Рішення № 138679049, 22.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/17/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 Справа № 908/418/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 908/418/26

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв Полку Азов, 137, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 15503,05 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі Електронний суд 19.02.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 540/08-07/25 від 19.02.2026) Концерну Міські теплові мережі (надалі Концерн МТМ) до Фізичної особи підприємця Ларіна Артема Леонідовича (надалі ФОП Ларін А.Л.) про стягнення 15503,05грн заборгованості за отриману теплову енергію в гарячій воді за період за грудня 2020 року по квітень 2021 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/418/26.

Ухвалою суду від 20.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/418/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.04.2026 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №908/418/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 19.05.2026 о/об 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.05.2026 приймав участь представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.

У судовому засіданні суд з`ясував думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо підстав та порядку нарахування заявлених до стягнення сум. Він зазначив, що наразі триває процес обробки запиту та збору необхідної документації, у зв`язку з чим надання письмових пояснень на даний момент не є можливим. З огляду на це представник просив відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.05.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 01.07.2026 об 09 год. 30 хв.

Позивач 01.07.2026 в системі Електронний суд подав заяву з проханням провести судове засідання без участі його представника.

У судове засідання, призначене на 01.07.2026 об 09 год. 30 хв., представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Із урахуванням неявки у судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

За таких обставин суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.07.2026 о/об 14 год. 15 хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.

Через систему «Електронний суд» 22.07.2026 позивачем сформовано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 22.07.2026 представники сторін не прибули.

Відповідач про причини неявки представників у судове засідання 22.07.2026 суд не повідомив. Правової позиції щодо заявленого предмету спору чи будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Про дату, час та місце проведення підготовчих і судових засідань відповідач був повідомлений судом належним чином.

Ухвали господарського суду направлялися на відому суду адресу відповідача засобами поштового зв`язку, а також розміщувались на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Господарський суд зазначає, що судом було дотримано права відповідача у частині належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань. Однак, відповідач, у свою чергу, наданим процесуальним законом правом щодо активної участі в судовому розгляді не скористався.

Фіксація судового процесу не здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 22.07.2026 справу розглянуто без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Стислий виклад позицій позивача, відповідача.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою заява до відповідача 15503,05грн заборгованості за отриману теплову енергію в гарячій воді за період за грудня 2020 року по квітень 2021 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання по сплаті послуг з центрального опалення наданих позивачем до нежитлового приміщення підвального поверху № 121 (літ А-5) загальною площею 65,1 кв.м., яке передано ФОП Ларіну Артему Леонідовичу в орендне користування.

Позов обґрунтовано ст. ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за №2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за №1198.

Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив, участі у судових засіданнях не брав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само).

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористалися, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

КОНЦЕРН „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності КОНЦЕРНУ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності КОНЦЕРНУ та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу КОНЦЕРНА.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Концерн „Міські теплові мережі (надалі - Позивач) по відношенню до Відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем послуг з централізованого опалення.

Пунктом 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 (надалі-Правила) зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Позивач свій обов`язок виконав підготував для Відповідача належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 340577 від 15.01.2019 року.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13). У зв`язку з цим, у разі відмови на оплату таких послуг споживачем посилання на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров`я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, Позивач здійснював та продовжує надавати Відповідачу послуги з централізованого опалення.

Відсутність укладеного між сторонами договору, не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з централізованого опалення, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція у справі № 6-2951цс15 Верховного Суду України ).

Відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном „МТМ послуги, оскільки обов`язок оплати випливає з Закону.

Централізоване опалення послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (пункт 2 Правил).

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Концерн «Міські теплові мережі» з грудня 2020 року по квітень 2021 надав послуги з централізованого опалення в приміщення з адресою: м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 175, пр. 121 (літ. А-5) площею 65,1 кв.м на загальну суму 15 503,05 грн. Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 15 503,05 грн. (розрахунок додається).

Об`єкт надання послуг знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішенням Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2019-2020р. відповідно до якого Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя. (зазначене рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).

Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Концерном «Міські теплові мережі» та Споживачем є рахунок та акт приймання передачі теплової енергії.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (надалі Правила), Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).

Позивач надсилав на адресу Відповідача вимогу щодо погашення суми заборгованості. Однак, сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 15503,05 грн.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України Про теплопостачання, він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України Про теплопостачання, надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України Про природні монополії Концерн Міські теплові мережі відноситься до суб`єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання, Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.13 р. по справі 6-59цс13).

Концерн Міські теплові мережі 20.08.2019 №1158/09-3 на адресу відповідача надсилав проект договору № 102422 від 20.08.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Концерном на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки для оплати спожитої в період грудень 2020 р. квітень 2021 р. теплової енергії.

У спірний період споживач свого обов`язку щодо укладення договору не виконав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вже зазначалось вище, згідно долучених до матеріалів справи рахунків позивач відпустив відповідачу теплову енергію (розрахунок теплового навантаження знаходиться у справі) на загальну суму 15503,05 грн відповідно до рішень виконкому Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі в заявлений період (опубліковані (рішення) на офіційному сайті Запорізької міської ради). Заперечень щодо здійснених нарахувань відповідач не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу за вих. № б/н від 18.09.2924 щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

Відповідач спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 15503,05 грн. обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 46, 86, 129, 130, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313, поточний рахунок НОМЕР_2 , отримувач: КОНЦЕРН „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ, ЄДРПОУ: 32121458) основний борг у розмірі 15 503 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот три) гривні 05 копійок.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ларіна Артема Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) гривні 40 копійок повернути на користь Концерну «Міські теплові мережі» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ „УКРГАЗБАНК, МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.08.2026.

Суддя І.Є. Лєскіна