Рішення № 138680055, 03.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1506/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/1506/26

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГРО ТРЕЙД» (40021, місто Суми, вулиця 20 років Перемоги, будинок 1/1; код ЄДРПОУ: 41185784)

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬТАРІС ЛТД» (61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 54-А, офіс 118; код ЄДРПОУ: 41668794),

про стягнення суми основного боргу за надані послуги перевезення у розмірі 110 058,00 грн, 3% річних у розмірі 3120,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГРО ТРЕЙД», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1506/26 від 04.05.2026) до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬТАРІС ЛТД», про стягнення коштів у загальному розмірі 119 482,12 грн, з них: сума основного боргу за надані послуги перевезення у розмірі 110 058,00 грн, 3% річних у розмірі 3120,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн.

Підставою позову визначено, зокрема, договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023, заявка на перевезення вантажу №АЛ000002758 від 27.08.2024 року.

Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 2662,40 грн та позивач заявляє попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

06.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГРО ТРЕЙД» (вх. № 1506/26 від 04.05.2026) залишено без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Господарського суду Харківської області: - документа, що підтверджує наявність у позивача банківського рахунку НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк»; - відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; - скану належної якості договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023, що дозволяє належним чином ідентифікувати зміст документа.

18.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГРО ТРЕЙД» (вх. № 1506/26 від 04.05.2026) та відкрито провадження у справі № 922/1506/26. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний Суд» та доставлено 18.05.2026 о 17:34.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно із абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 у справі № 922/1506/26 направлена судом до зазначеного реєстру 18.05.2026 та оприлюднена 20.05.2026 року.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено до електронного кабінету системи «Електронний Суд», а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 03.06.2026 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи, з урахуванням відпустки судді.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, 21.08.2023 року ТОВ «ЛОГРО ТРЕЙД» (Виконавець, Позивач) було підготовлено, підписано директором Позивача та скріплено печаткою Позивача проєкт Договору №ВМ21/08/23.1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі Договір), який Позивач направив ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» (Експедитор, Відповідач) для підписання та повернення Позивачу одного з підписаних Сторонами екземплярів.

Відповідач підписаного зі свого боку оригіналу Договору Позивачу не повернув ані до моменту здійснення перевезення, ані після його завершення.

Незважаючи на відсутність підпису Відповідача на тексті Договору, Сторонами було вчинено сукупність юридично значущих дій, які свідчать про фактичне виникнення між ними договірних відносин з організації та здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу.

27.08.2024 року Сторони склали, підписали та скріпили печатками своїх підприємств Заявку на перевезення вантажу №АЛ000002758 за маршрутом: пункт завантаження Juodeikiu k., 89467 Мажейкяйський р-н, Литва (термінал AB «ORLEN Lietuva»); пункт розвантаження м. Шпола, Черкаська область, Україна. Заявка містить усі істотні умови перевезення: найменування вантажу (дизельне паливо), вагу та об`єм, тип і державні номери транспортних засобів (MAN, AE2256TC / напівпричіп AE9102XF), дані водія, дату завантаження, нормативний час на навантажувально-розвантажувальні роботи, прикордонний перехід, дату доставки, суму та форму розрахунку 110 058,00 грн.

Заявка на її першій сторінці прямо вказує: «до Договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21 серпня 2023». Підписавши Заявку зі свого боку та скріпивши її печаткою, Відповідач погодився із загальними умовами Договору, до якого Заявка прямо відсилає, та водночас узгодив з Позивачем конкретні умови саме цього перевезення.

Як вказано у позові, перевезення фактично здійснено автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом, державний номер НОМЕР_3 , водієм ОСОБА_1 у період з 29.08.2024 р. по 03.09.2024 р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №ORC146620 від 29.08.2024 р. з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу 03.09.2024 року.

03.09.2024 року Відповідач власноруч підписаним та скріпленим власною печаткою листом повідомив Позивача, що при оформленні товаротранспортних документів, а саме у CMR №ORC146620 від 29.08.2024 р., була допущена технічна помилка у графі 3 (місце доставки товару), та просив у подальшому вважати правильними дані: «LLC Trading Fuel Company Uzhhorod, м. Шпола, Черкаська обл.». Цей лист складений на бланку ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД», містить пряме посилання на CMR за виконаним перевезенням і свідчить про повне визнання Відповідачем факту здійсненого Позивачем перевезення в інтересах Відповідача.

03.09.2024 року між Сторонами в електронній системі документообігу M.E.DOC був складений та накладеними кваліфікованими електронними підписами підписаний обома Сторонами Акт надання послуг №632, у якому Сторони засвідчили, що Виконавцем (Позивачем) надано, а Експедитором (Відповідачем) прийнято міжнародні транспортні послуги за маршрутом Литва Польща Україна на загальну вартість 110 058,00 грн без ПДВ. В Акті прямо зазначено: «Сторони претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мають». Підписаний обома Сторонами в електронній формі Акт відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» має таку саму юридичну силу, як і паперовий документ із власноручним підписом.

У тексті Акту Сторонами зазначено: Договір №ВМ21/08/23.01 від 21.08.2023, Заявку на перевезення вантажу №АЛ000002758 від 27.08.2024, Рахунок на оплату №651 від 03 вересня 2024. Підписанням Акту з посиланням на Договір Відповідач визнав застосування умов Договору до правовідносин Сторін.

Як стверджує позивач, попри відсутність підпису Відповідача безпосередньо на тексті Договору, Сторонами в письмовій формі було узгоджено всі істотні умови надання послуг з міжнародного перевезення вантажу та підтверджено факт його належного виконання.

22.10.2024 Позивач направив Відповідачу через оператора поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта» комплект первинних документів за виконаним перевезенням, у тому числі підписаний Позивачем оригінал Договору №ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 для його підписання Відповідачем та повернення Позивачу. Зазначене підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №59001243868470 від 22.10.2024 (відправник ТОВ «ЛОГРО ТРЕЙД», одержувач ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» в особі директора Бондаренко Катерини, м. Кременчук, відділення №20, Полтавська обл.). Підписаного зі свого боку оригіналу Договору Відповідач Позивачу не повернув. 01.05.2025 Позивач повторно направив Відповідачу за адресою його місцезнаходження (61153, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 54-А, оф. 118) цінним листом з описом вкладення оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (поштове відправлення №4234200198013) такі документи: Договір №ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 р. (у 2-х екземплярах, підписаних Позивачем); Заявку на перевезення вантажу №АЛ000002758 від 27.08.2024 р. (у 2-х екземплярах); Акт надання послуг №632 від 03 вересня 2024 р. (у 2-х екземплярах); CMR №ORC146620; Рахунок на оплату №651 від 03 вересня 2024 р. з Додатком; Довідку про транспортні витрати №651 від 03.09.2024 р.; Лист щодо зміни банківських реквізитів ТОВ «ЛОГРО ТРЕЙД» від 04.12.2024 р.; копію виписки з ЄДРПОУ та копію витягу платника ПДВ щодо ТОВ «ЛОГРО ТРЕЙД». Зазначене підтверджується фіскальними чеками №4 та №5 від 01.05.2025 р. і описом вкладення у цінний лист. Згідно з рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення (форма Ф.119), поштове відправлення №4234200198013 вручене Відповідачу 09.05.2025, що підтверджується підписом одержувача та відбитком печатки відділення поштового зв`язку.

Як зазначено у позові, незважаючи на отримання документів, Відповідач і після 09.05.2025 не повернув Позивачу підписаного зі свого боку оригіналу Договору №ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 та інших підписаних документів. Поведінка Відповідача фактичне отримання вантажу, скерування Позивачу листа від 03.09.2024 з посиланням на CMR за виконаним перевезенням, підписання в M.E.DOC Акту надання послуг №632 від 03.09.2024, за одночасного ухилення від підписання та повернення оригіналу Договору, спрямована на створення штучних перешкод у реалізації Позивачем права на отримання плати за надані послуги.

Станом на дату подання даної позовної заяви оплата за надані послуги перевезення Відповідачем не здійснена. Заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 110 058,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3120,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли з приводу перевезення вантажу автомобільним транспортом, що регулюється главою 64 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

До матеріалів справи позивачем надано договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року, що підписаний з боку лише виконавця.

При цьому, до матеріалів справи надані: заявка на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024 до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року, що підписана з боку відповідача; акт наданих послуг № 632 від 03.09.2024 року, що підписаний з боку відповідача та містить посилання на договір № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року, вищезазначену заявку на перевезення, а також рахунок на оплату № 651 від 03.09.2024 року; рахунок на оплату № 651 від 03.09.2024 року, що підписаний з боку відповідача, та містить посилання на договір № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року та заявку на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024.

Тобто, хоча договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року не був підписаний з боку відповідача, однак сукупність юридично значимих дій, а саме підписання заявки на перевезення, акта наданих послуг та рахунку, що містять посилання на відповідний договір, вказують на договірний характер відносин між сторонами.

Крім того, позивачем надано до суду докази скерування цінним листом з описом вкладеного на адресу відповідача засобами АТ «Укрпошта» договору № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року в 2-х екземплярах, що вручено відповідачу 09.05.2025 року. Позивач стверджує, а відповідачем в порядку змагальності сторін не доведено іншого, що договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року так і не був підписаний з боку відповідача.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних цивільного законодавства є добросовісність.

Згідно із ч. 1-3 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Системний аналіз наведених норм у сукупності, а також надані до суду документи дають підстави для висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини з перевезення вантажу, незважаючи на відсутність підпису відповідача на тексті договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року. Підписання відповідачем заявки на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024, акта наданих послуг № 632 від 03.09.2024 та рахунку на оплату № 651 від 03.09.2024, кожен з яких містить пряме посилання на вказаний договір, є конклюдентними діями, що засвідчують волевиявлення відповідача на встановлення договірних відносин саме на умовах цього договору та фактичне прийняття ним виконання. Сама лише відсутність підпису відповідача на примірнику договору за наявності підписаних ним документів на виконання цього ж договору не спростовує факту виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин і не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Поведінка відповідача який, з одного боку, підписав заявку, акт наданих послуг та рахунок з посиланням на договір і прийняв надані послуги, а з іншого не підписує договір, на виконання якого ним же самим підписано ряд документів, суперечить принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), за якою сторона не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, на яку розумно покладалася інша сторона.

Окремо суд враховує, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про заперечення ним факту укладення договору або непогодження з його умовами. Зокрема, відповідачем не надано доказів направлення на адресу позивача будь-яких листів, претензій чи заперечень щодо підписання договору № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року, як і доказів існування між сторонами розбіжностей чи спору стосовно його умов. Навпаки, як вбачається із наданих позивачем доказів, протягом усього періоду виконання відповідач послідовно вчиняв дії, спрямовані на реалізацію договірних відносин, підписував заявку, акт наданих послуг та рахунок з посиланням на вказаний договір, а позивач правомірно розраховував, що між сторонами склалися договірні відносини на підставі договору № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року.

Всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України щодо змагальності сторін та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту наявності між сторонами договірних зобов`язань.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність факту наявності між сторонами договірних правовідносин з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

В матеріалах справи наявна заявка на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024, підписана з обох сторін в електронному вигляді, що не заперечується відповідачем. У відповідності до цієї заявки сторони узгодили істотні умови перевезення: вантаж дизель, вага 31 куб/м3, тип автомобіля, дата завантаження 28.08.2024, адреса завантаження - Литва, адреса розвантаження Україна, м. Шпола, вартість 110 058,00 грн, дата доставки 03.09.2024, автомобіль MAN (д.н.з. НОМЕР_4 , АЕ9102XF), ПІБ водія Дубовський Роман.

Також, до матеріалів справи представлено CMR-накладну № ORC146620. Відповідач підтвердив про обізнаність існування відповідної CMR-накладної шляхом складення листа за підписом самого відповідача (т. 1 а.с. 25).

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаних з обох сторін акт наданих послуг № 632 від 03.09.2024 року. З цього акта вбачається, що позивачем були надані наступні послуги у відповідності до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВМ21/08/23.1 від 21.08.2023 року, а саме: 1) міжнародні транспортні послуги (Литва, Mazeikiu g.75 Juodeikiu k., Mazeikiu r., 89453, Lithuania - м/п Дорогуськ (Польща) - Яготин (Україна), Дубовицький Роман Станіславович, НОМЕР_5 , MAN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , CMR №ORC146620 від 29.08.2024 у розмірі 70000,00 грн; 2) міжнародні транспортні послуги (м/п Дорогуськ (Польща) - Яготин (Україна) - Україна, Черкаська обл., м. Шпола) Дубовицький Роман Станіславович, НОМЕР_5 , MAN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , CMR №ORC146620 від 29.08.2024 на суму 40 058,00 грн, а всього у розмірі 110 058,00 грн. Обсяг наданих послуг співпадає із обсягом послуг, що був замовлений у відповідності до заявки на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024. Має місце і співпадіння ПІБ водія та транспортного засобу, що зазначений у заявці, CMR та акті наданих послуг.

Позивачем наданий до суду підписаний з боку як відповідача, так і позивача рахунок № 651 від 03.09.2024 року на суму 110 058,00 грн за договором.

Підсумовуючи наведене, суд встановив, що сукупність наявних у справі доказів, а саме: підписана сторонами заявка на перевезення вантажу № АЛ000002758 від 27.08.2024, CMR-накладна № ORC146620, обізнаність із якою відповідач підтвердив власним листом, підписаний обома сторонами акт наданих послуг № 632 від 03.09.2024 та підписаний сторонами рахунок на оплату № 651 від 03.09.2024 у їх взаємному зв`язку та логічній послідовності беззаперечно підтверджує факт належного та повного надання позивачем замовлених послуг на загальну суму 110 058,00 грн.

При цьому суд враховує, що зміст наданих послуг, відображений в акті наданих послуг № 632 від 03.09.2024, повністю узгоджується з умовами, погодженими сторонами в заявці на перевезення № АЛ000002758 від 27.08.2024, та підтверджується CMR-накладною № ORC146620, зокрема щодо маршруту перевезення, вартості послуг, особи водія та транспортного засобу. Така узгодженість і несуперечливість доказів між собою у розумінні статті 86 ГПК України свідчить про їх достовірність та достатність.

Факт надання послуг прийнято відповідачем без зауважень та заперечень щодо їх обсягу, якості чи вартості, що підтверджується підписанням ним без застережень акта наданих послуг та рахунку на оплату.

Відповідач, реалізуючи надані йому процесуальним законом права, у порядку статей 13, 74 ГПК України не спростував наведених позивачем обставин і не надав суду жодних доказів на підтвердження протилежного, зокрема доказів неналежного надання послуг, наявності між сторонами спору щодо їх вартості або відсутності між сторонами договірних зобов`язань. Так само відповідачем не надано суду й доказів сплати вартості наданих послуг повністю або частково у розмірі, визначеному актом наданих послуг № 632 від 03.09.2024 та рахунком на оплату № 651 від 03.09.2024.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

За таких обставин, з огляду на доведеність факту надання позивачем послуг, прийняття їх відповідачем та відсутність доказів оплати, суд дійшов висновку про наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг у розмірі 110 058,00 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3120,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі №910/18557/20, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у розмірі 3120,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬТАРІС ЛТД» (61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 54-А, офіс 118; код ЄДРПОУ: 41668794) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОГРО ТРЕЙД» (40021, місто Суми, вулиця 20 років Перемоги, будинок 1/1; код ЄДРПОУ: 41185784) суму основного боргу за надані послуги перевезення у розмірі 110 058,00 грн, 3% річних у розмірі 3120,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 6303,30 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.

У зв`язку із відпусткою судді повний текст рішення складено і підписано 03.08.2026.

СуддяН.А. Новікова