Рішення № 138681643, 03.08.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 501/471/26

Провадження № 2-а/474/9/26

Рішення

Іменем України

03.08.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -

встановив:

06.02.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову серії ББА № 259021 від 29.01.2026 та закрити провадження у справі.

Позов обґрунтований тим, що 29.01.2026 в м. Чорноморськ по вул. Транспортній старшим сержантом поліції Шаларем Л.О. відносно позивача було винесено постанову серії ББА № 259021 за ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП. Згідно з постановою, позивач нібито керував автомобілем Volkswagen (д.н.з. НОМЕР_1 ) із забрудненим номерним знаком, чим порушив п. 30.2. ПДР.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки того дня (29.01.2026) він подолав шлях близько 150 км, через що номерні знаки зазнали природного забруднення через погодні умови (фото з місця події з мокрим дорожнім покриттям додаю). Згідно з ПДР. водій не має фізичної можливості очищувати номер без зупинки авто під час руху на трасі.

Автомобіль позивача обладнаний розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю, розміщеним на склі згідно з вимогами ПДР. Позивач є особою з інвалідністю II групи. Попри це, інспектор зупинив позивача та, ігноруючи його стан здоров`я, примусив його особисто здійснювати фізичне очищення номерних знаків до стану повної читабельності. На зауваження позивача, інспектор відповів, що не помітив знака на склі, що свідчить про його неуважність та неповноту дослідження обставин справи (ст. 280 КУпАП). Попри повне усунення порушення на місці, інспектор проігнорував можливість застосування ст. 22 КУпАП (малозначність) та виніс штраф, що є несправедливим та каральним заходом, що суперечить меті ст. 23 КУпАП.

Характер забруднення є тимчасовим. Забруднення номерного знаку виникло виключно через погодні умови (болото, слякоть на проїзній частині) та не було навмисним. Одразу після зауваження працівника поліції я негайно усунув забруднення на місці, що свідчить про відсутність умислу та триваючого правопорушення.

Щодо п роцесуальних недоліків, а саме недоведеності правопорушення та дефектів постанови, позивач зазначив наступне.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова має містити опис обставин і докази. В порушення цих вимог, інспектор не зазначив у постанові, який саме номерний знак (передній чи задній) був забруднений. Крім того, у графі до постанови додаються не вказано жодних засобів відеофіксацїї (боді-камери). Згідно з практикою Верховного Суду, візуальне спостереження інспектора без належних доказів не є достатньою підставою для штрафу.

Крім того, постанова винесена з порушенням ст. 251 КУпАП, оскільки в ній не зазначено жодного доказу, передбаченого законом (відеозапису чи фотофіксацїї), який би підтверджував факт нечитабельності номерного знака з відстані 20 метрів саме в момент руху. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 524/1284/17, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови покладено виключно на відповідача, а самі лише твердження інспектора без підтвердження техзасобами є неналежними доказами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, а також обставини, що пом`якшують відповідальність. Ігнорування статусу позивача та факту негайного виправлення ситуації свідчить про упередженість та порушення інспектором ст. 7 КУпАП (законність при застосуванні заходів впливу).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається вина дія або бездіяльність. У діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вина не доведена належними та допустимими доказами. Згідно з принципом презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 18.02.2026 справу направлено за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.03.2026 справу повернено до Чорноморського міського суду Одеської області.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 29.04.2026 справу направлено за підсудністю до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

18.06.2026 справа надійшла до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області (суддя Сокол Ф.Г.) від 20.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 06.07.2026. Строк подачі відзиву визначено до початку розгляду справи по суті.

29.06.2026 представник відповідача Концев В.С. звернувся до суду із заявою про надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Судове засідання 06.07.2026, за клопотанням представника відповідача Концева В.С. від 01.07.2026, відкладено на 03.08.2026.

16.07.2026 представник відповідача Концев В.С. звернувся до суду із заявою про надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.

20.07.2026 представник відповідача Концев В.С. подав до суду відзив, в якому зокрема просив поновити строк на його подання.

Ухвалою суду від 31.04.2026 поновлено позивачу строк для подання відзиву та прийнято відзив до розгляду.

У відзиві представник відповідача Концев В.С., посилаючись на приписи Конституції України, КАС України, КУпАП та Правила дорожнього руху, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так відзив обґрунтований тим, що 29.01.2026 поліцейський СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області спільно з поліцейським СРПП ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Радченко І.В. знаходився у складі ГРПП Мусон, коли приблизно 13 год. 00 хв. під час патрулювання території обслуговування поліцейськими був виявлений транспортний засіб марки Volkswagen д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Транспортна, в м. Чорноморськ, із забрудненим державним номерним знаком, у зв`язку з чим, водія ТЗ ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності та складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 259021 від 29.01.2026 за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП.

Абзацом 1 ст. 121-3 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови серії ББА № 259021 від 29.01.2026 за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП 29.01.2026 о 13:05 годин ОСОБА_1 керував автомобілем Фольцваген д/н НОМЕР_3 з забрудненим державним знаком, який неможливо було розглянути ближче ніж за 20 метрів чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353- XII Про дорожній рух визначається ПДР України, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 30.2. ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Позивач в судові засідання 03.08.2026 не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. Водночас 30.06.2026 звернувся до судуіз заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Концев В.С. в судове засідання 03.08.2026 не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.01.2026 поліцейським СРПП ВП №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Шалар Л.О. відносно позивача складена оскаржувана постанова, в якій щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення зазначено наступне ... 29.01.2026 року 13 год 05 хв м. Чорноморськ по вул. Транспортній, 1 керував автомобілем Фольцваген д/н НОМЕР_3 з забрудненим державним знаком, який неможливо було розглянути ближче ніж за 20 метрів чим порушив ПДР п.п. 30.2., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП ....

Оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 190 грн. 00 коп.

Графа 7 оскаржуваної постанови До постанови додається не містить записів.

Відеозапис наданий позивачем не містить інформації, яка має значення для встановлення обставин справи, оскільки на ньому зафіксовано події після винесення оскаржуваної постанови.

Копія книги нарядів № 1263 не містить інформації, яка має значення для встановлення обставин справи, оскільки предметом судового розгляду є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності через її необґрунтованість, а не через відсутність у поліцейського повноважень на її винесення.

Суд не бере до уваги рапорт поліцейського СРПП ВП №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Шалар Л.О. від 08.07.2026, оскільки він складений після складення оскаржуваної постанови, а відтак не може бути доказом на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Встанови вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (в тому числі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП), тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 2, 4, 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015р. № 1395 (далі - Інструкція), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі У випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (ст. 285 КУпАП).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 30.2. Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2446/17 зроблено висновок про те, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (постанова Великою Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19).

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019р. у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 № 524/9716/16-а зазначав, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, суд зауважив про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у постанові № 524/9716/16-а від 13.02.2020.

З огляду на вищевикладене слід зазначити, що оскаржувана постанова, в порушення приписів ч. 3 ст. 283 КУпАП, не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а зі змісту оскаржуваної постанови, слід дійти висновку, що поліцейським констатовано факт порушення позивачем п. 30.2. ПДР, однак не зрозуміло, яким чином поліцейський виявив цей факт та якими доказами це підтверджується, посилання на них у постанові відсутнє.

Водночас відповідачем не надано відеозаписи з фіксацією оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

Таким чином суд позбавлений можливості дослідити докази щодо обставин порушення позивачем п. 30.2. ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-пр/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013р.) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З сукупності вищевикладеного слідує, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. 30.2. ПДР, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та як наслідок, правомірність дій поліцейського щодо постановлення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Згідно ст. 139 КАС України, оскільки позивач як інвалід ІІ групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 ) звільнений від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп., підлягає стягненню з відповідача на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-251, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 259021 від 29.01.2026 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080).

Суддя Ф.Г. Сокол