Рішення № 13867801, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                           Справа№ 5015/26/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»(АТ «Укрсиббанк»), м. Харків

до відповідача: ТзОВ «Славія-2000», м. Львів

про: стягнення 2837511,11 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Костельник В.І. –ю/к (Довіреність № 305 від 01.02.2011р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»АТ «Укрсиббанк», м. Харків до відповідача –ТзОВ «Славія-2000», м. Львів про стягнення 2837511,11 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2011р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 03.02.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 03.02.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернувся поштовий конверт із копією Ухвали суду від 06.01.2011 р., направлений на вказану у позовній заяві та довідці з ЄДРЮО та ФОП адресу ТзОВ «Славія-2000»: м. Львів, пр-т. Чорновола, 59 із відміткою поштового відділення “по терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.07.2007р. між АКІБ "УкрСиббанк" (на даний час змінено організаційно-правову форму з - скорочено АКІБ на АТ) та ТзОВ «Славія –2000»було укладено Кредитний договір № 11190769000 відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 152 000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту в гривневому еквіваленті становило 767 600,00 грн. та Кредитний договір № 11190753000 про надання відповідачу кредиту в іноземній валюті в сумі 198 000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту в гривневому еквіваленті становило 999 900,00 грн.

Факт виконання позивачем зобов’язань щодо надання кредитів підтверджується Зведеним валютним меморіальним ордером № 433977 від 30.07.2007р. та Зведеним валютним меморіальним ордером № 433975 від 30.07.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов’язання за Кредитними договорами забезпечено Договором іпотеки № 2354 від 01.08.2008р.

У п. 1.3. Кредитного договору № 11190769000 сторонами визначено розмір процентів за користування кредитом, а саме: з 30 липня 2007р. по 30 жовтня 2007р. 12,8 % річних, після 30 жовтня 2007 р. - 14,8 % річних та за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,2% річних,

Строк кредитування згідно п. 2 Договору становить 96 місяців. Кредит у повному обсязі відповідач зобов’язався повернути не пізніше 30.07.2015р.

У п. 1.3. Кредитного договору № 11190753000 сторонами визначено розмір процентів за користування кредитом, а саме: з 30 липня 2007р. по 30 жовтня 2007р. під 12,15 % річних, після 30 жовтня 2007 р. - 14,15 % річних та за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 18,23 % річних.

Строк кредитування згідно п. 2 Договору становить 84 місяців. Кредит у повному обсязі відповідач зобов’язався повернути не пізніше 30.07.2014р.

Відповідно до п. 4.2. Договорів відповідач зобов’язався погашати кредит та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір яких встановлений згідно з п. 1.2.2. Договору

Як зазначається у позовній заяві, позивач за користування кредитними коштами, у відповідності до ст. 536, ст.1048 ЦК України та п.1.3. Кредитних договорів, встановив річну процентну ставку. Дані проценти нараховуються щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за період з першого дня місяця по останній день місяця за методом факт/360, відповідно до вимог НБУ. Проценти повинні сплачуватись відповідачем з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані позивачем такі проценти за користування кредитом.

Разом з тим, позивач обговорив в Кредитних договорах, що процентна ставка може змінюватися в сторону збільшення у випадках порушення будь-яких умов передбачених Кредитним договором (п. 1.3.2 Розділу І Кредитних договорів).

Оскільки відповідач порушив умови сплати платежів, то позивачем нараховано підвищену процентну ставку на суму простроченого боргу (включаючи суму строкового боргу та простроченого) за порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених Кредитними договорами

Відповідно до п.п. 8.1.. 8.6. Кредитних договорів позивач має право нарахувати відповідачу пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, та штраф у розмірі 5000,00 грн. (п.8.6. Кредитного договору та ст.611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, керуючись положеннями, закріпленими в розділі 12 Кредитних договорів та ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, що передбачені Кредитними договорами, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким що настав згідно розділу 12 Кредитних договорів. При цьому термін повернення кредиту вважається таким що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги про дострокове повернення кредиту. При цьому відповідач зобов'язувався достроково повернути отримані кредити та плату за кредит в повному обсязі у встановлений Банком строк.

У відповідності до положень вищенаведених пунктів Кредитних договорів позивачем було направлено відповідачу вимоги за № 137-010/0708 та № 137-010/0709 від 11.02.2010р., в яких вказувалось про порушення умов Кредитних договорів та про необхідність погашення простроченого боргу в строк протягом 31 дня. Однак, на отриману 16 березня 2010 р. вимогу Відповідач не відреагував.

Факт отримання вимоги відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки кредитна заборгованість, станом на дату подання позовної заяви, не погашена, позивач у відповідності до розділу 12 Кредитного договору визнав термін повернення кредитної заборгованості таким, що настав на 32 календарний день з моменту отримання відповідачем згаданих вище вимог.

У позовній заяві позивач стверджує, що всупереч умовам Кредитних договорів та вимогами цивільного та господарського законодавства відповідач отриманих кредитних коштів не повертає. Станом на 27.12.2010р. загальна заборгованість відповідача за кредитними договорами становить: 2 837 511,11 грн. з яких: за кредитним договором № 11190769000 від 30.07.2007 р., заборгованість становить 1 198 830,43 грн. (845 744,57 грн. основний борг, 197 290,99 грн. прострочений борг, 143984,44 грн. прострочені відсотки, 6810,50 грн. пеня. 5 000,00 грн. штраф).

За кредитним договором № 11190753000 від 30.07.2007р., борг становить 1 638 680,61 грн. (971 473,85 грн. основний борг, 355 534,87 грн. прострочений борг, 289 543,83 грн. прострочені відсотки, 17 128,06 грн. пеня, 5 000,00 грн. штраф)

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитних договорів № 11190769000 та № 11190753000 від 30.07.2007р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов’язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач належно не виконав.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення 1 817 218,42 грн. основного боргу, 552 825,86 грн. простроченого боргу, 433 528,27 грн. прострочених відсотків, 23 938,56 грн. пені є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати боргу суду не надав.

Щодо стягнення 10 000,00 грн. щтрафу, то слід зазначити, що п. 8.6. Кредитних договорів, на які посилається позивач передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 000,00 грн. за порушення позичальником своїх зобов’язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених п.п. 4.5., 4.6., 4.7., 4.9. Договору.

При аналізі змісту п.п. 4.5., 4.6., 4.7., 4.9. Кредитних договорів, судом встановлено, що зобов’язання відповідача щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом вказаними пунктами договорів не передбачені.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставним нарахування позивачем на підставі п. 8.6. Кредитного договору 10 000,00 грн. штрафу за порушення строків сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 69, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ «Славія-2000»(79058, м. Дьвів, пр-т. Чорновола, 59. Код ЄДРПОУ 31216276) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»(АТ «Укрсиббанк») (61050, м. Харків, пр-т. Московський, 60. Код ЄДРПОУ 09807750) 1 817 218,42 грн. основного боргу, 552 825,86 грн. простроченого боргу, 433 528,27 грн. прострочених відсотків, 23 938,56 грн. пені, всього –2 827 511,11 грн.; 25410,13 грн. державного мита та 235,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 10 000,00 грн. штрафу в позові відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя