Ухвала суду № 138678755, 03.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВИДАЧІ СУДОВОГО НАКАЗУ

03 серпня 2026 року Справа № 903/717/26

Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» до Фізичної особи-підприємця Радчук Катерини Юріївни про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2026 через систему Електронний суд надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Радчук Катерини Юріївни 31 546 грн 19 коп. основної заборгованості, 1 605 грн. 42 коп. пені, 1 131 грн. 83 коп. 30% річних та 5 609 грн. 80 коп. 15% штрафу, всього 39893,24 грн.

Обгрунтовуючи заяву про видачу судового наказу заявник посилається на неналежне виконання боржником ФОП Радчук К.Ю. зобов`язань по оплаті отриманого товару згідно укладеного між сторонами договору поставки №62/27 від 20.04.2026.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм» про видачу судового наказу, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом статей 147 і 148 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 150 ГПК України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Отже, заявник повинен чітко визначити обставини та докази, на яких ґрунтуються його вимоги та надати документи на їх підтвердження.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Досліджуючи подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, господарським судом не виявлено укладеного з ФОП Радчук К.Ю. у письмовій (в тому числі електронній) формі договору. При цьому заявник посилається на договір поставки №62/27 від 20.04.2026, який у матеріалах заяви відсутній, про що відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області складено акт про відсутність вкладень від 29.07.2026.

Суд звертає увагу заявника, що вимоги ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України передбачають видачу наказу саме за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.

У даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування. Тоді як процесуальний закон встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Згідно зі ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен дослідити всі докази, яким заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

У поданій до суду заяві ТОВ «Галафарм» вказує про наявність у боржника 31 546 грн 19 коп. основної заборгованості та нараховані 1 605 грн. 42 коп. пені, 1 131 грн. 83 коп. 30% річних та 5 609 грн. 80 коп. 15% штрафу, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором поставки №62/27 від 20.04.2026.

В той же час, до матеріалів заяви про видачу судового наказу примірник договору поставки №62/27 від 20.04.2026, укладений між ТОВ «Галафарм» та ФОП Радчук К.Ю, не доданий.

Враховуючи вищевикладене, з поданих заявником матеріалів справи не можливо встановити наявність між заявником та боржником договірних відносин, в тому числі передбачену договором можливість нарахування пені, 30% річних та штрафу, про стягнення яких заявлено, у зв`язку з чим вимога заявника і обставини, на яких вони ґрунтується, не підтверджуються доданими до заяви документами.

Таким чином, при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу заявник не дотримався вимог пункту 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За змістом пункту 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ТОВ «Галафарм» у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Радчук К.Ю. 39893,24 грн.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, заявник не позбавлений можливості звернутись повторно з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Як вбачається із матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник сплатив судовий збір у розмірі 332,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3505 від 28.07.2026. Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 148, 150, 152, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Галафарм» у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Радчук К.Ю. 39893,24 грн.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.Ухвала суду підписана 03.08.2026.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С. В. Бідюк