Рішення № 138669712, 29.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/6962/26

н/п 2/953/3562/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

представника позивача Рудика Є.П. (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 20 000,00 грн.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 20 000,00 гривень та судових витрат. Також просив здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовна заява мотивована тим, що 03.04.2021 з поточного рахунку клієнта Банку ОСОБА_2 IBAN НОМЕР_1 невідомою особою було здійснено три неналежних перекази коштів на загальну суму 20 000,00 гривень шляхом перевипуску належного йому номеру телефону оператора мобільного зв`язку несанкціоновано, від його імені ( ОСОБА_2 ) авторизувалась/втрутилась в роботу автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування мобільного застосунку "ПУМБ". Кошти було перераховано на рахунок неналежного отримувача за платіжною карткою № НОМЕР_2 , яка емітована АТ "Райффайзен Банк". Після повідомлення клієнтом ОСОБА_2 про здійснення 03.04.2021 з його рахунку неналежних переказів коштів та проведеної Банком перевірки, 15.04.2021 грошові кошти повернуті на рахунок клієнта за рахунок власних коштів Банку. За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження. 24.11.2025 АТ "Райффайзен Банк" повідомив, що власником банківської платіжної картки № НОМЕР_2 , на яку 03.04.2021 були здійснені неналежні перекази коштів з рахунків клієнта ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 . На звернення Банку щодо добровільного повернення коштів відповідач не відреагував.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 04.05.2026 прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав та призначив справу до розгляду.

Розгляд справи відкладався до 29.07.2026.

29.07.2026 у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали та повісток засобами поштового зв`язку на відому суду адресу. Поштові повідомлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Також відповідач додатково повідомлявся на відомий суду номер телефону. Правом на подання відзиву на позов або інших заяв відповідач не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні вважав за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений. Також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, заяву позивача, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Також, враховуючи позицію позивача, повторну неявку відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву, суд дійшов висновку про здійснення заочного розгляду справи у відсутності відповідно до положень статей 223, 280, 281 ЦПК України, про що постановив усну ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з підстав наведених в ньому.

Фактичні обставини, встановлені судом

21.03.2017 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200794846401 від 21.03.2017 ОСОБА_2 у Банку було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 у валюті гривня, що підтверджується копією заяви.

09.11.2018 Банк без переукладання договору з клієнтом, поточний рахунок клієнта Банку ОСОБА_2 № НОМЕР_3 змінив на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 , з перенесенням залишку коштів клієнта ОСОБА_2 , у зв`язку зі зміною Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що відбулась на виконання Постанови Правління НБУ № 89 від 11.09.2017 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку".

03.04.2021 з поточного рахунку клієнта ОСОБА_2 IBAN НОМЕР_1 було здійснено три перекази коштів на загальну суму 20 000,00 гривень, що підтверджується випискою по особову рахунку клієнта.

Після повідомлення клієнтом ОСОБА_2 про здійснення 03.04.2021 з його рахунку неналежних переказів коштів та проведеної Банком перевірки, 15.04.2021 Банк повернув грошові кошти на рахунок клієнта, що підтверджується платіжною інструкцією № 14044_10 від 15.04.2021.

04.06.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12021105080001171 за ч. 1 ст. 185 КК України за ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2021, згідно з якою Банк звертався до управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із заявою Банку від 21.04.2021 про вчинення кримінального правопорушення позивач просив відкрити провадження за фактом несанкціонованого перерахування коштів 03.04.202 з поточного рахунку клієнта ОСОБА_2 IBAN НОМЕР_1 .

14.11.2025 Банк звернувся до АТ "Райффайзен Банк" з листом, в якому повідомив, що 03.04.2021 з рахунку клієнта Банку було здійснено три платежі на загальну суму 20 000,00 гривень на рахунок неналежного отримувача за платіжною карткою № НОМЕР_2 , яка емітована АТ "Райффайзен Банк". Просило заблокувати указану суму коштів на рахунку неналежного отримувача., розглянути можливість повернення за наданими реквізитами. А у разі неможливості надати інформацію про отримувача.

АТ "Райффайзен Банк" листом від 24.07.2025 повідомило Банк, що власником платіжної картки № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 . Кошти відсутні, станом на момент надання відповіді особа не має активних рахунків.

27.11.2025 Банк звернувся з вимогою до ОСОБА_1 про повернення коштів у розмірі 20 000,00 грн за наданими реквізитами. Надсилання вимоги підтверджується копіями опису вкладення та накладною пошти.

Доказів повернення відповідачем коштів матеріали справи не містять.

Оцінка суду

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли кондикційні відносини. Предметом спору є стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц сформувала висновок, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави- це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Кондикція є позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

При цьому для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, натомість важливий факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 12121214 ЦК України). Обов`язок набувача повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності (постанова Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19).

Матеріалами справи підтверджено факт перерахування з поточного рахунку клієнта ОСОБА_2 IBAN НОМЕР_1 три перекази коштів на загальну суму 20 000,00 гривень, що підтверджується випискою по особову рахунку клієнта.

04.06.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12021105080001171 за ч. 1 ст. 185 КК України за ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2021, згідно з якою Банк звертався до управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, матеріалами справи підтверджено помилкове перерахування коштів з рахунку клієнта Банку на рахунок відповідача.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача, не є підставою для відмови у задоволенні позову (див. постанови Верховного Суду від 27.11.2024 року у справі № 190/2037/23).

З матеріалів справи вбачається, що Банк звертався до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті кошти, однак останній не відреагував на вказану вимогу. Також відповідач не подав жодних пояснень та доказів щодо правомірного набуття таких коштів суду. А тому суд висновує, що кошти набуті відповідачем у розмірі 20 000,00 грн є безпідставно набутими.

Після повідомлення клієнтом ОСОБА_2 про здійснення 03.04.2021 з його рахунку неналежних переказів коштів та проведеної Банком перевірки, 15.04.2021 Банк повернув грошові кошти на рахунок клієнта, що підтверджується платіжною інструкцією № 14044_10 від 15.04.2021.

Відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути безпідставно отримані кошти (доказів того, що кошти набуті правомірно (за правочином, іншим зобов`язанням тощо) матеріали справи не містять), а томі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76, 81, 141, 263 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 20 000 грн безпідставно набутих коштів та 2 662,40 грн судового збору.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Назви учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; ЄДРПОУ 14282829).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повний текст заочного рішення складено 03.08.2026.

Суддя Роман ВІТЮК