному здоров`ї. З пояснень дитини, судом встановлено, що відповідачка у період 2024-2025 роки намагалася передати їй подарунки (речі, іграшки, продукти харчування), проте особистого спілкування між дитиною та матір`ю не відбувається.

Оскільки сторони не заперечували щодо вказаних обставин та такі обставини узгоджуються з дослідженими судом доказами, то відповідні обставини суд вважає встановленими.

Також, судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2024 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дитини та винесено попередження відповідачці про необхідність зміни ставлення до своєї дитини. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд оцінив аналогічні доводи позивача про відсутність відповідачки протягом 2022 роки до моменту звернення до суду та прийшов до висновку щодо недоведеності факту вважати винними дії відповідачки по ухиленню від виконання нею батьківських обов`язків.

Оцінюючи встановлені обставини, суд приходить до наступного висновку.

Так, у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Встановивши наявність обставин, які свідчили про перебування з 2022 року ОСОБА_1 за кордоном, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області дійшов висновку про непідтвердження винної поведінки відповідачки щодо її ухилення від участі у вихованні дитини, умисного й свідомого нехтування нею обов`язками матері, а також відсутність доказів факту систематичного, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, у зв`язку із чим вирішив попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.

Як встановлено судом у даній справі, у період 2024-2025 роки відповідачка намагалася контактувати із дитиною, в тому числі шляхом надіслання їй речей, іграшок та продуктів харчування. Між тим, судом також встановлено й наявність тривалої хвороби у період з 2024 року у відповідачки, зокрема крововиливу у лівої лобної частки, що слід розуміти як певну форму інсульту. Тобто, вбачається, що у період від дня попередження відповідачки судом про необхідність зміни свого ставлення до виховання дитини, відповідачка частково намагалася відновити відносини із донькою та проходила лікування серйозного захворювання.

Враховуючи такі обставини справи, суд приходить до висновку, що виконання умов змінити поведінку до дитини у вказаний термін були ускладнені для відповідачки наявністю фактом хвороби, відповідно, й не вбачається обставин стверджувати про свідоме ігнорування відповідачкою винесеного їй попередження. Наявність заборгованості за аліментами відповідачки не спростовують такого висновку з огляду на те, що немає доказів ухилення відповідачки від сплати аліментів. Інші підстави позову, які вже були оцінені Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та знайшли своє відображення у судовому рішенні цього суду, яке набрало законної сили, суд не переоцінює у цій справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є передчасними та не можуть бути задоволенні з підстав, наведених позивачем у позові.

Також суд враховує, що з пояснень дитини вбачається лише бажання проживати із батьком та образа на матір, що свідченням страху можливих змін умов проживання та соціальної інтеграції дитини до місця проживання та навчання, аніж реального бажання позбавити матір батьківських прав відносно неї.

Покази свідків суд оцінює таким чином, що вони підтверджують обставини, які ніким не заперечувалися в ході розгляду справи, а саме, факт виїзду відповідачки за кордон, повернення до сім`ї через приблизно два роки, нетривале повторне проживання із чоловіком та дитиною, повторне залишення сім`ї. При цьому, доказів, які б свідчили про свідоме та винне ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків свідки не повідомили.

Згідно висновків органів опіки та піклування, питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки відносно своєї доньки не вирішено, тому суд керується встановленими обставинами в ході розгляду справи.

За наведених вище обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на їх передчасність.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову адвоката Туровської Марини Олександрівни, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Казанківської селищної ради, в особі Служби у справах дітей Казанківської селищної ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, в особі Служби у справах дітей виконкому Покровської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя