Рішення № 138678756, 23.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2026 року Справа № 903/401/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі

за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Самарівської сільської ради, с. Самари, Ковельський р-н., Волинська обл.

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Лупійчук Б.В.,

від позивача: н/з,

від третьої особи: Фінкевич А.В.,

від відповідача: н/з,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Самарівської сільської ради про витребування з чужого незаконного володіння Самарівської сільської ради на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 4,6087 га з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, що розташована у межах прикордонної смуги на території Ковельського району Волинської області.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03 червня 2026 року о 10:40 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати прокуратурі, позивачу, третій особі, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачу, третій особі; прокуратурі, позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу, третій особі; третій особі - строк не пізніше ніж протягом 10-ти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати пояснення по суті спору, з доказами надіслання іншим учасникам справи.

Відповідач ухвалу суду отримав 04.05.2026, строк для подання відзиву по 19.05.2026.

Військова частина НОМЕР_1 у поясненнях від 19.05.2026 погоджується із заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в частині визначення підсудності та наявності підстав представництва інтересів держави в даному спорі. Зазначає, що землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006 площею 4,6087.

Позивач у заяві від 03.06.2026 розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

03.06.2026 з 10:36 год у Волинській області оголошена повітряна тривога.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкладено підготовче засідання на 11 червня 2026 року о 14:00 год.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представника третьої особи, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 11.06.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 08.07.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 08.07.2026 з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості скористатися своїм правом на підготовку до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 08.07.2026 розгляд справи по суті відклав на 23.07.2026 о 12:30 год.

У судовому засіданні 23.07.2026 учасники справи дали свої пояснення, доводи, висловили думку з питань, які виникли під час розгляду справи з посиланням на заяви по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Клопотань та заяв від учасників справи не надійшло.

Згідно ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1 та 2 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про здійснення процесуальних дій, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, встановив:

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

На даний час Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Водночас, Волинською обласною військовою адміністрацією, як розпорядником землі захист інтересів держави у спірних відносинах не здійснено, зокрема, відповідний позов до суду не поданий та на розгляді у судах не перебуває.

З урахуванням зазначеного, дану позовну заяву подано в інтересах Волинської обласної військової адміністрації, як уповноваженого органу на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зверталась до Волинської обласної державної адміністрації з відповідним інформуванням, чим надано можливість вжити вичерпних заходів щодо відновлення законності земель оборони (лист від 19.02.2026 № 15-293ВИХ-26).

Волинська обласна державна адміністрація як розпорядник земельної ділянки листом від 13.03.2026 № 511/12/2-26 повідомила, що враховуючи обмежене фінансування на сплату судового збору, остання не заперечує щодо звернення прокуратури регіону до суду щодо вжиття відповідних заходів реагування.

Листом від 19.03.2026 № 15-293ВИХ-26 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону за вихідним повідомила Волинську обласну військову адміністрацію щодо вжиття заходів реагування прокуратурою, а саме: звернення до суду з позовною заявою в інтересах останньої.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у п. 33 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив суб`єктний склад сторін, підставою реалізації представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача. Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Звертаючись із позовом до суду прокурор зазначає, що з інформації органів державної влади та Державного земельного кадастру встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» прийнято рішення щодо проведення у 2018 році інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, (за межами населених пунктів) на території Ратнівського (на даний час - Ковельського) району Волинської області з урахуванням Перспективного плану формування території Самарівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 993-р загальною площею 468,2379 га, розроблена спеціалістами Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-Р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності»; клопотання; технічного завдання на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 468,2379 га в межах Самарівської сільської ради ОТГ Ратнівського (на даний час - Ковельського) району Волинської області та складення за їх результатами технічної документації із землеустрою.

Вказана документація із землеустрою погоджена відділом у Ратнівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, що підтверджується відповідним висновком від 16.11.2018 № 8-3-0.241-233/109-18.

Окрім того, на підставі погодженої документації із землеустрою, 21.11.2018 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, площею 4,6087 га, цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом номер НВ-0704676712018 від 21.11.2018.

25.08.2023 державним реєстратором Виконавчого комітету Ратнівської селищної ради Волинської області Чикор О.І. проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, площею 4,6087 га на праві власності за Самарівською сільською радою на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX.

Пунктом 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, серед іншого, крім земель оборони.

Прокуратурою було установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006 належить до земель оборони, оскільки розташована в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності.

Вказані обставини підтверджуються викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, розташована на місцевості на відстані до 2 кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь, відтак знаходиться у прикордонній смузі. Також, встановлено, що відстань від крайньої нижньої межі зазначеної земельної ділянки до державного кордону становить 462,644 м, а від крайньої верхньої межі - 63,89 м.

Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006 на відстані в межах 500 метрів від лінії українсько-білоруського кордону вглиб країни підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.02.2026 № 10-3-0.31-940/2-26, який надійшов у відповідь на запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону № 15-296ВИХ-26.

Також, з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 27.02.2026 № 06.2.3/2553-26-Вих вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006 межує із земельною ділянкою, відведеною в постійне користування ІНФОРМАЦІЯ_4 шириною 30-50 метрів та повністю входить в 2-кілометрову прикордонну смугу; указана земельна ділянка розташована в межах ділянки відповідальності третьої прикордонної застави (з м.д. н.п. Щитинська Воля) на напрямку прикордонного знаку № 0343.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, площею 4,6087 га, яка розташована в межах прикордонної смуги на відстані до 2 кілометрів від лінії державного кордону України з республікою білорусь на території Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області та належить до земель оборони, продовжує перебувати у комунальній власності Самарівської сільської ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання даної земельної ділянки за призначенням.

Прокурор доводить, що земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, площею 4,6087 га, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Самарівською сільською радою підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останньої на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Згідно з абз. 15 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення охорони державного кордону України.

Наведені правила узгоджуються із приписами ч. 4 ст. 2 Закону України «Про державний кордон України», яка визначає, що охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Отже, законодавством чітко визначено, що для забезпечення оборони держави органи публічної влади повинні використовувати всі наявні у державі матеріальні ресурси та засоби, включно із землями оборони.

За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами першою та другою статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч.ч. 1 та 2 ст. 18 ЗК України).

Відповідно до п. «ж» ч. 1 ст. 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Частиною 2 статті 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами 1 та 2 якої землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідне регулювання містить також і статті 1 та 2 Закону України «Про використання земель оборони», якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів.

Отже, приписи ЗК України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони як за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, так і ознакою територіальної наближеності (прилеглості) до державного кордону України (безпосередньо вздовж державного кордону України та мети використання (облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків тощо).

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Таким чином, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим» (далі - Постанова № 1147), якою установив уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень( п. 1), а також затвердив Положення про прикордонний режим (далі - Положення; п. 3 Постанови № 1147).

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів. Відстань облаштування лінії прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 11.10.2018 № 665 «Про визначення ширини прикордонної смуги у Волинській області» визначено ширину прикордонної смуги в межах Волинської області уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах прилеглих до кордону територій, де запроваджується прикордонний режим, 10 кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 Постанови № 1147.

Суд зазначає, що не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом.

Отже, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, площею 4,6087 га, незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Самарівською сільською радою.

Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Пунктом 24 постанови Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 902/72/24 зазначено, що з урахуванням комплексного застосування норм статті 77 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України Про державний кордон України, статей 2, 3 Закону України Про використання земель оборони, пункту 2 Положення № 1147, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання, та які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, від 15.01.2025 у справі № 903/1311/23, від 15.01.2025 у справі № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23.

З положень ч. 4 ст. 84, ч. 2, 3 ст. 115 ЗК України, ч. 1 ст. 2, ст. 3, 4 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 22, 23 Закону України «Про державний кордон України» слідує, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання; встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про їх належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 922/885/24, від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24 зазначила, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів), належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим їх використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 тощо).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 02.07.2025 у справі № 902/122/24.

Таким чином, заявлені позовні вимоги прокуратури є ефективним способом захисту, а тому позов є підставним та обгрунтованим.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Самарівської сільської ради на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельної ділянки площею 4,6087 га з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, що розташована у межах прикордонної смуги на території Ковельського району Волинської області, підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Самарівської сільської ради (вул. Соборна, буд.26, с. Самари, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04334655) на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Київський Майдан, буд. 9, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 4,6087 га з кадастровим номером 0724285300:05:002:0006, що розташована у межах прикордонної смуги на території Ковельського району Волинської області.

3. Стягнути з Самарівської сільської ради (вул. Соборна, буд.26, с. Самари, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04334655) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (вул. Клепарівська, буд. 20, м. Львів, код ЄДРПОУ 38326057; отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.08.2026.

Суддя С. В. Бідюк