Рішення № 13867802, 16.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа№ 14/207

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехномед», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «Данфарм», м.Львів

про стягнення 8706,48 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Стасів І.І.

Представники:

від позивача: Скрипник А.І. представник ( довіреність від 01.09.10 р)

від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представнику позивача роз”яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехномед»(м.Київ) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом та просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «Данфарм»(м.Львів), 8706,48 грн. заборгованості, у тому числі : 7622,32 грн основного боргу, 123,73 грн 3 % річних, 677,75 грн пені, 282,67 грн. інфляційних втрат; просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов»язань за договором №66/2010 від 21.04.2010 року в частині оплати медикаментів (лікарських засобів) та виробів медичного призначення у строки, обумовлені в п.3.2 договору на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів від дати поступленні товару на склад покупця.

Провадження у справі за даним позовом порушено ухвалою суду від 20.12.2010 року; справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі. Так, суд зобов»язував позивача подати для огляду в засіданні оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви; в порядку ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»надати відомості, які містяться в ЄДР про позивача та відповідача, станом на час подання позовної заяви до суду ; письмово підтвердити суму основного боргу станом на час розгляду справи; до видаткових накладних - надати податкові накладні; надати до справи обґрунтовані розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Примірники витребовуваних розрахунків скерувати відповідачу, про що до справи подати опис документів, відісланих відповідачу, тощо.

Суд зобов»язував відповідача подати письмовий відзив на позовну заяву; надати оригінали для огляду та належно засвідчені копії до справи довідки про включення до ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та статуту відповідача, доказів в підтвердження розрахунку з позивачем за товар, отриманий по видаткових накладних, що перелічені у позовній заяві.

Явка повноважних представників сторін була визнана судом обов»язковою.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 23 грудня 2010 року, а відповідачем 22 грудня 2010 року, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.

26.01.2011 року в канцелярію господарського суду від позивача поступила Заява від 25.01.2011 року (вхідний реєстраційний номер 1560/11) про збільшення позовних вимог. У зазначеній заяві позивач просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 8933,58 грн, яка складається з :

1.суми основного боргу у розмірі 7622,32 грн;

2. 3% річних за період з 27.05.2010 р по 25.01.2011 р у розмірі 150,67 грн;

3.неустойки за період з 27.05.2010 р по 25.01.2011 року у розмірі 816,94 грн;

4.інфляційних втрат за період з травня 2010 р по грудень 2010 року у розмірі 343,65 грн

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

До заяви про збільшення позовних вимог позивачем додано розрахунок неустойки ,3% річних та інфляційних втрат станом на 25.01.2011 року.

З підстав, наведених в ухвалі від 26.01.2011 року, розгляд справи відкладався на 09.02.2011 року. Суд зобов»язав сторони виконати вимоги ухвали суду від 20.12.10 року про порушення провадження у справі в повному обсязі і подати витребовувані документи. Окрім того, суд додатково зобов»язав позивача : скерувати відповідачу на адресу, відомості про яку містяться в ЄДР, заяву про збільшення позовних вимог від 25.01.11 року з додатком ( розрахунками пені, 3 % річних та інфляційних втрат), про що до справи подати опис документів, вкладених в поштове відправлення.

Зобов»язано повторно відповідача: подати письмовий відзив на позовну заяву; подати оригінали для огляду та належно засвідчені копії до справи витребовуваних судом в ухвалі про порушення провадження у справі документів, у тому числі й належні та допустимі докази в підтвердження розрахунку з позивачем за товар, отриманий по видаткових накладних, що зазначені у позовній заяві.

Окрім того, в ухвалі доведено судом до відома позивача, що у випадку невиконання вимог ухвали суду, неподання до суду витребовуваних документів, суд вправі залишити позов без розгляду на підставі ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Доведено до відома відповідача, що у випадку неподання відзиву та витребовуваних документів, у випадку незабезпечення в судове засідання явки повноважного представника без поважних причин, можливим є розгляд спору по суті по наявних в справі матеріалах, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

09 лютого 2011 року в канцелярію господарського суду Львівської області від представника позивача поступила телеграма з проханням відкласти розгляд справи «представник не зміг виїхати». Станом на 09.02.2011 року витребовувані судом від позивача документи та докази вчинення відповідних дій (зокрема, надіслання позивачем відповідачу примірників заяви про збільшення розміру позовних вимог та доданих до неї розрахунків пені, інфляційних втрат, 3 % річних) до суду не подано.

