Рішення № 138679925, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1723/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТОН-Н ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пров. Лісний, буд. 10; код ЄДРПОУ 38269277)

про стягнення 2163,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (далі - позивач, Управління) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТОН-Н ПЛЮС" (далі - відповідач, Товариство) 2163,97 грн, з яких: 1154,10 грн - основний борг за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-22/21 від 27.07.2021; 133,45 грн - пеня; 57,71 грн - штраф; 138,49 грн - 3% річних; 680,22 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову Управління покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-22/21 від 27.07.2021.

Ухвалою від 13.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду документа, що підтверджує наявність рахунку позивача, реквізити якого зазначено у позовній заяві.

19.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1723/26, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи відповідно до ст. 165 - 167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу про відкриття провадження у справі суд направив відповідачу на адресу реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТОН-Н ПЛЮС", яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 73000, Херсонська обл., м. Херсон, пров. Лісний, буд. 10, однак поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Отже, ухвала суду про відкриття провадження у справі, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою відповідачу.

Водночас суд вжив додаткових заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Так, секретарем судового було залишено телефонограму про розгляд цієї справи за номером телефону Товариства, який вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в полі "Інформація для здійснення зв`язку", а саме +38(095)-900-90-02. Особа, якій залишено телефонограму, представилась керівником Товариства - Озлі Мустафа Неджаті. Цією особою суду було повідомлено в телефонному режимі електронну пошту - necatiozli@yahoo.com, на яку суд додатково скерував в електронному вигляді копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.05.2026.

За таких обставин, судом вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, суд виснував про можливість її розгляду за наявними доказами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання, приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Положенням про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, яке затверджено рішенням міської ради від 26.02.2021 № 73 (а.с. 61-65), передбачено, що Управління є виконавчим органом міської ради, одним із основних завдань якого є здійснення повноважень щодо регулювання відносин у галузі розміщення (розташування) зовнішньої реклами.

27.07.2021 між Управлінням та Товариством укладено Договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-22/21 (далі - Договір № 03-20-22/21; а.с. 22-26), за умовами якого Управління передало Товариству у тимчасове платне користування місця для розташування рекламних засобів, а саме:

- світловий лайтбокс, двосторонній, розміром 1,2х0,7 м, по вул. Миру (у районі будинку№ 45-а) у м. Херсоні;

- світлові об`ємні літери, розміром 5х2,4 м, на фасаді будівлі № 45-а по вул. Миру у м. Херсоні;

- торцевий світловий лайтбокс двосторонній, розміром 0,48х1 м, на фасаді будівлі № 45-а по вул. Миру у м. Херсоні.

Пунктом 8.1. Договору № 03-20-22/21 визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу.

Відповідно до пункту 8.2. Договору № 03-20-22/21 дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного Дозволу, на визначений у ньому строк.

27.07.2021 Управління видало Товариству дозвільний документ - Рішення № 03-23-28/21 про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу (а.с. 56).

Згідно з повідомленням Управління за вих. № 03-23-28/21 від 25.10.2021 дію Договору № 03-20-22/21 було продовжено до 26.01.2022 (а.с. 55).

Пунктом 2.1 Договору № 03-20-22/21визначено, що за користування місцем суб`єкт господарювання має щомісячно сплачувати плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

Відповідно до пп. 4.2.4. п. 4.2. Договору № 03-20-22/21 Товариство зобов`язалося своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з додатком 2 до Договору № 03-20-22/21, з урахуванням уточнень до Договору (а.с. 27), щомісячна плата становить 462,81 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору Товариство зобов`язалося сплачувати плату за користування місцями для розташування рекламних засобів щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритий в уповноваженому підрозділі Казначейської служби України, незалежно від наслідків господарської діяльності суб`єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.

Підпунктами 3.1.6., 3.1.7. п. 3.1. Договору № 03-20-22/21 визначено, що Управління має право, зокрема: нараховувати та вимагати від суб`єкта господарювання оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством; вимагати від суб`єкта господарювання усунення порушень умов цього договору.

Пунктом 6.1. Договору № 03-20-22/21 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.3, 6.4 Договору № 03-20-22/21 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб`єкт господарювання сплачує на користь робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення. За прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, Товариство додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від простроченої суми.

Позивач зазначає, що за результатами виконання ним функцій щодо здійснення контролю за своєчасним надходженням плати за Договором № 03-20-22/21, було встановлено факт невиконання Товариством зобов`язань щодо повного та своєчасного внесення плати за користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 1 154,10 грн.

Позивач звертає увагу, що у період з 27.07.2021 по 26.01.2022 відповідачем порушено умови Договору № 03-20-22/21 як щодо строків, так і щодо розміру внесення плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, так як у період дії договору з 27.07.2021 по 26.01.2022 відповідач мав сплатити 2 776,86 грн, натомість сплатив лише 1 622,76 грн.

За порушення строків внесення плати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 133,45 грн пені, 57,71 грн штрафу, 138,49 грн 3% річних та 680,22 грн інфляційних втрат.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензії від 09.05.2024 № 01-32-294/24 та від 28.06.2024 № 01-32-478/24, до яких долучав рахунки на оплату заборгованості та акти звірки взаєморозрахунків (а.с. 47-54).

Відповідей на вказані претензії з боку відповідача матеріали справи не містять.

Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 1154,10 грн основного боргу за Договором № 03-20-22/21, 133,45 грн пені, 57,71 грн штрафу, 138,49 грн 3% річних та 680,22 грн інфляційних втрат.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Спірні правовідносини між сторонами, окрім укладеного Договору, регулюються Законом України "Про рекламу", Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Правилами розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила), рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 № 203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади»/

Згідно із п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.

Пунктом 2.1 Правил унормовано, що Робочий орган це виконавчий орган міської ради, уповноважений Херсонською міською радою укладати договори про право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів та виконувати інші повноваження, передбачені даними Правилами та установчими документами.

Положенням про управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 (а.с. 145-149), закріплено, що Управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.2.2 зазначеного Положення до повноважень Управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади.

Згідно з положеннями п. 4.1.2 Правил з дня отримання та реєстрації Робочим органом заяви на видачу дозволу, робочий орган протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, стосовно його відповідності вимогам Правил, наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку Дозволу. Після перевірки місця Робочий орган приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову в установленні пріоритету, з урахуванням рекомендацій постійної комісії. У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету, Робочий орган готує два примірники Договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, примірники погоджувальних частин Дозволу та передає документи заявнику.

Пунктом 4.1.4 Правил визначено обов`язок заявника у разі прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету, укласти з Робочим органом Договір про тимчасове користування цим місцем.

Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-22/21, за умовами якого Управління передало Товариству у тимчасове платне користування місця для розташування рекламних засобів, а саме:

- світловий лайтбокс, двосторонній, розміром 1,2х0,7 м, по вул. Миру (у районі будинку№ 45-а) у м. Херсоні;

- світлові об`ємні літери, розміром 5х2,4 м, на фасаді будівлі № 45-а по вул. Миру у м. Херсоні;

- торцевий світловий лайтбокс двосторонній, розміром 0,48х1 м, на фасаді будівлі № 45-а по вул. Миру у м. Херсоні.

Договір № 03-20-22/21 діяв до 26.01.2022.

За умовами цього договору відповідач зобов`язався щомісячно, за 5 днів до кінця поточного місяця, сплачувати плату за користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 462,81 грн.

Так, в період з 27.07.2021 по 26.01.2022 відповідач мав сплатити 2 776,86 грн, в той час як сплатив лише 1 622,76 грн.

Наявність заборгованості за Договором № 03-20-22/21 у розмірі 1154,10 грн відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до матеріалів справи не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з п. 6.3, 6.4 Договору № 03-20-22/21 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб`єкт господарювання сплачує на користь робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення. За прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, Товариство додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строку внесення оплати, який передбачено п. 2.4. Договору № 03-20-22/21, позивач нарахував відповідачу 5% штрафу на загальну суму заборгованості у розмірі 1 154,10 грн, розмір якого за розрахунком позивача становить 57,71 грн.

Також позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 133,45 грн за порушення строків виконання грошового зобов`язання за кожним окремим періодом. При нарахуванні пені позивач цілком правомірно обмежився шестимісячним строком її нарахування.

Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки штрафу та пені, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за користування місцями для розташування рекламних засобів відповідач належним чином не виконав, позивач цілком правомірно нарахував 138,49 грн 3% річних та 680,22 грн інфляційних втрат, розрахунки яких суд перевірив та встановив їх обґрунтованість. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТОН-Н ПЛЮС" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пров. Лісний, буд. 10; код ЄДРПОУ 38269277) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) 1154,10 грн основного боргу, 133,45 грн пені, 57,71 грн штрафу, 138,49 грн 3% річних, 680,22 грн інфляційних втрат та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 03 серпня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков