Рішення № 13867805, 17.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11 Справа№ 17/134(10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: СПД ФО ОСОБА_4, м. Івано - Франківськ

до відповідача: ТзОВ «Група Юг Львів», м. Львів

про: визнання недійсним договору

За участю представників сторін

Від позивача: ОСОБА_2- представник (Довіреність б/н від 15.10.2010р.)

Від відповідача: Сенів В.О. представник (Довіреність № 1-01/10-2010р. від 01.10.2010р.)

Представникам сторін роз”яснено права і обов”язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК з України.

Розглядається справа за позовом СПД ФО ОСОБА_4, м. Івано Франківськ до відповідача ТзОВ «Група Юг Львів», м. Львів про визнання недійсним договору поставки №22-04/01-2010 від 04.01.10р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вимог Ухвали суду від 09.12.2010р. не виконав в частині надання для огляду оригіналу оспорюваного договору. Представник позивача пояснив, що у сторони відсутній оригінал договору поставки, оскільки, такий підприємцем не підписувався.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що його екземпляр оригіналу договору знаходиться у справі №8/72 господарського суду Івано-Франківської області, яка на час розгляду даної справи знаходиться у Львівському апеляційному господарському суді у зв”язку із здійсненням апеляційного провадження.

Враховуючи зазначені обставини господарським судом Львівської області здійснено запит в суд апеляційної інстанції з клопотанням про надання матеріалів справи №8/72 для огляду в судовому засіданні оригіналу оспорюваного договору.

Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву необгрунтованою, безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає. На обгрунтування викладених заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися як особисто так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу, тощо. Таким чином підписання спірного Договору зі сторони позивача за допомогою факсимільного відтворення підпису не є підставою для визнання його недійсним.

Судом встановлено:

04.01.2010р. між ТОВ «Група Юг Львів»та приватним підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поставки №22-04/01 -2010.

Позивач вважає, що даний договір поставки №22-04/01-2010 від 04.01.10р. укладений з порушенням чинного законодавства, а саме ст. 207 ЦК України та підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що договору поставки №22-04/01-2010 від 04.01.2010 року з ТОВ «Група Юг Львів»не укладав. В Договорі поставки №22-04/01-2010 від 04.01.2010р., а саме в розділі реквізити як покупець вказано ПП ОСОБА_4 скріплено печаткою приватного підприємця та факсимільним підписом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Приписами ч.1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В даному випадку жодної згоди на посвідчення договору факсимільним підписом та зразки даного підпису позивач не надавав.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки №22-04/01-2010 - за допомогою електронної пошти, факсимільного або телефонного зв'язку Покупець повідомляє Постачальника про бажану дату поставки, конкретний асортимент та кількість товару, яку він бажає отримати в наступній партії товару.

П. 4.4. Договору - передача товару від Постачальника Покупцю відбувається протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Постачальником замовлення від Покупця.

Як зазначено у позовній заяві, жодних замовлень на отримання товару, жодних актів прийому передач позивач не підписував.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину 1-3, 5, 6, ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін ставить під сумнів його дійсність, на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В даному випадку потрібна була згода двох сторін на посвідчення Договору факсимільним підписом.

Таку саму позицію висловив Вищий господарський суд України в своїй постанові по справі №19/42-09-1275 від 20.01.2010 року за позовом ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент»до ТОВ «Вінодел» та постанові по справі №23-14/208-05-6005 від 01.03.2006 року за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Зовнішньоторгова фірма «Дора»до Приватного підприємства «Металообробка».

Крім того позивач зазначає, що Договір поставки №22-04/01-2010 від 04.01.2010 року заповнений не ним. Так в Договорі, у реквізитах Покупця зазначено № свідоцтва платника ПДВ - 66280297. У позовній заяві вказується, що позивач - ПП ОСОБА_4 15.01.2009 року подав заяву до ДПІ в м. Івано-Франківську про анулювання свідоцтва платника податків. Тобто на момент укладення Договору ПП ОСОБА_4 не був платником податку на додану вартість.

Позивач також зазначає що в 2010 р. не займався торгівельною діяльністю. А отже у нього не було потреби для укладання Договорів поставки певних товарів. Орендоване приміщення за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 21 він здає в суборенду ПП ОСОБА_5 та Філії АТ «УФГ»в м. Івано-Франківську. Тобто в одному приміщенні знаходиться ПП ОСОБА_4 та суборендарі ПП ОСОБА_5, Філія АТ «УФГ»в м. Івано-Франківську.

Печатка та факсимільний підпис ПП ОСОБА_4 знаходилися в даному приміщенні, і доступ до них мав як позивач ПП ОСОБА_4 так і працівники суборендарів, тому даний Договір міг підписати хтось із працівників суборендарів.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень вказує, що згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.І ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

04.01.2010р між сторонами був укладений договір поставки № 22-04/01-2010 та оформлені накладні № 080627 від 08.06.2010р. на суму 27731,50грн., № 050110-22 від 05.01.2010р. на суму 55376,00 грн. з дотриманням законодавства України. Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Крім того,в силу пунктів 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (із внесеними змінами і доповненнями) - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

З наведеного вбачається, що підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися як особисто так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу тощо.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17 (із внесеними змінами і доповненнями) -відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Позивач не заперечує, що на усіх первинних документах проставлені печатки відповідача (договір, накладні). Позивач не посилається на: незаконне використання печатки, наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факт втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння. З відповідними заявами до правоохоронних органів відповідач не звертався.

Із змісту п. 3 ст. 207 ЦК України слідує, що передбачена пунктом 3 цієї норми письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій по виконанню договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності частково виконаного договору.

Оскільки постачальник відповідач поставив продукцію, а покупець позивач її прийняв, то сторони здійснили часткове виконання умов договору. Видаткові накладні- це доказ поставки та прийняття продукції. Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, що підтверджує виконання господарської операції.

Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, подані сторонами докази, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, оглянувши оригінали договору поставки №22-04/01-2010 від 04.01.10р., видаткових накладних №080627 від 08.06.10р. та №050110-22 від 05.01.10р., що знаходяться в матеріалах справи №8/72 господарського суду Івано-Франківської області ( надана Львівським апеляційним господарським судом на запит) суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, п. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч.2 ст.203 ЦК України визначено вимогу, додержання якої є необхідним для дійсності правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Приписами ч.1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами)

Згідно ч.З ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Завдяки підписанню тексту правочину стороною (сторонами) здійснюється ідентифікація цих осіб, забезпечується визначеність того, що певна особа особисто брала участь у вчиненні правочину; посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов”язання відповідно до змісту вчиненого правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 215 ЦК України, за якою недійсною визнається та угода, що не відповідає вимогам закону.

Як встановлено судом Договір поставки №22-04/01-2010 від 04.01.10р не підписаний позивачем особисто. Замість особистого підпису стоїть факсиміле. Письмової згоди сторін на використання при укладенні спірного правочину факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання сторонами не надано, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Посилання відповідача на те , що постачальник відповідач поставив продукцію, а покупець позивач її прийняв, відтак сторони здійснили часткове виконання умов договору судом до уваги не приймається , оскільки у видаткових накладних №080627 від 08.06.10р. та №050110-22 від 05.01.10р., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні відсутні посилання на спірний договір.

Ст. 206 ЦК України, та ст.181 ГК України, допускає укладення договорів між юридичними особами в усній формі, та в спрощений спосіб (обмін листами, факсокопіями та ін.), якщо договір повністю виконується сторонами у момент його вчинення.

Звернення позивача до правоохоронних органів з приводу використання факсиліме та печатки ПП ОСОБА_4 підтверджується листом Начальника Івано-Франківського МВ УМВС в області відповідно до якого звернення позивача в Пасічнянський МВМ зареєстровано від №163 від 21.01.11р. в ЖРЗПЗ.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку , що позовні вимоги обгрунтовані та такі , що підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 181 ГК України, ст.ст. 203, 205, 207, 215,626ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити .

2.Договір поставки №22-04/01-2010 від 04.01.2010р. укладений між ТОВ «Група Юг Львів»та приватним підприємцем ОСОБА_4 визнати недійсним.

3.Стягнути з ТзОВ “Група Юг Львів” (79026, м.Львів, вул.Кавалерідзе,8/72, Код 35227229) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя