Ухвала суду № 138679768, 03.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.08.2026 Справа№914/640/26

За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система», м. Вінницяпро:вжиття заходів забезпечення позовуу справі:№914/640/26за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система», м. Вінницядо відповідача:Фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни, Львівська обл., с. Воля Якубоваза участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ Акціонерного товариства «Асвіо Банк», м. Чернігівпро:стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних Суддя Крупник Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система» (надалі Позивач, ТОВ «Евростандарт система») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Панчишин Софії Володимирівни (надалі Відповідачка, ФОП Панчишин С.В.) про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 20.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивач подав до суду заяву про вжиття додаткових заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, який належить відповідачці, а саме на транспортний засіб (автомобіль) марки FORD MONDEO, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 із забороною його відчуження, перереєстрації, зняття з державного обліку та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного транспортного засобу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що захід забезпечення позову, вжитий згідно з ухвалою суду від 06.03.2026, у вигляді накладення арешту на грошові кошти є недостатнім, оскільки виявлені виконавцем на рахунках відповідачки грошові кошти не покривають навіть незначної частини суми позовних вимог. При цьому на її банківські рахунки фактично не надходять кошти від здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин існує обґрунтований ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду в разі відчуження автомобіля. Застосування арешту є необхідною та додатковою гарантією реального виконання можливого рішення суду.

Надаючи оцінку відповідним доводам, суд зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У поданій заяві позивач обґрунтовує виключно необхідність накладення арешту на майно, у той час як у прохальній частині заяви просить вжити три самостійні заходи забезпечення позову, а саме: (1) накласти арешт на автомобіль, (2) заборонити відчуження, перереєстрацію, зняття з державного обліку автомобіля; (3) заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дій щодо транспортного засобу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, за змістом статті 136 ГПК України забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Водночас, умови застосування заходів забезпечення позову залежать від характеру позовних вимог.

Оскільки у даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовими вимогами майнового характеру про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 451 706,75 грн., то умовою застосування пропонованих заходів забезпечення є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Евростандарт система» підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

У цій справі позов обґрунтовано обставинами незаконного перерахування з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 432`100,00 грн. на рахунок відповідачки. Як зазначає позивач, між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, а відповідачка проігнорувала вимогу про їх повернення. Відтак, він просить стягнути 432`100,00 грн. в судовому порядку на підставі статті 1212 ЦК України, а також нараховані на цю суму 13`995,37 грн. інфляційних втрат та 5`611,38 грн. 3% річних.

Для забезпечення виконання рішення про стягнення заявлених до стягнення грошових коштів у справі №914/640/26 (у разі прийняття такого за результатами вирішення спору) суд уже задовольняв заяву позивача про забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти відповідачки, які обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах та які будуть нею відкриті, в межах суми 432`100,00 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/640/26.

При цьому суд відмовив у задоволенні заяви позивача в частині вимог про накладення арешту на усе нерухоме та рухоме майно ФОП Панчишин С.В. Мотивація судового рішення полягала у тому, що у відповідачки відсутнє будь-яке нерухоме майно у власності, а позивач не надав доказів, які уможливлюють повноцінну ідентифікацію автомобіля відповідачки, зокрема щодо його державного номерного знаку та номеру кузова, що створюватиме перешкоди у процесі виконання ухвали про забезпечення позову. Крім того, суд зауважив, що процесуальним законодавством не передбачено можливості накладення арешту на майно, яке буде виявлено під час виконання ухвали про забезпечення позову. Для того, щоб накласти арешт на майно у суду повинні бути докази перебування такого майна у власності відповідної особи на момент вирішення питання про забезпечення позову. Оскільки таких надано не було, то відсутні правові підстави для накладення арешту на усе майно, яке буде виявлено в ході виконання ухвали про забезпечення позову.

Викладене вбачається зі змісту ухвали суду від 06.03.2026 у справі №914/640/26, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026.

Позивач надав суду докази пред`явлення до виконання ухвали від 06.03.2026 та відкриття головним державним виконавцем Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області виконавчого провадження №80616166 згідно із постановою від 26.03.2026.

Зі змісту листа державного виконавця №53519 від 24.07.2026 вбачається, що ним винесено ряд постанов про накладення арешту на рахунки відповідачки. Станом на 24.07.2026 у боржниці відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк», де залишок коштів становить 2,96 грн., 12,29 грн., 10,00 грн.; АТ «Універсал Банк», де залишок коштів становить 0,03 грн., 209,87 грн., 11234,66 грн.; АТ «Райффайзен Банк», де залишок коштів становить 0,00 грн.; АТ «Ідея Банк», де залишок коштів становить 0,00 грн.; АТ «Державний ощадний банк України», де залишок коштів 0,00 грн.; а також ПАТ «Укргазбанк», АТ «Акцент-банк», АТ «ПУМБ», АТ «КБ «ГЛОБУС».

24.07.2026 державним виконавцем скеровано вимогу до ПАТ «Укргазбанк», АТ «Акцент-банк», АТ «ПУМБ» та АТ «КБ «ГЛОБУС» щодо надання інформації про залишок арештованих коштів на рахунках боржника. За період з 26.03.2026 по 24.07.2026 боржницею не відкрито жодних інших нових рахунків.

Викладену у листі державного виконавця інформацію позивач трактує як підтвердження недостатності раніше вжитих заходів забезпечення позову. Він зазначає, що на рахунках відповідачки відсутні грошові кошти, достатні для виконання рішення суду про задоволення позову у справі №914/640/26, а тому існує потреба у вжитті додаткових заходів забезпечення шляхом накладення арешту на її автомобіль.

Суд погоджується із такими доводами позивача та, враховуючи надання доказів, які уможливлюють ідентифікацію належного відповідачці транспортного засобу, вважає за необхідне накласти на нього арешт.

У цій справі виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідачки присудженої до стягнення суми грошових коштів. Очевидна недостатність у неї таких грошових коштів на банківських рахунках, яку вдалося встановити після пред`явлення до виконання ухвали від 06.03.2026, вказує на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову у повній мірі не здатні гарантувати той результат, для досягнення якого вони вживалися, а саме для попередження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Наведене свідчить про необхідність застосування додаткового заходу забезпечення.

Оскільки відповідачка є власником автомобіля марки FORD MONDEO, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , то вона може забезпечити виконання рішення суду про стягнення із неї безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних у справі №914/640/26 (у разі прийняття такого) також під час процедури примусового звернення стягнення на її транспортний засіб.

Вчинення нею тих чи інших дій, спрямованих на розпорядження автомобілем, прямо впливає на її майнову спроможність виконати відповідне рішення, а тому накладення судом арешту на цей транспортний засіб здатне створити належні умови із охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачки та забезпечити позивачу реальне й ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь.

Важливо, що можливість відповідачки у будь-який момент розпорядитися власним майном є беззаперечною. Позивач не зобов`язаний доводити, що відповідачкою вживаються дії з розпорядження майном, яке становить предмет спору, оскільки вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Арешт майна, який накладається для забезпечення позову про стягнення грошових коштів у справі №914/640/26, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ФОП Панчишин С.В. Між сторонами виник спір, який має майнових характер, а без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання майбутнього рішення суду.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2025 у справі №752/5046/22, де касаційний суд погодився з судом апеляційної інстанції щодо можливості накладення арешту на автомобіль у межах майнового спору про стягнення заборгованості.

Слід також зазначити, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачки, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та він отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідачка матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у неї грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на її майно.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Підсумовуючи усе викладене вище, суд поряд із уже накладеним арештом на грошові кошти додатково накладає арешт на інше рухоме майно відповідачки, а конкретніше на автомобіль марки FORD MONDEO, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

При накладенні арешту на автомобіль суд враховує, що раніше накладений арешт на грошові кошти відповідачки обмежений заявленою до стягнення сумою безпідставно набутих коштів (432`100,00 грн.).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 викладено правовий висновок, згідно із яким накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення грошових коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову, і на майно відповідача у такому ж обсязі, фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.

Таким чином, суд зазначає, що арешт на автомобіль відповідачки накладається у межах різниці між сумами заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів та арештованими грошовими коштами, які знаходяться на рахунках відповідачки.

Що стосується вимог позивача заборонити відчуження, перереєстрацію, зняття з державного обліку автомобіля, а також заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дій щодо транспортного засобу до набрання законної сили рішенням суду у справі, то у тексті заяви про забезпечення позову ним не обґрунтовано необхідності вжиття відповідних заходів. Мотивувальна частина поданої заяви зосереджена виключно на необхідності накладення арешту на автомобіль та позбавлена згадок про решту заходів забезпечення позову, які зазначені лише у резолютивній частині заяви.

Зважаючи на це, суд доходить висновку про відсутність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система» про забезпечення позову у справі №914/640/26 (вх. №3509/26 від 28.07.2026) задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №914/640/26 шляхом накладення арешту на транспортний засіб (автомобіль) марки FORD MONDEO, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який належить фізичній особі-підприємцю Панчишин Софії Володимирівні ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), у межах різниці між сумами заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів (432`100,00 грн.) та грошовими коштами, які знаходяться на рахунках відповідачки та були (будуть) арештовані згідно із ухвалою суду від 06.03.2026 у справі №914/640/26, до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/640/26.

3. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система» відмовити.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 04.08.2026.

5. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Евростандарт система» (21015, м. Вінниця, вул. Янгеля Академіка, буд. 4 офіс 406; код ЄДРПОУ 39249980);

Боржник: Фізична особа-підприємець Панчишин Софія Володимирівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

6. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Крупник Р.В.