Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 474/467/26
Провадження № 2/474/467/26
РІШЕННЯ
Іменем України
28.07.26 с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
08.06.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1539489 від 11.12.2019р. у розмірі 39 250 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.12.2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан був укладений договір про споживчий кредит № 1539489 у вигляді електронного документу у відповідності до ст.ст. 11, 12 Закону України Про електронну комерцію, ст.ст. 6, 7, 12 Про електронні документи та електронний документообіг, підписаний зі сторони відповідача шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу шляхом безготівкового переказу були перераховані кошти на рахунок платіжної карти зареєстрованої ним в особистому кабінеті.
Згідно з умовами договору № 1539489 відповідач отримав 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.
27.03.2020р. між ТОВ Мілоан та ТОВ ФК Кредит-Капітал укладений Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора і отримав право грошової вимоги до боржників визначених у реєстрі боржників, у т.ч. і за кредитним договором № 1539489, що укладений між ТОВ Мілоан та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача відповідно до виписки з особового рахунку становить 39 250 грн. 05 коп., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10 000 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 22 250 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 2 000 грн. 00 коп., заборгованість по штрафам/пені - 5 000 грн. 00 коп.
03.07.2026р. представник відповідача Соловйов Д.І. через підсистему Електронний суд подав відзив на позов, який зареєстрований канцелярією суду 06.07.2026р., у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав:
- позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів та укладення ним кредитного договору № 1539489;
- належними доказами, які підтверджують заборгованість за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно зі ст. 63 Положення Про організацію бухгалтерського обліку в банках України виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі і відсилання клієнту. Однак позивачем не надані відомості про повний номер банківської карти, на яку перераховані кошти та відомості про те, що така картка видана саме відповідачу, як і не надано докази направлення примірнику договору відповідачу.
- стороною позивача не надано заяви підписаної відповідачем про бажання отримати кредит, його розмір, з зазначенням номеру платіжної карти, а копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання його відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора;
- розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей про передачу в дійсності коштів позичальнику у кредит;
- нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 2 000 грн є незаконним, оскільки видача кредиту це дія на користь самого кредитора, а не окрема супровідна послуга для споживача, та її встановлення суперечить ст.ст. 8, 11, 12 Закону України Про споживче кредитування. Та в договорі про споживчий кредит не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, що надаються та за які банком встановлена комісія, і позивач не надав доказів їх наявності;
- строк дії кредитного договору 30 днів, до 10.01.2020р., та право кредитодавцяі нараховувати проценти передбачені договором припиняється після спливу строку кредитування;
- позивач, всупереч положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, протиправно нарахував відповідачу штрафи та пеню у розмірі 5 000 грн.;
- вимога позивача про стягнення 39 250 грн при тілі кредиту 10 000 грн не є дотриманням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора;
- витрати на правову допомогу заявлені позивачем у розмірі 8 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, завищеними та не відповідають критеріям розумності.
Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання 28.07.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у прохальній частині позовної заяви та у клопотанні від 02.07.2026р. просив розглядати позовну заяву за його відсутності, задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відповідач та його представник Соловйов Д.І. в судове засідання 28.07.2026р. не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Водночас у Відзиві на позов, представник ОСОБА_2 просив розглядати справу у його відсутність та у відсутність відповідача.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі доказами.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
11.12.2019р. на сайті miloan.ua позичальником ОСОБА_1 створено Анкету-заяву на кредит № 1539489, в якій ним виявлено бажання на отримання кредиту у сумі 10 000 грн. 00 коп. на строк 30 днів, з кінцевою датою повернення кредиту - 10.01.2020р. У ній же зазначено суму до повернення 19 500 грн. 00 коп. та складові сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 2 000 грн. 00 коп. (20% від суми кредиту за договором) та проценти за користування кредитом 7 500 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. А також міститься перелік дій щодо процесу оформлення та розгляду заяви, а саме за 11.12.2019р. у погодинному розрізі: о 21:50:24 - заповнення заяви; о 21:50:39 - автоматична перевірка; о 21:50:46 - перевірка у БКІ; о 21:52:51 - скоринг; о 21:52:52 - підтвердження зміни умов; о 21:54:05 - обробляється: о 21:54:11 - підписання договору та 12.12.2019р. о 11:53:44 - оброблено. Вказана Анкета-заява містить анкетні (персональні) дані позичальника. При створенні Анкети - заяви використано канал залучення leadgid/19500/cp11. IP адреса з якої подано заяву - 46.211.141.226.
Рішенням товариства від 11.12.2019р. - заявка погоджена, про що наявні відмітки у заявці. Погоджені умови кредитування по заявці № 1539489: погоджена сума - 10 000 грн., погоджений строк - 30 днів, комісія за надання кредиту - 20,00% одноразово; ставка процентів - 2,50% за кожен день користування.
11.12.2019р. між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан укладено кредитний договір № 1539489 (індивідуальна частина) відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику гротові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 11.12.2019р. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ним - 10.01.2020р. Сукупна вартість кредиту складає 9 500 грн (1,156% річних у процентному значенні) і включає в себе складові визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору, та розрахована з припущення належного виконання сторонами своїх обов`язків у встановлений договором строк.
Відповідно до п.п. 1.5.1-1.6 договору комісія за надання - 2 000 грн. 00 коп. (20,00% від суми кредиту, одноразово). Проценти за користування кредитом 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та особливості їх нарахування визначені у п. 2.3.3 договору.
Згідно з п. 2.2.1 договору - позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у розмірах визначених п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору.
У п. 2.2.2 договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
При цьому, відповідно до п. 2.3.3 договору, сторонами погоджено автопролонгацію дії договору, - проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства
Пролонгація кредиту за ініціативою сторін, визначена у п.п. 2.3.1 -2.8 договору. Так, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження 3 дні, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3,00 %; строк продовження 7 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 5,00 %; строк продовження 15 днів, максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 10,00 %. За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Відповідно до п. 2.3.2 договору, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору. Датою сплати заборгованості по кредиту/сплати за продовження строку кредитування вважається дата отримання товариством грошових коштів/інформаційного повідомлення від платіжної системи через яку було здійснено переказ. Для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку товариства.
У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом (п. 4.1 договору).
У пункті 2.1 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника зареєстрованої ним для цієї мети в особистому кабінеті товариства.
Право позикодавця відступати, передавати та відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб без згоди позичальника передбачено у п. 3.2.6 договору.
Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 розд. 6 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб сайті товариства miloan.ua. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, чи іншими засобами зв`язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
Згідно п. 7.1 розд. 7 договору, договір складається з Правил та Індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника та дії до повного виконання сторонами.
Цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови. Листування між сторонами здійснюється через особистий кабінет позичальника, електронну пошту або поштову адресу (п.п. 9.1, 9.3 договору).
У додатку № 1 до договору Графіку розрахунків визначені дату платежу, розмір платежу та його складові.
У Довідці б/н від 10.09.2025р. ТОВ Мілоан щодо ОСОБА_1 зазначено, що Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор S82183 дата та час відправки 12.12.2019р. о 10:53:44, номер телефону, на який відправлено +380967549083.
Відповідно до копії платіжного доручення № 4641605 від 12.12.2019р. платником ТОВ Мілоан ініційовано переказ кредитних коштів за кредитним договором № 1539489 у сумі 10 000 грн 00 коп. на рахунок отримувача ОСОБА_1 електронним платіжним засобом якого є картка з № НОМЕР_1 .
У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ Мілоан за договором № 1539489 за період з 12.12.2019р. до 10.03.2020р. вбачається, що видача кредиту мала місце 12.12.2019р. у сумі 10 000 грн. Цієї ж дати відповідачеві нарахована комісія за надання кредиту - 2 000 грн, одноразово. Проценти нараховані у сумі 250 грн в день (2,50% в день від залишку суми кредиту) у період з 13.12.2019р. до 10.01.2020р. (30 днів), а потім у сумі 250 грн в день (2,50% в день від залишку суми кредиту) з 11.01.2020р. до 10.03.2020р. (саме у розмірі 250 грн. - додатково за 60 днів). У період з 11.01.2020р. до 04.02.2020р. позивачем відповідачеві також нараховані, як зазначено у розрахунку, проценти, у сумі 200 грн в день (2% від залишку суми заборгованості за кредитом), однак їх правова природа у розрахунку, яка б відповідала умовам кредитного договору щодо погодженої сторонами процентної ставки (п.п. 1.5.2, 1.6, 2.2.1-2.2.3) - не визначена. У ньому ж не міститься даних про нарахування штрафу/пені, які заявлені до стягнення. Дані про вчинення відповідачем платежів на погашення кредиту - не вбачаються.
27.03.2020р. між ТОВ Мілоан та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, у відповідності до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредиторові права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах боржників. Право вимоги - право грошової вимоги до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла або виникне на підставі укладених між кредитором та боржниками кредитних договорів. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовної заборгованості.
27.03.2020р. між сторонами договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників та проведено фінансування за цим же договором відступлення прав вимоги, про що також надано платіжну інструкцію № 17922 від 27.03.2020р. у сумі, що погоджена сторонами у п.7.1. договору відступлення права вимоги.
Згідно Витягу від 10.09.2025р. з Реєстру боржників до договору № 49-МЛ від 27.03.2020р., у ньому під порядковим № 1181 значиться боржник ОСОБА_1 , договір кредиту № 1539489, сума боргу на момент відступлення права вимоги 39 250 грн. 00 коп., з них: залишок заборгованості по кредиту 10 000 грн., залишок по відсоткам 22 250 грн. 00 коп., залишок комісії - 2 000 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам/ пені - 5 000 грн.
У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 1539489 виготовленої ТОВ ФК Кредит-Капітал станом на 14.04.2026р. вбачається, що заборгованість відповідача на кінець періоду становить 39 250 грн. 00 коп., з них: залишок заборгованості по кредиту 10 000 грн., залишок по відсоткам 22 250 грн. 00 коп., залишок комісії - 2 000 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам/ пені - 5 000 грн. Розрахунок цих складових - не наведений.
01.07.2025р. між Адвокатським об`єднанням Апологет та позивачем укладено договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги відповідно до якого (розд. 1 та 2) адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту, представляти його інтереси в судах загальної юрисдикції, надавати від його імені заяви, та інше. Порядок розрахунків визначаються додатком № 1 до договору. Детальна інформація про справу, обсяг послуг та їх ціна вказуються у Акті наданих послуг. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу - 8 000 грн, без ПДВ.
У Акті № Д/23406 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 14.04.2026р. сторонами підтверджено факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору № 0107 від 01.07.2025р: боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 1539489. Сума наданих послуг 8 000 грн.
Відповідно до Детального опису наданих послуг від 14.04.2026р. до договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги та Акту № Д/23406 виконавцем надано клієнту наступні послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 : усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції - 30хв., складання позовної заяви - 3 год. 30 хв., подання позовної заяви до суду - 1 шт. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідачки порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон № 675-VIII).
У п.п. 5, 6, 7, 12 ст. 3 Закону № 675-VIII, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону № 675-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин,- визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постанові № 1519/2-3635/11 від 21.01.2026 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі Дж. К. та інші проти Швеції зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри.
Стороною позивача доведено обставини укладення між відповідачем та ТОВ Мілоан кредитного договору та отримання ним грошових коштів згідно умов цього кредитного договору, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Як встановлено матеріалами справи 11.12.2019р. на сайті miloan.ua позичальником ОСОБА_1 створено Анкету-заяву на кредит № 1539489, в якій ним виявлено бажання на отримання кредиту у сумі 10 000 грн. 00 коп. та зазначено складові кредитної заборгованості, строк кредитування, дату повернення кредиту
Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
ТОВ Мілоан було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор S82183, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору від 11.12.2019р. № 1539489, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
При створенні Анкети - заяви використано канал залучення leadgid/19500/cp11. IP адреса з якої подано заяву - 46.211.141.226.
IP-адреса - це унікальний числовий ідентифікатор гаджета в мережі, потрібний для передання інформації між пристроями. IP-адресу має кожен комп`ютер, планшет, смартфон, підключений до інтернету. Вона може бути статичною (постійною, надається провайдером) та динамічною (змінюється щоразу при підключенні до інтернету).
Позивач вказав відому йому IP адресу відповідача, за якою було сформовано Анкету-заяву на отримання кредитних коштів.
При цьому відповідач у Анкеті-заяві зазначив свої персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, громадянство, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце реєстрації та місце фактичного проживання, номер мобільного телефону.
Кредитором за вказаними даними здійснена перевірка, верифікація за телефоном та прийнято рішення на отримання кредиту з відповідними умовами кредитування.
Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 розд. 6 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб сайті товариства miloan.ua. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, чи іншими засобами зв`язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Таким чином, Кредитний договір від 11.12.2019р. № 1539489, був підписаний позичальником з використанням електронного підпису, що підтверджується даними про його введення у електронній системі особи-кредитора, а відсутність відображення безпосередньо в тексті договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.
Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Доводи сторони відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, не заслуговують на увагу, оскільки за нормами Закону України Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.
Оскільки без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, то цей правочини відповідно до Закону України Про електронну комерцію вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Належних і допустимих доказів протилежного - стороною відповідача не надано.
Що спростовує заперечення сторони відповідача про не укладення договору мікрокредиту.
Частиною 6 ст. 95 ЦПК України, передбачено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Підстав для сумніву у змісті договору відповідачем не наведено, клопотання про витребування даного договору з обґрунтуванням підстав такого витребування відповідачем не заявлено. Отже, долучена копія договору є належним та достатнім доказом.
Слід також зазначити, що кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором.
У пункті 2.1 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника зареєстрованої ним для цієї мети в особистому кабінеті товариства.
На підтвердження обставини надання коштів кредиту відповідачу стороною позивача до матеріалів справи надано копію платіжного доручення № 4641605 від 12.12.2019р. згідно якого платником ТОВ Мілоан ініційовано переказ кредитних коштів за кредитним договором № 1539489 у сумі 10 000 грн 00 коп. на рахунок отримувача ОСОБА_1 електронним платіжним засобом якого є картка з № НОМЕР_1 .
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні № 2346-ІІІ передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до п. 62 Постанови Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України № 75 від 04.07.2018р. визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно п. 2 ст. 60 Закону України Про банки і банківську діяльність банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 ЗУ Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Тому такий доказ, як виписка з рахунку позичальника на підтвердження отримання кредитних коштів, позивач об`єктивно позбавлений можливості надати, оскільки не є емітентом банківських послуг, в розумінні Закону України Про банки і банківську діяльність, а тому не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами.
Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитним договором сторона відповідача не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема виписки з власного банківського рахунку, доступ до якої має як клієнт банку-емітента платіжної картки АТ КБ ПриватБанк, або довідки про відсутність такого рахунку з електронним платіжним засобом НОМЕР_1 на момент укладення договору та перерахування коштів, тощо.
Така процесуальна поведінка сторони відповідача не відповідає принципам добросовісності, відкритості та поваги до інших учасників процесу і суду. Вона не спрямована на сприяння суду у своєчасному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи й справедливому вирішенні спору, а свідчить про намагання уникнути виконання взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.
Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про доведеність факту укладення електронного кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, не належного виконання ним взятих не себе зобов`язань за кредитним договором щодо їх повернення у передбачені в договорах строки, як і нарахованих процентів та одноразової комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.
Щодо незгоди сторони відповідача з розміром нарахованих комісій, процентів, строком їх нарахування та розрахунком заборгованості, то слід зазначити таке.
За умовами кредитного договору № 1539489 (п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6) комісія за надання кредиту - 2 000 грн від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 7 500 грн, - нараховуються за ставкою 2,50% від суми фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та особливості їх нарахування визначені у п. 2.3.3 договору.
Згідно з п. 2.2.1 цього договору - позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у розмірах визначених п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору.
У п. 2.2.2 договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
При цьому, відповідно до п. 2.3.3 договору, сторонами погоджено автопролонгацію дії договору, - проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.
У розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ Мілоан за договором № 1539489 за період з 12.12.2019р. до 10.03.2020р. вбачається, що видача кредиту мала місце 12.12.2019р. у сумі 10 000 грн. Цієї ж дати відповідачеві нарахована комісія за надання кредиту - 2 000 грн, одноразово. Проценти нараховані у сумі 250 грн в день (2,50% в день від залишку суми кредиту) у період з 13.12.2019р. до 10.01.2020р. (30 днів), а потім у сумі 250 грн в день (2,50% в день від залишку суми кредиту) з 11.01.2020р. до 10.03.2020р. (у вказаному розмірі додатково за 60 днів). У період з 11.01.2020р. до 04.02.2020р. позивачем відповідачеві також нараховані,як зазначено у розрахунку, проценти, у сумі 200 грн в день (2% від залишку суми заборгованості за кредитом), однак їх правова природа у розрахунку, яка б відповідала умовам кредитного договору щодо погодженої сторонами процентної ставки (п.п. 1.5.2, 1.6, 2.2.1-2.2.3) - не визначена. У ньому ж не міститься даних про нарахування неустойки (штрафу та пені). Дані про вчинення відповідачем платежів на погашення кредиту - не вбачаються.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідач не здійснював платежів за договором, а тому за умовами підпункту 2.2.3 договору відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.
Тож, представник відповідача Соловйов Д.І., стверджуючи, що нарахування процентів відбувалося поза межами строку кредитування, встановленого у договорі, не врахував, що умовами цього ж договору передбачена автопролонгація у випадку неповернення кредитних коштів.
І саме недотримання позичальником умов договору щодо порядку та строків погашення заборгованості, призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у розділі 1 договору.
Отже, розмір нарахованих процентів відповідає укладеним умовам кредитного договору, а розрахунок заборгованості є відображення розрахунків відповідно до таких умов.
10.06.2017р. набув чинності Закон України Про споживче кредитування № 1734-VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України Про захист прав споживачів текст ст. 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування.
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів з набуттям чинності Закону України Про споживче кредитування залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про споживче кредитування загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).
Аналізуючи умови кредитного договору (п.п. 1.5.1, 2.2.1) суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту.
Посилання ж сторони відповідача на незаконність встановлення комісії за обслуговування кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки така сторонами у договорі не погоджена, до стягнення - не заявлена.
Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафів/пені у розмірі 5 000 грн, суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).
Позивачем не надано суду належного та обґрунтованого розрахунку штрафу/пені, із зазначенням періоду їх нарахування, підстав та способу визначення розміру, що унеможливлює перевірку заявленої до стягнення суми.
А в наданому до суду розрахунку заборгованості виготовленому ТОВ Мілоан за договором № 1539489 за період з 12.12.2019р. до 10.03.2020р. вбачається, що первісним кредитором відповідачу здійснювалося лише нарахування різного виду відсотків у сумі 250 грн в день та 200 грн в день. У цьому ж розрахунку не міститься даних про нарахування штрафу/пені заявлених до стягнення.
При цьому слід зауважити, що відповідальність у виді штрафу за прострочення (невиконання) грошового зобов`язання кредитним договором не передбачена взагалі.
Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020р. № 211 з 12.03.2020р. на всій території України було встановлено карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 27.06.2023 № 651.
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).
Відтак, оскільки товариством не надано розрахунку за який період нараховані заявлені до стягнення штрафи/пеня - то суд, також позбавлений можливості визначитися з наявність підстав для їх стягнення з огляду на вказані норми Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Також суд враховує, що відповідно до положень ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік. При цьому доказів дотримання позивачем строку позовної давності або заяв про його поновлення суду не надано.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.ст. 12, 13 ЦПК України).
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення штрафу/пені у розмірі 5 000 грн, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.
За такого, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VІ) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VІ).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід / Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги, Акт на підтвердження факту надання правової допомоги, та Детальний опис наданих послуг.
Представник відповідача вказував на те, що з огляду на малозначність справи, яка є типовою, витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, завищеними та не відповідають критеріям розумності.
Таким чином враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті на підтвердження факту надання правової допомоги, заперечення сторони відповідача щодо вказаного розміру витрат, обставини проведення розгляду справи у відсутність представника позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову на 87,26%, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. 00 коп.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 323 грн. 21 коп. (87,26%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором № 1539489 від 11.12.2019р., станом на 14.04.2026р., в сумі 34 250 (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., з них: 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22 250 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 2 000 (дві тисячі) грн. - прострочена комісія за надання кредиту.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованості за кредитним договором № 1539489 від 11.12.2019р., станом на 14.04.2026р., в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за штрафом/пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал судові витрати: витрати зі сплати судового збору в сумі 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн. 21 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 339 (триста тридцять дев`ять) грн. 19 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 03 серпня 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол
Судове рішення № 138681642, Врадіївський районний суд Миколаївської області було прийнято 28.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 474/467/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: