Рішення № 138679926, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2155/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача - Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" (65044, Одеська обл., м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 43861328) в особі відокремленого структурного підрозділу "Березівське вище професійне училище Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Перемоги, буд. 21; код ЄДРПОУ ВП 43868611)

про стягнення 2 060,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" в особі відокремленого структурного підрозділу "Березівське вище професійне училище Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" 12 596,02 грн, з яких: 10 709,02 грн основного боргу; 1 241,07 грн пені; 122,89 грн 3% річних; 523,04 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором постачання природного газу від 02.10.2025 № 14-9110/25-БО-Т, який було укладено шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням https://naftogaztrading.com.ua/wpcontent/uploads/2025/04/b_o.pdf з врахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 01.10.2025 № 161/2.

Ухвалою від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2155/26, справу за клопотанням позивача постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для подачі сторонами заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

26.06.2026 представник Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає та просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Вказує, що основний борг за договором у сумі 10 709,02 грн станом на 09.06.2026 був відсутній, оскільки листом № 34/13 від 08.05.2026 відповідач просив наявну переплату за іншим договором зарахувати у якості оплати за Договором постачання природного газу від 02.10.2025 № 14-9110/25-БО-Т.

01.07.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтвердив, що заборгованість відповідача за Договором постачання природного газу від 02.10.2025 № 14-9110/25-БО-Т у сумі 10 709,02 грн є погашеною. Звернув увагу, що зазначена сума була зарахована в рахунок заборгованості на підставі листа відповідача від 08.05.2026 № 34/13 «Щодо зарахування переплати», що також відображено у внутрішньому розрахунку основного боргу позивача станом на 28.06.2026 (операція «оплата-залік» від 08.05.2026).У відповіді на відзив представник позивача просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 709,02 грн та водночас наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 399,21 грн, 3% річних у сумі 138,19 грн та інфляційних втрат у сумі 523,04 грн, покликаючись на прострочення відповідачем сплати основного боргу.

Того ж дня представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з 12 596,02 грн до 2 060,44 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що заяву про зменшення позовних вимог позивач подав із дотриманням процесуального строку, суд вважав за можливе прийняти відповідну заяву до розгляду.

Як вбачається із вказаної заяви, позивач зменшив розмір позовних вимог, повністю виключивши вимоги про стягнення основного боргу (10 709,02 грн), збільшив вимоги в частині стягнення пені (з 1 241,07 грн до 1 399,21 грн) та 3% річних (з 122,89 грн до 138,19 грн), а заявлену до стягнення суму інфляційних втрат (523,04 грн) залишив без змін.

Так, з урахуванням вказаної заяви позивача, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 2 060,44 грн, з яких: 1 399,21 грн пені; 138,19 грн 3% річних; 523,04 грн інфляційних втрат.

Водночас суд зазначає, що клопотання позивача та відповідача про закриття провадження у справі розглядати в даному випадку не є доцільним, оскільки позивач скористався своїм правом на зменшення розміру позовних вимог у відповідній частині та суд не вбачає підстав обмежувати позивача в такому праві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2025 відокремленим структурним підрозділом "Березівське вище професійне училище Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" подано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" заяву за вих. № 161/2 від 01.10.2025 про приєднання до Договору постачання природного газу, що був розміщений за посилання https://naftogaztrading.com.ua/wpcontent/uploads/2025/04/b_o.pdf на період - жовтень 2025 року.

02.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" оформило письмову згоду № 125/3/1/1-25482 від 02.10.2025 на приєднання відповідача до Договору постачання природного газу № 14-9110/25-БО-Т від 02.10.2025 (далі - Договір), в якій вказано дату набрання чинності договором - 02.10.2025, строк дії договору - до 31.10.2025 та період постачання - з 15.10.2025 до 31.10.2025.

Згідно п. 1.1 та 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб.

У п. 1.5 визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Згідно з п 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Відповідно до п. 5.2 Договору Сторони погоджуються, що час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов`язковим. Номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається Постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В жовтні 2025 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95 972,02 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 11.11.2025.

21.11.2025 відповідач перерахував відповідачу кошти за природний газ у сумі 85 263,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 458 від 21.11.2025.

Листом від 08.05.2026 відповідач просив позивача, зокрема, переплату за Договором постачання природного газу № 14-11110/25-БО-Т від 23.10.2025 у розмірі 10 709,02 грн зарахувати в оплату за Договором постачання природного газу № 14-9110/25-БО-Т від 02.10.2025.

Позивач зарахував наявну у відповідача переплату на суму 10 709,02 грн у якості оплати суми основного боргу за Договором постачання природного газу № 14-9110/25-БО-Т від 02.10.2025, що підтверджується поясненнями позивача, викладеними у відповіді на відзив та у заяві про зменшення розміру позовних вимог. Сплату відповідачем 08.05.2026 заборгованості у розмірі 10 709,02 грн показано позивачем у розрахунку основного боргу, який долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача:

- 1 399,21 грн пені, яку нараховано на суму основного боргу у розмірі 10 709,02, за період з 02.12.2025 по 07.05.2026;

- 138,19 грн 3% річних, які нараховано на аналогічну суму основного боргу та за аналогічний період;

- 523,04 грн інфляційних втрат, які нараховано на ту ж суму основного боргу, з урахуванням сукупного індексу інфляції з січня по квітень 2026 року.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між позивачем та відповідачем Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг у сфері постачання газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу").

За умовами укладеного між сторонами Договору позивач зобов`язався у жовтні 2025 року поставити відповідачу природний газ, який відповідач, у свою чергу, зобов`язався оплатити.

Матеріали справи свідчать, що у жовтні 2025 р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95 972,02 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 11.11.2025.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Так, за умовами п. 5.1. Договору оплату за природний газ відповідач мав здійснити до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу, тобто до 30.11.2025 включно.

21.11.2025 відповідач перерахував відповідачу кошти за природний газ у розмірі 85 263,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 458 від 21.11.2025.

Листом від 08.05.2026 відповідач просив позивача, зокрема, переплату за Договором постачання природного газу № 14-11110/25-БО-Т від 23.10.2025 у розмірі 10 709,02 грн зарахувати в оплату за Договором постачання природного газу № 14-9110/25-БО-Т від 02.10.2025.

Отже, решта 10 709,02 грн заборгованості за природний газ вважається сплаченою відповідачем 08.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, сплативши лише частково природний газ, спожитий у жовтні 2025 року, прострочив виконання грошових зобов`язань на суму 10 709,02 грн, з огляду на що позивач цілком правомірно нарахував 1 399,21 грн пені, 138,19 грн 3% річних та 523,04 грн інфляційних втрат.

Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, суд встановив їх правильність та обґрунтованість.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 399,21 грн пені, 138,19 грн 3% річних та 523,04 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" (65044, Одеська обл., м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 43861328) в особі відокремленого структурного підрозділу "Березівське вище професійне училище Національного університету "ОДЕСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" (67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Перемоги, буд. 21; код ЄДРПОУ ВП 43868611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 1 399,21 грн пені, 138,19 грн 3% річних, 523,04 грн інфляційних втрат та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 03 серпня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков