Рішення № 13868077, 09.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р. Справа № 57/205-09

вх. № 7068/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Мамалуй О.О.

суддя Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Брижань Ю.В., дов. №1922 від 01.09.09р.;

Представник 1 відповідача - Кот Т.В., дов. від 01.12.2009р.

Представник 2 відповідача - Святець І.В., дов. від 01.12.2009р.

Представник 3 відповідача - Скоркіна І.С. , дов. від 01.12.09р.

Третя особа - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

до 1) Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" м. Харків

2) Іноземного підприємства "Торговий Дім "ХЗШВ", м. Харків;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Іноземне підприємство „Малахіт” , м. Харків

3) Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

про стягнення 8971292,83 дол. США та 1345716,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство „Перший український міжнародний банк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (перший відповідач у справі); Іноземного підприємства "Торговий Дім "ХЗШВ", (другий відповідач у справі); Приватної фірми "Орнатус", (третій відповідач у справі), в який (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 27.05.2010 р. уточнень до позовної заяви) просить суд - стягнути на свою користь в солідарному порядку з Державного підприємства “ Харківський завод шампанських вин ” (першого відповідача у справі), Приватної фірми "Орнатус", (третій відповідач у справі); заборгованість за кредитним договором 7.5-87 від 30.05.2008 року, договором поруки № 7.5-87/П-1 від 30.05.2009 р., в загальному розмірі 8971292,83 долара США та 1345716,15 гривень, з яких відповідно: заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 8361300,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нараховану станом на 20.08.2009 р. в розмірі 609992,83 долара США; заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування ним, нараховану станом на 20.08.2009 року в розмірі 1345716,15 гривень, шляхом звернення стягнення на майно боржників, в тому числі на предмети застави, а саме: з ДП "Харківський завод шампанських вин" (першого відповідача у справі):

-майнові права за Контрактом № 80-К від 11.12.2008 р., укладеним між Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИНЭКСИМ» (Росія, м. Москва, Інститутський пров., 2/1, ідентифікаційний код 56709161) шляхом відступлення Позивачу права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНЭКСИМ» здійснення платежів за цим контрактом на користь Позивача;

-товари в обороті, що передані в заставу згідно Договору застави товарів в обороті № 7.5-87/ЗТ від 30.05.2008 року та знаходяться у складському приміщенні за адресою: м. Харків, вул, Лозівська, буд. 20, шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в poзмipi 13 844 040,26 гривень

-товари в переробці, що передані в заставу згідно Договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-1 від 10.07.2008 року, Договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-2 від 18.08.2008 року, договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-З від 29.08.2008 року та знаходяться у складському приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20, шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в poзмipi 12 122 946,85 гривень (дванадцять мільйонів сто двадцять дві тисяч1 дев'ятсот сорок шість гривень 85 копійок);

-з ІП «Торговий дім «ХЗШВ» (другого відповідача у справі) в загальному poзмipi 8361 300,00 доларів США, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме:

-товари в обороті, що передані в заставу згідно Договору застави товарів в обороті № 7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 року та знаходяться у складському приміщенні за адресою: м. Харків,вул. Плеханівська, 126, шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в розмірі 6500000,00 грн.

Також позивач просить всі судові витрати понесені позивачем по цій праві, віднести на рахунок відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням першим відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 7.5-87 від 30.05. 2008 року та додатковою угодою №1 від 13.08. 2008 року та додатковою угодою №2 від 29.01.2009 року до нього (надалі - кредитний договір ), за яким виконання зобов’язань першого відповідача забезпечені Договором поруки № 7.5-87/П-5 від 29.01.2009 року, який укладений між позивачем та другим відповідачем у справі; Договір поруки № 7.5-87/П-1 від 30.05.2008 р., укладений між позивачем та третім відповідачем у справі та Договором застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ- 4 від 29.01.2009 р., укладеного між позивачем та другим відповідачем.

У зв’язку з несплатою позичальником (першим відповідачем у справі) заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнення заборгованості позичальника за кредитом договором з урахуванням штрафних санкцій солідарно з відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 вересня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалами господарського суду від 21.09.2009 року, 23.11.2009 року, в зв’язку з невиконанням сторонами вимог ухвал щодо надання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

08 грудня 2009 року на запит ВГСУ (вих. № 3.3-04/ 5845/4187 від 24.11.2009 року) дану справу № 57/205-09 було направлено на адресу ВГСУ для подальшого скерування до ВСУ.

Ухвалою Верховного суду від 14 січня 2010 року відмовлено в порушені касаційного провадження з перегляду ухвали ВГСУ від 03.11.2009 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 26.04.2010 року для розгляду справи № 57/205-09 призначено колегію суддів.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 28.04.2010 року, 27.05.2010 року, 31.05.2010 року, 28.09.2010 року,07.10.2010 року, 19.10.2010 року, 27.10.10 року, 10.11.2010 року, 15.11.2010 року, 22.11.2010 року, 26.11.2010 року, 07.12.2010 року, 20.12.2010 року, 24.01. 2011 року, 02.02.2011 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні, призначеному на 08.02.2011 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 09.02.2011 року о 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Перший відповідач до суду відзив на позовну заяву не надав, але проти позову не заперечує, підтверджує факт отримання грошових коштів за кредитним договором та факт їх неповернення Позивачеві.

Другий та третій відповідачі проти позовних вимог заперечують в частині стягнення саме з них заборгованості за кредитним договором та зазначають, що договори, які були укладені ними в забезпечення виконання зобов’язань ДП «ХЗШВ» було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а отже вони є такими, що підлягають визнанню недійсними.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між ВАТ „Перший український міжнародний банк” (далі по тексту – банк, позивач у справі) та ДП «Харківський завод шампанських вин» ( далі – позичальник, перший відповідач у справі) укладено кредитний договір № 7.5-87 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого банк (позивач у справі) зобов'язався надати позичальнику (першому відповідачу у справі) кредит у розмірі 8 500 000,00 доларів США (вісім мільйонів п’ятсот тисяч доларів США 00 центів), а позичальник (перший відповідач у справі), в свою чергу, зобов'язався використати його за цільовим призначенням – поповнення обігових коштів та погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками виноматеріалів п. п. 2.1, 2.2, сплачувати плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії в межах щоденного ліміту кредитування, визначивши відповідний графік .

Пунктом 4.1 кредитного договору вставлено, що надання кредиту відбувається за цільовим призначенням, обумовленим цим договором, шляхом сплати із позичкового рахунку розрахункових документів позичальника або шляхом перерахування кредитних із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, з наступним виконанням розрахункових документів позичальника. Датою надання кредиту вважається дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника (п. 4.3).

Згідно з п. 6.1 договору кредиту сторони домовились, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 29.05.2009 року частинами та в строки, зазначені в погодженому сторонами договору графіку.

Пунктом 6.2 договору кредиту сторони договору погодили, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування буде мати місце будь-яка несплачена позичальником заборгованість за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту та сплати плати за кредит, тощо, незважаючи на інші положення кредитного договору, така заборгованість повинна бути сплачена позичальником банку одночасно з поверненням основної суми кредиту в строк, передбачений п. 6.1 цього договору.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що позичальник має право у будь-який час, без повідомлення банку, здійснювати погашення поточної заборгованості по основній сумі кредиту і отримувати кредит( або його частину) знов в межах діючого ліміту кредитної лінії, встановленого у відповідний період, встановлений кредитним договором, за умови настання всіх умов надання кредиту, передбачених кредитним договором.

Пунктами 7.1 – 7.4 договору кредиту передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 13,2% річних із розрахунку 360 днів на рік. У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених п. 10.3.6.1., 10.3.6.2., 10.3.6.3., 10.3.6.4., 10.3.6.5. цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, проценти за користування Кредитом збільшуються на 2 % проценти річних за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до моменту повного виконання зобов'язань. Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом. Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше одного банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

Пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що забезпечення боргових зобов’язань позичальника за кредитним договором є угоди про забезпечення, укладання яких передбачено умовами договору, інші угоди про забезпечення та інші забезпечення, що будуть укладені/виникнуть в майбутньому.

Згідно з пунктом 10.3.6 кредитного договору, позичальник зобов’язався передати в заставу банку, в забезпечення виконання боргових зобов’язань позичальника за кредитним договором, рухоме майно (сировину та виноматеріали), що набуваються (купуються) позичальником за рахунок кредитних коштів, наданих банком позичальнику за кредитним договором в сумі та строки погодженому сторонами у графіку.

Додатковою угодою №1 до кредитного договору, підписаною сторонами договору 13.08.2008 року, сторони внесли зміни до пункту 7.2 кредитного договору шляхом доповнення п. 7.2.6, згідно з яким, незважаючи на положення п.7.2.2 кредитного договору та невиконання позичальником у період з 10 серпня 2008 року по 18 серпня 2008 року зобов’язання, встановленого п.10.3.6.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом у період з 10 серпня 2008 року по 18 серпня 2008 року включно не збільшуються і будуть нараховуватися банком за ставкою, встановленою п. 7.2.1 кредитного договору. Даною додатковою угодою сторони договору погодили новий графік передачі в заставу банку рухомого майна. Пункт 10.3.6.1 кредитного договору доповнено реченням наступного змісту: «Дія цього підпункту призупиняється на період з 10 серпня 2008 року по 18 серпня 2008 року включно».

Додатковою угодою № 2 до кредитного договору сторони внесли зміни до п. 1.2 кредитного договору, встановивши, що кредит надається позичальнику у вигляді поновлювальної кредитної лінії в межах щоденного ліміту кредитування, визначивши відповідний графік. Так , з дня настання передбачених ст.. 3 цього договору умов по 26.02.2009 року щоденний ліміт кредитування становить 8500000,00 дол. США; з 27.02.2009 року по 29.03.2009 року – 8100000,00 дол. США; з 30.03.2009 р по 29.04.2009 року - 7700000,00 дол. США.; з 30.04.2009 р. по 28.05.2009 року – 7300000,00 грн.; з 29.05.2009 р. – 0 дол. США. Пунктом 6.1 кредитного договору встановили, що позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 29.05.2009 року; встановивши графік повернення кредиту: 27.02.2009 року позичальник зобов’язаний повернути 8100000,00 дол. США; 30.03.2009 року - 7700000,00 дол. США.; 30.04.2009 р.– 7300000,00 грн., а 29.05.2009 року – всю суму заборгованості по кредиту. Окрім того, змінено розмір процентної ставки за користування кредитом з 13,2 % до 17% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором:

- 29.01.2009 р. між позивачем та другим відповідачем укладено Договір поруки № 7.5-87/П-5 (далі за текстом - Договір поруки № 1) відповідно до умов якого, поручитель - ІП «Торговий дім ХЗШВ» (другий відповідач у справі) поручився перед кредитором за виконання боржником (першим відповідачем у справі) зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 7.5-87 від 30.05.2008 року, при цьому пунктом 2.2. договору поруки № 1 передбачено, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов’язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя (другого відповідача у справі), поручитель ( другий відповідач у справі) відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов’язанні.

- 30.05.2008 р. між позивачем та третім відповідачем (ПФ «Орнатус») був укладений Договір поруки № 7.5-87/П-1 (далі за текстом - Договір поруки № 2), відповідно до умов якого, поручитель - ПФ «Орнатус» ( третій відповідач у справі) поручився перед кредитором за виконання боржником (першим відповідачем у справі) зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 7.5-87 від 30.05.2008 року, при цьому пунктом 2.2. договору поруки № 2 передбачено, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов’язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя (другого відповідача у справі), поручитель ( другий відповідач у справі) відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов’язанні. Додатковою угодою до договору поруки № 1, підписаною сторонами договору 29.01.2009 року, в зв’язку з внесенням змін у графік повернення кредиту були внесені відповідні зміни в п. 2.1.1.1 договору поруки № 1;

- 29.01.2009 р. між позивачем та другим відповідачем був укладений Договір застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ- 4, відповідно до умов якого, застоводавець - ІП «Торговий дім «ХЗШВ» (другий відповідач у справі) забезпечив заставою виконання зобов’язання першого відповідача (ДП «Харківський завод шампанських вин) за кредитними договором № 7.5-87 від 30.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього. Предметом застави за цим договором застави є товари в обороті на загальну суму 6500007,20 грн.(п. 2.1 договору), що знаходяться у складському приміщенні за адресою: Україна, 61124, м. Харків, вул. Плеханівська, 126 .

Також між позивачем та першим відповідачем були укладені наступні договори:

- 29.01.2009 р. договір застави майнових прав № 7.5-87/ЗМП-6, згідно умовами якого першим відповідачем були передані в заставу майнові права – права вимагати від осіб, з якими укладені контракти ( ТОВ «ВИНЕКСИМ») та здійснення платежів на користь ДП «ХЗШВ» (першого відповідача у справі) за поставлені товари за контрактом № 80-К від 11.12.2008 року, оціночна вартість предмету застави за домовленістю сторін становила 389493000,00 грн. ;

- 30.05.2008 р. договір застави товарів в обороті № 7.5-87/ЗТ з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 року (далі за текстом – Договір застави № 2), відповідно до умов якого, застоводавець - ДП «Харківський завод шампанських вин» забезпечив заставою виконання зобов’язання першого відповідача (ДП «Харківський завод шампанських вин) за кредитними договором № 7.5-87 від 30.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього. Предметом застави за цим договором застави є готова продукція та виноматеріали на загальну суму 29811230,34 грн., що знаходяться у складському приміщені за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд.20;

- 10.07.2008 року договір застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-1 з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 р. (далі за текстом - Договір застави № 3), відповідно до умов якого, застоводавець - ДП «Харківський завод шампанських вин» ( перший відповідач у справі) забезпечив заставою виконання свого зобов’язання за кредитними договором № 7.5-87 від 30.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього. Предметом застави за цим договором застави є товари в переробці - виноматеріали на загальну суму 7046507,09 грн.(п. 2.1 договору), що знаходяться у складському приміщені за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд.20;

- 18.08.2008 року договір застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-2 з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 р. (далі за текстом - Договір застави № 4), відповідно до умов якого, застоводавець - ДП «Харківський завод шампанських вин» забезпечив заставою виконання свого зобов’язання за кредитними договором № 7.5-87 від 30.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього. Предметом застави за цим договором застави є товари в переробці - виноматеріали на загальну суму 2996527,39 грн.(п. 2.1 договору), що знаходяться у складському приміщені за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд.20;

- 29.08.2008 року Договір застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ- З з додатковою угодою № І до нього від 29.01.2009 р. (далі разом за текстом - Договір застави 5), відповідно до умов якого, застоводавець - ДП «Харківський завод шампанських вин» забезпечив заставою виконання свого зобов’язання за кредитними договором № 7.5-87 від 30.05.2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього. Предметом застави за цим договором застави є товари в переробці - виноматеріали на загальну суму 2965017,64 грн.(п. 2.1 договору), що знаходяться у складському приміщені за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд.20.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання за кредитним договором – надав у строк, встановлений договором, кредитні кошти у розмірі 8500000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 1010138307 від 30.05.2008 року, № 1010138319 від 01.07.2008 року, № 1010138322 від 04.07.2009 року, № 1010138326 від 05.08.2008 року, № 1010138332 від 29.08.2008 року.

Проте, позичальник, в порушення умов редитного договору, в строки, передбаченими договором, кредит не повернув, відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції не сплатив.

- В зв’язку з чим позивач, 24.06.2009 року направив на адресу першого та другого відповідачів вимоги про повернення до 29.05.2009 року кредиту вих. № Д1/226и та Д1/227и та вніс відповідний запис до реєстру відомостей про звернення на предмет забезпечувального обтяження запис про звернення стягнення на предмет застави;

- В зв’язку з невиконанням першим відповідачем зобов’язань у визначений кредитним договором строк, позивач 03.06.2009 року направив на адресу другого відповідача вимогу вих. № Ді/196и від 01.06.2009 року в строк до 09.06.2009 року виконати зобов’язання, що забезпечене порукою у повному обсязі;

- В зв’язку з невиконанням першим відповідачем зобов’язань у визначений кредитом строк, позивач 03.06.2009 року направив на адресу третього відповідача вимогу вих. № Ді/195и від 01.06.2009 року в строк до 09.06.2009 року виконати зобов’язання, що забезпечене порукою у повному обсязі, проте зазначені вимоги залишились без відповіді, відповідачі заборгованості не сплатили, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 7 кредитного договору встановлені наступні умови нарахування і сплати відсотків:

- відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 13,2% річних із розрахунку 360 днів на рік (пункт 7.2.1 кредитного договору);

- у випадках невиконання чи неналежного виконання з будь - яких підстав зобов’язань, встановлених п.п.10.3.6.1-10.3.6.7 кредитного договору, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2% відсотків річних за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання зобов’язань і будуть нараховуватись за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли банк визначить, що зазначені зобов’язання виконані належним чином (п.7.2.2 кредитного договору);

- нараховані відсотки сплачуються позичальником (першим відповідачем у справі) щомісячно не пізніше першого банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (пункт 7.2.5 кредитного договору)

- пунктом 7.2.4 кредитного договору встановлено, що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Додатковою угодою № 2 до кредитного договору було змінено розмір процентної ставки за користування кредитом з 13,2 % до 17% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник – ДП «ХЗШВ»( перший відповідач у справі), в порушення домовленості сторін, кредит не повернув, відсотки за користування ними не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За розрахунком позивача, станом на 08.07.20010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором (позивачем у справі) складає 8971292,83 доларів США та 1345716,15 гривень, з яких відповідно: заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 8361300,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нараховану станом на 20.08.2009 р. в розмірі 609992,83 доларів США.

Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник за кредитним договором – ДП «ХЗШВ»( перший відповідач у справі) визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позичальник та відповідачі не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по неповернутої суми кредиту та відсоткам за користування ним по кредитному договору та додаткових угод до нього та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем заборгованості по кредиту в розмірі 8361300,00 доларів США, 609992,83 доларів США - заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.1 договору кредиту встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. При цьому, нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов’язання на весь час прострочення.

Відповідно до п.9.6 кредитного договору, пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором пеня та інші штрафні санкції розраховуються банком у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 20.08.2009 року становить 1345715,15 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у сумі 1345715,15 грн. ( розрахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства перевірено судом).

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Разом з тим, колегія суддів господарського суду зазначає, що приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, метою договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язання, є залучення додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.

Частина перша статті 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

До відносини, які випливають з договору застави, застосовується положення Закону України "Про заставу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов’язання, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень частини 3 статті 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.

В свою чергу, статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною ч. 2 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано

Згідно ч. 2 статті 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містить стаття 19, стаття 20 Закону України «Про заставу».

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні за змістом положення закріплені в статті 20 Закону України «Про заставу» та п.6.2 договорів застави.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет застави є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до умов договорів застави (п.1.4.1), за рахунок предметів застави забезпечується виконання всіх зобов’язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов’язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована статтею 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.

Як було встановлено колегією суддів та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що загальна сума боргу позичальника перед кредитором складає 8971292,83 доларів США та 1345716,15 гривень, з яких 8361300,00 доларів США за основною сумою кредиту, 609992,83 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1345716,15 гривень – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Беручи до уваги факт невиконання позичальником умов кредитного договору та враховуючи положення договорів застави, укладених між банком (позивачем у справі) та безпосередньо позичальником (першим відповідачем у справі), зокрема, п.п.1.4.1., 6.1., 6.2, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмети застави за договорами застави:

- на майнові права за договором застави майнових прав № 7.5-87/ЗМП-6 від 29.01.2009 р.,

- на готову продукцію та виноматеріали за договором застави товарів в обороті № 7.5-87/ЗТ від 30.05.2008 р. з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 року ;

- на товари в переробці - виноматеріали за договором застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-1 з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 р.;

- на товари в переробці - виноматеріали за договором застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-2 від 18.08.2008 року з додатковою угодою № 1 до нього від 29.01.2009 р.;

- на товари в переробці - виноматеріали за договором застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ- З від 29.08.2008 року з додатковою угодою № І до нього від 29.01.2009 р.

є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду;реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором; реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Статтею 23 Закону України «Про заставу» встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави проводиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо способів реалізації предметів застави - шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права та шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предметів застави за оціночною вартістю, встановлену в договорах застави.

Стосовно стягнення заборгованості з Приватної фірми « Орнатус» (третього відповідача у справі) за договором поруки № 7.5- 87/П-1 від 30.05.2008р. суд зазначає наступне.

У відповідності до рішення власника Приватної фірми «Орнатус» від 20.05.2008 р., директору ПФ «Орнатус» були надані повноваження стосовно укладання договору поруки в забезпечення виконання зобов’язань ДП «ХЗШВ» (першого відповідача у справі) по кредитному договору в повному об’ємі: в сумі 8 500 000,0 доларів США, строком на 364 дня, по ставці 14% річних.

Пунктом 2.2.1.4. Договору поруки передбачено відповідальність поручителя за нецільове використання кредитних коштів позичальником. Таким чином обов’язковою умовою настання відповідальності поручителя перед кредитором є попереднє узгодження позичальником з поручителем напрямків використання отриманих у кредит грошових коштів. Доказів такого узгодження до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з тексту договору поруки № 7.5- 87/П-1 від 30.05.2008р., укладаючи договір поруки, директор Приватної фірми «Орнатус» діяв на підставі Статуту та рішення власника підприємства від 20.05.2008р.

Як вбачається з рішення власника Приватної фірми «Орнатус» від 20.05.2008р. (аркуш справи 89, том 2), власник доручив директору ПФ «Орнатус» укласти договір поруки з позивачем в забезпечення виконання першим відповідачем зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме в сумі 8500000 доларів США строком на 364 дні за ставкою 14% річних зі сплатою усіх інших, узгоджених з позивачем комісій та платежів.

Між тим, як свідчить текст договору поруки № 7.5- 87/П-1 від 30.05.2008р. (п.2.1.1.2), розмір відсотків в ньому (як і в кредитному договорі) зазначений, як 13,2% річних. Власник Приватної фірми «Орнатус» не доручав директору Приватної фірми «Орнатус» укладати договір поруки на таких умовах. Отже, директор, укладаючи його, діяв не вповноважено і тому - неправомірно.

Пунктом 2.2. Договору поруки № 7.5- 87/П-1 від 30.05.2008р. передбачено, що у разі внесення змін до кредитного договору, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності Поручителя, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання в розрізі таких змін за умови, якщо Поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов’язанні.

До матеріалів справи не надано доказів того, що на укладання додаткової угоди № 1 від 29.01.2009р. до договору поруки № 7.5-87/П-1 від 30.05.2008 року рішення засновника Приватної фірми «Орнатус» надавалось, та третім відповідачем у справі заперечується існування даного рішення, суд приходить до висновку стосовно укладання даної угоди директором Приватної фірми «Орнатус» з перевищенням повноважень. Крім того в п.1.2. Додаткової угоди зазначається, що зміни щодо збільшення розміру річних з 13,2 % до 17% вносяться до Договору застави, а не до договору поруки.

З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що між позивачем та третім відповідачем не укладалось ніяких договорів застави, а тому і зміни до нього не могли вноситись.

Частиною 1 статті 93 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільні права та обов’язки та здійснює їх через свої органи, які діють у відповідності з установчими документами і законом.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Матеріалами справи не підтверджено факту схвалення ПФ «Орнатус» договору поруки № 7.5-87/П-1 від 30.05.2008 року та додаткової угоди № 1 від 29.01.2009р. (в контексті вищезазначених положень ст. 241 ЦК України), отже, цей договір та угода, укладені директором третього Відповідача без належних повноважень не створюють правових наслідків для юридичної особи - Приватної фірми «Орнатус».

Стосовно стягнення заборгованості з другого відповідача у справі за кредитним договором суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Разом з цим, за приписами статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організації, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства.

Як вбачається з тексту договору поруки № 7.5-87/п-5 від 29.01.2009 р., укладаючи договір поруки громадянин Каранда О.Г. (директор другого відповідача), що діяв на підставі Статуту та рішення засновника від 15.01.2009 року.

Пунктом 5.6. Статуту Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» передбачено, що до повноважень директора відноситься прийняття рішень щодо укладання господарських і цивільно-правових договорів на суму, що на момент укладання угоди не перевищує 1 000 000,0 грн.

Аналізуючи договір поруки, суд зазначає, що у відповідності до п.1.1. Договору поруки № 7.5.-87/П-5 від 29.01.2009 р. другий відповідач поручився перед кредитором за виконання зобов’язань, що виникають з кредитного договору № 7.5-87 від 30.05.2008 року. В договорі зазначено, що укладаючи його, директор другого відповідача діяв на підставі Статуту та рішення власника підприємства від 15.01.2009 р.

Між тим, а ні рішення власника другим відповідачем, а ні інших доказів належного уповноваження власником підприємства директора Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» ( другого відповідача у справі) на укладання вищезазначеного договору поруки (сума зобов’язань за яким значно перевищує суму, зазначену в пункті 5.6. Статуту другого відповідача у справі – до матеріалів справи не надано. Отже, директор другого відповідача, укладаючи його, діяв не вповноважено і тому - неправомірно.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Матеріалами справи не підтверджено факту схвалення Іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ» договору поруки № 7.5.-87/П-5 від 29.01.2009 року (в контексті вищезазначених положень ст. 241 ЦК України), отже, цей договір, укладений директором другого відповідача без належних повноважень, не створюють правових наслідків для юридичної особи – іноземного підприємства «Торговий дім ХЗШВ».

Аналізуючи Договір застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 р., укладений між Позивачем та другим Відповідачем, суд зазначає, що в ньому зазначено, що укладаючи договір застави громадянин Каранда О.Г. (директор другого відповідача) діяв на підставі Статуту та рішення засновника від 15.01.2009р.

Пунктом 5.6. Статуту Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» передбачено, що до повноважень директора відноситься прийняття рішень, щодо укладання господарських і цивільно-правових договорів на суму, що на момент укладання угоди не перевищує 1 000 000,0 грн. Між тим, предметом застави за Договором застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 р., є майно загальною вартістю 6500007,20 грн.

Суд вважає необхідним зауважити, що у відповідності до статті 1. Договору поруки, другий відповідач поручився перед кредитором за виконання зобов’язань, що виникають з кредитного договору № 7.5-87 від 30.05.2008р.

Між тим, а ні рішення власника другого відповідача, а ні інших доказів належного уповноваження власником підприємства директора Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ» - (другого відповідача у справі) на укладення вищезазначеного договору застави (сума зобов’язань за яким значно перевищує суму, зазначену в пункті 5.6. Статуту другого відповідача – до матеріалів справи не надано. Отже, директор другого відповідача, укладаючи його, діяв не вповноважено і тому - неправомірно.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Матеріалами справи не підтверджено факту схвалення Іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ» Договору застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 року, (в контексті вищезазначених положень ст. 241 ЦК України), отже, цей договір, укладений директором другого відповідача без належних повноважень не створюють правових наслідків для юридичної особи – іноземного підприємства «Торговий дім ХЗШВ».

За таких підстав, враховуючи той факт, що Договір поруки № 7.5-87/П-5 від 29.01.2009 р., Договір поруки № 7.5-87/П-1 від 30.05.2008 р. та Договір застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 р. не створюють правових наслідків для Приватної фірми «Орнатус» та Іноземного підприємства «Торговий дім ХЗШВ», позовні вимоги що випливають з умов вказаних договорів задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також зазначає, що зі змісту договору поруки № 7.5-87/п-5 від 29.01.2009 року, укладеного між кредитором (позивачем у справі) та заставодавцем (другим відповідачем у справі) вбачається, що порукою за цим договором забезпечується виконання зобов’язань боржника (першого відповідача у справі) перед кредитором (банком), що випливають з кредитного договору, а саме, повернення кредиту в розмірі 8500000,00 грн. не пізніше 29.05.2009 року, без зазначення відсотків та штрафних санцій.

В додатковій угоді № 7.5- 87П-1 від 30.05.2008р., укладеної між позивачем та Приватною фірмою « Орнатус » ( третім відповідачем у справі) зазначено: п.1.2. У п.2.1.2.2. Договору застави слова та цифри та знаки « в розмірі 13,2 % річних» замінити на слова, цифри та знаки « в розмірі 17% річних».

Умовами вищезазначених договорів поруки передбачено обов’язковість письмового погодження з поручителем змін до договору, у разі внесення змін до кредитного договору, з якого випливає зобов’язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, тільки в цьому разі поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання в розрізі таких змін.

Статтею 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, інших додаткових угод до зазначених договорів поруки, згідно з якими були письмово погоджені з поручителями (другим та третім відповідачами у справі) збільшення обсягу відповідальності поручителя, у зв’язку з внесенням змін до кредитного договору, з якого випливає зобов’язання, позивачем суду не надано, а отже в силу ст. 559 Цивільного кодексу України договори поруки № 7.5-87/п-5 від 29.01.2009 року та № 7.5- 87П-1 від 30.05.2008р., є припиненими.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що договори поруки та застави, які були укладені з метою забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань між позивачем , другим та третім відповідачами, укладені без самого боржника. Колегія суддів зазначає, що природа поруки та застави полягають у поєднанні волі боржника і поручителя ( або заставодавця) відповідати спільно, а тому порука (застава) за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя ( або заставодавця). Договори поруки та застави, що були укладені між кредитором (банком, позивачем у справі) та другим та третім відповідачами суперечать поняттю договору (ст.626 Цивільного кодексу України), як домовленості двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договори поруки та застави встановлюють права та обов’язки, у тому числі для боржника (солідарна відповідальність), який не є стороною договору, у зв’язку з чим неможливо до стягнення боргу з другим та третім відповідачами солідарно з боржником. (Колегія суддів враховує, що аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВГСУ у справі № 57/59-09)

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на першого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст..1-2,19-23-Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за Кредитним договором 7.5-87 від 30.05.2008 р.:

з Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» (місцезнаходження: 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ: 30590422), Приватної фірми «ОРНАТУС» (місцезнаходження: 61125, м. Харків, вул. Малом'ясницька, буд. 9/1, код ЄДРПОУ: 24136224) в загальному poзміpi 8 971292,83 доларів США 83 цента та 1 345 716,15 (один мільйон триста сорок п'ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 15 копійок, з яких відповідно: заборгованість за основною сумою кредиту в poзмipi 8 361 300,00 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом, нараховану станом на 20.08.2009 р. в poзмipi 609 992,83 доларів США; заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, нараховану станом на 20.08.2009 року в розмірі 1 345 716,15 гривень, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме:

-майнові права за Контрактом № 80-К від 11.12.2008 р., укладеним між Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИНЭКСИМ» (Росія, м. Москва, 1нститутський пров., 2/1, ідентифікаційний код 56709161) шляхом відступлення Позивачу права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНЭКСИМ» здійснення платежів за цим контрактом на користь позивача;

-товари в обороті, що передані в заставу згідно Договору застави товарів в обороті № 7.5-87/ЗТ від 30.05.2008 року та знаходяться у складському приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20, шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в poзмipi 13 844 040,26гривень;

-товари в переробці, що передані в заставу згідно Договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-1 від 10.07.2008 року, Договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-2 від 18.08.2008 року, Договору застави товарів в переробці № 7.5-87/ЗТ-З від 29.08.2008 року та знаходяться у складському приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, буд. 20, шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною в poзмipi 12 122 946,85 гривень;

Стягнути на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, код ЄДРПОУ 14282829) з державного підприємства “Харківський завод шампанських вин” (м. Харків, вул. Лозівська, 20, код ЄДРПОУ 30590422) витрати по сплаті державного мита у сумі 3173, 73 доларів США та 476, 85 грн. ; 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Мамалуй О.О.

суддя Рильова В.В.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2011 року

справа № 57/205-09