Відповідач з невідомих суду причин явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів суду не надав.

З підстав, наведених в ухвалі від 09.02.11 року розгляд справи відкладено на 16.02.2011 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

16 лютого 2011 року в канцелярію суду поступила від представника позивача Заява про здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних засобів. ( заява зареєстрована за вх.номером 3646/11).

В судове засідання 16 лютого 2011 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Представником позивача надано для огляду оригінали документів ( договору, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, свідоцтва про державну реєстрацію, статуту (змін до статуту) ТзОВ «Укртехномед»- позивача у справі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив , відзиву, витребовуваних документів, в тому числі й доказів проведення з позивачем повного розрахунку за отриманий товар, не подав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами по вимогах, заявлених позивачем у позовній заяві.

За клопотанням представника позивача , відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

21.04.2010 року між ТзОВ «Регіональна аптечна база «Данфарм «(покупець) та ТзОВ «Укртехномед» (продавець ) укладено договір купівлі-продажу №66/2010 від 21.04.2010 року ( далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець продає, а покупець купує медикаменти (лікарські засоби) і вироби медичного призначення ( далі товар) в асортименті, кількості , по ціні і в строки, згідно розхідних накладних, які є невід»ємною частиною даного договору.

Ціна на товар являється договірною і визначається згідно розхідних накладних на кожну конкретну партію товару. Ціна , яка вказана в накладній на конкретну партію товару, являться стабільною для даної партії товару і не розповсюджується на наступні партії товару ( п.1.2 договору)

Загальна сума договору складається із вартості товару, який передається по всіх розхідних накладних в період дії даного договору (п.1.3)

Відповідно до п.2.1 договору , товар відпускається ( доставляється) покупцю на підставі розхідних накладних, складених продавцем.

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунок за кожну окрему партію товару проводиться шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.3.2 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах відтермінування платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дати поступлення товару на склад покупця.

У випадку, якщо покупець не оплатив партію товару повністю і в строки , вказані в п.3.1, він зобов»язується оплатити продавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від вартості, не оплаченої в строки партії товару (обумовленої в розхідній накладній) за кожен прострочений день платежу згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» (п.3.3 договору).

Всі зміни і доповнення до даного договору вносяться в письмовій формі, підписуються обома сторонами і являються невід»ємною частиною договору. ( п.6.1 договору)

Договір укладається в двох примірниках: один знаходиться у покупця, другий у продавця, оба мають одинакову юридичну силу ( п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 , ксерокопія або отриманий по факсу договір, завірений круглою печаткою і підписами обох сторін також має юридичну силу до моменту отримання від покупця оригіналу договору поштою або іншим шляхом.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Оригінал договору купівлі-продажу від 21 квітня 2010 року №66/2010 оглянутий судом в засіданні.

Зазначений договір купівлі-продажу укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207,208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

На виконання умов договору купівлі-продажу №66/2010 ТОВ «Укртехномед»поставлено ТОВ «Регіональна аптечна база «Данфарм» товару на загальну суму 7622,32 грн згідно видаткової накладної №000000109 від 27.04.2010 р та №000000141 від 13.05.2010 р. Факт поставки товару ТОВ «Укртехномед»відповідачу підтверджується вказаними видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені штемпелем обох сторін, довіреностями відповідача, виданими уповноваженій на отримання товару особі ТОВ «Регіональна аптечна база «Данфарм», лікарю-консультанту ОСОБА_1, за №1036 від 27.04.2010 р та №1077 від 13.05.2010 року. Товар по вищевказаних розхідних накладних прийнятий відповідачем без зауважень та претензій, однак не оплачений у строки , обумовлені в договорі №66/2010 .

Видаткові накладні №000000109 від 27.04.2010 р та №000000141 від 13.05.2010 р містять посилання на договорів №66/2010, як на підставу поставки товару , накладні є його невід»ємними частинами, в силу п.п.1.1;1.2 договору №66/2010 від 21 квітня 2010 року.

В судовому засіданні оглянуто надані представником позивача оригінали податкових накладних ( до кожної із перелічених видаткових накладних), які містять посилання на договір №66/201-00 як на підставу поставки товару, перелік поставленого товару , вартість, кількість, що відповідає даним про асортимент, кількість та ціну товару , що вказані у видаткових накладних.

Податкові накладні, відповідно до положень чинного законодавства, є одночасно й розрахунковими документами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів недійсності договору №66/2010 від 21 квітня 2010 року сторонами не подано, договір виконувався сторонами. Договір не доповнювався і не змінювався за взаємною письмовою згодою сторін. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, належних і допустимих доказів на спростування заборгованості в сумі 7622,32 грн, як і обставин на яких ґрунтується вимога позивача про її стягнення, відповідачем не подано.

Вимога позивача про стягнення 7622,32 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.

У випадку, якщо покупець не оплатив партію товару повністю і в строки , вказані в п.3.1, він зобов»язується оплатити продавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від вартості, не оплаченої в строки партії товару (обумовленої в розхідній накладній) за кожен прострочений день платежу згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» (п.3.3 договору).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

В прохальній частині позовної заяви позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 123,73 грн 3% річних; 677,75 грн пені, 282,67 грн. інфляційних втрат. Однак , розрахунків по цих вимогах до позовної заяви не подав , що вбачається і з переліку документів ( порядкові номери 1-9) долучених до позовної заяви в Додатках. Не містить розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат і зміст позовної заяви.

Прийнявши позовну заяву до розгляду, суд зобов»язав позивача в ухвалі про порушення провадження у справі ( дослівно) : «надати до справи обгрунтовані розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Примірники витребовуваних розрахунків скерувати відповідачу, про що до справи подати опис документів, відісланих відповідачу».

Позивач не виконав зазначеної вимоги суду.

26 січня 2011 року позивач подав до суду Заяву про збільшення позовних вимог, до якого долучив разрахунки неустойки, 3% річних та інфляційних втрат. Доказів надіслання відповідачу примірника заяви та розрахунків, позивач не подав.

В ухвалі про відкладення розгляду справи суд зобов»язав позивача скерувати відповідачу примірник заяви з розрахунками, про що подати відповідні докази до справи.

Позивач не виконав зазначеної вимоги суду.

Однак, відповідно до пункту 5 частини другої статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити , зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Якщо у позовній заяві йдеться лише про стягнення спірних сум штрафних санкцій, річних тощо ( тобто, їх стягнення є не додатковою , а єдиною позовною вимогою, і обґрунтований розрахунок стягуваної суми відсутній), така заява підлягає поверненню господарським судом відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

В інших випадках, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою вимогою до основної ( як у даному випадку ) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) зобов»язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України , або відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що розрахунки пені в розмірі 677,75 грн, 3% річних в розмірі 123,73 грн, інфляційних втрат в розмірі 282,67 грн не були скеровані позивачем відповідачу разом із позовною заявою станом на момент звернення з позовом до суду ( не були такі розрахунки подані і суду), заяву про збільшення позовних вимог та розрахунки до цієї заяви 3% річних в розмірі 150,67 грн, неустойки в розмірі 816,94 грн, інфляційних втрат в розмірі 343,65 грн. позивач не скерував відповідачу, хоч такий обов»язок був покладений на позивача судом, причини невиконання , їх поважність суду не повідомлено і не доведено, враховуючи строки вирішення даного спору, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду по суті Заяви позивача про збільшення позовних вимог, а заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення пені в розмірі 677,75 грн, 3% річних в розмірі 123,73 грн, інфляційних втрат в розмірі 282,67 грн. вважає, що слід залишити без розгляду, відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Щодо судових витрат, понесених позивачем за подання позовної заяви до суду, то суд вбачає за можливе повністю покласти судові витрати на відповідача, оскільки з його вини виник спір.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2,4-1,4-2,4-3,4-4,4-5,4-6,4-7,22,32,33,34,36,43,49,75,п.5 ч.2 ст.81, ст.ст.82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.Заявлені у позовній заяві вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «Данфарм»(м.Львів, вул..Рудненська,12, код ЄДРПОУ 32053158) на користь ТзОВ «Укртехномед»(м.Київ, вул..Івана Лепсе,8) код ЄДРПОУ 31519911) 7622,32 грн. основного боргу, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Залишити без розгляду позов в частині вимог про стягнення 123,73 грн 3% річних, 677,75 грн пені, 282,67 грн інфляційних втрат.

5.Відмовити позивачу в прийнятті до розгляду по суті Заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2011 року.

В судовому засіданні 16.02.2011 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 21.02.2011 р.

Суддя